СПЕЦІАЛЬНИЙ РЕЖИМ — НЕ ЗАВЖДИ ПОГАНО ПРИНАЙМНІ ТАК ВВАЖАЮТЬ У ХАРКОВІ

За темпами залучення інвестицій Харків, починаючи з першого півріччя минулого року, впевнено посідає перше місце в Україні. Якщо за січень-червень темп приросту інвестицій був близько 43 відсотків, то за дев’ять місяців 2000-го — уже 63 відсотки. Як заявляють місцеві власті, сприяє цьому запровадження в місті спеціального режиму інвестиційної діяльності. За даними статистики, за перші вісім років незалежності Харків одержав трішки більш ніж 81 млн. доларів офіційних інвестицій, тоді як торік затверджено 22 інвестиційні проекти загальною вартістю 70 млн. За неповні чотири місяці за шістьома проектами, що реально почали роботу, у місто надійшло понад 5 млн. доларів. Крім 22 затверджених проектів, на високому рівні готовності ще 14 на суму 36 млн. доларів. У першому читанні схвалено чотири проекти загальною вартістю 90 млн. доларів...

Джерелами фінансування затверджених радою інвестиційних проектів передусім є прямі інвестиції — 44 відсотки. На 26 відсотків — це власні кошти харківських підприємств, особисті заощадження городян, ще на 20 — кредити. 61 відсоток припадає на інвесторів зі США, 17 відсотків — Латвії, 10 — інших європейських держав, 12 — інших країн, зокрема й Росії. Проте вже зараз фахівці прогнозують, що статус-кво збережеться недовго й у наступний блок проектів увійдуть переважно українські й російські. Показова і спрямованість інвестицій: 41 відсоток — у харчову промисловість, 22 — у зв’язок, 10 — у легку промисловість, 27 відсотків — решта галузей.

За одинадцять місяців у бюджети всіх рівнів уже від перших реалізованих проектів сплачено понад 1,6 млн. гривень податків, а пільг за цими ж проектами надано на 700 тисяч. І ця тенденція не може не тішити місцевих фінансистів. Крім того, не можна не враховувати близько півтори тисячі новостворених робочих місць, плюс майже 200 тих, що вдалося зберегти. На підприємствах — суб’єктах спецрежиму інвестиційної діяльності — на території Харкова немає заборгованостей у заробітній платі та внесках у Пенсійний фонд. А сама зарплата тут становить у середньому 336,9 гривні на людину, тоді як у середньому по місту — 241,6 гривні.

Ось що говорить із цього приводу Євген Назаров, заступник міського голови Харкова:

— Рада з питань спеціального режиму інвестиційної діяльності існує в Харкові близько року, за цей час у ній пройшло чотири ротації, сьогодні в її складі 30 чоловік. Є два організаційно-юридичні моменти, які вигідно відрізняють нашу раду від усіх аналогічних органів управління спеціальними вільними економічними зонами, територіями пріоритетного розвитку в Україні. Передусім, це статус юридичної особи публічного права. Фахівці ще тільки готують відповідні зміни до чинної Конституції, але Верховна Рада пішла нам назустріч. Суть у тому, що чиновникам, починаючи від губернатора, мера чи інших посадових осіб, і народним депутатам не можна працювати в громадських організаціях, які мають свій юридичний статус. А в Харкові співголови ради — губернатор і мер, це прецедент в Україні. Крім того, у раді працюють чиновники, керівники регіональної митниці, податкової адміністрації, троє народних депутатів України. За допомогою юристів нашої юридичної академії ім. Ярослава Мудрого ми знайшли в правовому полі стежинку, яка дозволила об’єднати в раді всіх. Переслідували дві мети: з одного боку, зберегти баланс інтересів, а з іншого боку — зробити прозорішими відносини між інвесторами, суб’єктами підприємницької діяльності та представниками владних структур.

