ЯК НАПОВНИТИ ПОРОЖНІЙ ГАМАНЕЦЬ

Хоч би що казали прибічники ринкових методів, а в наших умовах господарювання іноді саме батіг — найдійовіший спосіб навести лад у деяких сферах економіки і навіть у цілих регіонах. Такий же батіг, напевно, потрібен, щоб погасити багатомільйонні борги із зарплати. Оскільки закони в цій сфері малодійові.

Прийнятий ще в травні 2001 року спеціальний указ Президента країни допоміг розчистити старі завали — що правда, то правда. Борги робітникам підприємств зменшилися в середньому по Україні майже наполовину. Проте останнім часом попри те, що за невчасну виплату зарплати передбачено кримінальну відповідальність, борги гасять украй неохоче. Лише по відносно благополучній Одеській області заборгованість нинішнього року зберігається в межах плюс-мінус 44 млн. грн. Це трохи менше 2% від усієї заборгованості в Україні. Але цифра все одно величезна. Тим більше що за нею — добробут сотень тисяч сімей і наповненість місцевих бюджетів. Адже прибутковий податок для них — основний.

Найбільші борги в сільському господарстві — понад 16 млн. грн., у промисловості вони перевалили за 12 млн. грн. Але навіть у таких сферах, як торгівля, операції з нерухомістю, будівництво, заборгованості теж чималі. Влада вважає, що такий стан речей викликаний глибокою «тінню», в якій працюють ці сектори економіки, що досить бурхливо розвиваються. Наявність боргів у селі пояснює поганим урожаєм ранніх зернових, але запевняє, що збір пізніх культур дасть можливість виправити ситуацію. Проте всім відомо: торік урожай був багатим, але чомусь борги на 1 січня 2003 року становили 18 млн. грн.

Зарплата, на жаль, залишається тією економічною категорією, що ніяк не хоче вписуватися в наші ринкові механізми і яку, повторюю, треба «вибивати» з допомогою батога. В області в цілому й у кожному районі щомісяця засідають комісії з невиплати заробітної плати. Складаються графіки погашення боргів, приймаються рішення про дисциплінарну відповідальність керівників підприємств і навіть про кримінальну. До цієї роботи підключають прокуратуру, міліцію, суди. Але якщо звернутися до конкретних прикладів і подивитися, як насправді вирішується проблема боргів, то стає ясно: папір стерпить усе. Найбільші боржники серед підприємств області — ЧМП (4,7 млн. грн.) і колишній одеський завод «Центролив» (понад 2 млн. грн.) — саме і є яскравим підтвердженням цього.

Починаючи з січня нинішнього року, область практично ніяк не може зрушити з місця на шляху погашення боргів. Лише протягом останнього місяця вдалося зменшити їх на 2 млн. У цей період в області працювала комісія під керівництвом голови Координаційного комітету по боротьбі з корупцією й організованою злочинністю при Президенті України, що перевіряла, як дотримуються в області права і свободи громадян.

Отож, в Одесі пані Колінько вела прийом громадян до ранку. Той, хто не зумів розповісти про свої біди особисто, послав листа навздогін їй у Київ. Серед них були й робітники колишнього заводу «Центролив», відомого читачам «ДТ» за публікацією «Клубок гнилих ниток» (№ 49 від 21.12.2002 р.). Нагадаю, після фінансового оздоровлення цього підприємства (з допомогою процедури банкрутства) борги з 1,8 млн. грн. зросли до 3 млн.

Протягом півтора року, забравши діючий завод лише під зобов’язання погасити його борги в майбутньому, нові власники експлуатували устаткування, отримували доходи, встигли продати за цей час базу відпочинку на березі Чорного моря, але погашати заборгованість із зарплати і сплачувати поточну не квапилися. Робітники скаржилися в усі інстанції, однак безуспішно. В прокуратурі їм відповідали, що справа про незаконний перехід майна заводу до нових власників оспорюється в суді, і питання виплати боргів у зв’язку з цим поки що не може бути вирішене.

Для робітників колишнього заводу «Центролив», а нині ТОВ «Одеський ливарний завод» Координаційний комітет по боротьбі з корупцією й організованою злочинністю став останньою інстанцією, куди вони звернулися по захист своїх конституційних прав. Отож, не встиг їхній лист дійти до Києва, як місцева прокуратура порушила кримінальну справу за фактом необгрунтованої невиплати заробітної плати. В ухвалі йдеться, що за період із 1 січня 2002 року по 1 травня 2003-го робітникам підприємства без поважних причин не виплачувалася зарплата. Тим часом на інші цілі було витрачено коштів на суму понад 5,5 млн. грн. У результаті нові власники взяли кредит у банку під заставу майна заводу і стали виплачувати зарплату. Щоправда, поставили при цьому одну умову: навзамін кревно зароблених грошей люди мусять написати заяву про звільнення. І ті написали. Тепер профспілка через прокуратуру намагається оспорити незаконні дії адміністрації підприємства.

Загалом, не було б батога, робітники залишилися б без законно заробленого. І батіг потрібен не лише для тих, хто ці пряники видає, а й для тих, хто видачу контролює. Як свідчить наш доморослий досвід, коли країна входить у передвиборну пору, можуть бути вирішені найбільш задавнені проблеми. Саме в цей час у влади загострюється шосте відчуття — відповідальності за доручену справу, побоювання втратити крісло. В такій ситуації гучні слова про права та свободи громадян, про підвищення рівня життя населення іноді можуть перетворюватися на рішучі дії.

