ЧСЗ: телефонне ліво?..

Часи, коли термін «рейдер» треба було пояснювати, давно минули. Нині він знайомий практично кожному. Тема рейдерського захоплення підприємств завжди актуальна. У будь-якому регіоні вистачає слідів їхньої діяльності: кількість компаній, що піддалися рейдерським «нальотам», неухильно зростає.

Питання необхідності захисту від рейдерів розглядають на найвищому рівні. Проте декларації — це одне, а практика — зовсім інше.

Зараз подібне щастя привалило Чорноморському суднобудівному заводу в Миколаєві. Пішов уже третій тиждень після силової зміни керівництва.

Усе почалося 3 серпня 2007 року, коли на заводі з’явився його колишній директор Олександр Сагайдаков. Ну а далі — накатаною колією. Силовики здійснюють стрімке захоплення підприємств холдингу, ламаючи опір охорони. При цьому з юриспруденцією рахуються мало...

Таким чином було майже негайно встановлено контроль над компаніями «Меридіан», «Наваль», «Чорноморська верф», котрі хоч і входять до хол­дингу, але є окремими юридичними особами. Отже, й не підконтрольні будь-якому директору ЧСЗ.

Однак для рейдерів це дрібниці. Юридичні обгрунтування і легітимізація дій через суди для них — незначні дрібниці, якими цілком можна знехтувати.

Охорону одного з підприємств, не мудруючи, відвезли до лісу (точніше, лісосмуги) і вже там відпустили на волю. І поки ошелешені подіями «сек’юриті» бродили по лісопосадках і поверталися до міста, ініціатори захоплення зробили все необхідне, аби ускладнити подальше повернення власників.

У нагальному порядку було зламано двері кабінетів, вилучено документи, печатки, носії інформації з комп’ютерів. Загалом, усе за стилем нагадувало дніпропетровську «Озерку», яка вже стала легендарною. Відчувається, що той досвід, як мінімум, творчо вивчався.

Втім, на ЧСЗ досягти цілей, поставлених новими замовниками, було значно простіше. На відміну від Дніпропетровської області, миколаївські правоохоронні органи налаштовані дружньо. У результаті одні не реагують (прокуратура і СБУ), інші (місцевий «Беркут»), навпаки, діють активно, але... на підтримку рейдерів.

До речі, цілковита апатія міської влади дивним чином перемістилася на Київ. Там теж не бачать особливих проблем. Зате як люблять казати про необхідність боротьби з рейдерством і корупцією! Може, варто нарешті перейти від слів до дій і почати з власних структур?

Рейдерство стало й аргументом у політичній боротьбі. Попри те, що після Майдану багато говорилося, що з ним от-от покінчать, результати красномовніші від сотень слів. Зараз м’яч на іншому боці поля...

Уряд створив спеціальну Міжвідомчу комісію при Кабміні з питань протидії протиправному поглинанню, і очолив її перший віце-прем’єр Микола Азаров. На сьогодні це — єдиний офіційний орган, покликаний боротися з рейдерством. ЧСЗ уже звернувся до даного відомства й особисто до Азарова. На підприємстві чекають кон­кретних дій.

Усі якось зовсім забули, що спершу підприємство було особливо режимним і секретним. Приміром, реактори атомного авіаносця «Ульяновск» досі знаходяться на заводі. А вони, між іншим, розраховані для роботи на рівні практично «збройового» збагачення палива і становлять дуже великий інтерес для спецслужб багатьох країн. Вистачає на ЧСЗ й іншої спецтехніки, аж до реактивних установок.

Останнім часом завод отримав замовлення на будівництво судна типу «ро-ро» (із горизонтальним вивантаженням вантажів). При цьому переговори велися за посередництва «Укрспецекспорту». Тож у разі зриву контракту (що цілком імовірно) відповідачем буде аж ніяк не пан Сагайдаков, а офіційні держструктури.

