Правове перекоти-поле

Минулого тижня в Київському господарському суді розпочалося слухання позову Державної податкової адміністрації України до ТОВ «Тект-Приват» і київського міського відділення Фонду державного майна України про визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщень торгового центру «Будинок одягу» на Львівській площі у столиці.

ТОВ «Тект-Приват» купило популярний у місті магазин 23 червня ц.р. Раніше він належав державі (в особі регіонального відділення ФДМУ) і перебував на балансі ДПАУ (точніше, ДП «Управління експлуатації адміністративних будинків податкових органів України в м.Києві»). Справа цікава тим, що стороною в господарському спорі виступає державний орган із яскраво вираженими правоохоронними функціями. У таких випадках завжди існує небезпека, що цей орган може використати свої широкі повноваження для досягнення переваг у ході судового розв’язання конфлікту. Щоб цього не сталося, ситуація потребує пильного громадського контролю. Що ми нині й робитимемо.

Історія ця коротка. Компанія «Тект-Приват», дочірня структура відомої інвестиційної компанії «Тект», орендувала приміщення торгового центру в березні нинішнього року. У квітні компанія отримала дозвіл ФДМ і ДП «Управління експлуатації адміністративних будинків податкових органів України в м.Києві» на проведення ремонту орендованих приміщень. Кошторис ремонтних робіт склав 1,7 млн. грн., що перевищувало 25% залишкової балансової вартості об’єкта оренди і надавало право на його викуп за пільговими розцінками. Наприкінці квітня «Тект-Приват» звернулася і у ФДМ, і в ДПАУ. До першого — з проханням внести об’єкт до списку тих, що підлягають приватизації, до другої — по дозвіл на приватизацію.

Обидві шановні організації не відмовили. Почалася регламентована нормативними документами ФДМУ процедура продажу — оголошення конкурсних умов, залучення оцінювачів, проведення самого конкурсу... У результаті 23 червня 2004 року компанія «Тект-Приват» уклала договір купівлі-продажу приміщень торгового центру.

Маленький відступ. Власником приміщень торгового центру на той момент була держава. В особі київського відділення ФДМУ. Тож Фонд міг ці приміщення продавати. Проте розпорядником приміщень, балансотримачем була податкова служба, в особі вже згаданого ДП «Управління експлуатації...» Тому будь-які дії з приміщенням — здавання в оренду, ремонтні роботи і, зрештою, його продаж — потребували узгодження з ДПАУ. Більше того, навіть договір оренди, який «Тект-Приват» уклала із ФДМ, передбачав, що більша частина орендної плати надходила «Управлінню експлуатації...»!

З погляду ринкової економіки, така ситуація видається нонсенсом: об’єкт повинен мати одного господаря, він же розпорядник, повністю відповідального за його функціонування. У результаті ж «двовладдя» виникають різні правові колізії. Як ось наша, коли розпорядник (ДПАУ) оскаржує рішення власника (ФДМУ) про продаж об’єкта.

Ще один яскравий приклад з іншої опери, але про те ж саме — арешт у Канаді українського літака. Тамтешній суд не став навіть розбиратися в хитросплетеннях українського законодавства й ухвалив продати машину лише тому, що всі учасники спору з українського боку — і власник, і розпорядник, і відповідач за позовом — державні компанії й органи.

Другий не менш важливий відступ. «Тект» купила торговий центр 23 червня. Узгодження з приводу укладання цього договору відбувалися у квітні-травні. А 11 червня Юрій Кравченко пішов у відставку з посади керівника ДПАУ, і на його місце був призначений Федір Ярошенко. Людина, м’яко кажучи, з іншої команди. Втім, приватизація приміщень «Будинку одягу» від ДПАУ на той момент уже не залежала: усі дозволи податкова служба вже дала. Там, звісно, теоретично могли «завернути» їх, але, мабуть, було не до того.

А на початку серпня у «Текту» почалися проблеми з податковою. Причому розвивалися події за типовим сценарієм, уже неодноразово описаним у всіх ділових виданнях із приводу десятків, якщо не сотень підприємств.

Спочатку в офіс компанії двічі, 6 і 9 серпня (дні бомбардування Хіросіми та Нагасакі), з’являлися працівники ДПАУ в м.Києві і вимагали для перевірки документи про її діяльність за два роки роботи. При цьому вони пред’являли направлення за підписом начальника столичної податкової міліції Міщенка, а також незаповнені бланки посвідчень на перевірку (заповнювали вони їх прямо на місці). Керівництво підприємства документів їм не віддало і надіслало в Управління податкової міліції в Києві запит про правові підстави для видачі документів. До речі, особисто пан Міщенко підписував лише перші листи; починаючи із середини серпня, документи від його імені підписував хтось із його заступників.

