Скандал грошей не додав

Екологічні скандали для Запоріжжя не дивина. Індустріальний потенціал регіону значний, відповідно, і техногенне навантаження на жителів і навколишнє середовище надто велике. А оскільки наявні виробництва повітря не озонують, у природоохоронній сфері раз у раз виникають скандали. Приводом для чергового став проект обласного бюджету. Точніше, запропонований порядок розподілу екологічних зборів від підприємств-забруднювачів до фонду охорони навколишнього середовища. Саме він і викликав категоричне несприйняття міської влади.

Аргументи звелися до того, що з 25 млн. грн. передбачуваних надходжень до обласного екофонду несправедливо планувати для міста всього 10 млн. Адже фонд наповнюють переважно підприємства обласного центру.

На 30-й сесії Запорізької міськради депутати звернулися до колег з області, акцентуючи увагу на тому, що запропонований підхід ставить під загрозу виконання першочергових природоохоронних заходів, більшість об’єктів по яких мають 70-відсоткову будівельну готовність. Для їхнього завершення потрібні 23,5 млн. грн.

Ці гроші міськвиконком планував одержати з обласного екофонду — пропонувалося включити об’єкти до переліку першочергових. Проте на обласному рівні пропозиції не були підтримані, що, за твердженням міської влади, призвело до ситуації, не зрозумілої ні депутатам міськради, ні жителям. Адже протягом останніх восьми років обсяг коштів, які виділяються місту з обласного фонду, становив мінімум 78%, а цього року — всього 40. А депутати наполягають, щоб обсяг виділених з обласного екофонду коштів був не нижчим за фактичні надходження від збору за забруднення навколишнього середовища підприємствами, розміщеними у місті.

Проте облрада не взяла до уваги наведених аргументів, залишивши міську частку незмінною. Реакція міської влади, зрозуміло, була передбачено негативною. Тим самим еколого-бюджетний конфлікт у Запоріжжі набув ще одну, щонайменше, дивну особливість. Адже в обох радах «контрольні пакети» належать Партії регіонів, і раніше така полярність поглядів просто виключалася. А тут, хоч що кажи, натуральна внутрішньопартійна дискусія.

— Такого принизливого ставлення до Запоріжжя, яке ми побачили на сесії обласної ради, не було ніколи, — заявив міський голова Євген Карташов. — Я вважаю аморальним, борючись за екологію, забирати хоча б одну гривню у Запоріжжя і віддавати іншим. Усі гроші екологічного фон­ду мають залишатися в місті.

— Давайте міркувати логічно, — запропонувала голова комісії міськради з питань охорони здоров’я і соціального захисту населення Ірина Денщикова. — Якщо від шкідливих викидів підприємств потерпають запорожці, якщо запорожці лідирують за кількістю алергічних захворювань і захворювань органів дихання, то чому гроші на відновлення екологічного балансу мають іти в Якимівку, Бердянськ чи ще кудись? Не бачу логіки.

Ну, що стосується логіки, то насправді не все так кепсько. У 2000—2005 роках міський екофонд справді поповнювався в обсягах не нижчих за фактичні надходження від підприємств-забруднювачів, розташованих у межах міста. Це передбачалося умовами еколого-економічного експерименту, який, окрім Запоріж­жя, поширювався на Кривий Ріг, Дніпродзержинськ і Маріуполь. Та коли експеримент закінчився, усе повернулося на круги своя: 70% зібраних коштів пішли у центр, а місцевим бюджетам залишалося усього 30. І тільки з цього року порядок відрахувань було приведено у відповідність із Законом України «Про захист навколишнього природного середовища». А саме: екологічні збори розподілили між місцевими, обласними і державними фондами в пропорції 20, 50 і 30%, відповідно.

В абсолютних цифрах картина вийшла така. Крім 10,8 млн. грн. (призначена законом 20-відсоткова частка), з обласного екофонду міському бюджету виділено ще 10 млн. З огляду на нагальні потреби сума вочевидь недос­татня. Проте слід врахувати, що для реалізації природоохоронних заходів на інших територіях області регіональний екофонд може розраховувати усього на 23,5 млн. грн. Хоча кошторис з невідкладних робіт майже вп’ятеро більший. По місту плановий дефіцит становить близько 12%.

Реакція обласної виконавчої влади на конфлікт спочатку була стримано-нейтральною.

— Облдержадміністрація не має права втручатися в діяльність органів місцевого самоврядування, — заявив голова ОДА Олександр Старух. Він зазначив, що обласна рада діяла виключно в межах наданих законодавством повноважень, обстоюючи інтереси жителів усього регіону. Хоча йому зрозуміла і позиція міськ­ради, яка захищає інтереси городян. Та оскільки всі підрахунки поки що прогнозні, О.Старух закликав сторони утриматися від спекуляцій на цю тему.

На жаль, це побажання залишили поза увагою. Міська влада розгорнула пропагандистську кампанію з елементами шантажу.

— Цього року потрібно повер­нути 40 млн. грн. кредиту, виділеного на реконструкцію міськводоканалу, — заявив Є.Карташов. — Цю суму ми муситимемо перекласти на тарифи, підвищивши їх орієнтовно на 6%.

Проте вже через кілька днів розрахункове подорожчання води для жителів трьох сільських районів і обласного центру, за словами міського голови, зросло до 20%. В іншому разі міськводоканалу загрожує дефолт.

— У таких ситуаціях раджу тільки одне: скорочувати витрати там, де їх можна скоротити, — парирував О.Старух. — На утримання облдержадміністрації на рік виділяється трохи більше 23 млн. грн., а на Запорізький міськ­виконком і міськраду — 28 млн. При цьому облдержадміністрація піклується про більшу територію, та й людей у нас працює більше. Тобто міська влада для початку може сміливо виділити водоканалу 5 млн. грн. До речі, я переглянув документи за останнє десятиліття. 10 млн. грн. — найбільша сума, яка виділялася Запоріжжю з обласного екофонду. А найменше у процентному відношенні місто одержало 1999 року.

Примітно, що саме тоді посаду голови ОДА посідав нинішній міський голова Запоріжжя, котрий зараз заявляє: «Коли я був губернатором, я сказав, що жодну гривню з екофонду міста Запоріжжя ми не заберемо, хоча в області було море проблем».

Отже, міська влада продовжує наполягати на виділенні додаткових коштів. Але, швидше за все, за інерцією, не сподіваючись, що обласна рада змінить своє рішення.

— Ніхто не думав, що область може віддати гроші екофонду в райони, — заявив Є.Карташов. — Виходить, домагатися від держави — це складно, а ділити хочеться так, що аж руки сверблять. Але раз наші так вчинили, доведеться знову їхати в Київ і просити гроші для водоканалу з дер­жавного екофонду.

В успіх цього наміру теж складно повірити. Зате очевидними є спроби отримати хоча б моральні дивіденди з програшу в еколого-бюджетному конфлікті. Позиціонуючи себе як несправед­ливо скривджену, міська влада вже заявила про консервацію проектів берегоукріплення Дніпровського водоймища, закупівлі устаткування для міськСЕС, упорядкування деяких територій. Принаймні напередодні виборів є на кого перевести стрілки за невиконані обіцянки. Не все ж на кризу нарікати...