ТРЕТЕЙСЬКИЙ СУДДЯ ДЛЯ ІНВЕСТОРА

Навряд чи жителі міста Свердловська заперечуватимуть, що якоюсь мірою їм пощастило, коли на їхнє рідне місто поширювалася дія Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Луганській області». Відповідно до нього це шахтарське місто ввійшло до складу територій пріоритетного розвитку. Радість городян стала ще більшою, коли вони зрозуміли: йдеться про створення нових робочих місць, що в умовах населеного пункту, котрий не з чуток знайомий з проблемами безробіття, більш ніж актуально. Але потім початкова радість стала тихо сходити нанівець, особливо після того, як для одного з інвесторів настали «цікаві» часи. Але ж усе починалося спокійно й благородно.

1998 року підприємство «Екотех» розпочало реалізацію інвестиційного проекту загальною вартістю 19 млн. грн. Саме ж воно розмістилося на території шахти «Должанська—Капітальна», що входить до складу державної холдингової компанії «Свердловантрацит». Природно, що перш ніж усе запрацювало, інвестиційний проект пройшов затвердження у всіх інстанціях, починаючи з тодішнього Міністерства вугільної промисловості і закінчуючи мерією Свердловська. Не обминули й генерального директора — голову правління ДХК «Свердловантрацит» Євгена Горового, котрий поставив свій підпис під усіма необхідними документами.

В основу роботи підприємства «Екотех» покладено ідею очищення мулонакопичувача, який представляє собою насипну гідротехнічну споруду, куди скидає відходи збагачувальна фабрика. Потрапляють відходи в рукотворний «ставок» у вигляді води і шламів (дрібні шматочки вугілля), де перемішуються з глиною та землею. Все це «добро» обнесено дамбою заввишки 50 м. З часу будівництва мулонакопичувача його ніхто не чистив, і тепер шлам перебуває не лише у воді, а вже встиг утворити так звані «пляжні» зони на поверхні.

Численні делегації, що встигли відвідати «Екотех», вважали за свій обов’язок висловити захоплення його роботою. Гості бачили рукотворне озеро, на поверхні якого плавав земснаряд, складений на батьківщині тюльпанів — Голландії. Розпушуючи вже існуючу масу, він за допомогою насоса передавав її по трубах на установку виробництва ПАР, за допомогою якої відбувалося збагачення шламу. Результат говорив сам за себе — утворювався високоякісний антрацитовий концентрат, який можна відразу ж використовувати на електростанціях. Плюс побічні продукти, котрі також можна використовувати як у виробництві, так і в побуті. Зольність і сірка при цьому відповідають кращим світовим стандартам. Якщо до цього додати, що продуктивність установки становить близько 1300 тонн концентрату на добу, що покриває третину добової потреби у вугіллі такої ГРЕС, як Слов’янська, то маємо приклад того, як із відходів виходить «цукерка». Усього ж у цьому мулонакопичувачі знаходиться близько 9 млн. тонн відходів, із яких можна вилучити близько 5—6 млн. тонн, що дозволить тій же ГРЕС спокійно працювати протягом трьох років.

Здавалося б, жодних ознак насування конфлікту і близько немає. Усі працюють, усім добре. Всім, але, начебто, не генеральному директорові ДХК «Свердловантрацит» Євгену Горовому, у котрого стали стрімко холонути почуття до «Екотеху». Але про це найкраще розповість директор підприємства Леонід Трикоз:

— Почалося все з того, що торік у червні «Екотех» тиждень стояв знеструмленим, хоча жодного дня не мав заборгованості за поставлену електроенергію. Збитки від вимушеного «прогулу» становили близько 10 000 тонн. Як керівництво ДХК «Свердловантрацит» аргументувало цей крок? Нам розповіли, що земснаряд каламутить воду в мулонакопичувачі, котра згодом потрапляє в технологічний цикл ЦЗФ «Свердловська». Може, так воно й було б, якби мулонакопичувач не був переповнений настільки, що складно взагалі говорити про якесь очищення води. Плюс до цього перебував на відстані 300 м від водозабору і можливість його втручання у виробничий процес збагачувальної фабрики дуже мала. Зрештою, проблему було вирішено. Але відразу ж за нею виникла інша...

Теоретично можлива ситуація, коли земснаряд своїм розпушувачем при наближенні до тіла дамби може його пошкодити, що призведе до екологічної катастрофи. Ми замовили проект проведення робіт, які виконав інститут «Південдіпрошахт». Було визначено ділянку мулонакопичувача, на якій можна проводити виїмку шламу. Але цей проект не влаштував керівництво холдингової компанії. За його настійною «рекомендацією» «Екотех» звернувся до «Водоканалпроекту» (м. Харків). Щоб узгодити всі питання, знадобилося ще півтора місяці…

Далі — більше. Після того, як в останніх числах серпня «Екотех» усе ж запрацював, пан Горовий дав команду начальнику вантажно-транспортного управління не давати нам вагонів. Знову тиждень простою... Зрештою, закрили і цю проблему. Попри те, що тільки-но керівник «Свердловантрациту» побачив, що «Екотех» почав стабільно працювати, він зажадав підвищити в два з половиною разу ціну шламів, вилучених із мулонакопичувача. Ми пішли і на цей крок, сподіваючись, що тепер вже все закінчиться.…

Але жодних змін у кращий бік у ставленні Євгена Горового до «Екотеху» не відбулося. Пройшовши державне приймання, отримавши свідоцтво №2 «Про схвалення інвестиційного проекту для впровадження на території пріоритетного розвитку в Луганській області», котре видав комітет з питань територій пріоритетного розвитку облдержадміністрації, «Екотех» досі не може отримати земельну ділянку під проммайданчик. А все тому, що, пройшовши всі інстанції, ми так і не одержали добро від землекористувача — шахти «Должанська—Капітальна», яка входить до складу ДХК «Свердловантрацит». Керівництво ж шахти не робить нічого без дозволу керівництва холдингу. Усі ж наші звернення до Євгена Горового було знехтувано...

