Бюджет Києва: тягнемо-потягнемо…

Напередодні нового року місто ощасливили бюджетом на 2011 рік. За ідеєю, це головний фінансовий документ столиці, а по суті - болванка для торгу з Кабміном. Чого, загалом, ніхто й не приховує.

Останній раз планові показники бюджету Києва було виконано в 2006 році. А далі все було сумно. Другу половину 2008-го і весь 2009-й місто взагалі балансувало на межі фінансового обвалу, уникнути якого вдалося лише обрізанням усього і вся і наростанням неплатежів за виконані роботи. Борги зависли, і в кращому разі їх закриють тільки нинішнього року.

Загалом, у Київраді сподіваються, що бюджет через три місяці буде переглянуто.

Йдеться насамперед про долю податку з доходів фізичних осіб. Якщо раніше його цілком залишали місту, то тепер половину змусили віддавати до держбюджету. Ціна питання дуже висока: відповідно до державного бюджету, 50% - це 6,77 млрд. грн. Що становить понад 40% бюджету міста.

Закрити цю діру нічим. Не кажучи вже про те, що в бюджеті зяє ще парочка потенційних дірочок. Приміром, у ньому враховано доходи від приватизації комунального майна - 1,38 млрд. грн.

У 2009 році за цією статтею надійшло близько 500 млн. Минулого року (судячи з показників 11 місяців) буде ще менше. Чи вірить влада, що в 2011-му надходження від приватизації потрояться? А що їй залишається?

А от показник збирання податку з доходів фізосіб досить стабільний - приблизно 80-85%, і на нього припадає майже три чверті всіх податкових надходжень.

До речі, у Кабміну і міста були різні оцінки цих дискусійних 50%. Місто наполягало, що надходження від податку з доходів фізосіб досягнуть 11,5 млрд. грн. (план 2010-го - 10,4 млрд.) Кабмін вважав, що 13,5 млрд. грн., і саме цю цифру взяв за основу.

Втім, торги ще не завершено. Нині існує джентльменська домовленість з урядом, що до кінця першого кварталу до питання повернуться.

Міськадміністрація змогла домогтися і появи 28 грудня доручення президента України про розробку проекту закону щодо внесення змін у чинне законодавство, яким передбачається зарахування до бюджету м. Києва 100% податку з доходів фізичних осіб. Хоча протилежні зміни, які серйозно обкраяли дохідну базу Києва, було ухвалено парламентом паралельно з держбюджетом, тобто всього лише 23 грудня.

Проблема в тому, що Кабміну не дуже посміхається йти назустріч Києву, тому що тоді розширюється пролом і в без того не бездоганному держбюджеті. А Київ, за убогими українськими стандартами, і так дуже непогано живе: ті ж таки суперечливі 50% у 2,8 разу перевищують увесь бюджет Дніпропетровська.

Загалом, існує ризик того, що питання спробують спустити на гальмах або відкладуть його вирішення до наступного бюджетного року. Таких прецедентів не бракує.

У будь-якому разі, процеси утруски й усушки будуть ненудними...

Секретар Київради вже заявляв, що інакше «Київ не може не тільки розвиватися - він не може навіть дихати, виконувати елементарні функції, навіть зарплату виплачувати... Це жах, і я думаю, що цей момент буде обов’язково відкориговано». Втім, наскільки пан Довгий нині представляє міську владу, не знає, мабуть, і він сам.

Позиція голови міськадміністрації Олександра Попова помітно оптимістичніша: «У нас бюджет міста без урахування державних субвенцій - 12,4 млрд. грн. Цього буде достатньо для того, щоб фінансувати бюджетну сферу... Що стосується вилучень із бюджету, то Київ захистить свої інтереси».

Пан Попов упевнений, що поточного року столиця додатково одержить до 8 млрд. грн. у результаті реалізації державних програм, які стосуються Києва. І що ці ресурси підуть насамперед на стимулювання розвитку економіки міста.

Щоправда, у міськадміністрації розуміють, що 8 млрд. грн. у кошторисі держпрограм - це далеко не те саме, що 8 млрд. грн. надходжень до міського бюджету. Крім того, ці гроші доведеться видряпувати у того ж таки Азарова. Доручення президента - річ непогана, але щоб вийти на результат, знадобляться величезні зусилля... і стимули для чиновників. Причому навряд чи тільки моральні.

Тим часом місту гостро потрібні гроші. Адже окрім видатків за традиційними бюджетними статтями, доведеться оплачувати і боргові зобов’язання. Так, на обслуговування і погашення наявних боргів планується спрямувати 895,9 млн. грн., у тому числі 632 млн. підуть на виплати за зовнішніми позиками.

І заборгованість зростатиме - у цьому столиця, на жаль, не оригінальна. Якщо граничний обсяг боргу Києва на 31 грудня 2010 року було встановлено у розмірі 6,75 млрд. грн., то до кінця поточного року планується його зростання до 7,92 млрд. грн.

У 2011-му місто має погасити єврооблігації на 200 млн. дол. І щоб розрахуватися, планується залучати нові позики на суму близько 2,45 млрд. грн. (300 млн. дол.), що буде не так просто і не факт, що дешево, забезпечити. Причому 2012-го має відбутися чергова виплата за єврооблігаціями - 250 млн. дол. Потім, щоправда, за зовнішніми боргами буде перерва на рік.

Звичайно, на тлі боргів Москви або Варшави цифри майже смішні, але, на жаль, у Києві і доходи не найвеселіші. Останні єврооблігації випускалися, коли міський бюджет перевищував 20 млрд. грн., і планувалося його подальше зростання. У 2011-му його реальне наповнення становитиме в кращому разі 16 млрд. грн. Якщо пригадати, що й курс долара сильно змінився, стає ще сумніше.

Також, окрім 8 млрд. грн. міського боргу, існують і борги комунальних підприємств - приблизно на половину цієї суми. Наскільки важко це питання вирішується, можна судити з нескінченної історії розрахунків за тепло перед «Київенерго».

У 2010 році понад 2 млрд. грн. заборгованості перед енергетиками оформили векселями, першу партію яких мають погашати вже з жовтня цього року. Тим часом уже бадьоро наростають свіжі газові борги...

Нині місто з допомогою Агентства США з міжнародного розвитку збирається запроваджувати програмно-цільовий метод бюджетування.

Річ справді корисна. Тільки слід пам’ятати, що супердерибан останніх років відбувся не тому, що Леонід Черновецький і його команда не вміли користуватися сучасними методами. Просто «програмно-цільові» установки були дещо іншими.

Нещодавно куратор фінансового сектора заступник голови Київської міськадміністрації Руслан Крамаренко сказав, що «у більшості випадків ціни за договорами з підрядниками було завищено... на 20-30%». Такі фокуси «бюджетування по-київськи» і пояснюють, яким чином вартість реконструкції стадіону «Олімпійський» майже потроїлася. Комп’ютерними програмами і тренінгами тіньові потоки такої товщини точно не усуваються...

Так, на шанси дорого продати землю, мабуть, краще вплине, хто і як відповість за попередні «витівки» з нею. Якщо ж на сесії Київради знову почнуть з голосу виносити рішення вартістю в десятки мільйонів для «потрібних» людей, то місто це вже проходило.

А загалом - бюджет як бюджет. Революційним його не назвеш, але точно краще такий, аніж ніякого.