БЮДЖЕТ ПО ОСЕНІ РАХУЮТЬ. АЛЕ ПРИЙМАЮТЬ ЩЕ З ЗИМИ

Колись, за часів практично всезагальної бідності, вбогі, але дбайливі господині в подільських селах примудрилися робити такі килими: однакові картонні квадратики обшивалися різнокольоровими клаптиками тканини і ромбовидно з’єднувалися між собою, залишаючи в проміжках такі ж порожні ромби. Килимки виходили, ясна річ, зовсім не теплими, зате весело-строкатими і таки прикрашали стіни бідної оселі. Хазяйки з художнім смаком примудрялася з тих клаптів творити цілі панно — візерунчасті чи сюжетні, на заздрість сусідкам.

Бюджети, що їх останніми роками приймають в Україні, чимось нагадують ці вбогі килимки: не гріють, зате створюють враження, що і в їхніх власників усе, як у людей. І за великого бажання можна навіть повірити, що ось цей килимок таки тепліший від попереднього, бо клаптики в ньому вовняні, а не ситцеві. А що дірки такі самі — то без них як же зшиєш той вибір докупи?

Сесія Вінницької обласної
ради зважилася на безпрецедентний крок. І текст, і всі без винятку цифри обласного бюджету були опубліковані у місцевій пресі. Звісно, далеко не кожному пересічному громадянину зрозумілі оті цифри — і, тим більше, відсутній механізм контролю за їхнім використанням. Зате кожен мешканець Вінниччини отримав нагоду відчути якщо й не безпосередню свою причетність до прийняття важливих для життя області рішень, то вже довіру до себе з боку тих, хто такі рішення приймає, — напевне.

Власне, ініціаторів рішення про публікацію легко зрозуміти. Адже бюджет краю на нинішній рік складає 627,6 мільйона гривень, що майже наполовину (49,5%, або 208 млн. грн.) більше від минулорічного. Принцип бюджету-2001 — розрахунок за нормативами — дав можливість Вінниччині з 23 місця в державі за видатками на душу населення піднятись на 16-те.

І що ж це дає тій самій душі населення, яка насправді потребує не цифр, а їсти, пити, вдягатися, лікуватися, навчатися, працювати, відпочивати і ще мати безліч речей, об’єднаних звичайним поняттям, — нормальне життя?

Насамперед, майже неймовірне за колишніми мірками — на 48% — зростання видатків на утримання закладів освіти області. Звичайно, насамперед це пояснюється підвищенням учительських ставок, гарантованих урядом. Але й на комп’ютеризацію шкіл знайшли можливість виділити два мільйони. Що, звісно, небагато, але краще, ніж нічого.

Так само невеликі — 12,2 млн. грн., — але вкрай необхідні для впровадження загальнодержавних та обласних програм завершення спорудження закладів охорони здоров’я кошти були визначені в рамках бюджетних видатків на медицину. Загальна сума цих витрат теж зросла на 21,3% і складає понад 150 млн. грн. Знову ж таки — підвищення зарплати, що гряде у сфері охорони здоров’я, з’їсть левову частку зростання.

І все ж таки, попри всі інфляційні процеси, більші цифри вселяють і більшу впевненість людей у плани нинішнього року. Адже вони змушують вірити в реальність зростання допомоги, наприклад, сім’ям з дітьми (заплановане фінансування — 27,7 млн. грн. — перевищує торішнє на 18,3%). Всього на соціальне забезпечення та соціальний захист населення спрямовано 74,5 мільйона гривень. І навіть культура, вічно остання в черзі на бюджетну підтримку, порівняно з минулим роком отримає більше на 3,2 млн. — загалом понад 11 млн. грн.

Ясна річ — навіть ці, симпатичні порівняно з минулим роком, цифри дуже далекі від справжніх потреб галузей. Як і цьогорічний принцип формування бюджету, незважаючи на очевидну прогресивність, теж не є абсолютно справедливим. Либонь, ця справедливість не настане доти, поки бюджет не формуватиметься, як і належить, — знизу догори.

Цьогорічний бюджет
Хмельниччини проти торішнього зріс на півтораста мільйонів, і якщо забути про інфляцію, то й справді можна порадіти за хмельничан: таки і їм щось перепало! Щоправда, розділений на всіх, оптимізм не примножився, а навпаки. Бо, незважаючи на більші цифри в бюджетних графах, на всіх, зрозуміло, однаково не вистачало. Бюджетні «дірки» ставали особливо помітними з виступів депутатів і запрошених на сесію.

Справді, як бути рівним серед рівних «пенсіонерському» Віньковецькому району, над яким уже три роки підряд буквально знущається стихія? Голова райдержадміністрації Василь Ядуха не розуміє, чому в умовах, коли району повинні б (і постійно обіцяють) допомогти, його мешканців ще й обмежують за основними бюджетними статтями. «Формування бюджету, всі ці маневрування, коригування в кінцевому підсумку чомусь обертаються проти району, — не стримував емоцій Василь Степанович. — 45 гривень на медобслуговування одного віньківчанина в той час, коли у деяких інших — по 59. Хіба ми гірше працюємо? Ми використали всі резерви, не маємо боргів у бюджетній сфері, виплатили все до копійки сім’ям з дітьми, а в кращій ситуації опинилися ті, що не поспішають виплачувати, розраховуватися. Яка ж тут справедливість?»

Власне, жоден з виступаючих не сказав, що все в порядку. Либонь ті, в кого так і є, просто мовчали. Слова ж просили ті, що під час обговорення в комісіях не зуміли переконати депутатів у пріоритетності потреб своїх галузей чи районів, та все ж вважали за необхідне ще раз звернути увагу залу на ці проблеми: адже відчиняють тим, хто стукає.

Справедливість цієї народної мудрості давно вже втямила міська влада обласного центру. «Перетягування каната» в бюджетних питаннях між міською та обласною радами давно вже стало традиційним (ба й обов’язковим) видом спорту в Хмельницькому. Підготовка триває цілорічно, а принципові змагання, ясна річ, відбуваються напередодні бюджетної сесії обласної ради. Цього року на центральний міський майдан вивели пікетників. Як і годиться, пікети учителів, медиків, працівників культури очолювали керівники цих галузей у місті.

Виступ міського голови Михайла Чекмана на сесії звичайно малював знайому з минулих літ картину безжалісного обдирання облцентру задля блага районів. «Обласний бюджет зріс на 42%, — зі знанням справи оперував цифрами Михайло Костянтинович, — а в той же час бюджети міст обласного підпорядкування тільки на 9%. А Хмельницького — взагалі лише на 2,4%. У містах області проживає більше третини її населення, а їхній бюджет складає лише п’яту частину обласного». Насправді обласний центр цього року виявився не був обділеним при розподілі бюджетного пирога...

Надзвичайну напруженість доходної бази відзначали чи не всі виступаючі. Але водночас підкреслювалась реальність її виконання — за рахунок напруженої праці, введення в дію всіх резервів. Те, що депутати навчилися рахувати кожну копійку, підтверджує той красномовний факт, що в обласну казну повністю повернуто минулорічний кредит селу. Правда, попередні борги, теж узяті під регіональне замовлення, усе ще висять на бюджеті пудовими гирями. Можливо, саме через це поки що було відкладене питання про нову позику селянам — хоча про її необхідність чимало мовилось на сесії, і це питання найближчим часом таки доведеться вирішувати...