РОЗРОБНИК РАКЕТ СС ПЕРЕХОДИТЬ НА... ЗАЛІЗНИЧНІ РЕЙКИ

Підрозділи всесвітньо відомого «Хартрона», або, як його називають у Харкові, ракетного інституту, починають лідирувати у випуску електронної продукції для залізниці.

А почалося все з того, що знадобилося устаткування для відновлення вагонів при капітально-відновлювальному ремонті. Термін життя вагона, що зараз бігає рейками, становить 28 років. В Україні, з огляду на недостатнє фінансування, вирішили вагони повністю відновлювати, після чого їх можна використовувати ще 12—14 років. Новий вагон коштує близько 1 млн. 200 тис. доларів, на ремонт же витрачається 200 тисяч. З вагона, що надходить на капітальне відновлення, викидають усю «начинку». Залишається лише металевий остов, який, за потреби, посилюють, щось підварюють. А потім повністю укомплектовують вагон новими засобами.

Роботи з відновлення проводять кілька заводів України, комплектацію електроустаткування забезпечує НВП «Хартрон-Експрес». Валентин Макаренко, генеральний директор цього підприємства, розповідає:

— Ми існуємо трохи більше півтора року, створені на базі СКБ. Чисельність невелика — 85 чоловік у штаті і ще з півсотні, в основному кваліфікованих, працівників залучаємо. Роботу ведемо від розробки до виготовлення та постачання, є гарантійне обслуговування. Електроустаткування здебільшого йде на Дніпропетровський вагоноремонтний завод. Ми розробили пульт, який забезпечує повне керування системою енергозабезпечення. Зараз на залізниці простежується тенденція до поліпшення сервісу: у вагонах з’являються холодильники, НВЧ-печі, тут ставлять щось на кшталт кабельного телебачення, але на вагоні батарея 110 вольт, а щоб працював телевізор, потрібна напруга 220 вольт. Ми виготовляємо комплект перетворювачів для холодильників, мікрохвильових печей і відеоапаратури.

До 6 серпня Крюківський вагонобудівний завод має виготовити перший український пасажирський вагон. Він відрізняється від тих, до яких ми звикли: тут буде 10 купе та більше різних «наворотів», це потребуватиме спеціальної апаратури, більшої автоматизації та діагностики, контролю на сучасному рівні. Робимо ми й електроустаткування для першого вітчизняного плацкартного вагона із системою кондиціювання повітря. Нашими розробками сьогодні зацікавилася і Росія. Концерн «Росвагонсистем» готовий співпрацювати у плані розробки, виготовлення пультів; Іжевський машинобудівний завод — наш побратим по колишніх космічних справах — також планує розгорнути серійне виробництво системи для нового російського вагона.

Інше підприємство — НВП «Хартрон-Інкор» — створило мікропроцесорний пристрій релейного захисту та автоматики «Діамант» для реалізації зовнішнього електропостачання депо «Ромодан-тягова». Серед перспективних розробок — вокзальна інформаційна система на світлових табло для станції Харків-Пасажирський, система автоматизованого контролю допуску пасажирів до посадочних платформ вокзалу.

Проблема контролю вже розв’язана на трьох вокзалах Московської залізниці. Відтак її прибуток збільшився вдвічі, а витрати на створення системи окупилися за чотири місяці. Нещодавно «Укрзалізниця» прийняла рішення впровадити цю систему в себе. «Хартрон» пройшов місцевий тендер на Південній залізниці. Турнікетна система для харків’ян не новинка, свого часу вони постачили 157 комплектів Тбіліському метрополітену. Цей базовий елемент ставитиметься і на Південній залізниці. Суть проста: доступ пасажирів на перони блокується турнікетами, а квиток доповнюється штрих-кодом. Коли пасажир проходить контрольну систему, інформація зчитується, вводиться в систему. Квитки різні: для разового користування — м’який, на місяць — твердий, є службовий квиток із карткою та кодом.

Попереднє пропрацювання свідчить: новація коштуватиме приблизно 2 млн. гривень. Спочатку реконструкція пройде на Харкові-Пасажирському, на білгородському й люботинському напрямках. На наступному етапі — вокзали Кременчука, Полтави, Сум. «Хартрону» це дасть новий ринок і фінансування, оскільки транспорт — та структура, де сьогодні платять грошима. Для залізниці «Хартрон» також вигідний партнер — велика відома фірма, яка гарантує якість, сервісне обслуговування, дальший розвиток.

Обсяги замовлень для залізниці зростають, але основною продукцією для «Хартрона», як і раніше, залишається космос. Він і далі пріоритетний у планах підприємства. Основний споживач — Росія. На думку фахівців, у космосі вигідні три речі: зв’язок через космос, хоча останнім часом і тут виникають сумніви — занадто вже багато стільникових телефонів і телебачення, військовий космос, який фінансується з бюджету держави, і фундаментальні наукові дослідження. Як свідчить практика, сьогодні «Хартрон» затребуваний, проте не повністю. Україна не може повною мірою задіяти потенціал підприємства, а Росія в багатьох програмах віддає перевагу своїм інститутам.

На думку фахівців, змінити ситуацію могла б приватизація, запланована на нинішній рік. Для «Хартрона» це життєво важливе питання. На підприємстві хочуть, щоб акції належали організації, зацікавленій у «Хартроні». Ось що каже президент АТ «Хартрон» Яків Айзенберг:

— Поки що такі організації є, щоправда, ми встигли їм неабияк набриднути. Судіть самі: домовляємося про купівлю акцій із вищим ракетно-космічним керівництвом Росії — питання переграється, вдруге домовляємося — знову зміни. Зараз ситуація така: в Україні виникла ідея — продамо всі 75 відсотків одним пакетом. Однак постає запитання: а Україні що, взагалі нічого не потрібно від «Хартрона»? Дурість. У нас єдина мрія: Україна в особі Національного космічного агентства отримує 25 відсотків плюс одну акцію — блокуючий пакет, щоб не можна було закрити «Хартрон». Спробуємо домовитися, щоб решту купила Росія. Це коштує кілька мільйонів доларів. У Росії є три фірми, на які ми працюємо, поки що ми їм усе-таки потрібні. Вони втрьох повинні якось об’єднатися та купити наші акції.

Питання приватизації «Хартрона» порушується не вперше. Рік у рік рішення відкладається або приймається, а потім скасовується. Схоже, в Україні сподіваються, що все вирішиться саме собою, але так не буває. Підприємство, яке має потужний науковий потенціал, на початку 90-х років було поставлене на межу виживання. Харків’яни змогли із суцільної «воєнки» перейти на випуск мирної продукції. Сьогодні 30 відсотків обсягів припадає на залізницю, ще стільки ж — на енергетику. Але яким буде наступний рубіж?