Угода після тендера?

Коли справи кепські, прийнято розводити руками і журитися: хотіли, мовляв, як краще, а вийшло як завжди. Приблизно те саме сьогодні відбувається у зв’язку з безліччю проблем, що викликані дією Закону «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти». Причому депутатські оцінки коливаються від дипломатично-зважених, що він «далекий від досконалості» і «сирий», до безапеляційних.

— Ситуація з тендерними закупівлями — це свавілля, яке паралізує виконання робіт на місцях, — вважає народний депутат України Олексій Бабурін. — Сьогодні треба виправляти наслідки того необдуманого закону, який ми ухвалили. Потрібно усунути помилку і прибрати монополіста — Європейське консалтингове агентство. Від його діяльності страждають усі суб’єкти господарювання, особливо бюджетні організації.

Що ж, адекватна оцінка того, що відбувається, — уже привід для оптимізму. Залишається лише дивуватися завидній упертості, з якою парламентарії десять разів поспіль наступали на ті самі граблі, намагаючись удосконалити закон. Про це, зокрема, уже йшлося в попередній публікації («Тендер: торги тут недоречні», «ДТ» від 24 березня ц.р.).

Напевно, законотворчий процес був таким захоплюючим, що його учасники зовсім забули про існування в системі органів місцевого самоврядування сільських рад. Звідки таке припущення? А ви зверніть увагу на статтю 12 закону: «Членами тендерного комітету є представники замовника в кількості не менше п’яти осіб». Але де їх, питається, узяти, якщо необхідна кількість перевищує штатний розклад сільського виконкому?

Більш того, кожен член тендерного комітету повинен мати відповідне свідоцтво «установленого зразка про проходження навчання або підвищення кваліфікації з питань організації і здійснення процедур закупівель», термін дії якого не перевищує двох років. Вартість цієї процедури поки що становить близько 600 грн. Між іншим, сума не мізерна для сільського бюджету, котрий зовсім не купається в розкоші. А якщо врахувати, що відповідно до статті 28 закону на участь у торгах мають бути представлені не менш як три тендерні пропозиції, висновок напрошується простий до непристойності: більш-менш значуща господарська діяльність (якщо вартість робіт становить або перевищує 50 тис. гривень) селянам просто заказана.

Втім, і проведений тендер далеко не завжди гарантує розв’язання проблеми. Що, власне, не дивно, оскільки закон надає право оскаржити «рішення, дії або бездіяльність замовника» не лише учаснику тендера, але й будь-якій іншій особі — було б бажання.

Як це відбувається на практиці, запоріжці змогли переконатися неодноразово. Наприклад, за підсумками проведеного цього року тендера на ремонт і реконструкцію доріг в обласному центрі переможцем визнане комунальне підприємство «ЕЛУАД». Але у зв’язку зі скаргою організації «Проміньбуд» з Ірпеня результати торгів було заблоковано. Аналогічна ситуація і з іншим тендером, який виграло КП «Зеленбуд». З тією лише відмінністю, що претензія надійшла від ірпінської «Асоціації підприємців, постачальників товарів, робіт і послуг за кошти державного бюджету», які взагалі не брали участі в торгах. Примітна деталь: у відповідь на офіційний запит міський голова Ірпеня повідомив, що ця організація міськвиконкомом не зареєстрована.

Основну причину нинішнього становища в Асоціації міст України бачать у монополізації Тендерною палатою України (ТПУ) процесу закупівель — від оприлюднення оголошень до укладання договорів через близькі до неї комерційні структури. До того ж, вважають в асоціації, ТПУ фактично керує діяльністю створеної при Рахунковій палаті Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель, яка має необмежені арбітражні повноваження.

На перший погляд, такі претензії можуть видатися необгрунтованими. Адже, відповідно до закону, ТПУ як громадська організація «не є суб’єктом владних повноважень і не здійснює організаційно-наказових, адміністративно-управлінських функцій». Проте той самий закон надає Тендерній палаті право на всіх етапах здійснення державних закупівель запитувати й отримувати від замовників, учасників та інших осіб інформацію, документи і матеріали щодо діяльності тендерного комітету, здійснених закупівель, стану виконання договорів на будь-якій стадії виконання. Ці дані мають бути подані протягом п’яти робочих днів з моменту одержання відповідного запиту. А те, що до складу Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель входять по одному представнику від Рахункової палати, Державної контрольно-ревізійної служби, Держказначейства, Антимонопольного комітету, Мінекономіки і три — від ТПУ, дуже красномовно свідчить про вагомість повноважень палати. Як, до речі, і прописаний у законі порядок оскарження процедур закупівель, відповідно до якого копію претензії або позовної заяви в обов’язковому порядку треба подати ТПУ.

Незадоволення законом першими публічно висловили депутати Запорізької міськради. У зверненні до Верховної Ради вони вимагали призупинити дію окремих положень його нової редакції, оскільки ті паралізують діяльність бюджетних установ і організацій, міських комунальних підприємств.

