ЗАПОРІЖЖЯ: ДОСПЕРЕЧАЄМОСЯ ДО КАТАСТРОФИ?

Запорізький полігон відходів у Середній Балці — поза сумнівом, найвідоміше звалище країни. Причина вкрай проста: відходи металургійних підприємств, які десятиліттями звозили на нього, містять величезну кількість металу, придатну для повторного використання. Навіть за мінімальними оцінками, на кожному з-понад двох квадратних кілометрів полігону лежить не менш як мільйон тонн металу.

У часи застою це мало кого хвилювало, але з настанням ринкової економіки ситуація змінилася. За іронією долі, першими, хто звернув увагу на ресурси, які валяються буквально під ногами, виявилися бомжі. Саме вони стали виколупувати зі шлаків шматки металу й тягти їх на пункти брухту. І поїхало.

Хто тільки не копався на полігоні! Бували просто екзотичні варіанти. Так, за повідомленням однієї з газет, видобуванням металу займалася навіть ...обласна філармонія. Щоправда, очевидно, через відсутність технічних навиків музиканти займалися видобуванням не самі, а запросили в підрядники Запорізьку АЕС. Загалом, музика над полігоном грала ще та...

Природно, ажіотаж фактично на території найбільших запорізьких підприємств — «Дніпроспецсталь», «Запоріжсталь», «Запоріжкокс» і Запорізького заводу феросплавів — не міг залишити байдужим і їхнє керівництво. Особливо після приходу на підприємства нових власників. Не кажучи вже про те, що металурги та коксохіміки і далі вивозять на полігон відходи, нехай і не такі цінні.

Проте спроби підприємств впорядкувати процес наштовхнулися на протидію.

Приміром, ще 1997 року та сама «Дніпроспецсталь» (ДСС) розробила та ввела в дію першу чергу цеху з переробки шлаків і почала працювати над установкою поглибленої шлакопереробки, яка дозволяє звести до мінімуму втрати металу. 1998 року в Балці розпочалася інтенсивна переробка відходів. Оскільки будь-яка ініціатива карана, то в результаті підприємство відразу зав’язло в судових процесах. Справа дійшла до Вищого арбітражного суду України, котрий підтвердив у квітні 2000 року право ДСС розробляти свою частину відходів у Балці Середній. Проте, аби остаточно врегулювати питання, «Дніпроспецсталь» і «Запоріжсталь» придбали ділянки балки, які фактично перебували в їхньому користуванні.

Однак згодом купівлю «Запоріжсталі» оскаржили. А ДСС для підтвердження права власності на свою частину шлакових відвалів знадобиться рішення президії Вищого арбітражного суду.

Поки підприємства позивалися, практично безконтрольна розробка тривала. Тим більше що неврегульованість правових питань уповільнювала початок промислової розробки металу, який містився у відвалах. У результаті звалище стало практично безперервним генератором скандалів. Нині у розпалі один із них.

Наприкінці січня ц.р. «Дніпроспецсталь» уклала кілька договорів тимчасового володіння й користування своєю частиною шлаковідвалів. Простіше кажучи, здала їх в оренду. На жаль, рішення металургів виявилося не занадто продуманим, до того ж пов’язаним із порушенням процедури. Орендарі розвинули таку бурхливу діяльність, що на заводі просто за голову схопилися. Особливу активність виявили ТОВ «Центр «Агроресурс» і ТОВ «Алмекс».

Судячи із заяв «Дніпроспецсталі» у правоохоронні органи, орендарі досить швидко перестали обмежуватися виділеними їм ділянками відвалу й почали копатися трішечки «не там». А ще точніше, почали підкопуватися під залізницю, що пролягає поряд, якою ДСС вивозила відходи виробництва. Це, на думку заявників, створює аварійну ситуацію на полігоні, котра може призвести до екологічної катастрофи й навіть до людських жертв.

Як заявляє керівництво ДСС, за час роботи ТОВ «Центр «Агроресурс» знищив 70 погонних метрів залізничного тупика, у районі розробок порушено охоронну зону залізничної колії завдовжки 50 метрів, це спричинило відшарування шлакових мас від призми залізничного насипу. Унаслідок цих відшарувань уможливилося сповзання залізничної колії в бік розроблюваного кар’єру, що загрожує цілковитою зупинкою нашого підприємства через неможливість прийому поточних відходів на відвалі».

Наприкінці травня на заводі створили комісію для перевірки робіт на шлаковому відвалі. За результатами її діяльності видали розпорядження директора ВАТ «Дніпроспецсталь» № 1175 «Про припинення робіт на шлаковому відвалі», з яким ознайомили керівників організацій-орендарів. Проте робота з видобування металу не припинилася. У результаті ситуація на залізничних коліях наблизилася до аварійної.

