СИМПТОМИ ЗЕРНОВОЇ БЛОКАДИ

Судячи з усього, Запорізьку область нинішнього року очікує найвищий за останні десять років урожай зернових. За словами голови облдержадміністрації Євгена Карташова, такий стан справ дає можливість усім господарствам досягти позитивної рентабельності, принаймні якщо вчасно зібрати ранні зернові.

Надії на зміни на краще властиві не лише аграріям. Однак їм оптимізм, мабуть, потрібен найбільше. Оскільки в сільськогосподарському секторі області залишилося рентабельним лише рослинництво, а в ньому тільки дві культури — пшениця та соняшник. Крім того, протягом останніх десяти років врожайність і валові збори зерна неухильно знижуються. Так, за підсумками минулого року, пшениці вдалося зібрати лише третину від обсягу 1990-го. З виробництвом соняшнику справи трохи кращі, та, на жаль, не за рахунок підвищення врожайності, а внаслідок збільшення посівних площ — практично вдвічі за останнє десятиліття. За цей самий час валовий збір соняшнику зріс менш як наполовину, а врожайність зменшилася на чверть.

Торішніх намірів хоча б зупинити спад темпів виробництва, на жаль, реалізувати не вдалося. Спершу в області планували зібрати 1,7 млн. тонн зерна, потім прогноз скоротився до 1,4 млн., у результаті врожай ледь перевищив 1 млн. тонн. Основною винуватицею, як завжди, виявилася погода. Щоб почасти застрахуватися від несподіванок, нинішнього року в області збільшили озимий клин на 20 відсотків, довівши його до 500 тис. гектарів. Цього разу неприємних сюрпризів не було, що давало підставу говорити про врожай озимих обсягом понад 1,7 млн. тонн. А якщо врахувати, що з колишніх КСП списано 240 млн. грн. боргів, а новостворені сільгосппідприємства отримали під закупівлю насіння і пально-мастильних матеріалів 23 млн. грн. кредитів від держави і 10 млн. — з обласного бюджету, валовий врожай зернових обсягом 2,1 млн. тонн вважається цілком реальним.

Спочатку жнива в області планували закінчити протягом 15—18 робочих днів. Проте стартові темпи збирання врожаю виявилися вдвічі нижчими за прогнозовані, що змусило внести корективи в терміни, збільшивши їх до 17—20 днів. Швидше за все, і ця поправка виявиться не останньою, оскільки передумовою до нових уточнень є ціла низка причин з розряду об’єктивних чи суб’єктивних (це вже як подивитися). Серед них, приміром, ситуація з банком «Україна», який обслуговує агропромисловий комплекс, усі рахунки в якому напередодні збирання врожаю виявилися заблокованими. Нарешті, в агропромисловому комплексі, як і раніше, переважають екстенсивні методи господарювання, а його технічне оснащення дедалі погіршується. За останнє десятиліття кількість тракторів і зернозбиральних комбайнів в області скоротилася практично вдвічі. Комбайновий парк становить близько 2 тис. машин, більшість яких — уже спрацьовані «Ниви» і «Колоси». Робоче навантаження понад 300 га для них непосильне. А імпортну техніку, яка може спокійно впоратися з 2 тис. га, мають тільки окремі господарства. І на продукцію вітчизняного виробника робити ставку теж не можна. «Лани» і «Славутичі» зарекомендували себе в роботі не з кращого боку, навіть попри опіку заводських фахівців. Тому, як не крути, а без технічної допомоги з боку області не обійтися, оскільки кожне п’яте господарство впоратися зі жнивами власними силами просто не в змозі.

Відтак обласна влада заручилася домовленістю про залучення з інших регіонів 400 комбайнів. Та коли розпочалися жнива, на поля їх вийшло менше половини. По-перше, сусіди на практиці виявилися не дуже щедрими на допомогу, а по-друге, і самі селяни поставилися до неї без особливого бажання. Адже за роботу залучених комбайнів слід розплачуватися врожаєм, причому значною його частиною — близько 20 відсотків від зібраного.

