ДЕСЯТЬ РОКІВ КОНВЕРСІЇ: ЯК ЖИВЕШ, «ХАРТРОНЕ»?

У спадщину від колишнього СРСР Україна отримала близько 700 оборонних підприємств. Найпотужнішими були 341 із них із загальною кількістю близько 1,5 млн. чоловік. Серед них створений 1959 року «Хартрон» — головний розробник систем управління для ракетно-космічної техніки та різноманітних галузей промисловості. На його рахунку системи управління для ракети СС-18 — найгучнішої та, за оцінками американських фахівців, найкращої у світі міжконтинентальної ракети, ракети-носія «Енергія», орбітальних модулів «Квант» і «Квант-2», «Кристал», «Спектр», «Природа» космічної станції «Мир», ракет-носіїв, які вивели на орбіту близько 1000 космічних апаратів.

За умов СРСР українська частина ВПК працювала в замкнутому циклі на 15 союзних республік у рамках загальносоюзних програм із бюджетним фінансуванням. У новій Україні стан оборонних підприємств докорінно змінився. Істотно зменшився обсяг замовлень оборонного напряму. Не минула ця чаша й «Хартрон». Розповідає голова правління ВАТ Микола ВАХНО:

— До розпаду Союзу «Хартрон» стовідсотково займався системами управління для ракетно-космічного комплексу. Лише з 1988 року нас почали підключати до цивільної тематики, доручивши зробити систему управління для нафтогазоперекачувальних станцій. Різкого обвалу обсягів виробництва на підприємстві не було. Якщо подивитися, приміром, на кількість працюючих, а вона формувалася під обсяги виробництва, то зниження йшло, в основному, починаючи з 1995 року. Так, якщо 1992 року в нас працювало 10 тис. чоловік, то 1997-го — уже 5,6 тис., 1998-го — 4,4, сьогодні — близько 3 тис. чоловік.

Поступово обсяги нашої базової тематики скорочувалися, деякі замовлення перестали існувати, інші втрачали свою актуальність. Вже 1995 року порівняно з 1990-м вони зменшилися у вісім разів. Ми намагалися конверсуватися, освоювали нову тематику. Так, на початковому етапі спрацювали не кращим чином. Думаю, тому, що не був готовий інженерно-технічний склад. Людині, яка займалася складним алгоритмом управління ракет, дуже не просто перейти на прості, із її точки зору, нецікаві теми. До того ж у той самий період багато хто думав: от мине час, і з’являться старі замовлення.

Наші системи в нафтогазовій галузі виявилися неконкурентоспроможними саме тому, що ми застосували ракетні технології. Треба було зробити простий пристрій, але швидко, «влізти на ці підприємства», а ми вирішили зробити всю систему. У результаті нас випередили конкуренти — їхні вироби виявилися дешевшими, тому що використовувалася в основному технологія великоблочного складання. Все це призвело до того, що ми не втрималися на нафтогазовій тематиці і, зробивши кілька поставок, на жаль, її практично втратили.

Наступним етапом конверсії стала атомна енергетика — основа енергетики України. Безпечна експлуатація та стабільність роботи багато в чому залежать від автоматизованих систем управління технологічними процесами АЕС. Вони представляють складні електронні системи із сотень шаф електронної апаратури на кожному енергоблоці. Більшість систем АСУ ТП виробили свій ресурс, застаріли не лише фізично, а й морально, оскільки побудовані на технічних засобах розробки 60—70-х років.

З 1993 року постановою Кабінету міністрів України «Хартрону» доручено проведення робіт із реконструкції АСУ ТП АЕС України як головному розробнику та генеральному підрядчику. З метою прискорення робіт з окремих напрямів, що вимагають дуже значних фінансових і тимчасових витрат, при «Хартроні», разом із американською корпорацією «Вестингхаус», створено спільне підприємство «Вестрон». Це дозволило використовувати в роботах сучасні технології, розгорнути в Україні виготовлення апаратних засобів і проектування окремих систем практично без фінансових вкладень. «Хартрон», а також «Вестрон» поставили на атомні станції ряд систем, які успішно пройшли апробацію за умов працюючих енергоблоків і показали високі технічні та експлуатаційні характеристики. «Вестрон» уже працює на Болгарію, Чехію, Швецію, є навіть замовлення зі США.

