Дністровська ГАЕС: молдавські верлібри української енергетики

Початком будівництва Дністровської гідроакумулюючої станції в Чернівецькій області (на межі з Вінницькою областю) прийнято вважати 1983 рік. Хоча деякі фахівці називають і 1978-й. Потреба в такій станції виникла через необхідність регулювати графік навантажень в енергосистемі України. Гідроакумулятори за рахунок нічного надлишку електроенергії перекачують воду з нижнього водоймища у верхнє, а потім у години найбільшого енергоспоживання скидають її на турбіни, виробляючи електроенергію і подаючи її в енергомережу.

Справа дуже потрібна, стверджують посивілі на цьому будівництві фахівці. Та от біда — раз у раз виникають несподівані проблеми.

Проект станції передбачає встановлення семи однотипних гідроагрегатів. У грудні минулого року перший із них нарешті був запущений у генераторному режимі і видав в об’єднану енергосистему України перші 325 тис. кВт•год. За словами голови правління ВАТ «Укргідроенерго» (на балансі якого перебуває державне майно Дністровської ГАЕС) Семена Поташника, введення в експлуатацію другого агрегату станції планується у 2011 році, третього — у 2012-му.

Пікова енергія завжди дефіцитна і дорога, тому зараз у світі будують сотні ГАЕС. Наша, Дністровська, має стати найпотужнішою в Європі з річним виробництвом електроенергії в 2,7 млрд. кВт•год. Планується, що, крім України, вона працюватиме на Східну Європу і, можливо, Росію.

На цей проект, один із найефективніших в електроенергетиці за останні двадцять років, Міжнародний банк реконструкції і розвитку виділяє чималі гроші. Наприклад, якщо говорити тільки про підведення електромереж для включення Дністровської ГАЕС в енергосистему України через територію Вінницької області, то на ці цілі йшлося про надання 500 млн. грн.

— Наша робота полягає в приєднанні станції до енергосистем України, — каже Віктор Виговський, директор однієї з вінницьких компаній, які займаються підведенням енергомереж до ДГАЕС. — Лінії електропередачі для неї досить унікальні, тому що зведені на переході через Дністер опорами, які у колишньому Радянському Союзі застосовувалися в двох місцях (одне з них — Саяно-Шушенська ГЕС). В Україні вони використовуються вперше: проліт між опорами правого і лівого берега становить 750 метрів. Хочу сказати, що жителі тих районів Вінницької області, де проходять ЛЕП, із розумінням поставилися до того, що роботи велися на їхніх ділянках, що у когось обрізали дерева... В інших областях, наприклад Київській, Одеській, сприйняття було дещо іншим. У консультантів МБРР є досвід судових позовів, які тривали по три роки. Наприклад, в Одеській області місцеве населення не бажало, щоб електролінії проходили саме в тому місці, де визначили енергетики. На Вінниччині вдалося вкластися у неповний рік і уникнути розглядів у судах.

З іншого боку, ця лояльність зараз виходить боком жителям подільських сіл. У селі Бернашівка Могилів-Подільського району Вінницької області будують захисні споруди. Село розташоване за півтора кілометра нижче греблі Дністровської ГАЕС, і селяни побоюються.

— Якщо, не дай Боже, греблю прорве, вода змиє все село, — ділиться побоюваннями голова сільради Євгенія Сивун.

Окрім того, через подвір’я селян проходять високовольтні лінії напругою 330 кВт. Люди скаржаться на головний біль, підвищений тиск, пов’язуючи це із впливом ЛЕП.

— А під тією лінією електропередачі, що тягнеться від Ладижинської ТЕС, у дощ із парасолькою не пройдеш, — нарікає Євгенія Леонідівна. — По всьому тілу відчувається легке поколювання.

— Складність побудови цього об’єкта в тому, що до станції треба підводити потужні електролінії, на відстані майже 150 км. І тут проявляється недосконалість нашого законодавства, — пояснює перший заступник губернатора Вінницької області Валерій Коровій. — Йдеться про те, що ці лінії мають проходити по розпайованих землях. Немає закону, який чітко врегулював би питання вилучення земель для суспільних потреб. Ця проблема на сьогодні — велике гальмо в реалізації проектів будівництва доріг, ліній електропередачі, відшкодування збитків тим самим селянам. Хоча жителі одержали певні компенсації при прокладанні першої лінії.

