Балка Середня: погані міни за кепської гри

Наприкінці весни запорізький полігон промислових відходів у балці Середній, що його називають у просторіччі просто балкою, відвалами або звалищем, укотре опинився в епіцентрі скандалу. За повідомленням прес-служби ВАТ «Дніпроспецсталь» (ДСС), 27 травня близько сьомої ранку на відвали прибула група міліціонерів, посилена спецпідрозділом «Беркут». Територію полігона оточили. За версією ДСС, викладеній у відкритому листі до президента, міліцейські підрозділи без пояснення і попередження заблокували роботу на відвалах, необгрунтовано затримали працівників і охоронців. Керівники трьох
заводів («Дніпроспецсталі», «Запоріжсталі» і феросплавного), які використовують полігон у балці Середній, оцінили дії правоохоронців як неправомірні.

Зрозуміло, міліцейське трактування того, що відбулося, було зовсім іншим. Як пояснила того ж дня прес-служба головного управління МВС в області, регіональним слідчим управлінням разом із управлінням карного розшуку під час розслідування особливо тяжкого злочину на території відвалів проводився санкціонований обшук. У результаті слідчих дій було вилучено низку речових доказів — кілька одиниць вогнепальної та холодної зброї, а також вибухівку, що зберігалася в робітничих побутових будиночках. Міліціонери наполягають, що обшук не вплинув на роботу металургійних підприємств, бо їхні працівники та службовий транспорт мали вільний доступ на територію відвалів.

До цієї інформації заводчани поставилися з іронією, назвавши міліцейську операцію на звалищі «рейдерською атакою під прикриттям правоохоронних органів». Наскільки обгрунтоване це обвинувачення, можна судити з того, що, упоравшись зі справами, міліціонери в другій половині дня залишили балку, й одразу ж їм на зміну прибуло кілька сотень охоронців, залучених ТОВ «Деа Рома».

Про роль цієї фірми в конфлікті довкола відвалів ми ще поговоримо, а поки що не зайвим буде поцікавитися ставленням до того, що сталося, місцевої влади.

Офіційна реакція облдержадміністрації була через три дні у вигляді скликаної головою ОДА Борисом Петровим наради з участю силовиків і керівників трьох металургійних підприємств. Примітно, що ще одну, між іншим, далеко не другорядну сторону конфлікту в особі ТОВ «Деа Рома» на переговори не запросили. За словами Б.Петрова, через недоречність юридичних суперечок у кабінеті голови ОДА.

— Ми не проводили дебатів — хто правий, хто винуватий, тому що є багато різних думок, — заявив Петров. — Мене цікавили передусім не юридичні питання, а те, щоб наші підприємства нормально функціонували.

Такий підхід свідчив про небажання обласної влади втручатися в скандал. Це підтверджувалося і запропонованим сценарієм залагоджування ситуації. Було створено спеціальну комісію під керівництвом депутата міськради, котрий стажувався на посаду начальника головного управління промисловості та інфраструктури області.

Спочатку заявили, що шляхи врегулювання конфлікту буде визначено до 4 червня, потім узяли тайм-аут іще на тиждень. Зрештою, про конкретні терміни перестали говорити взагалі...

Утім, першу дату призначили, швидше за все, не випадково: саме 4 червня в Запоріжжя з робочою поїздкою прибув перший віце-прем’єр Андрій Клюєв, котрий, як стверджували в ОДА, особисто займеться проблемою відвалів. У чому полягала його участь у розв’язанні конфлікту, на жаль, так і залишилося за кадром. Але от що примітно. Під час прес-конференції Клюєв в унісон із металургійними підприємствами охарактеризував те, що відбувається на балці Середній, як рейдерське захоплення.

Коли чиновник такого рівня дає таку безапеляційну оцінку, з’являються вагомі підстави очікувати якщо не миттєвого, то дуже оперативного втручання влади. Та тільки не в цьому випадку, що дає змогу зробити принаймні два припущення. По-перше, у конфлікт довкола звалища залучені сили, чиї фактичні повноваження вищі, ніж у першого віце-прем’єра. А по-друге, у сформованих умовах саме поняття «рейдерство» в нас не таке однозначне, як його намагаються подати громадськості. Занадто вже спрощено виглядають історії, написані ніби під копірку: якась нехороша фірма безцеремонно намагається забрати майно в іншої, яка є майже еталоном порядності й доброчесності. Тоді як насправді все інакше, а тому набагато сумніше.

В юридичній практиці не варто шукати випадки, коли так звані рейдерські атаки розпочиналися відносно підприємств, які вирізняються правовою бездоганністю володіння спірною власністю. Звичайно, у сторони, яку обвинувачують у рейдерстві, є вагомі докази, що її опоненти далеко не в ладах із законом. І тоді вирішення конфлікту неминуче зводиться до з’ясування, чий «дах» впливовіший...