Фірм-конкурентів у нас начебто б небагато, але вони дуже авторитетні. На ринку ми виходимо з того, що наші пропозиції мають бути не гіршими за якістю, але на 10—20 відсотків дешевші. Таким чином, в Україні зростає своє покоління фахівців із виготовлення, установки та обслуговування систем управління, що дуже важливо з погляду безпеки держави.

Освоєння цього ринку нам давалося та дається нелегко. Розпочинаючи з 1995 року, розрахунки з «Хартроном» і підприємствами-співвиконавцями проводилися в основному не коштами, а боргами за спожиту енергію. Вартість на ринку таких боргів поступово падала і, по суті, дійшла до 20—25 відсотків. Це вже був не бартер, а перекошений бартер. Фактично ми повинні були поставити продукції втричі більше, ніж нам за неї заплатять. За тих умов працювати було просто неможливо, системи, які коштують близько мільйона доларів, вимагають реального, а не віртуального фінансування. У той період можна було лише проводити дослідницькі та дослідно-конструкторські роботи.

Ми запекло боролися проти бартерних схем. Свої пояснювальні записки чимало разів направляли прем’єр-міністрам України. Та розробку тематики продовжували, розуміючи важкий фінансовий стан, у якому опинилися атомні станції, і що рано чи пізно бартерний період закінчиться. І, як показав час, вчинили правильно. Сьогодні ми поставили специфічні системи управління атомним реактором на Рівненську станцію, підписали контракт на дві системи з Запорізькою АЕС. Що це означає для нас? Приміром, якщо поставимо системи на Запорізьку АЕС, то «Хартрон» буде забезпечений роботою як мінімум на п’ять років.

Останні два роки підприємство працює, і небезуспішно, над випуском електронної продукції для залізниці. Усе розпочалося з того, що при капітально-відбудовному ремонті вагонів знадобилося устаткування. Термін життя вагонів, що зараз експлуатуються залізничниками, — приблизно 28 років. З огляду на нестачу коштів, в Україні вирішили вагони капітально відновлювати, після чого вони можуть використовуватися ще 12—14 років. Новий вагон коштує близько 1 млн. 200 тис. доларів, а відновлення — ушестеро дешевше.

Роботи з відновлення ведуть кілька заводів України, «Хартрон» забезпечує комплектацію електроустаткування. Сьогодні нами розроблений пульт, який забезпечує повне управління системою енергозабезпечення, комплект перетворювачів для холодильників, мікрохвильових печей, відеоапаратури, система пожежної сигналізації. Яскравий приклад цієї роботи — швидкісний поїзд Київ—Харків, вагони якого практично повністю оснащені нашою електронікою. Крім того, є так звані турнікети, а точніше, система автоматизованого контролю допуску пасажирів до посадкових платформ вокзалу. Вона вже працює на вокзалах у Харкові. Серед виконаних замовлень залізниці — і мікропроцесорний пристрій релейного захисту й автоматики тягової підстанції депо «Ромодан-тягова». Нами поставлена вокзальна інформаційна система на світлових табло для ряду залізничних станцій, у тому числі для станції Харків-Пасажирський.

— Миколо Івановичу, уже сьогодні в обсягах продукції «Хартрону» замовлення залізниці займають ледь не більшу частину й продовжують зростати. Ви не боїтеся, що «Хартрон» може перетворитися на великий придаток, на кшталт залізничного КБ?

— Якщо говорити про сьогоднішні обсяги «Хартрону», то приблизно 30 відсотків — це стара ракетно-космічна тематика, понад 25 — залізнична, і 25—30 припадає на атомну енергетику. «Хартрон» був і буде придатком якоїсь галузі промисловості. Адже ми робимо системи управління, а вони повинні чимось управляти. Роблячи АСУ ТП шахти чи коксохімічного комбінату, ми все одно придаток цієї галузі. Якщо ми станемо придатком залізниці, то будемо дуже раді, для нас це серйозний замовник. Ми бачимо перспективу й в атомній енергетиці, і на залізничному транспорті, зробимо спробу пробитися в нафтогазову й вугільну галузь. Та я хочу підкреслити, що за десять років підприємство не відмовилося від жодного замовлення в ракетно-космічній галузі. Думаю, такого не станеться і надалі. Щоразу, коли оголошуватиметься тендер, ми братимемо участь. Для «Хартрону» пріоритетною поруч з іншими, як і раніше, залишається ракетно-космічна тематика.

