Де відкрилося вікно в Європу?

Донецький «Шахтар» уперше став чемпіоном України 11 червня 2002 року. Тоді ж президент цього клубу, український мільярдер Рінат Ахметов заявив, що тепер він вимагає від футболістів і тренерів виграти європейський кубок. У відповідь на ці слова скептично посміхнулися не тільки вболівальники київського «Динамо», роздратовані першим прольотом столичної команди повз золоті медалі. У те, що «Шахтар» здатен перемогти в боротьбі за міжнародний трофей, не вірили навіть у Донецьку, де свою команду вважають рідною і улюбленою, та все-таки цілком містечковою. Через сім років, 2009-го, мер Донецька регулярно лаяв вандалів, які кілька раз зуміли розтягнути на сувеніри ковану копію Кубка УЄФА, встановлену в парку біля будівлі міськради. Кубка, завойованого донецьким «Шахтарем»…

Цю всім відому історію в даному випадку слід нагадати для того, щоб розуміти - легковажно ставитися до претензій того ж таки Ахметова на зміцнення міжнародних позицій холдингу «Метінвест», що належить йому, не можна.

«Ми маємо виграти чемпіонат світу з якості, чемпіонат світу із собівартості, чемпіонат світу з продажів… Основна наша мета - це економічне зростання, яке забезпечить гідну роботу, гідну зарплату, гідне житло людям», - цю спортивну метафору, що так полюбилася йому, Рінат Ахметов знову привселюдно виголосив минулого тижня під час запуску нової доменної печі №3 на Єнакіївському металургійному заводі. Цей проект обійшовся «Метінвесту» в 220 млн. дол. Усього ж за п’ять років в ЄМЗ було вкладено 600 млн. дол. Зате тепер зазначаємо як факт, що з п’яти доменних печей, побудованих на території СНД за останні 20 років з нуля з використанням сучасних технологій, дві розташовані в Єнакієвому. І на цьому технічне переозброєння, покликане дати друге дихання металургійному гігантові з довгою історією, не закінчується. І навіть не призупиняється. «Отже, це комусь потрібно», - не обов’язково бути Маяковським, щоб зробити такий висновок.

Президент України Віктор Янукович, котрий прибув на урочистий запуск нового комплексу як почесний гість, більше говорив про локальні позитивні наслідки цієї події для його рідного міста. Радів, що нарешті є вагоме й наочне поліпшення екологічної обстановки, традиційно складної в Донбасі загалом і в Єнакієвому зокрема. Поздоровив земляків з тим, що стабільна робота й активний розвиток містоутворюючого підприємства дають впевненість у завтрашньому дні… Ну, й так далі.

Однак Рінат Ахметов однією ємною фразою дав зрозуміти, що його інтереси та амбіції простягнуться далеко за межі Єнакіє­вого, Донецької області й України. Тим більше що чемпіоном країни, розвиваючи метафору, «Метінвест» уже давно став. Цей холдинг є не просто найбільшим і найкраще структурованим. Він задає тон у віт­чизняній металургії. Формує тренди. Сам при цьому активно завозить на українські терени міжнародні стандарти, всіляко натякаючи на готовність увійти в найкращі доми.

І нехай претензії на світове панування виглядають занадто малоймовірними (адже є ще й Китай, і знайомий з 2005 року українцям індус Лакшмі Міттал), то заявка на чемпіонство в ме­жах Європи та СНД виглядає набагато переконливішою, ніж шанси «Шахтаря» у найближчі роки виграти Лігу чемпіонів.

У цьому «поході на Європу» металургійному заводу в Єнакієвому, судячи з обсягів зроблених і планованих інвестицій, надається одна з ключових ролей. Промгігант активно насичують сучасним устаткуванням (цей процес не зупинявся навіть у кризовому 2008-му, коли більшість реконструкцій на вітчизняних підприємствах було заморожено до ліпших часів), накачують грішми та фахівцями.

Наприклад, доменну піч №3 збирали по всій Європі. Люксем­бурзький концерн «Пауль Вюрт» поставив два компоненти нового комплексу - безконусний завантажувальний пристрій і систему очищення доменного газу. Чехія - електрофільтри для аспірації. Австрійський Siemens VAI - автоматизовану систему управління виробничим процесом. Молоді фахівці (130 чоловік) спеціально пройшли стажування в Європі та Росії, щоб обслуговувати новий агрегат.