Замість відповіді на зауваження компанії 11 серпня рахунки «Тект-Приват» були заарештовані. Підстави — «платник податків ухиляється від документальної перевірки», а також «можливе погашення його податкової заборгованості». За рішенням ДПАУ арештовувати рахунки можна тільки не більш як на 96 годин, тому вже наступного дня податківці звернулися в Київський госпсуд по санкцію на арешт. За словами директора «Тект-Приват» Артура Пилипчука, про дату і час слухання справи в компанії дізналися випадково. Проте 17 серпня суд, розглянувши, серед іншого, надану «Тектом» довідку з Голосіївської ДПІ про відсутність податкової заборгованості, а також листи з мотивуванням відмови в наданні документів, визнав вимоги податкової міліції безпідставними.

Потім податкова подала на ФДМУ і «Тект» у суд про визнання договору купівлі-продажу недійсним. Про початок розгляду цього позову ми вже говорили...

Однак суд судом, а адмінресурс адмінресурсом. 17 серпня слідчий податкової міліції Скирда видав постанову про проведення вилучення документів у «Тект-Приват». За словами представників компанії, вони могли б і цього разу не пустити податківців в офіс, виклавши свої заперечення. Проте в такому разі наступним кроком податкової була б санкція на обшук, що міг перетворитися на «маски-шоу» із вибиванням дверей. Вилучення провели 18 серпня, також із численними процесуальними порушеннями, зазначеними в зауваженнях до його протоколу.

Підставою для вилучення стала кримінальна справа, порушена податковою міліцією стосовно ТОВ «Еталонсервіс» — підрядчика «Текту» при проведенні ремонту в будинку торгового центру на Львівській площі. За даними ДПАУ, ця фірма фіктивна, фіктивним був і ремонт. Нині слідчі податкової міліції активно «трясуть» орендарів «Будинку одягу», намагаючись добути у них свідчення про те, що фактично ремонту там не було.

Однак за документами, вилученими в ході цієї операції, таки було проведено перевірку. Вже не міліцією, а податковою адміністрацією. Керівникам «Тект-Привату» було запропоновано підписати довідку про результати перевірки (не акт!), що складалася з трьох сторінок загальних місць, і на одній із них причаївся рядок про свідчення директора «Еталонсервісу» про те, що ніяких господарських відносин із «Тект-Приватом» він не мав. Тобто підписання такої довідки було б рівнозначним щиросердному зізнанню. У «Текті» написали черговий лист із запереченнями і чекають наступного кроку податкової.

Вадим Гриб, засновник і керівник групи компаній «Тект», заступник голови Ради підприємців при Кабінеті міністрів, пояснює такий тиск двома причинами. Перша — це тертя всередині самої ДПАУ між членами старої і нової управлінських команд: комусь хочеться переглянути рішення своїх колег. Друга — занадто вже ласим куснем є приміщення відомого кожному киянинові магазину. Як розповідає Вадим Гриб, купивши будинок, «Тект-Приват» зробив обгрунтований перерахунок орендної плати для підприємців, чиї торгові точки розміщені в ньому. Причому у бік значного підвищення: адже в більшості договорів оренди з колишніми господарями (в особі ДП «Управління експлуатації...») фігурували розцінки, удвічі нижчі від ринкових по цьому району!

Виявилося, що зазначений крок не лише не викликав обурення орендарів, а деякі з них у нових умовах навіть розширили свої площі! Хоча були, звісно, й невдоволені. Загальна різниця в щомісячних надходженнях від оренди за новими і старими договорами становила понад 300 тис. грн. За однією з версій, приблизно таку ж суму орендарі платили комусь готівкою. Безготівково їм платити, природно, навіть трохи вигідніше. А цей міфічний «хтось», можливо, і намагається повернути собі джерело доходу.

До речі, на першому судовому засіданні як один із аргументів із боку представників позивача прозвучало, що будинок торгового центру потрібен ДПАУ, оскільки... у її центральному офісі бракує приміщень. Невже податківці мають намір розмістити частину своїх відділів у торгових рядах «Будинку одягу»? А може, щось у цьому є?