За десять років у цьому напрямі нам удалося чимало. У рамках міжнародної програми «Альфа» зі створення міжнародної космічної станції створено та виготовлено систему управління функціональним вантажним блоком «Зоря». У липні 2000 року ракета «Протон» вивела на орбіту службовий модуль «Зірка», успішно проведено стикування модуля з міжнародною космічною станцією. У результаті створено орбітальну станцію, придатну для тривалого перебування людини в космосі.

Сьогодні ми в основному працюємо на російські фірми, і тут дуже багато залежить від того, чи є в них комерційні замовлення. Вони готові з нами співпрацювати, ми для них звичні, надійні. Використання ракет для запуску космічних апаратів — дуже вигідний бізнес. Ми робимо для центру ім.Хруничева СУ для ракети «Рокіт». Вони призначені для виведення малих супутників зв’язку.

Ідеальний приклад конверсії — ракета СС-18. Після ратифікації російською Держдумою договору ОСВ-2 ракети, що знаходяться сьогодні в Росії, витягатимуться із шахт. Системи управління для міжконтинентальних ракет були основним «хлібом» для «Хартрону». На нашому рахунку 20 типів таких ракет. І ось абсолютна зброя перетворюється на мирну ракету. Сьогодні, по суті, всі ракетоносії — це колишні бойові ракети. І ми переробляємо їх на мирні, поставивши нову систему управління. Так з’явилися ракети «Рокіт», «Стріла», «Дніпро».

Крім цього, ми робимо СУ для космічних апаратів НВО ім.Лавочкіна. Продовжуємо гарантійне обслуговування тих виробів, які поставляли раніше. Крім ракети «Тополь», я не знаю нових розробок у Росії, а те, що було раніше за нами, по суті, і збереглося. Інша річ, якщо раніше планувалися чотири пуски на рік, то нині — один на чотири роки. 2002-й у плані ракетно-космічної тематики невдалий і для нас, і для росіян — немає замовників, зацікавлених у пусках.

— Багато замовлень ви виконуєте для Росії, хоча при цьому податки сплачуєте в Україні. Та ось наскільки в «Хартроні» зацікавлена наша держава? За минулі десять років чи багато в чому вона допомогла «Хартрону», особливо в ході конверсії? Чи потрібна така допомога підприємствам колишнього ВПК сьогодні й якщо так, то в чому вона повинна виражатися?

— 60 відсотків нашої продукції, по суті, усі замовлення атомної енергетики і залізниці — для України. Космічних замовлень від України дуже мало, оборонних немає. Працюємо в основному на російський космос, крім, мабуть, ракети «Дніпро» (це спільний українсько-російський проект) і ще супутника, систему управління якого робить наш запорізький підрозділ.

Водночас, уже те, що ми належимо до Національного космічного агентства, — підтримка. Для підприємств, які входять у нього, є певні пільги, приміром, звільнення в якійсь частині від сплати податку на землю, є пільги в митних питаннях. Якщо для повернення валютних коштів іншим підприємствам надається 90 днів, то зайнятим у космічній тематиці — 500.

Що ж до конкретної підтримки якихось державних замовлень... Важко говорити в цілому про ВПК України. Якщо взяти для порівняння завод ім. Малишева, то між нашим і цим підприємством велика різниця. Якщо говорити про ракетно-космічний комплекс, то зрозуміло, що стратегічні ракети Україні не потрібні — демонтовані навіть ті, що вже стояли. Усе залежатиме від того, яке озброєння потрібне Україні. Якщо потрібно буде розробити ракету, приміром, із дальністю польоту 300 кілометрів, то, якщо нам запропонують робити для неї систему управління, ми готові цим займатися.

Не говоритиму про якісь військові замовлення — певне, сьогодні це не реально. Однак там, де підприємства пробиваються на цивільні ринки, потрібна підтримка держави, щоб не вийшло — українська продукція дешевша та надійніша, а хід дається західним фірмам. Ось скажімо, на Запорізьку АЕС поставляє системи управління чеська «Шкода», ми пропонуємо те саме й дешевше. Можливо, тому що ми ще не встигли себе «показати», прийняли рішення поставити чеські системи. Так, питання підтримки держави важливе й неоднозначне, але забувати про власного виробника не можна.

