Шахраї та капуста

Щоб затесатися в ряди успішних бізнесменів, у наш час не обов’язково мати металургійний комбінат чи пивний завод. Спритна людина навіть за вельми скромних можливостей знайде спосіб задовольнити свій надмірний апетит — звісна річ, за рахунок інших. Якщо врахувати рівень корупції та правовий нігілізм, які міцно вкоренилися в нашій країні, то це зовсім не складно. Головне — не нарватися на таку, як сам, або ще більшу акулу бізнесу. Останнім часом тільки й чути про те, як невеликі магазини, цехи та фірми переходять у чужі руки. У столичних рейдерів, приміром, особливий інтерес викликають акціонерні товариства, які раніше називалися плодоовочевими базами. І важко сказати, що вабить їх більше — капуста разом з іншою вітамінною продукцією чи столична земля, на якій стоять склади та овочесховища. Буває, що спритники довго маскують свої справжні наміри під дружню допомогу, аж доки не «проковтнуть» об’єкт, що, власне, й сталося з ВАТ «Гермес».

Корінні кияни, певно, ще пам’ятають Лук’янівські кагати — так до війни називався плодоовочевий комбінат у Шевченківському районі. У 1994 році в результаті приватизації підприємство перетворилося на ВАТ «Гермес». Майже тисяча працівників комбінату та пенсіонерів, які раніше тут працювали, стали власниками акцій і, незважаючи на тодішні скрутні часи, все ж сподівалися, що колись таки настане світле майбутнє і для них. Інфляція та постійні ремонти з’їдали всі прибутки, але колектив вистояв — оновили комунікації, навели лад в овочесховищах і навіть зберегли кілька овочевих магазинів, що для Києва майже унікальна ситуація.

Торгівля овочами та фруктами — справа клопітна, а буває, й збиткова, бо транспортування та довгострокове зберігання обходиться досить дорого. Однак підприємства не перепрофілювали. Як і раніше, тут заготовляли, переробляли, зберігали та реалізовували так звані борщові набори, свіжу та квашену капусту, огірки, яблука та інші вітаміни. А заразом і «повинність» відбували — забезпечували плодоовочевою продукцією (за фіксованими цінами) дитячі освітні і лікувальні заклади Шевченківського району столиці та торгували в салоні-магазині, який обслуговував ветеранів праці та Великої Вітчизняної війни.

Щоб заробити кошти на нові холодильні камери, кабелі, труби та інвентар, вирішили частину складських приміщень здати в оренду. Власне, так чинять на багатьох підприємствах. ТОВ «Лан Україна», яке очолює М.Срібнюк, виявилося не тільки надійним, а, можна сказати, вдячним квартирантом. Коли у 2003 році учасниками фондового ринку було організоване скуповування акцій ВАТ «Гермес», орендарі сприйняли це як власну проблему і запропонували допомогу. Звісно, від щирого серця: мовляв, вас урятуємо, то й у нас буде дах над головою, адже орендувати площі тут вигідно.

Для того щоб сконцентрувати пакет акцій ВАТ «Гермес» у руках трудового колективу та захистити його права, у вересні того ж року було створено ТОВ «Торговий дім «ТКГ», до статутного фонду якого було внесено 40,2 % акцій ВАТ «Гермес». Тиск з боку скупників, правоохоронних органів та податківців не припинявся. Довелося пристати на пропозицію М.Срібнюка, який запропонував перевести акції ВАТ «Гермес», що були у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «ТКГ», на іншу, підконтрольну йому, юридичну особу. Перевести тимчасово, доки не припиняться «наїзди». Рятівник запропонував послуги своїх спеціалістів під керівництвом В.Гецька, які підготують необхідні документи для здійснення цієї операції. А на підтвердження чистоти своїх намірів 24 листопада 2003 року М.Срібнюк власноруч написав розписку про те, що гарантує збереження та повернення 150 345 акцій ТОВ «Торговий дім «ТКГ» до 1 травня 2004 року .

Неважко здогадатися, чим усе скінчилося. Тепер колишні власники акцій лають своє довірливе керівництво, клянуть владу і ділків.

Буквально в перші дні нове керівництво оголосило про масове скорочення, першими жертвами якого стали бухгалтери, економісти, товарознавці та інші фахівці. Не дали допрацювати до пенсії завідувачці канцелярії, інваліду ІІІ групи Є.Ющенко, котра віддала підприємству майже 30 років. На тих ділянках, де скорочення було неможливе, людей почали просто «виживати», створювати нестерпну обстановку для роботи.