Сьогодні в нас найменше претензій і докорів від інвесторів і суб’єктів підприємницької діяльності. Відповідно до закону про спеціальний режим, ми вдосконалили процедуру розгляду проектів. На всю «біганину» з оформленням документів, за постановою Кабінету міністрів, суб’єкту підприємницької діяльності дається не більше двох місяців, тож аби прискорити процес, у нас передбачена така процедура, як мала рада. За два місяці до винесення документів на раду, ми збираємо в залі, з одного боку, заявника й інвестора, а з іншого — організації, що допомагають готувати бізнес-плани, тих, хто даватиме експертні оцінки, чиновників, знайомимо їх і говоримо: «Через два місяці всі документи мають бути або на столі членів ради, або одержати мотивовану, задокументовану відмову». Чиновник, який мусить дати свій експертний висновок, знає, що документ може перебувати в його департаменті чи відомстві не більше двох-трьох днів. Відпрацьовано двоступінчасту процедуру розгляду проектів — у першому читанні й остаточно. Це сприяє більшій упевненості інвесторів, що їхні зусилля не пропадуть марно.

Та попри все пожвавлення інвестиційної діяльності харків’яни поки що не зуміли залучити серйозні інвестиції в пріоритетну для міста галузь — машинобудування. Чому? Фахівці виділяють шість груп причин. Основна — організаційна. У самій постанові КМ України №1254 про порядок затвердження інвестиційних проектів на території Харкова прописано таку норму: якщо в підприємства є заборгованість у бюджетних платежах, то проект не можна виносити на обговорення. На сьогодні в роботі 14 проектів від підприємств машинобудівної галузі, у дев’яти з них — заборгованість перед бюджетом. Але при цьому загальні бюджетні надходження платників податків у Харкові становлять 1,3 млрд. гривень, що більше надходжень в міський бюджет за 1999 рік, тобто інвестиційний процес підштовхує всю динаміку економічного розвитку, зокрема й машинобудівну галузь.

Ще одна з причин полягає в тому, що майже 24 відсотки харківських машинобудівних підприємств (загалом їх 130) або цілком під контролем держави, або ж у держави блокуючий пакет акцій. Інвестори неохоче йдуть із ними на контакт. Тут же тісно переплітаються і проблеми самих державних підприємств: ненадання державних гарантій, проблема оформлення застав, страхування. Є і такий стримуючий чинник, як кадрова проблема. Керівники державних підприємств, як правило, менш повороткі в ринкових умовах. Понад третину директорів цієї сфери — передпенсійного й пенсійного віку.

Не хочуть вкладати кошти в машинобудування й вітчизняні інвестори — чи не мають капіталів, чи бояться їх засвітити, поки не ухвалено закон про легалізацію тіньових капіталів. Важливо й те, що в машинобудівній галузі цикл виробництва становить рік, а, приміром, для узгодження технічної та економічної документації в турбо- чи енергетичних виробництвах потрібно від року до трьох, а часом і більше.

Проте найсерйознішою причиною стримування припливу інвестицій у машинобудівну галузь є, мабуть, той факт, що велика частина харківських підприємств машинобудування та приладобудування виготовляють продукцію стратегічного призначення. Їхню продукцію намагаються відносити до розряду подвійного призначення, і вона потрапляє під дію відповідних обмежень і в рамках підписаних Україною міждержавних угод, міжнародних договорів.

І все-таки сьогодні в машинобудівній галузі й енергетиці Харківщини працює низка серйозних фірм, підготовлено 14 проектів сумарною вартістю 180 млн. доларів. У жовтні вже затверджено перший проект — реконструкції та технічного переозброєння для переробки сільгосппродукції більш як на 3 млн. доларів. У першому читанні прийнято проект щодо ХТЗ — це 40 млн. доларів.

Для поліпшення інвестиційної діяльності в Харкові створено центр розвитку промислового комплексу й інвестиційної діяльності. Передбачається і створення регіонального маркетингового центру, щоб ув’язати старі зв’язки й напрацювання харківських підприємств із контактами, налагодженими в ринкові часи. Як правило, одному підприємству складніше просуватися на ринок, тож у центрі планують координувати зусилля.

Є ще один ресурс, на який розраховують у регіоні, — кредитування. Харків — єдине місто в Україні, що ефективно провело дві муніципальні позики, більше того, цілком розрахувалося з фізичними та юридичними особами. Прописуючи статті закону про спеціальний режим інвестиційної діяльності, це також врахували. Сьогодні на Харківщині збільшуються вклади фізичних осіб: якщо 1999 року вони становили 170 млн. гривень, то 2000-го — вже майже 300 млн. Отже, зростають і можливості банків у кредитуванні суб’єктів підприємницької діяльності. Під кінець 1999 року було видано кредитів на 2,3 млрд. гривень, 2000 року — понад 7 млрд., причому понад половину з них — у промисловість.