Одночасно було виведено з експлуатації стару домну, яка носила горде ім’я «Комсомольська». На заводі на цьому місці вже красується пам’ятний транспарант: мовляв, служила нам вірою та правдою з 1953 року, за що їй велике спасибі. Піч ненадовго пережила комсомол, на честь якого її назвали…

При цьому слід ураховувати, що доменна піч, нехай сама по собі й унікальна для українських реалій, є частиною великої стратегії розвитку ЄМЗ. «Чи варто нагадувати заводчанам і нашим високим гостям про те, в якому стані Єнакіївський метзавод і особливо його доменний цех увійшов у групу «Метінвест»? Перед нами поставили непросте завдання - перетворити одне з найстарших підприємств галузі, яке було на межі зупинки, на ефективний і сучасний завод. І нині ми відкриваємо вже другу доменну піч у Єнакієвому за останні чотири роки… І попереду в нас великі плани», - зазначив, відкриваючи новий об’єкт, генеральний директор «Метін­веста» Ігор Сирий.

На реалізацію цих великих планів корпорація Ахметова готова витратити мільярд доларів. Бюджет ФК «Шахтар» у рік європейського тріумфу становив удесятеро меншу суму, до речі.

На що буде витрачено ці гроші? Насамперед на найпотужніший проект із поки що оприлюднених - на нову аглофабрику. «Я дуже хочу, щоб ми з вами дуже скоро зустрілися на відкритті нової аглофабрики. Це теж моя давня мрія й мрія жителів міста Єнакієве, які чекають, що нарешті їм на голову не сипатиметься агломерат чи продукти його переробки. Я хочу, щоб публічно про це сказав Рінат Леонідович», - зажадав глава держави, виступаючи перед працівниками Єнакіївського метзаводу.

Ахметов сказав «я обіцяю!» впевнено, оскільки будівництво фабрики вже розплановано аж до бюджету - 250 млн. дол. Третину виділеної на модернізацію металургійного заводу суми витратять на екологічні програми, зокрема на перехід на вдування пиловугільного палива та використання доменного газу на когенераційній електростанції. Планується також новий прокатний стан і освоєння випуску перспективних на внутрішньому ринку будівельних профілів.

В остаточному підсумку виробництво сталі на ЄМЗ має зрости більш як у півтора разу - з 2,6 млн. до 4,5 млн. тонн на рік.

Очікується, що технологічна модернізація виробництва має призвести до зменшення валових викидів пилу більш як уп’ятеро (із 15 тис. тонн 2010 року до 2,7 тис. починаючи з 2017-го). І для розрахунків контрольних показників взяли європейські стандарти в сфері захисту навколишнього середовища. Комплекс енергозберігаючих заходів допоможе знизити загальну енергоємність виробництва сталі ЄМЗ на 24% (з поточних 23 ГДж/тонна до 18 ГДж/тонна 2020 року), при цьому споживання природного газу планується знизити більш як на 46% (з 316 млн. кубометрів 2010-го до 170 млн. починаючи з 2016 року).

Обсяги вкладених і планованих інвестицій дозволяють припустити, що саме Єнакієве Рінат Ахметов намітив як плацдарм для своєї власної євроінтеграції. Не очікуючи результатів роботи неквапливого держапарату, віт­чизняний бізнес в особі най­більших гравців курс на євро­пейсь­кий вектор розвитку позначає прямо та недвозначно. Причини цього очевидні - там зрозумілі й прозорі правила, там стандарти, там захист власності та респектабельність. Вітчизняні міль­ярдери готові витратити частину своїх капіталів, щоб усе це було і в Україні. Тому що їм хочеться впевненості в завтрашньому дні.

У даному конкретному випадку від цього виграють, звичайно, і жителі Єнакієвого. Чут­ки про можливе закриття заводу з’яв­ляються з завидною сталістю. Містоутворююче підприємство, яке формує третину місцевого бюджету і забезпечує роботою шість тисяч жителів, нерозривно пов’язують із долею самого міста. Напевно оцінять городяни й зниження навантаження на місцеву екологію - одвічне лихо промислово розвинених регіонів. Не зай­вими були й 1,5 млн. дол. «соціальних» інвестицій - у рамках наближення до все тих же європейських стандартів.

На перший погляд, вибір Єнакієвого як місця, де можна розмістити «вікно в Європу», видається дивним. Але, з іншого боку, чому б і ні?