На жаль, указ Президента «Про відповідальність керівників органів виконавчої влади і прокуратури в забезпеченні законності та правопорядку, забезпеченні прав і свобод громадян на території Одеської області», що вийшов 28 серпня ц.р. за підсумками роботи комісії О.Колінько, лише частково торкається проблем зарплати. А то влада зараз розробляла б спеціальний додатковий комплекс заходів із виконання вказівок згори, як це роблять сьогодні щодо інших згаданих у цьому документі порушень. До речі, найскладніше завдання, поставлене Президентом країни, — це знос незаконно побудованих об’єктів на узбережжі Чорного моря. Тобто особняків, які належать приватним особам. Але стосовно зарплати в указі, якого в Одесі чекали й боялися, як чуми (він приніс догану губернатору і ряд вказівок на предмет кадрових відставок у стані силових відомств), згадується слабка робота державної виконавчої служби з примусового виконання рішень судів щодо виплати заробітної плати.

За даними обласного управління юстиції, нинішнього року було прийнято близько 8 тис. таких рішень на загальну суму 13,6 млн. грн., а виконано одну третину. Тобто з боржників на користь трудящих стягнено трохи більше 4 млн. грн. Щоб виконати рішення судів, виконавча служба арештовує рахунки, а якщо на них немає грошей, то майно, шляхом продажу якого й погашаються борги. Але, як пояснили в обласному управлінні юстиції, майно боржників найчастіше перебуває в податковій заставі або на нього накладено мораторій під час процедури банкрутства підприємств. З цієї та низки інших причин рішення судів залишаються невиконаними. Але якщо прочитати довідку, що стала основою для підготовки указу, то в ній ідеться лише про борги Чорноморського морського пароплавства. Через злочинно халатне ставлення державних виконавців до своїх обов’язків, сказано в ній, понад тисячу робітників ЧМП більше п’яти років не можуть одержати заробітну плату.

Слід зауважити, ситуація навколо боргів пароплавства на сьогодні складається майже трагікомічна. Але це, звісно, лише на перший погляд. Як відомо, чиновники заявили: пароплавство готове розплатитися з усіма. Однак люди по гроші не йдуть: хто в рейсах, хто живе в інших містах, сусідніх державах. Проблема, однак, у тому, що, крім ЗМІ, їм про цю радість ніхто не повідомляє. Державна виконавча служба, яка зобов’язана всіх оповістити, пояснює свою бездіяльність тим, що на 50 арештованих рахунках пароплавства грошей катма, тому викликати людей для отримання боргів підстав немає. Більше того, найближчим часом вона планує розпочати підготовку до реалізації інших об’єктів пароплавства, з тим, щоб погасити і борги із зарплати. Тим часом керівництво ЧПМ запевняє, що гроші є. Треба тільки прийти й одержати їх...

Розбіжності виникають через те, що кошти для виплати боргів надходять на спеціальний рахунок пароплавства, відповідно до списків, отриманих від виконавчої служби. Такий порядок, затверджений Мінтрансом, пояснюється тим, що ЧМП своїх грошей не має і бере їх у підприємств морської галузі. У разі перерахування цих сум на рахунок виконавців доведеться заплатити п’ятивідсотковий збір. А це в умовах дефіциту коштів не по-господарському. Відтак пароплавство скаржиться, що виконавча служба неритмічно надає їм списки людей, не проводить серед них роз’яснювальну роботу і не забезпечує явку. При цьому банківські рахунки постійно блокують, і гроші весь час перебувають під ризиком арешту. Виконавча ж служба запевняє, що ЧМП саме до неї по списки не звертається, ставить під сумнів виконавчі листи, за якими відмовляється сплачувати гроші. А підготовлено ці листи на підставі рішень судів, і, перш ніж їх не визнавати, треба оскаржити в судовому порядку. Але ЧМП цього робити не хоче...

Як бачимо, стосунки дуже напружені, тим більше що керівництво ЧМП продовжує обвинувачує службу в тому, що вона незаконно відчужила майно пароплавства і продала з аукціону за заниженими цінах. Керівництво ж обласного управління юстиції, у свою чергу, обвинувачує ЧМП у приховуванні рахунків, із яких протягом двох років було здійснено платежів на суму 30 млн. грн., а борги за виконавчими листами залишалися непогашеними.

Після виходу указу по Одесі між сторонами досягнуто домовленості, що рахунки ЧМП, на які надходять гроші для погашення боргів із зарплати, не блокуватимуть. Однак питання в тому, чи будуть самі гроші. Як заявив начальник пароплавства Михайло Мазовський, сьогодні вони є. А завтра?..

Звісно, ЧМП — випадок особливий. Ідеться про підприємство, яке ще довго турбуватиме країну своїми проблемами. За рішенням судів, пароплавство винне, крім усього іншого, 49 млн. грн. і 3,8 млн. доларів юридичним особам. Втім, йому теж винні не менше. Тож попереду бої не місцевого значення. Але що стосується зарплати — це, може, найяскравіший приклад найдовшої в країні черги по кревно зароблені, що розтягнулася на роки. Хіба в країні, де поважають Конституцію і дотримуються прав людини, таке можливе?..