ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГЗК: АКЦІЇ ЗНАЙТИ І ЗАБРАТИ?

Якщо двічі продають одну й ту ж саму коробку цукерок — це, швидше, неприємність, пляшку горілки — уже трагедія. Подвійний продаж блокуючого пакета Центрального ГЗК швидко став схожий на фарс. Ціна питання тут, звісно, більша: цей пакет обидві сторони оцінили в 13 млн. дол.

А оскільки для однієї зі сторін куплені акції рівнозначні доведенню пакета до понад 40%, то реально ставки ще вищі. Гірничо-збагачувальний комбінат генерує непоганий фінансовий потік (торік — майже 80 млн. дол.), тож битися є за що.

Одна з груп — «Систем кепітал менеджмент» (СКМ) Ріната Ахметова — явно багатша, потужніша та й впливовіша. Іншому учаснику торгів — малому підприємству «Міжнародний діловий центр» — залишається утішатися хіба що тим, що взагалі-то контракт на купівлю цих акцій першими уклали саме вони. І ось уже кілька місяців сторони з’ясовують у судах, на чиєму боці істина, заодно демонструючи особливості української Феміди початку XXI століття.

При цьому ситуація для МДЦ поки що, м’яко кажучи, складна: його «пресують» по всьому фронті. Той факт, що компанія кілька місяців була єдиним покупцем, причому з цим погоджувалися і ФДМ, і Антимонопольний комітет, уже давно забутий.

Суди, мов по команді, дружно визнають єдиним власником спірного пакета саме СКМ.

Під удар потрапив і сам ГЗК, менеджмент якого вочевидь не в захопленні від того, що відбувається. Ну, а що почали розбиратися з реєстратором, який відмовляється переписувати акції на СКМ, — це вже само собою зрозуміле...

За іронією долі, події стали до болю нагадувати російські події періоду «великої війни» за тамтешні алюмінієві комбінати — ті ж судові розгляди з незрозуміло кому проданими пакетами акцій і реєстраторами, ті ж проблеми з передатними дорученнями, що спливають через кілька місяців, тощо.

Взагалі ж «війни» за реєстр — це, радше, не українська, а російська практика, але в нашому випадку двічі продавець спірного пакета цілком компетентний. У цій ролі виступила знаменита на теренах СНД компанія Trans World Group (TWG) Льва Чорного — точніше, пов’язана з нею Detroit Cold Rolling. У питаннях подвійних реєстрів тощо TWG уже має величезний досвід, тож здивувати її важко.

Добре хоч, що, на відміну від сибірської практики, все поки обходиться без стрілянини й арештів. Але обшуки вже почалися. Для початку обшукали офіс хранителя — ТОВ «Фінансова компанія «Славутич-Капітал» і реєстратора — Приватбанку. Операцію зробили «по-дорослому», із вилученням документів. До речі, під час вилучення випливли цікаві подробиці. Обшуки проводились у Дніпропетровську, а ось поняті в «Славутич-Капіталі» виявилися чомусь із Донецька. Звісно, це цілком законно, та й можливість випадкової появи донеччан на дніпропетровських вулицях зовсім не дорівнює нулю. У кожному разі, вона напевно вища, ніж присутність під час обшуку в Приватбанку залученого експерта, котрого в банку знали як працівника однієї з донецьких фірм.

Загалом, часи для дніпропетровців і криворіжців настали складні. Власне кажучи, мало хто сумнівається, що пакет давно вже забрали б. Однак МДЦ теж не вчора народилася: було вжито і захисних заходів. Спірний пакет від гріха чимдалі був перепроданий іншим покупцям, про що і стало відомо в суді. З високим рівнем імовірності можна припустити, що одноразовим перепродажем справа не обмежилася.

До речі, один із судів уже ухвалив абсолютно чудове рішення, відповідно до якого, ці акції буде забрано у кого завгодно. Українським трудівникам законодавства схема бачиться такою: реєстратор зобов’язаний переписати акції на СКМ або з рахунку Detroit Cold Rolling, або від МДЦ, або від хранителя — ТОВ «ФК «Славутич-Капітал», або (що особливо зворушливо) «із рахунку будь-якого номінального власника (хранителя), у володінні якого перебувають зазначені акції». Кінець цитати.

Звісно, володіння — це трохи інша пісня, аніж зберігання, та це ще півбіди. У нас уже були прецеденти навіть гірші, на кшталт ухвали судів «зобов’язати відповідача голосувати з такого-то пункту так-то». Тому за бажання можна і ще щось додати. Інша річ — чи додасть це авторитету судам.

Законодавство якраз для того й існує, щоб підтримувати якусь процедуру. Що, приміром, станеться, коли акції опиняться не у хранителя, а, скажімо, в адвокатської контори. Варіантів предосить, тож юристи непогано зароблять на цьому процесі.

А ось користь підприємству від розпалювання війни проглядається досить-таки слабко. Йому гарантовано тривалі й тяжкі процеси із судами й іншими принадами. З огляду на те, що більш ніж половина продукції зараз експортується, це не дуже покращує перспективи ГЗК.

Наразі судові розгляди з акціями не позначилися на виробництві: показники комбінату за перші місяці на рівні торішніх. Проте очевидно, що нових інвестицій, як і нових проектів до закінчення конфлікту годі чекати. При цьому досвід тієї ж таки TWG свідчить, що такі конфлікти рідко закінчуються чиєюсь безумовною перемогою. Як правило, подубасивши одне одного рік-два, сторони все ж змушені будуть знайти якийсь компроміс. І що менше вони наламають перед цим дров, то краще.

Та й українській Феміді непогано б навчитися ухвалювати більш процедурно виважені рішення. Звісно, і в такому разі будуть скривджені, але принаймні не буде відчуття гри в одні ворота. Сумнівно, що вийде жити за заповітами кота Леопольда, тобто дружно. Та ось жити хоч за якимись правилами — цілком реально.