Фабрика «Старт»: від «світання» до «смеркання»

На відміну від акціонерів ВАТ «Алчевський металургійний комбінат», засновники Ящиківського ГТ «Фабрика «Старт» не подавали б до суду позов, що їх не було повідомлено про час і місце проведення зборів. Останні збори акціонерів цього господарчого товариства відбулися 1998 року. Протягом шести років, поки директор фабрики Андрій Круглий намагався повернути підприємству минулу славу і домогтися колишньої продуктивності, реконструював його в межах договору про спільну діяльність коштами «Укрвугілляреструктуризації», а потім вирішував питання конгруентності цієї спільної діяльності українському законодавству, деякі власники акціонерних часток померли, інші подались на пошуки заробітку, втративши надію на відродження процвітаючої колись радянської фабрики, або ж знайшли іншу роботу. Можливо, саме тому 22 травня оголошені акціонерні збори акціонерів на ГТ «Фабрика «Старт» не відбулися через відсутність більш як половини засновників.

До зборів, перенесених на літо, готувалися вже організованіше: було розміщено оголошення в місцевій газеті й розіслано листи-повідомлення засновникам. Урешті-решт з’явилося 50 осіб, що загалом становило 78,45% голосів. Це дозволило вважати збори легітимними.

Після багаторічного «мовчання» А.Круглий відзвітував перед працівниками фабрики «Старт» про здійснену ним за період від 1998 року й до сьогодні роботу. Присутні дізналися про те, що у зв’язку зі зносом 80% устаткування і будівель фабрики всі банки та установи відмовляли підприємству в кредитах та інвестиціях, а нечисленні пропозиції про співробітництво грунтувалися на вкрай невигідних умовах. «Порятунок» надійшов із Донбасу у вигляді коштів «Укрвугілляреструктуризації» — 1 млн. 440 тис. грн. Ця сума призначалася для реконструкції фабрики, а конкретно — цеху з пошиття спецодягу для «Укрвугілляреструктуризації». Передбачалося створити 48 робочих місць для працівників ліквідованої шахти ім. Косіора із загальних 120 місць для робітників прилеглих селищ, жителям яких із кожним роком усе важче знайти нормальну роботу у своєму маленькому краї.

Треба зазначити, що фабрика, яка простоювала кілька років, має набагато пристойніший вигляд, аніж деякі підприємства того ж Перевальського району вже через кілька місяців після припинення своєї роботи. У зв’язку з цим А.Круглий відзначив сторожа, котрий кілька місяців охороняв фабрику, не одержуючи зарплати, «і не дав розкрасти її, як Перевальський пивзавод та інші підприємства району». Не меншою є заслуга й самого А.Круглого, який на «залишок» від початкової суми (з огляду на заявлений ДК «Укрвугілляреструктуризація» позов, відповідно до якого загальна сума завданого державі збитку становить 605201,03 грн.) спромігся замінити всі вікна, вентиляцію, санвузли й електропроводку на фабриці. На сьогодні для здачі об’єкта в експлуатацію потрібно лише настелити лінолеум, пофарбувати вікна та виконати внутрішнє оздоблення в кабінеті директора, приймальні, роздягальні для робітників і на сходових маршах. Поза проектом було відремонтовано навіть водогін фабрики, що продірявився у деяких місцях і потерпів від... головної «пам’ятки» Перевальського району — вуглекопачів-нелегалів, які декілька разів пробивали його трубу. Присутній на зборах заступник голови Перевальскої РДА Микола Поляков, обов’язком якого є, зокрема, вирішення питань щодо незаконних «копанок», зачувши ці слова, опустив очі та про щось замислився...

Сучасне устаткування японського виробництва, про існування і місцезнаходження якого вже ходять легенди, виявляється, все-таки збереглося, у чому вже незабаром зможе переконатися обрана після кількох самовідводів ревізійна комісія. А з Перевальським центром зайнятості ведуться серйозні переговори про перенавчання працівників фабрики, оскільки устаткування абсолютно нове і його необхідно освоювати. Збережено і старе устаткування фабрики, яке планують використати в додатковому цеху для пошиття найпростіших виробів.

Причиною, з якої фабрика так і не відкрилась у вересні 2002 року (початково призначена робочим проектом дата введення об’єкта в роботу), директор назвав дії та оперативні заходи СБУ, КРО та податківців, унаслідок яких рахунок фабрики було заблоковано, саму її опечатано, а проти директора порушено кримінальну справу. Хоча якщо всі зазначені служби, за логікою Андрія Едуардовича, були у корені неправі, він як законослухняний громадянин, переконаний у своїй правоті, може створити прецедент і оспорити у відповідних інстанціях їхні дії як такі, що створили напружений соціальний клімат у небайдужому йому регіоні та зганьбили його добре ім’я.

