Оболонський цугцванг

На півночі столиці України розгорнулася чергова війна за велике підприємство. Дві групи акціонерів ВАТ «Транс-Оболонь» обвинувачують одне одного в спробах рейдерського захоплення фірми. Робітники підприємства час від часу влаштовують акції протесту. Діяльність компанії фактично заблоковано перехресними судовими рішеннями, люди звільняються, автопарк розпродається, і незабаром від колись найбільшого київського автопідприємства залишиться хіба що земельна ділянка. Що, судячи з усього, декому й потрібно: вісім гектарів землі в перспективному з погляду житлової забудови районі, за найскромнішими оцінками, коштують не менш як 20 млн. дол...

У далекі радянські (і пострадянські) часи кожен, хто виїжджав із Києва убік Вишгорода, міг спостерігати букви АТП-13070, що горіли зліва на даху високої будівлі. Автопарк компанії налічував тоді 500 автомобілів, а працювало в ньому понад тисячу. АТП обслуговувало пивзавод «Оболонь» і столичний хлібзавод №10, який розміщувався поруч із ним, а пізніше успішно зайнялося міжнародними перевезеннями. Нині у компанії залишилося не більш як сто машин, і керівництво взагалі має намір відмовитися від автотранспортного бізнесу. Продати ділянку під забудову сьогодні набагато вигідніше.

Розпочалася ця історія ще шість років тому. На той момент 99% акцій підприємства належали трудовому колективу в кількості 861 чоловік. На зборах акціонерів ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13070» («Транс-Оболонню» воно стало лише в 2004 році), що відбулися 17 січня і 16 травня 2002 року, були прийняті рішення залучити інвестиції у формі продажу акцій додаткових емісій. Акціонерам — простим водіям, механікам, обліковцям — розповіли про райдужні перспективи, які відкриються перед підприємством після приходу нових інвесторів. Про те, що збільшиться кількість робочих місць і підвищиться зар­плата. Робітники, не обізнані в тонкощах технологій корпоративного управління, погодилися. Слова «рейдерське захоплення» з екранів телевізорів ще не звучали, і додемісія тривоги не викликала.

22 серпня Держкомісія з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР) видала ВАТ «КАТП-13070» свідоцтво №418/1/02 про реєстрацію випуску 5,765 млн. акцій на суму 1,441 млн. грн. у документарній формі. Однак нових інвесторів і припливу капіталу на підприємстві не побачили. Акції були відчужені на користь кількох топ-менеджерів підприємства, більша частина з яких мала прізвище Сависько. Так, 1,8 млн. акцій опинилося в керівника підприємства, нині голови наглядової ради Василя Сависька, ще 790 тис. — у його сина Валерія Сависька, нині генерального директора. Ще по 28 тис. акцій виявилося в їхніх родичів Сергія та Марини Сависьків та інших — усього дев’ять чоловік із цим прізвищем.

Сьогодні акціонери, які так чи інакше пов’язані з керівництвом «Транс-Оболоні», контролюють близько 70% акцій. Усі ці акції були викуплені ними за номіналом — 25 коп. за штуку. Класична схема встановлення контролю над підприємством шляхом додемісії, якою нині нікого не здивуєш...

Цікаво, що сьогодні керівники підприємства заявляють, що як такої додаткової емісії акцій не було. А випуск цінних паперів здійснений у зв’язку зі злиттям з ТОВ «А-Топ», раніше від’єднаним від «Транс-Оболоні».

Однак «Транс-Оболонь» продовжувала працювати. Пересічні акціонери хоча й не одержували дивідендів за своїми цінними паперами, мали непогані зарплати. Тому всі ці роки особливих конфліктів навколо підприємства не було.

На 22 лютого 2008 року були призначені збори акціонерів «Транс-Оболоні». На них, серед іншого, розглядалося питання про переведення випуску простих акцій ВАТ на бездокументарну форму і укладення відповідного договору зі зберігачем (ним мав стати АКБ «Столиця») і депозитарієм (відповідно, «Міжрегіональний фондовий союз»). За це проголосували власники 4,5 млн. акцій, тобто більш як 70% голосів акціонерів.

Частина акціонерів (велика кількісно, але міноритарна з погляду корпоративного управління) із цим рішенням не погодилася. Адже за послуги зі зберігання електронного реєстру акцій акціонери мають платити зі своїх коштів, а дивідендів за акціями їм жодного разу не виплачували. Крім того, широка громадськість уже чула по телевізору про те, що в країні процвітає рейдерство, і дії керівників підприємства здалися рядовим акціонерам ВАТ підозрілими.

Не могли пересічні акціонери не бачити й тих змін, що відбувалися з бізнесом компанії. Автопарк «Транс-Оболоні» в останні роки постійно скорочувався. Більшу частину території було здано в оренду під склади та логістичні центри. У 2007 році підприємство заробило 17,5 млн. грн. валового доходу. При цьому прибутку від основної діяльності підприємство не одержує: його чисті збитки в 2007 році становили 943 тис. грн. На балансі підприємства значиться 1,2 млн. грн. непокритих збитків.