Керівництво ТОВ «Торговий дім «ТКГ» ладне було лікті кусати, коли зрозуміло, в яку халепу вскочило. Оскільки такі випадки трапляються повсюдно — і у великих, і в малих містах, це означає, що причина не тільки в тому, що акціонери юридично не підковані та занадто безтурботні. Просто — не діє закон. Через це спритні ділки мають можливість організувати «наїзди» на фірми і забрати — хитрістю або застосувавши грубу силу — майно та акції. Куди бігти акціонерам? На кого скаржитися?

Колишнє керівництво ВАТ «Гермес», здається, перепробувало всі варіанти, стукало в усі двері. І достукалося. Дарницький районний суд міста Києва виніс ухвалу (09.07.2004 р.) про заборону проведення загальних зборів акціонерів, що їх за всяку ціну намагалися провести «нові власники», аби повністю взяти під контроль підприємство. Судове рішення аж ніяк не вплинуло на М.Срібнюка та В.Гецька — через два дні вони таки провели загальні збори акціонерів ВАТ «Гермес», на які не допустили чималу групу власне акціонерів та їхніх представників. А голову правління ВАТ «Гермес» В.Телятника взагалі виштовхали з актового залу.

Була ще надія на Шевченківську райдержадміністрацію, адже 6,8% акцій підприємства перебувало в комунальній власності. Начальникові управління з питань комунального майна, приватизації, розвитку підприємництва Шевченківської районної адміністрації в м. Києві С.Андросюку надали копію ухвали Дарницького районного суду про заборону тих самих зборів, сподіваючись привернути його увагу до конфлікту. Чиновник показав свою «законослухняність» — кажуть, він не просто був присутній на тих зборах, а й брав участь у голосуванні.

Далі все пішло, як по писаному — на незаконних зборах обрали новий склад органів управління товариством, які наступного дня, так само незаконно, застосувавши фізичну силу, захопили підприємство.

Усупереч домовленостям, акції ТОВ «Торговий дім ТКГ», які було передано ТОВ «Агентство фондових досліджень», терміново переоформили на п’ять інших юридичних осіб. Одразу після цієї оборудки ТОВ «Агентство фондових досліджень» оголосило про свою ліквідацію.

Які ще потрібні факти, щоб пересвідчитися в тому, що дружня послуга була спланована як шахрайство? Бракує хіба що власноруч написаної заяви від самих спритників. Певно, так видалося і старшому помічнику прокурора Шевченківського району м. Києва С.Красножону, який після перевірки відмовив у порушенні кримінальної справи. Через чотири дні (18.05.05) міська прокуратура скасувала цю постанову і відправила матеріали на додаткову перевірку. Як виявилося, старший помічник прокурора С.Красножон уміє бути принциповим — через два тижні, 31 травня, він знову виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. Генеральна прокуратура України, на відміну від старшого помічника райпрокурора, помітила в цій справі ознаки порушення закону і 7 липня 2005 року винесла постанову про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.190 Кримінального кодексу України (шахрайство, скоєне організованою групою, або у особливо великих розмірах).

Кримінальну справу було доручено розслідувати слідчому управлінню ГУ МВС, після чого її кілька разів закривали і поновлювали, змінювали слідчих, з незрозумілих причин призупиняли розслідування. Щоправда, з метою збереження акцій та майна ВАТ «Гермес» органами слідства таки була винесена постанова про накладання арешту на майно та акції підприємства. І тут починається справжній детектив — на адресу Першої державної нотаріальної контори м.Києва надійшло дві постанови слідчого про зняття арешту з майна та акцій ВАТ «Гермес». В результаті до державного реєстру правочинів було внесено запис про зняття арешту з майна підприємства, тобто нові власники знову можуть ним розпоряджатися на свій розсуд. Як пізніше з’ясувалося, ці постанови виявилися підробленими. І на майно та акції підприємства знову було накладено арешт.

Доведені до відчаю як діями спритників, так і бездіяльністю правоохоронних органів, акціонери вкотре підготували колективний відкритий лист, який надіслали можновладцям за добре знайомими адресами — від вулиці Банкової до Різницької.

Кажуть, обіцяного три роки треба чекати. За конфліктами, скаргами та судами колектив ВАТ «Гермес» не помітив, як спливли ці роки. За цей час змінився не один уряд, і не один генеральний прокурор. Кожен новий уряд традиційно обіцяв створювати умови та захищати малий і середній бізнес, а прокурори клялися у вірності законові. Спостерігаючи за тим, якого розмаху в наш час набрало рейдерство, мимоволі згадуєш кіногероя, який зауважив: «Джентльмени, кажись, то була комедія».