У відповідь керівництво Тендерної палати після тритижневої паузи вибухнуло гнівною прес-конференцією на тему «Мер Запоріжжя Євген Карташов «кришує» розкрадання державних коштів?» Базуючись на результатах досліджень, ініціатори заходу стверджують, що Запоріжжя заполонила тотальна корупція і хабарництво: «можновладці фактично тероризують суб’єктів ринку (державні установи, підприємства, організації тощо) з метою одержання своєї «частки». У кишенях чиновників, повідав прес-секретар палати Андрій Васейко, осідає близько чверті бюджету міста Запоріжжя, що становить близько 100 млн. грн.

Посилаючись на не названі достовірні джерела, у ТПУ вважають, що сума «відкотів» чиновникам становить 15—20% від суми закупівель, а іноді сягає й 30%. Як заявив голова правління ТПУ Володимир Лаба, тільки за результатами дослідження 10 процедур торгів очікуваною вартістю 6,9 млн. грн. запорізьким виконкомом, підпорядкованими йому підприємствами, установами й організаціями 93% від цієї суми використано з грубими порушеннями законодавства (//www.tpu.net.ua/news/1151/).

Ці закиди в Запоріжжі, звісно, не залишили без уваги. На позачерговій сесії депутати сказали, що вони безпідставні. Ще більш різким був коментар міського голови Євгена Карташова.

— Ми чудово розуміємо, що тендерна братія захищає свої доходи і воюватиме з кожним, хто перешкоджатиме їй заробляти мільярди. Сподіваюся, компетентні органи розберуться з цією блискучою корупційною схемою.

Висновок запорізької влади про те, що висунуті ТПУ претензії фактично бездоказові, навряд чи можна вважати об’єктивним. У звітних матеріалах, які Тендерна палата направила депутатам ВР, доказів предосить. І це дає підстави їхнім авторам не без гордості зауважити: «Тендерна палата (а це, між іншим, не державна, а громадська організація) виявила порушень на 2,5 млрд. грн., що в кілька разів більше, ніж КРУ і Рахункова палата України разом узяті!» (//www.tpu.net.ua/news/1150/).

Вражає, чи не правда? Хоча методологія, прийнята на озброєння перевіряльниками, часом виглядає щонайменше дивно.

Звернімося, наприклад, до висновку Тендерної палати України від 23.01.07 р. щодо проведення виконкомом Запорізької міськради процедури закупівлі двох двокімнатних квартир, проведеної наприкінці 2005 року. У констатуючій частині документа сказано: «Розрахункова загальна сума зайво використаних державних коштів становить 95,11 тис. грн., що фактично є збитком, завданим державі». З чого випливає: «Дії тендерного комітету виконавчого комітету Запорізької міської ради можуть містити ознаки суспільно небезпечних діянь, визначених ст. 364 Кримінального кодексу України» (//www.tpu.net.ua/mats/1156/).

Йдеться про забезпечення житлом постраждалих у результаті Чорнобильської катастрофи. Причому, спеціалізований характер закупівлі був зумовлений необхідністю придбання квартир саме в Запоріжжі, а не в якомусь іншому місті. Проте, аналізуючи вартість купівлі, фахівці ТПУ порівнюють її з опосередкованою ціною квадратного метра житла на території області, яка, цілком природно, нижча, ніж в обласному центрі, майже на 800 грн. І на цій підставі робиться висновок про навмисну розтрату 95 тис. бюджетних гривень!

Втім, «розтрата» могла бути ще більшою, коли як базис для оцінки узяти вартість житла, припустімо, у селищі Степногірськ (воно теж розташоване в Запорізькій області). Наприкінці 2005-го дво- і навіть трикімнатні квартири там продавали менш як за 5 тис. грн. Така от статистика виходить.

Тим часом, за даними заступника міського голови Наталі Новак, торік розпорядники коштів міського бюджету провели 913 закупівель товарів, робіт і послуг, третина з яких — відкриті торги. Але бажаючих взяти в них участь виявилося значно менше, ніж 2005-го (у середньому 2,16 претендента проти 3,23 — на один оголошений тендер). Основна причина, на думку фахівців, полягає у складності процедури. Простіше кажучи, постачальники товарів і послуг не хочуть брати участі у тендерах через вимоги Тендерної палати розміщувати пропозиції на сайті Європейського консалтингового агентства, платити за участь у торгах, не маючи гарантії, що чесно виграні торги оспорить неіснуюча фірма-«підсніжник».

І ще один примітний факт. На організацію й оформлення документів для проведення тендерів торік міська скарбниця витратила близько 4 млн. грн. Цієї суми достатньо для будівництва дев’ятиповерхового будинку на три під’їзди.

P.S. Коли матеріал був готовий до друку, на сайті Запорізького міськвиконкому з’явилася інформація про зустріч міського голови Євгена Карташова з головою правління ТПУ Володимиром Лабою. Сторони обговорили суперечливі питання організації держзакупівель за бюджетні гроші і за результатами переговорів зняли взаємні претензії. На якому грунті знайдено компроміс, на жаль, не повідомляється...