Відповідно до висновків аудиторської компанії «Інтербаланс», нестача власних обігових коштів і інвестиційних ресурсів змушує «Транс-Оболонь» залучати кредити. Заборгованість підприємства становить 7,05 млн. грн. довгострокових і 7,2 млн. грн. — короткострокових зобов’язань за банківськими кредитами. Тільки торік підприємство позичило під заставу своїх активів (автомобілів і нерухомості) 6,2 млн. грн. Виплата банківських відсотків становила торік 1,7 млн. грн. Кредиторська заборгованість «Транс-Оболоні» виявилася більшою за балансову вартість нерухомості підприємства (4,7 млн. грн.) або транспортних засобів (6,3 млн. грн.). При цьому, за даними аудиторів, ступінь зносу автотранспорту перевищує 60%. Тобто в будь-який момент, на вимогу кредиторів, компанія могла б перейти в режим банкрутства чи санації...

Такий стан справ не міг не хвилювати акціонерів. Вони створили ініціативну групу, яка об’єднала кілька сотень колишніх і нинішніх працівників підприємства. Її очолив колишній головний інженер Павло Головін. Він також є міноритарним акціонером і до 2002 року очолював ревізійну комісію ВАТ. 5 березня акціонери влаштували акцію протесту неподалік офісу підприємства на вулиці Богатирській.

Від імені ініціативної групи наприкінці березня — на початку квітня 2008 року кілька міноритарних акціонерів подали до Господарського суду Києва позови про визнання недійсними рішень зборів акціонерів 2002 року про випуск акцій. І тут вітчизняна Феміда, як водиться, почала демонструвати чудеса. Безпосередньо в день розгляду заяв до суду почали надходити заяви від інших акціонерів із вимогою долучити їх до справи як третіх осіб. Суд ці вимоги задовольняв і, відповідно, переносив засідання. Розгляд справи по суті в Госпсуді столиці не відбувся дотепер.

Зате туди надійшов позов від чотирьох членів сім’ї Сависьків — голови наглядової ради Василя Йосиповича, гендиректора Валерія Васильовича, а також Марини Василівни та Сергія Васильовича — до... ВАТ «Транс-Оболонь», а також ЗАТ «ОКМА», реєстратора цінних паперів підприємства. Вони зажадали визнати недійсними ряд записів у системі реєстру власників цінних паперів. 22 травня суд постановив заборонити вносити якісь зміни до реєстру акціонерів. Трохи раніше, 15 травня, Оболонський районний суд за позовом фізособи, яка вимагала зобов’язати великих акціонерів «Транс-Оболоні» укласти договір купівлі-продажу акцій, узагалі наклав арешт на пакети, які належать членам сім’ї Сависьків та ряду інших великих акціонерів-фізосіб, що володіють кількома сотнями тисяч акцій кожен. Що, власне, і було потрібно, щоб не допустити втрати ними контролю над підприємством...

Місцеві суди, куди за місцем прописки зверталися акціонери з ініціативної групи, були до них лояльніші. Наприклад, 8 квітня 2008 року Старобельський районний суд Луганської області задовольнив позов представника акціонерів Олександра Ліщенка до ряду великих акціонерів «Транс-Оболоні». І визнав недійсними договори про відчуження 2,34 млн. акцій додаткової емісії, проведеної в 2002—2003 роках, договору купівлі-продажу цих цінних паперів членами сім’ї Сависьків та іншими особами. Також суд зобов’язав реєстратора — ЗАТ «ОКМА» — списати ці акції з рахунків колишніх власників... Таким чином принаймні розподіл додаткової емісії був визнаний незаконним.

З цим рішенням пов’язана цілком детективна історія. Оскільки за тридцять днів із моменту його оголошення ніхто в апеляційній інстанції його не опротестував (керівництво «Транс-Оболоні» стверджує, що їх про таке рішення просто ніхто не повідомив), воно вступило в силу. 21 квітня відділ Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції відкрив виконавче провадження. Виконавці домоглися списання реєстратором цих акцій. Наступного дня з’явилася постанова іншого суду про заборону будь-яких дій із реєстром.

А 14 травня Генеральна прокуратура України (не більше і не менше!) порушила проти головного державного виконавця ДВС Оболонського РУЮ кримінальну справу за статтею 364 ч.2 «Зловживання службовим становищем». На думку правоохоронців, судові виконавці своїми діями завдали «Транс-Оболоні» збитків у розмірі 936 тис. грн. Тоді як насправді вони просто виконали рішення суду, що надійшло до них за місцем перебування відповідача...

І ця детективна історія — не перша. На початку квітня глава ініціативної групи Павло Головін одержав від виконавчої служби лист про те, що Заводський районний суд Дніпродзержинська на його вимогу наклав арешт на майно «Транс-Оболоні», і це рішення виконане. Подія, яка цілком лежить у ключі протистояння... Якби не дрібниця: до Заводського суду Головін не звертався. Піднявши документи, він з’ясував, що в цьому суді нібито розглядалася нібито написана ним заява про поновлення на роботі, компенсацію вимушеного прогулу та моральної шкоди. У Дніпродзержинську повідомили, що про подібний позов взагалі не чули й рішення такого не приймали.