Одна із публікацій у місцевій пресі, що розглядає події на звалищі, починалася так: «Для наочності уявіть картинку. Сільгосппідприємство, що має тваринницькі ферми, роками складає неподалік гній, щоб згодом використати його. Аж раптом приходить хтось зі сторони й оголошує поклади цього добрива «техногенним родовищем» і каже, що «розроблятиме» його».

Порівняння, звичайно, цікаве, але в цьому разі більш коректною видається інша аналогія. Наприклад, із колишнім багаторічним відповідальним квартиронаймачем, який приватизував своє житло, а потім заявив комунгоспу про право власності на те, що скинув у сміттєпровід із дня заселення.

У цьому сенсі єдиним незаперечним доказом металургійних підприємств було і є твердження, що звалище утворилося в результаті їх виробничої діяльності. Полігон шлакових відвалів виник за околицею Запоріжжя наприкінці 30-х років минулого сторіччя одночасно з пуском Дніпровського промислового комплексу. Відтоді його територія розрослася на більш як 220 гектарів, заповнившись на 50—90% шлаками, відпрацьованими формувальними сумішами, шламами металургійного і гальванічного виробництва. За висновком інституту «УкрНДІспецсталь», усе це придатне для виробництва цементу, шлакобетону, шлакоблоків, вогнетривкої цегли, фракційного щебеню...

Проте головна приваблива особливість звалища зовсім не в цьому. З приблизно 300 млн. тонн вмісту відвалів приблизно 7% становлять метали, придатні для повторного використання. А на окремих ділянках цей показник перевищує 20%. За неофіційними даними, у часи найбільш інтенсивного видобутку скрапу (шлаку з домішкою металу) щомісячний тіньовий фінансовий оборот звалища становив близько 10 млн. дол. Тому неважко здогадатися, що балка Середня стала об’єктом пильної уваги кримінальних структур, які налагодили партнерство як із бізнесом, так і з владою.

Важливо врахувати, що при зміні форми власності металургійних підприємств шлакові відвали не бралися на баланси й, відповідно, не ввійшли до статутних фондів ВАТ. Ніхто навіть не заїкнувся про те, що звалище є «невіддільною технологічною ділянкою виробництв». Заводи згадали про це лише після того, як у серпні 1998 року Запорізька облдержадміністрація видала розпорядження про створення робочої групи з вивчення стану експлуатації полігона промислових відходів у балці Середній.

У березні наступного року Держкомітет України з геології й використання надр (Геолком), розглянувши звіт Білозерської геологорозвідувальної експедиції, присвоїв полігону в балці Середній статус техногенного родовища мінеральної сировини. Було оголошено конкурс на право геологічного вивчення і дослідно-промислової розробки родовища для визначення перспектив його використання. Примітно, що жодне з металургійних підприємств, які активно займалися розробкою відвалів, у ньому не брало участі. У результаті серед трьох претендентів переможцем визначили запорізьке ТОВ «Деа Рома», котрому 20 січня 2000 року Мінприроди видало спеціальний дозвіл на користування надрами.

Наскільки це допомогло розв’язати конфлікт довкола відвалів, досить детально викладено в публікаціях «ДТ» за минуле десятиліття (наприклад, «Полігон протиріч», «Шлакові абсурди, або Роль звалища в суспільно-політичному житті регіону», «Свавілля у законі. І на полігоні», «Хоровод біля звалища»). Загальний висновок, на жаль, не дає підстав для оптимізму.

Аргументи металургійних підприємств неодмінно зводяться до того, що шлакові відвали є «невіддільною ланкою виробничого процесу». А для більшої переконливості «Дніпроспецсталь» і «Запоріжсталь» змогли дивним чином оформити купівлю земельних ділянок у сільради, на чиїй території розміщується звалище, через півтора-два роки після визначення балки Середньої техногенним родовищем. Право власності на шлакові відвали заводи обгрунтовують Законом «Про відходи» і рішеннями Вищого арбітражного суду, наполягаючи на відсутності правових підстав для перебування ТОВ «Деа Рома» на звалищі.

Через це протягом п’ятирічного терміну дії спецдозволу фірмі так і не вдалося приступити до роботи. Єдиним її досягненням було переоформлення ліцензії наприкінці 2008-го на нові чотири із половиною роки, рішення про що прийняв суд. Та, швидше за все, змін так і не було б, якби не втручання силовиків.

Під кінець травня прокурор Заводського району м. Запоріжжя Сергій Богдан направив фірмі «Деа Рома» розпорядження з вимогою «негайно приступити до геологічного вивчення і дослідно-промислової розробки техногенного родовища «Балка Середня» та виконання інших заходів, пов’язаних із реалізацією спеціального дозволу на користування надрами і виконання угоди з Міністерством охорони навколишнього природного середовища».