Ще одна проблема — понад 100 км ЛЕП треба підвести до підстанції Бар. Для цього необхідно пройти територією трьох районів — Могилів-Подільського, Мурованокуриловецького і Барського. Тому паралельно з виконанням проектних робіт, знову ж таки, працюємо з населенням. Адже реалізація проекту на території нашої області — це і робочі місця, і робота для підрядних організацій тощо.

Ну гаразд, населення умовили, може, навіть щось пообіцяли за можливі незручності. Однак старі проблеми залишилися. Крім двох буковинських сіл, у трьох подільських — Козлова, Липчан, Хоньківців — через реконструкцію енерговузла під ГАЕС уже з’явилися проблеми з питною водою. Загалом там живуть близько 8 тис. чоловік. Беріг Дністра цілком зруйнований. ГАЕС будується тридцять років, і вже кілька років триває реконструкція. Проводяться додаткові роботи з дослідження геологічної ситуації Дністровського, Сокирянського схилів і ложа верхньої водойми ГАЕС. Фахівці не дійшли спільної думки з приводу безпеки досліджуваних об’єктів. Місцеву владу ні про що не інформують — просто радять не втручатися.

Депутати Ямпільської і Могилів-Подільської райрад хотіли б почути хоч якісь гарантії: а якщо греблю, не дай Боже, прорве? Ці райцентри розташовані нижче ГАЕС, але ніхто навіть не говорить про необхідність будувати дамби. Хоча вище них такі споруди будуються, відтісняючи воду в русло Дністра. І якщо станеться аварія, то міста Ямпіль і Могилів-Подільський може повністю накрити водою. Крім того, вище цих райцентрів побудоване водоймище. І вже не перший рік точаться суперечки про безпеку дна. Неофіційні геологічні дослідження показали, що воно має вирви, тріщини, через які вода може прорватися в будь-якому місці.

Якщо, кажуть, обладнання ГАЕС уже заіржавіло і погрожує сповзти в Дністер, то на якій підставі енергетики вважають можливим функціонування такої станції? А якщо його заміняти новим, то де на це взяти гроші? Чи продовжувати виділяти на це державні гроші, щоб їх і далі дерибанили?

Зазначені вище питання — це тільки дещиця з величезного переліку проблем, що розростаються як лавина. Не менш важливе і неврегульоване молдавське питання.

Років сім уже минуло відтоді, як 11 озброєних автоматами молдавських прикордонників виставили прикордонний пост на греблі Дністровського буферного гідровузла. Зараз ці майже 20 га землі на правому березі Дністра, на яких розташована частина греблі Дністровської ГЕС-2 і до яких примикає нижнє водоймище Дністровської ГАЕС, виявилися відрізаними від іншого об’єкта, де-факто за межами Української держави.

Гострих переговорних моментів щодо проблеми саме Дністровської ГАЕС було чимало. Один із них у 2007 році також активно обговорювався в пресі. Тоді Молдова вимагала від України виділити їй частку в електростанції або оплатити вартість землі, необхідної для функціонування об’єкта. Але, відповідно до чинного українського законодавства, ВАТ «Укргідроенерго» як на сто відсотків державна енергетична компанія не підлягає приватизації, отже, молдавська сторона не могла претендувати на пакет акцій у цьому підприємстві.

Оскільки питання дипломатичного врегулювання знову зависло у повітрі, то напрошуються знову не зовсім оптимістичні висновки. Україна ризикує так ніколи і не запустити в повному обсязі унікальну за світовими стандартами електростанцію.

У свою чергу, спеціалісти-енергетики неодноразово попереджали, що робота буферного гідровузла ГЕС-2 значною мірою залежить від десятка контрольно-вимірювальних приладів підземного стану гідротехнічних споруд, кабельних і електричної мереж, а також лінії зв’язку, що розміщені саме на території Молдови. Деякі з них треба обслуговувати мало не щотижня. З урахуванням того, що головним завданням ГЕС-2 залишається регулювання водного режиму Дністра, у тому числі під час паводків, можливі наслідки виконання Молдовою ультиматуму про недопущення на свою територію українських фахівців страшно навіть уявити.

Залишається сподіватися, що в арсеналі сил, які тривалий час борються за контроль над станцією, є вагомі аргументи, здатні вплинути на позицію навіть суверенної держави.