Щоб уникнути техногенної катастрофи, 1 липня ц.р. ВАТ «Дніпроспецсталь» розірвало договори оренди з фірмами «Центр «Агроресурс», «Алмекс» й «УСС». Відповідні листи було надіслано в обласну адміністрацію, мерію Запоріжжя, правоохоронні органи — прокуратуру й УМВС.

Проте застереження заводчан залишилися без уваги. Більше того, тепер співробітники підрозділу «Беркут» УМВС у Запорізькій області... охороняють співробітників ТОВ «Центр «Агроресурс», котрі підкопують залізничне полотно, яким повинні курсувати заводські ешелони.

Справа доходила мало не до перестрілок. Коли ДСС уклала договір на охорону шлакових відвалів із конвойним батальйоном внутрішніх військ, то, за заявою представників заводу, військовослужбовець у званні майора одержав вогнепальне поранення.

Загалом ситуація, відповідно до звернення ДСС у правоохоронні органи, виглядає так: «16 липня цього року понад 30 бійців спецпідрозділів «Беркут», «Сокіл» і оперативних співробітників у справах боротьби з організованою злочинністю прибрали охорону з території відвалів, вигнали фірми, що працювали там за договорами із заводом, і силою змусили впустити на відвали фірми «Центр «Агроресурс» і «Алмекс». Причому «пропуск на місце розробки почали здійснювати співробітники спецпідрозділів «Беркут», «Сокіл».

Орендарі під їхнім прикриттям погосподарювали. Вони просто розібрали полотно залізниці. Треба думати, тепер суперечка про її технічний стан стала безпредметною. А керівники заводу оцінили такі дії як такі, що «паралізували роботу залізничного цеху».

Задля справедливості відзначимо, що спроб будівництва дотів на «окупованій» території поки що не спостерігається...

Після появи на відвалі озброєних людей історія швидко почала нагадувати Клондайк часів піку золотовидобування. Кожен вийнятий кубометр шлаків — це приблизно 150 кілограмів металу, втраченого заводчанами. Загалом схоже, що заводу після закінчення нинішньої розробки відвалів залишаться гори нікому не потрібного сміття. Тоді, мабуть, і охорону знімуть.

Між іншим, усі ці «розкопки» мають аж ніяк не локально-заводське значення. Поганий приклад, як відомо, заразливий. Охочих збагатитися в балці не бракує. При цьому екологічні аспекти наслідків нікого не цікавлять. Воно й зрозуміло: навіщо витрачати кошти на заходи екологічного захисту, якщо контролюючі органи в найкращому випадку спостерігають за об’єктом, а суми штрафів за шкоду, заподіяну довкіллю, сміховинні. Хоча, на думку представників облдержадміністрації, тільки впровадження державного контролю над техногенним родовищем може забезпечити належне дотримання екологічних стандартів.

Мало хто згадує, що через територією полігону пролягає ще й водогін, який забезпечує близько третини міста (до 300 тис. чоловік) питною водою. Поки що до його труб не докопалися. Але якщо будь-який охочий, завбачливо подбавши про охорону, почне тут проводити власні розвідки, результат подій може виявитися вельми сумним.

ВАТ «Дніпроспецсталь» було змушене звернутися до Господарського суду Запорізької області з проханням про розірвання договору з ТОВ «Центр «Агроресурс». Засідання суду, призначене на 5 серпня, перенесено на пізніше для уточнення обставин справи. На заводі дуже розраховують на професіоналізм та об’єктивність суддів і на якнайшвидше справедливе владнання конфлікту.

Проте в приватного спору двох господарюючих суб’єктів є і глобальніший аспект. Очевидно, що питання введення в повторний обіг відходів виробництва — так званого рециклінгу — у нашій країні практично не врегульовано. Тож назріла необхідність ухвалення спеціального закону, який визначив би не тільки майнові та правові аспекти, а також аспекти безпеки.

До речі, закон про рециклінг ухвалено у понад 50 країнах світу. 1995 року світова індустрія рециклінгу забезпечила зайнятість понад мільйона осіб, а вартість отриманої в такий спосіб продукції становила 175 млрд. дол. Для нас усе це, на жаль, лише перспективи. Ми доросли поки що тільки до судових позовів.

Попереду — суд між «Дніпроспецсталлю» й орендарями. Кожна сторона вважає, що вона має рацію. У кожної — свої докази і своя аргументація. Проте це лише перша ластівка.

Слідом за приватизаційними, країну незабаром може накрити лавина судових процесів навколо інших техногенних родовищ. Адже тільки-тільки починається освоєння териконів, які височіють у Донецькій, Дніпропетровській і Луганській областях. Ведеться також розробка інших техногенних родовищ — відходів виробництва металургійних комбінатів. І там теж є свої господарі й свої орендарі...

Як показав досвід «Дніпроспецсталі», поки немає спеціального закону, від конфліктних ситуацій ніхто не застрахований. Але в будь-якому разі жителі Запоріжжя й інших промислових центрів не повинні ставати заручниками конфліктів на грунті виробничо-орендних відносин.