Праведним гнівом до фіскальних органів-«шкідників» присутні все ж не перейнялися — робота директора А.Круглого була визнана задовільною. Заява А.Круглого про звільнення за власним бажанням від 1 травня 2004 року, вочевидь, нікого не здивувала, більше цікавила причина такого кроку. Фраза А.Круглого «є багато причин, через які я прийняв це рішення» і згадка про те, що не останню участь у цьому взяла Перевальська райдержадміністрація, дозволяють дійти деяких висновків, зокрема про те, що вирішення «незрозумілих» ситуацій і вихід влади зі стану «остовпіння» можливі в нас лише після винесення проблеми на суд громадськості. І чим ширше коло обізнаної громадськості, тим швидше вживають заходів.

Підтвердив це припущення і М.Поляков, визнавши, що Перевальській райдержадміністрації цілком заслужено дорікали і в області, і в Києві через те, що вона настільки запустила ситуацію на фабриці. Адже при правильному менеджменті це підприємство може стати стратегічно важливим і досить перспективним об’єктом. Щоправда, у гонитві за економічною вигодою саме в Перевальському районі не варто було б забувати про соціальний аспект питання. У цьому плані відродження і повноцінна робота фабрики «Старт» може стати одним із досягнень району за останні роки. До того ж фінансова діяльність і масштаби виробництва на підприємстві дійсно повністю контролюються і є легітимними (на відміну від рекламованого примарного контролю над нелегальними «копанками»).

Плановане відродження фабрики «Старт» пов’язують із кандидатурою нового директора, обраного на зборах 19 червня. Ним став корінний алчевець Олег Борисович Миронюк, випускник ДДМІ, котрий у різний час працював на Криворізькому заводі гірничого устаткування, у Перевальському шахтно-будмонтажному управлінні — начальником підсобного виробництва, заступником директора Лотиківського ремонтно-механічного заводу (Слов’яносербський район) і заступником директора комерційної фірми. Протегований райдержадміністрацією і підтримуваний головою Ящиківської сільради Анатолієм Білоусовим, О.Миронюк почав входити у курс справ на фабриці «Старт» від 1 травня, але поки що не зміг дати відповідь на головне запитання: коли ж, нарешті, відкриється основний цех фабрики, з якого й розпочнеться повноцінна робота підприємства.

Незважаючи на те, що на сьогодні у фабрики немає ні копійки боргу, заміна електропроводки лишається марною, оскільки підключення до електромагістралі пов’язане з серйозною паперовою тяганиною. Для її відключення було достатньо одного листа з СБУ; щоб його підключити, необхідний один акт допуску Стаханівської інспекції, для одержання якого потрібно буде вже 12 документів.

Новий директор ще не мав можливості перевірити стан рахунку фабрики, розблокованого лише 1 червня 2004 року, на якому, відповідно до акта КРУ, має бути 123 тисячі грн. — залишок кредиту, доручення на право розпоряджатись яким може видати лише донецька «Укрвугілляреструктуризація» в особі генерального директора Олексія Семенова. Але на сьогодні унаслідок реорганізації це підприємство вже не існує у початковій формі. Щоб почати розпоряджатися грошима, О.Миронюк повинен знайти правонаступника цієї інстанції і всі оргпитання і заплановані витрати погоджувати з ним...

Чимало клопоту передбачається й у юридичному плані: відповідно до нового закону про реєстрацію товариств і об’єктів підприємницької діяльності з 1 липня ГТ «Старт» має бути переоформлене. Крім цього, необхідно вирішити долю 21,55% голосів, що належать особам, які померли, вибули або передали свої частки іншим особам без оформлення змін у реєстрі. А для схваленого після довгих роз’яснень збільшення статутного фонду потрібно буде не лише запросити оцінників майна, а й знайти на це кошти.

За дивним збігом обставин у день проведення зборів на фабриці «Старт» у Ящиківку «із неофіційним візитом на батьківщину» завітав глава Держкомрезерву Микола Пісоцький. До нього по сприяння та допомогу в майбутній нелегкій справі підняття підприємства мав намір звернутися голова Ящиківської сільради А.Білоусов. Така підтримка була б дуже доречною.

Відповідно до робочого проекту основний цех фабрики «Старт» шитиме спецодяг для працівників вугільної і металургійної промисловості. У будь-якому бізнесі головне — збут продукції. У цьому плані новий директор розраховує на укладені раніше договори з Мінпаливенерго, яке зобов’язалося оплачувати продукцію підприємства і займатися її розподілом. О.Миронюк планує також відновити старий цех, магазин, транспортний цех та інші виробничі площі фабрики.

Оскільки робочий проект Черкаського проектного інституту «Укрвугілляпромпроект» не врахував багатьох чинників, визначив для фабрики досить вузький профіль діяльності, господарське товариство не може не хвилювати стабільність запропонованого ринку збуту. М.Поляков досить точно змалював картину в районі: вже ліквідовано шахти «Комісарівська» та ім. Косіора; на шахті «Україна» процес ліквідації в самому розпалі; «Перевальська» відповідно до програми розвитку вугільної галузі підлягає ліквідації 2007 року. З огляду на це, а також на загальну тенденцію закриття шахт як нерентабельних фабриці «Старт» уже нині варто мати варіант виробництва продукції і її збуту, альтернативний пошиттю винятково спецодягу для вугільних підприємств. І тут ставка робиться на те, що за кордоном є люди, зацікавлені в цьому виробництві.