Погода в домі: загроза підтоплення

Дивна все-таки у нас практика побудови демократичної держави. Вона геть-чисто розходиться з теорією. У країні, в якій обіцяють почути кожного, у того, хто повинен почути, - щось негаразд зі слухом. У місті, яке визначалося як комфортне для проживання, - повсюдні зручності тільки для обраних. Для решти - багато в чому стіна недбалості та байдужості. Але вибудувана вона ретельно й уміло. Наважуся припустити, що окремо взятий епізод, про який ітиметься далі, - лише частина загальнодержавної сюжетної лінії.

Отож, далекого 1990 року у 3, на перехресті вулиць Пирогова та Литвиненка, за проектом інституту «Воєнпроект», виріс 14-поверховий житловий будинок для військовослужбовців. Будувала його одна з військових організацій. Нове житло - це завжди добре. Але радість для одних стала довгограючою серйозною проблемою для інших. Як з’ясувалося, під час будівництва порушили русла підземних річок. Тому спорудження висотки для жителів приватного сектору (його забудовано у 50 -60-ті роки) 1-го провулка Пирогова та вулиці Литвиненка започаткувало відлік нового екстремального періоду життя. Внаслідок горизонтального водоупору стрімко піднявся рівень ґрунтових вод у підвалах, льохах та приміщеннях будинків. І, як скаржаться самі жителі «підмоченої» ділянки, протягом шести років їхні господарства систематично затоплювало. У перекриттях і перегородках будинків з’явилися тріщини, стіни покрилися цвіллю, почали просідати фундаменти. Не кажучи вже про те, що на ділянках загинуло багато фруктових дерев, чагарників та інших багаторічних рослин. Треба було рятувати будинки й майно від руйнування. Жителі стукали в усі двері, навіть у Москву в Міноборони їздили. Справа зрушилася з місця в 1992 році, після пікетів біля міської ради та звернення до суду. Останній зобов’язав республіканське проектно-виробниче об’єднання «Укржитлопроект» зробити висновок і дати рекомендації щодо подальших заходів з усунення можливих загроз руйнування будинків. «Укржитлопроект» рекомендував побудувати необхідну гідротехнічну споруду. І 1996 року військові частини Міноборони побудували дренажну систему з виходом у бік річки Південний Буг. Відтоді ґрунтові води не піднімалися до критичного рівня. Правда, не дотрималися однієї дуже важливої формальності - побудовану споруду потрібно було взяти на баланс комунального господарства міської ради. Підсумок вийшов іншим: мільйон рідних «купоногривень» вбухала батьківщина в будівництво, а в результаті воно виявилося нічиїм.

І, здавалося б, навіщо тепер ворушити минуле. Дренажна система є, від будівництва ще двох будинків на тому ж місці військові відмовилися, ну й гаразд. Але ні. Нова епоха нових забудов на хороших зелених масивах принесла нові тривоги і старі відчуття.

2007 року якийсь полковник у відставці приватизував земельну ділянку між двома будинками по вулиці Пирогова - на тому місці, де проходить дренажна система. А в липні 2011 року розпочав будівництво будинку без затвердженої проектної документації. Тоді новий забудовник на зауваження сусідів, що на цій ділянці проходить частина дренажної системи, не реагував. Екскаватор, який копав траншею під будівництво фундаменту, зруйнував підземні дренажні трубопроводи й оглядові колодязі. Рівень ґрунтових вод піднявся, і котлован залило водою. А в одному з дворів з’явилося озеро площею приблизно 10 кв. м, що не замерзало навіть у нинішні морози. Жителів не на жарт стривожила перспектива реальної загрози нового підтоплення будинків ґрунтовими водами. Адже локальна катастрофа може принести й екологічну проблему: якщо все розіллється на повну силу, то некерована вода легко знесе у бік Бугу і вміст вигрібних ям.

У жовтні минулого року жителі провулка Пирогова звернулися до вінницької мерії з проханням терміново створити комісію для обстеження дренажної системи, заборонити будь-яке будівництво до з’ясування обставин будівництва, ремонту та взяття на баланс гідротехнічної споруди, позначення її на плані інженерних мереж міста. Адже місцина ця гарна - майже центр міста й водночас зелена зона, тому напевно на неї ще є претенденти. І кульмінацією цього звернення мало стати торішнє термінове дослідження ділянки з реанімацією всіх потрібних документів. Але міськрада обмежилася стандартними для нинішніх органів влади відписками, які, схоже, пишуться за одним зразком: «Куры передохли - высылайте новый телескоп».

Що стосується згаданого нового забудовника, він обіцяв, як тільки зійде сніг, полагодити зруйновану частину дренажу. Це не єдина проблема полковника у відставці, - у прокуратурі Вінниці ведеться перевірка за порушеною кримінальною справою щодо законності отримання права власності на земельну ділянку. А «за виконання будівельних робіт без затвердженої проектної документації» згаданого пана полковника вже штрафувала інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Вінницької області. Власне, ніхто з жителів «підмочених» вулиць не має наміру якось мстити новому сусідові або зводити з ним порахунки. На його місці міг опинитися кожен. Скільки в нас споруд зводиться з недоробленими документами чи без них! Але, очевидно, владі за її великими справами не до дрібниць.