Бачачи, чим обертається ситуація, я звернувся до міського голови Свердловська з проханням вирішити це питання й отримав відповідь, що його розглянуть на засіданні виконкому. У середині лютого засідання відбулося, але питання про виділення «Екотеху» земельної ділянки зняли з порядку денного. Більше звертатися у Свердловську нам немає до кого. Написали лист голові Луганської обласної ради Віктору Тихонову, сподіваючись, що, може, депутати облради на своїй сесії усе ж вирішать наше питання. На мій погляд, вони мусять враховувати результати, що можуть бути отримані у випадку реалізації нашого інвестиційного проекту:

— поліпшується екологічна обстановка в районі відстійника і знижується небезпека прориву дамби для сусідніх регіонів;

— поповнюються бюджети всіх рівнів за рахунок регулярної сплати податків та інших обов’язкових платежів;

— створюються умови для поновлення або розширення діяльності інших підприємств, що безпосередньо задіяні в реалізації проекту;

— частково знижується нестача палива на електростанціях України;

— ЦЗФ «Свердловська» отримує можливість відмовитися від розробки глиняних кар’єрів для подальшого нарощування дамби, аби в такий спосіб запобігти подальшій руйнації грунтового шару пасовищ Свердловського району;

— проводиться утилізація породних відходів збагачення, котрі використовуються як паливо;

— виникає реальна можливість на десятки років відмовитися від подальшого будівництва дамби відстійника, що дозволяє визволити серйозні фінансові ресурси і направити їх в інші сфери, щоб знизити соціальну напруженість у регіоні.

У рамках реалізації інвестиційного проекту силами «Екотеху» за період з 29 серпня по 15 грудня 2000 року вилучено з мулонакопичувача і відправлено на електростанції України понад 20 тисяч тонн вугільного концентрату. При цьому в бюджет Свердловська було перераховано 145,8 тис. грн. Ми готові працювати і далі для того, щоб приносити користь економіці й екології регіону. Адже на території Луганської області накопичилося майже 40 млн. тонн аналогічних відходів, із яких можна одержати високоякісне паливо, паралельно вирішуючи проблеми довкілля. Але ми сподіваємося, що при цьому відчуємо до себе рівноправне, партнерське ставлення. Інакше нам доведеться демонтувати установку. Добре, що пропозицій про роботу з іншими областями України в «Екотеху» вистачає. Та от чи виграють від цього кроку жителі Свердловська й економіка Луганської області?

Природно, що про проблеми інвестиційної «рівності і братерства» по-свердловськи хотілося дізнатися і в Євгена Горового, але спілкування з ним у кабінеті генерального директора — голови правління ДХК «Свердловантрацит» було більш ніж лаконічним:

— ...жодних коментарів по «Екотеху» не даватиму. Я все розповів губернатору, а вам нічого не говоритиму. Не повинен же я віддавати їм сировину безплатно!?

— Так вона ж валяється безплатно...

— А це моє питання. Є структури, готові брати шлам у мене вдвічі дорожче. У «Екотеху» закінчилися всі домовленості з нами. Перш ніж відновити роботу, вони мали узгодити всі свої кроки. Нічого цього не зроблено. Вони зумисне обходять холдинг.

— Виходить, «Екотех» не працюватиме на цій території?

— Вони мають визначитися у своїх взаєминах із холдингом. Вони прийшли працювати в Луганську область і мусять виконувати наші умови.

— Давайте уточнимо. Вони прийшли на територію, котру ви звикли контролювати?

— Цілком правильно. Вони хочуть взяти в мене вугілля у п’ять разів дешевше.

— Але вони ж хочуть узяти те, що двадцять років пролежало під водою і ще стільки ж лежало б...

— Ну то й що! Не хочуть, хай не беруть...

Тож тепер голові комітету з питань територій пріоритетного розвитку в Луганській області Юрію Кононову буде чим займатися. Він згоден: все, що відбувається, — наслідок того, що керівник такого рангу як генеральний директор холдингової компанії хотів би брати більшу участь у проекті. Уточнюючи при цьому, що у фінансовому плані таку роботу він виконати неспроможний.

Може, ситуація проясниться після зустрічі вугільного «генерала» із керівником «Екотеху», на якій сам пан Кононов буде третейським суддею. Хоча якщо всі інвестори, котрі вкладають гроші в економіку області, «працюватимуть» у такому режимі, то навряд чи з’явиться хтось ще, хто захоче пройти їхній шлях.

При цьому ті, хто все ж ризикне, завжди мають бути готові до появи третейського судді, котрий після спілкування з черговим удільним «князем» розкаже керівнику області, чому не працюють інвестиції. А обласний бос історію про те, чому не йдуть інвестиції у ввірений йому регіон, розповість гаранту Конституції. А той, у свою чергу, повідомить народу, чому так важко просуваються реформи. Коло замкнеться. Бідні, бо дурні. Дурні, бо бідні. Шкода тільки, що з дурості не можна виділяти паливо для роботи електростанцій. Надовго вистачило б...