— Ос уже багато років точаться розмови про приватизацію «Хартрону». Як йдуть ваші справи сьогодні?

— На сьогодні «Хартрон» — це акціонерне товариство. 1998 року проведено реструктуризацію. Стара громіздка структура підприємства поступилася місцем більш гнучкій. АТ зараз складається з 18 функціональних підрозділів, кожне з яких отримало право юридичної особи зі своїм розрахунковим рахунком у банку і самостійність у пошуку постачальників та споживачів. Фактично наші невеличкі підприємства перейшли в галузь малого та середнього бізнесу і за рахунок цього стали моторнішими. Виконання проектів займає тепер максимум півроку. Це і є результатом реструктуризації та конверсії «Хартрону».

Головне завдання — щоб усі підприємства стали рентабельними — не завжди, але виконується. У кожному такому підприємстві контрольний пакет акцій належить «Хартрону». У цьому зв’язку не можу не сказати про людину, яка всі ці роки вела «Хартрон» шляхом незвіданим як у конверсії, так і в акціонуванні та реструктуризації. Це Яків Єйнович Айзенберг, перший голова правління АТ, генеральний конструктор, доктор технічних наук, професор.

Повертаючись до вашого питання, хочу зазначити, що в процесі акціонування 25,44 відсотка акцій АТ у результаті пільгової підписки та сертифікатних аукціонів перейшли в приватні руки. 74,56 відсотка акцій володіє держава. Якщо говорити про подальшу приватизацію, то в першу чергу має бути стратегічний інвестор, поки що такого ми не бачимо. Тому сьогодні ми виходимо разом із НКАУ з пропозицією — ще на три роки закріпити контрольний пакет (50 плюс одна акція) за державою, а інші виставити на конкурс і продати. Ми хотіли б, щоб цей пакет потрапив у руки потенційного стратегічного інвестора. Сьогодні таким могли б бути не тільки підприємства ракетно-космічного профілю, а й енергетики, інші базові галузі промисловості, зацікавлені в розвитку нашого підприємства.

Перспективи, я думаю, у нас непогані. Якщо взяти наші обсяги виробництва минулого та аналогічного періоду нинішнього року, то за третій квартал зростання близько 9 відсотків. Щоправда, ми планували майже 15 відсотків, але думаю, наприкінці року ми на цей показник усе-таки вийдемо.

Заробітна плата збільшується високими темпами. Сьогодні в середньому вона становить 390 гривень, фахівці не отримують менше тисячі. Заборгованостей немає. Зароблене намагаємося виплачувати двічі на місяць, як і за колишніх часів.

За минулий рік «Хартрон» уперше виплатив дивіденди по акціях. Поки вони невеликі, Фонд держмайна України як власник 74-відсоткового пакета отримав понад 300 тис. гривень. На мою думку, якби всі акціонерні товариства заплатили так, як ми, то Україна могла б відмовитися від мільярда доларів кредиту.

— Можуть сказати, колись «Хартрон» був суперфірмою, його системи управляли всім світом і космосом, а сьогодні — звичайна залізниця, енергетика, тобто рівень став немов нижчий. Що з цього приводу думаєте ви?

— Насправді ті системи, які ми сьогодні виробляємо й поставляємо атомним станціям, для тих самих залізничних вагонів — це дуже важлива продукція. «Сіменс» ніколи не займався ракетами, проте ж від цього він не менше шановна фірма. Дай нам Боже у виробництві АСУ ТП зайняти місце поруч із «Сіменсом». Якщо нам удасться втримати цей ринок, то «Хартрон» буде ще сильнішою та стійкою фірмою.

Не можна скидати з рахунків, що системи АСУ ТП дуже високотехнологічні. І перспективи в нас є: ті самі рішення, що впроваджуються в атомну енергетику, ми можемо впроваджувати в багато інших галузей. Наш пристрій захисту від перевантаження енергетичних об’єктів складає серйозну конкуренцію для західних фірм, таких як «Сіменс» і АВВ. Зробити його (і особливо завоювати ринок) не менш складно, ніж управляти ракетою.

До того ж ми в жодному разі не кидаємо ракетно-космічну тематику. Ринок, який є наслідком свободи, не тільки дає можливості, а й вимагає певної відповідальності. Він досить жорсткий. Ринок не умовиш, він диктує сам.