Усе це неминуче створює грунт якщо не для конфлікту, то принаймні для суперечностей між інтересами селян та влади. Мету останньої чітко визначив голова облдержадміністрації Євген Карташов: «Наше завдання нинішнього року полягає в тому, щоб не лише зібрати хороший урожай зернових, а й достатньо заготовити його для потреб області». Та якщо говорити відверто, ця проблема цікавить аграріїв більше теоретично, ніж на практиці. Тобто, у принципі, вони не проти, щоб область запаслася 250—300 тис. тонн зерна, що дозволить задовольнити потреби до наступного врожаю. Та на шкоду власним економічним інтересам селяни, зрозуміло, не діятимуть. Навіть попри те, що хліб у Запоріжжі значно дорожчий, ніж в інших регіонах, а зниження ціни на нього залишається нездійсненою мрією вже для кількох команд облдержадміністрації, часом доводиться вдаватися до екстрених заходів, щоб ліквідувати дефіцит у торгівлі, як це, приміром, було в серпні минулого року. І передумови до них, схоже, створюються вже під час нинішніх жнив. Так, середня врожайність по області сягає 30, а в деяких районах перевищує 38 ц/га. Зате Токмакський, Михайлівський, Васильєвський райони звітують про врожайність не нижчу за торішню — на рівні 19—24 ц/га. Розраховують, очевидно, отримати можливість розпорядитися частиною зібраного хліба на власний розсуд.

Проблема лише почасти пояснюється складним економічним станом галузі. Не варто забувати й про те, що область практично втратила контроль над власним хлібним ринком, і влада тепер змушена боротися з наслідками. Одне із наочних свідчень того — недавнє розпорядження голови облдержадміністрації «Про деякі заходи з організації ринку зерна врожаю 2001 року». Фактично, його головна мета — забезпечити потреби регіону в хлібі. Встановивши контроль за організацією і порядком руху зернових потоків, влада має намір запобігти інтенсивному вивезенню зерна за межі області. Ставка робиться на біржову торгівлю — найприйнятнішу форму руху зерна та олійних культур на ринку. Заступник голови облдержадміністрації з питань АПК Валерій Буцанов висловився щодо цього ще категоричніше: «Цивілізований порядок руху товарних мас зерна має здійснюватися лише з допомогою біржової торгівлі».

Для цього керівникам залізниці, автотранспортних організацій і морського порту наполегливо радять надавати транспортні послуги суб’єктам ринку з вивезення зерна за межі області лише за наявності договорів, укладених на уповноважених біржах. Аналогічна рекомендація адресована й обласному управлінню внутрішніх справ — «установити контроль щодо наявності договорів (контрактів), укладених на уповноважених біржах на партії зерна, які вивозяться автотранспортом суб’єктами ринку за межі області». Ну, транспортники — гаразд, а міліціонерам як? Адже це — майже фантастичне навантаження на систему, пристосовану сортувати все, що відбувається, виключно в контрастному освітленні — на «можна» і «не можна». А поняття «рекомендація» у звичну схему зовсім не вписується...

Для встановлення в області цивілізованих відносин на агроринку передумови нібито є: існує мережа торгових домів і біржа «Гілея». На руїнах банку «Україна» в області намагаються створити ще одну агробіржу. Та до партнерства з ними селяни чомусь не схильні. Про це свідчать і торішні біржові торги: стартова ціна 600 гривень за тонну пшениці четвертого класу була перевищена лише на тридцятку. Та й обсяг першої партії зерна був більш ніж скромним — усього 100 тонн. Пояснення тому знайти неважко. Поза біржею за ту саму пшеницю із середньою собівартістю 300 гривень покупці пропонували 700, а то й 800 гривень. Нинішнього року ситуація на ринку хліба істотно змінилася. Індикативна ціна на пшеницю третього класу поки що становить 700—720 грн. Та це зовсім не означає, що цей показник не зміниться. Швидше за все, вона знизиться. Оскільки, за оцінками фахівців, український ринок зерна набуває чітких тенденцій перевищення пропозиції над попитом. І висновок з цього напрошується цілком очевидний: у виграші може опинитися той, хто продасть хліб одним із перших. Хоча, можливо, нинішнього року ставлення до біржової торгівлі кардинально зміниться, і тоді, мабуть, твердження про неможливість адміністративними засобами докорінно поліпшити ситуацію на ринку спростується на практиці. А що, раптом і справді вийде?!