Рік Кота. Евеліни Бекетової

Вулиця Десятинна. З вікна на горищі стародавнього будинку відкривається казковий краєвид — Старий Київ. Ранок. Свіжий сніг заснував тонким мереживом будівлі, створивши особливий казковий настрій. Білосніжне місто, золотаві бані церков, ланцюжок акуратних слідів на снігу...

Це м’якою котячою ходою підкрадається Рік Кота.

Кожен з нас бачить зі свого вікна своє особливе Місто, і воно повсякчас змінюється, бо дивишся на нього крізь призму власного настрою.

Саме так, вдивляючись у світ, під кутом своєї уяви і пише художниця Евеліна Бекетова картини-вікна. В які, як у справжнє вікно, можна дивитися, щоразу виявляючи нові й нові нюанси. В них Київ і його мешканці: люди, миші, собаки, коти... І кожна робота має особливу історію...

Художниця про свою роботу «Два Ферзі»

— Ця робота — про суперництво і про перемогу. Задумана вона була дуже давно, під час пріснопам’ятної помаранчевої революції. Я тоді, дорогою з Майдану, на Михайлівській вулиці, у підворітті, побачила двох котів: сріблясто-блакитного та помаранчево-червоного. Вони майже гарчали, не наважуючись кинутися одне на одного і перебуваючи в неймовірній напрузі.

Потім я написала картину з двома цими котами на тлі наметів, знамен, апельсинів, Майдану, Софійського собору. Картину цю показували по ТБ: одні канали змушували мене хвалити кота помаранчевого, інші — блакитного... Потім картину купив якийсь багатий турок, який мало що в українській політиці тямив. Але йому сподобався настрій. Він сказав, що завжди перемагає. Я за картиною сумувала. І написала двох котів знову, але в іншому ключі. Вже не у зв’язку з обридлою політикою. А просто — в думках про боротьбу.

Вони тепер усілися грати на тлі стародавнього міста. На їхній шахівниці — фігурки собак і кішок (гравці думають, що вершать їхні долі). За поєдинком спостерігає суддя в личині блазня, але насправді він — головний. Трохи нижче, на вузластому дереві, сидить інший блазень. Але цей стежить за іншим поєдинком. Два золотаві гарбузи вирішили погратися в кості. А в центрі картини гніздо — символ сімейного тепла і взаємної любові. Пташиний батько годує маму і пташенят золотистою кукурудзою і соковитим гарбузом. Обидва гарбузи виграють. А коти — обидва ферзі. У суперництві вони ростуть творчо, а також ушир. Вони стають пухнастішими і м’язистішими, і в них починають світитися очі.