Прокурорські розпорядження також одержали «Запоріжсталь», «Дніпроспецсталь» і феросплавний завод. Вони повинні були «усунути порушення у використанні надр, розташованих у межах техногенного родовища «Балка Середня», а саме: припинити проведення на земельних ділянках усіх робіт, крім складування відходів власного виробництва», і «не допускати незаконного перешкоджання виконанню зобов’язань ТОВ «Деа Рома» перед Міністерством охорони навколишнього природного середовища відповідно до договору про умови користування ділянкою надр».

Можливо, думка металургів про «сприяння прокуратури рейдерському перерозподілу власності» надто категорична, та все ж слід врахувати, що події розвивалися підозріло одночасно. Вже наступного дня після міліцейського маски-шоу, яке дало змогу «Деа Рома» зайти на звалище, генпрокурор Олександр Медведько призначив С.Богдана прокурором Заводського району на новий термін...

Як захід у відповідь заводи заходилися стверджувати, що всупереч здоровому глузду та на порушення технологічного процесу вони змушені складувати шлаки на території підприємств. На зауваження, що прокурорські розпорядження зовсім не забороняють вивозити відходи на звалище, в.о. голови правління ВАТ «Дніпроспецсталь» Віталій Корнієвський, зокрема, відповів: «Коментувати таку дурість дуже складно. Я називаю її дурістю, якщо не сказати більше — злочин».

Загалом-то в безлічі гучних заяв, на які не скупилося керівництво металургійних підприємств, найчастіше проглядала неабияка частка блефу. Так, у день конфлікту, що спалахнув на звалищі, заступник голови правління ДСС Альберт Зайцев заявив: «Якщо це не припиниться протягом доби, ми змушені будемо зупинити завод». Тоді як його безпосередній начальник видав інший прогноз: «Наші підприємства можуть працювати не більш як три доби, якщо відвали буде перекрито». Потім були обіцянки пікетувати обласне УВС і прокуратуру, вивести на мітинги всіх працівників...

Проте ці заяви так і залишилися декларативними, за винятком повідомлення з феросплавного заводу. Суть його зводилася до того, що 10 червня на підприємстві приступили до виведення з виробничого процесу частини печей. Правда, з визначенням кількості зупинених агрегатів виникла плутанина. Голова правління Павло Кравченко стверджував, що таких вісім, а заводська прес-служба повідомила про десять. Утім, це не так важливо порівняно з тим, що основною причиною згортання виробництва називався невирішений конфлікт на відвалах.

Висновок про те, наскільки це відповідає дійсності, мабуть, може виявитися надто спрощеним, якщо не взяти до уваги деяких фактів, що набули розголосу ще до травневого конфлікту на звалищі. Так, у середині березня феросплавники стверджували про загрозу повного припинення виробництва з огляду на закінченням із квітня дії постанови Кабміну про пільгові тарифи на електроенергію. Слід також врахувати, що в грудні минулого року суд звільнив «АрселорМіттал Кривий Ріг» від обов’язку закуповувати продукцію в Запорізького заводу феросплавів. Криворізькі металурги віддали перевагу південнокорейським феросплавам, які їм обходяться дешевше навіть з урахуванням транспортних і митних витрат. Для підприємства, що входить у групу «Приват», це стало серйозною втратою на тлі загрозливого скорочення «приватівської» частки на ринках України і СНД, поряд зі зниженням обсягів поставок сировини для виробництва феросплавів.

На «Дніпроспецсталі» зниження темпів випуску продукції поки що не пов’язують із новим скандалом довкола шлакових відвалів. Проте не зайве звернути увагу на те, що за останні півроку вже тричі зривалися оголошені збори акціонерів. Їх ініціатором виступають структури холдингу російських підприємців Олександра Бабакова і Михайла Воєводіна, що контролюють 60% акцій ДСС. Але цього явно недостатньо для кворуму, який повністю залежить від 34-відсоткового пакета, підконтрольного групі «Приват». Отже, основні питання порядку денного (зміна керівництва підприємства і... ліквідація цеху з переробки шлаків на балці Середній) залишаються не розглянутими. Хоча, на думку експертів, ці проблеми не такі важливі порівняно з головною метою мажоритарних акціонерів — установити повний контроль над підприємством для наступного перепродажу активу.

Процес торгів останнім часом хвилює і «Запоріжсталь», що вплуталася в шлаковий конфлікт, скоріше, за компанію. Втім, є підстави вважати, що днями позиція комбінату щодо корпоративної солідарності зазнала ревізії. За неофіційними даними, керівництво підприємства знайшло спільну мову з фірмою «Деа Рома» і вже не має наміру виступати як опонент.

Можливо, тому травневий галас довкола звалища зійшов нанівець. Чи є це передумовою для реалізації багатостраждальної ідеї цивілізованої розробки техногенного родовища, або ж всього лише паузою для відновлення варварського видобутку «по поняттях», з’ясується згодом.