Павло Головін був змушений звернутися до міліції з заявою про фальсифікацію і зажадав провести почеркознавчу експертизу позову... Проте було пізно: із такою самою заявою туди вже звернулися представники «Транс-Оболоні». Тільки, на їхню думку, ініціатором фальсифікації був Головін.

Проти Павла Головіна порушили кримінальну справу про шахрайство і підробку документів. Його викликали на допит в Оболонське РУ ГУ МВС України, після чого затримали. При цьому в шістдесятирічного глави ініціативної групи розвився гіпертонічний криз, і суд вирішив звільнити його з-під варти.

Сам пан Головін вважає все це провокацією. На його думку, цілей у цієї провокації може бути дві. Перша — вивести з гри найактивнішого діяча ініціативної групи, адже в день арешту мало відбутися одне з засідань Госпсуду Києва за їхнім позовом. Друга — у рамках кримінальної справи були проведені обшуки в реєстратора, котрий формально не має до ситуації жодного стосунку — він просто виконав вимоги суду. Під час обшуків були вилучені комп’ютери із системою реєстру, що паралізувало його роботу...

Крім цього, ще в лютому до міліції надійшли заяви керівника «Транс-Оболоні» Валерія Сависька про загрози, що надходять йому по телефону в зв’язку з тим, що він не хоче виконувати вимог ініціативної групи. Він також повідомив, що від імені ініціативної групи акціонерам надходять пропозиції про продаж акцій, про незаконні дії з реєстром, доступу до якого в членів ініціативної групи бути не повинно, а також про те, що 29 лютого зникла печатка підприємства. Все це, на думку В.Сависька, є ознаками підготовки рейдерського захоплення «Транс-Оболоні».

Нагадаємо, у 2002 році, коли під час додаткової емісії він сам за 40 тис. дол. став власником 16% акцій підприємства, словом «рейдерство» ще дітей не лякали. Та й печатка потім знайшлася — коли в квітні керівники «Транс-Оболоні» намагалися зривати збори акціонерів, що скликалися ініціативною групою, у листі в ДКЦПФР вони спеціально зазначили, що печатка, статут і реєстраційне свідоцтво компанії нікуди не ділися...

Отже, відповідно до рішення суду, який визнав незаконним відчуження додаткової емісії в 2002 році, сьогодні в акціонерів ініціативної групи — понад 50% акцій «Транс-Оболоні». І вони мають право скликати збори акціонерів. Що вони й спробували зробити кілька разів, призначаючи їх на 22 травня, 31 травня і 10 червня. Збори мали змінити керівництво підприємства. Одні з них хотіли навіть провести в Сімферополі — щоб уникнути провокацій. Проте без провокацій не обійшлося: хазяїн орендованого для зборів приміщення відмовився його надавати з невідомих причин...

Провести збори ініціативній групі не вдалося дотепер. Річ у тім, що в «Транс-Оболоні» це судове рішення таким, що вступило в силу, не вважають. Та ініціювали низку позовів у Господарський суд Києва про заборону проведення зборів акціонерів, скликаних ініціативною групою. Суд прийняв низку постанов із цього приводу. Зокрема, він заборонив проводити збори 22 травня в Сімферополі, заборонив скликати збори, заборонив реєстратору вносити зміни до реєстру, визнав недійсними рішення зборів акціонерів, якщо вони відбудуться... За даними ініціативної групи, захистом інтересів керівництва «Транс-Оболоні» займається відома адвокатська контора, відомі юристи якої є членами БЮТ і Блоку Катеринчука. Коштують її послуги недешево, проте на кону — набагато більші суми...

Битва за «Транс-Оболонь» триває. Обидві її сторони — і нинішнє керівництво підприємства, й ініціативна група — активно звинувачують одне одного в рейдерстві. Ще років п’ять тому розхожим журналістським штампом у матеріалах про такі конфлікти були слова «крапку в цій справі має поставити суд». Сьогодні це звучить смішно: рішення судів легко можна перед­бачити, знаючи, у кого більше грошей...

Як казав відомий літературний герой, сучасних людей зіпсувало «квартирне питання». Процес цей триває й сьогодні. У зв’язку з будівельним бумом і вибухонебезпечним зростанням цін на землю в країні з’явився новий вид бізнесу. Він полягає в руйнації підприємства, яке займає привабливу земельну ділянку. Після банкрутства і закриття корпуси підприємства зносять, а на їхньому місці зводять хмарочоси та офісні центри.

Така доля спіткала вже кількох сусідів «Транс-Оболоні». За деякими даними, їхні земельні ділянки викуплено російськими комерційними структурами. Можливо, «пропозиція, від якої неможливо відмовитися», уже надійшла й керівництву колишнього АТП. І незабаром ліворуч від вулиці Богатирської ми побачимо будівництво нових «оболонських липок»...