Коментарі чиновників із цього приводу трохи розходяться з тим, що кажуть стурбовані зруйнованою системою жителі підтопленої ділянки. У міськвиконкомі стверджують, що проблемою цією займаються, моніторять, але все впирається у відсутність потрібної проектної документації, яку міськвиконком ніяк і ніде не може знайти. Мовляв, будівництво це велося на межі двох держав, тому чимала частина документації здалася непотрібною, і її викинули. Мабуть, так само, як і супровідні документи до розпорядження міськвиконкому від 1993 року про будівництво дренажної системи, підписані тодішнім мером Дмитром Дворкісом.

- Щоб узяти на баланс, потрібно мати документацію, обстежити, де залягає ця дренажна система, як проходять труби, все впирається у відсутність проектної документації, - каже начальник відділу ремонту об’єктів благоустрою департаменту комунального ремонту і благоустрою вінницького міськвиконкому Федір ЛЕСИК. - Самих забудовників-замовників немає: військові частини розформовано. Ми шукали контрольний примірник у проектному інституті, знаючи, що «Водпроект» його робив, - там теж немає. Вони кажуть, що в них було багато пертурбацій. Частину документації вони спалили, вона виявилася непотрібною, частину - здали в макулатуру. Настане весна, і ми шукатимемо, що, чого, де, коли. За цей час подивимося, чи можна внести якісь зміни до місцевого бюджету, адже потрібно передбачити гроші на паспортизацію та розвідку того, що там коїться. Цей масив - місце пріоритетної забудови, і в майбутньому вільні ділянки там навряд чи залишаться. Тому, звісно, ми зацікавлені в цій дренажній системі як в одному з елементів інженерного захисту територій. Хоча в тому місці ніколи не було підтоплень. На тій ділянці ґрунтових вод ніколи не було. Люди на ґрунтових водах селитися не будуть. У них там підвали, льохи. Як можна залізти на півметра в землю й «піймати» воду? Ніхто не довів, що вода там взагалі є. Немає гідрологічного звіту.

- Тоді, по-вашому, що це таке, звідки взялася вода і страх перед новим затопленням житлових приміщень?

- Коли військові звели висотний будинок на розі вулиць Литвиненка і Пирогова, змінилася система руху звичайних поверхневих водовідводів, воді потрібно було оминути цей будинок, щоб кудись подітися. Раніше водовідводи плавно сходили по всій площі. Змінився природний відтік води, і місцями вона стала заходити у двори. Це не ґрунтові води. Але проблему ми розуміємо. Навіть якщо не буде документації, коли зійде сніг, методом «тику» йтимемо дворами з дільничним, із квартальним комітетом і шукатимемо колодязі. Хай показують, розповідають. Бо жодних слідів у нас немає. Тим більше, якщо робити інвентаризацію, потрібно залізати в колодязі, вивчати, дивитися, який матеріал там закладено, які діаметри, перетини. Це питання не двох хвилин і навіть не одного місяця, - впевнений Федір Леонідович.

Про те, що це ґрунтові води, 1992 року у своєму висновку написало проектне підприємство «Укржитлоремпроект», а 1993 року - у своєму гідрогеологічному дослідженні НДІ «Водпроект». Ну, може, ці докази неактуальні й малозначущі, а може - взагалі не ті? Що ж стосується самої гідротехнічної споруди, то за планом, розробленим інститутом «Водпроект», вона являє собою «підземні трубопроводи з керамічних труб діаметром понад 300 мм і загальною довжиною понад 800 метрів». Має у своєму складі понад 50 оглядових колодязів для обслуговування та утримання в робочому стані всієї дренажної системи.

Складається враження, що уявлення чиновників про проблему доволі туманне. Все-таки з вікон кабінетів міськради вулиці міста не проглядаються, а вже дренажних труб під землею - тим більше не видно. Але бажання мати рацію і обвинувачувати в проблемах самих же мешканців нездоланне для будь-якої влади.

У НДІ «Водпроект» за адресою Хмельницьке шосе, 13 (дві зупинки трамваєм від мерії), мені дали копію проекту згаданої дренажної системи. Тут проект цієї гідротехнічної споруди є ще і в розрізі. Головний інженер каже, що поставив цю проектну документацію в шафі на видноті. Раптом знадобиться міській владі і допоможе їй знайти те місце, де заритий мільйон державних «купоногрошей», до яких тепер нікому немає діла. Але головне завдання - це, звісно ж, узяти на облік втрачену дренажну систему, щоб убезпечити існуючі домоволодіння і ті, які, можливо, будуватимуться.