Кременчук: чергове переформатування?

У закритому акціонерному товаристві «Укртатнафта» знову протистояння. Намічені на 14 березня збори акціонерів не відбулися через наявність судової заборони. Що й було зафіксовано в протоколі Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку.

Відповідно до протоколу, ніхто з акціонерів не зареєструвався для участі в зборах. Ну що ж, у Кременчуці до цього звикли.

Проте подальший перебіг подій значно більш захоплюючий. За повідомленням юриста ЗАТ «Укртатнафта» Валерія Корнеляка, група осіб, знехтувавши забороною, все ж таки намагається провести на Кременчуцькому заводі збори акціонерів.

Інтриги тому, що відбувається, додає наявність в «ініціативній групі» народного депутата від БЮТу Сергія Пашинського. Причому нібито з дорученням на участь у зборах акціонерів, виданим від імені уряду України. На підприємстві вельми сумніваються в його достовірності.

Однак оскільки Сергія Володимировича, за повідомленням УНІАН, «супроводжують два автобуси з невідомими особами», на підприємстві готові до різних варіантів. За словами пана Корнеляка, нині «Укртатнафту» по периметру охороняють Внутрішні війська, а сили МВС підтримують порядок на території. Безладу немає, і їх ніхто не потребує.

Більше того, в п’ятницю, на яку були намічені збори, кременчуцький завод відвідав міністр палива й енергетики Юрій Продан, котрий має у своєму розпорядженні дійсне доручення від уряду України на участь у зборах акціонерів. Також на підприємстві перебували представник НАК «Нафтогаз України», представник Держкомісії з цінних паперів і фондового ринку та представники міноритарних акціонерів.

Загалом ситуація вкотре загострилася. Спостерігачі пов’язують це з боротьбою за контроль над підприємством. Так, татарстанські акціонери в ЗАТ знову активізувалися, намагаючись привести до влади дружній їм менеджмент і повернути собі майже легендарний 18-відсотковий пакет.

Наприкінці 1990-х його віддали двом фірмам в обмін на векселі, які так і не були оплачені. Пізніше пакет перекупили структури, близькі до ВАТ «Татнефть». Однак після багаторічних судових позовів ці акції усе ж таки вдалося повернути Українській державі.

Щоб тепер, 2008-го, здобути контроль над підприємством, необхідно усунути чинне керівництво. Що, власне, і намагаються зробити. На додаток нестабільність навколо заводу напевне ускладнить його забезпечення сировиною з альтернативних джерел — за рахунок тієї ж іракської нафти. Тоді влаштована ВАТ «Татнефть» нафтова блокада кременчуцького підприємства стане особливо ефективною.

На тлі розгортання бензинової кризи даний аргумент може спрацювати й у Кабміні.

Київ останнім часом явно намагався не дратувати татарстанських власників. Генеральна прокуратура України заморозила справи проти колишнього керівництва «Укртатнафта» за фактами ухиляння від сплати податків компаній, дружніх татарським акціонерам, при імпорті нафти та реалізації нафтопродуктів. Йшлося, як мінімум, про сотні мільйонів гривень. Таким чином з’явився предмет для торгу: «Ми — вам, ви — нам...»

Проблема в тім, що нині від НАК «Нафтогаз України» вимагають банальної капітуляції: татари домагаються від нашого уряду остаточного закріплення в їхній власності 56% акцій ЗАТ. Україні в цьому разі залишаться 43%.

Позицію Казані посилює і відвертий розлад у взаєминах між Кабміном і президентом.

Балачки про необхідність посилення контролю над підприємством із боку НАК «Нафтогаз» не дуже переконують: додаткових ресурсів для стабільної роботи НПЗ у нього немає. Наявні на початку року попередні контакти щодо поставок лівійської нафти передбачали саме нормалізацію відносин із татарами (як уявляють її умови на Волзі — дивися вище). Цікаво, що зовсім недавно про перспективність лівійських поставок вуглеводнів в Україну казав і пан Пашинський...

Події в Кременчуці можна пояснити й як спробу реалізації певних домовленостей. Зрештою, посилатися на Тимошенко без її принаймні мовчазної згоди дещо ризиковано. Чи бажане видають за реальне?