Між іншим, чутки про тотальний розвал на Чорноморсь­кому суднобудівному дуже перебільшені. Так, підприємство важко пережило втрату ринку військової техніки. Однак у цьо­му воно як мінімум не самотнє: на сусідніх заводах стан справ не кращий. За даними податкової інспекції Миколаївської області, заборгованість по зарплаті на тому ж заводі імені 61 Комунара в кілька разів більша, аніж на ЧСЗ. Але якщо Чорноморський суднобудівний гасить її самотужки, то сусідам буквально дають милостиню. Просто адміністрація міста особливо на цьому не наголошує.

Не чутно й позиції влади щодо відновлення елементарних преференцій для суднобудівників. Хоча саме на них багато в чому спиралися всі плани з відновлення підприємств галузі, включаючи ЧСЗ.

Те ж скасування статусу вільної економічної зони стало дуже болючим ударом. І лише торік вдалося якось від нього оговтатися, отримавши перший прибуток. З’явилися реальні замовлення, ведеться будівництво чотирьох шламовозів для американської компанії, два з яких будуть спущені на воду у вересні цього року. 2008-го планується спустити на воду і передати замовникам ще три судна, включаючи останній контракт.

Загалом, з’явилися перспективи. Але разом із ними й рейдери...

До речі, рейд-група намагається дезінформувати громадськість і подати повернення Сагайдакова, як «оборудку» усунутих від контролю власників підприємства братів Чуркіних. Щоправда, при цьо­му виникають запитання — а навіщо це їм...

Взагалі-то ледь не першою справою нового старого керівництва стала спроба відкликання доручення юристів ЧСЗ у судових позовах, щоб вони не могли захищати інтереси заводу в судах. Більше того, за даними миколаївської інтернет-преси, на підприємстві зараз усім управляє Ілля Горн, який представляється «радником Сагайдакова» (за деякими даними, він близький до Вадима Новинського, а аж ніяк не до Чуркіних).

Крім того, на заводі з’явилися списки осіб, яких охороні заборонено пропускати. У них — практично весь менеджмент Чорноморського суднобудівного. Але головне — заборонено проходити... власникам підприємства! Між іншим, щоб стати ними, Чуркіни заплатили державі десятки мільйонів доларів, а не принесли рішення суду.

Коли сьогодні кажуть, що 24 млн. дол. за акції і 26 млн. дол. уже здійснених витрат на інвестиції, зарплату та погашення боргів — занадто низька ціна приватизації ДАХК «ЧСЗ», виникає запитання — а що, хтось давав більше? Щось не пригадується. З великими грошима не прийшов ніхто. Ніхто не писав умов конкурсу «під Чуркіних».

Згадалося, що серед інтересантів називався голландський концерн «Дамен», котрий успішно працює на миколаївському ж «Океані», але голландцям весь ЧСЗ був не потрібен! «Меридіан» для складання корпусів невеличких суден чи лакофарбова «Райдуга» — це будь ласка. А весь холдинг — спасибі, не треба...

Та й зараз щось не чутно, аби хтось збирався переплачувати.

Перехоплення контролю над підприємством явно відбувається за «малобюджетною» схемою. Цікаво, але і Фонд держмайна, і мер Миколаєва, які вітають призначення Сагайдакова, заявляють про те, що це — «перший крок на шляху повернення заводу в держвласність». А от переміщений у РНБОУ екс-губернатор області Олександр Садиков, коли схвалював зміну керівництва підприємства, скромно зазначив, що державі необхідно знайти нового потужного інвестора...

Природно, Олександр Вале­рійович дистанціювався від чуток, що він якось причетний до того, що відбувається. Скромність — це взагалі найкраща прикраса для чиновника. Але до чого тут «потужний інвестор» і держвласність?

Директорський шлях самого Сагайдакова теж небезпроблемний. За 85 днів свого керівництва ЧСЗ у 2004 році саме він підписав від імені заводу клопотання, відповідно до якого холдинг відмовлявся від земельної ділянки на березі моря площею в 3,3 га.

Крім того, нинішній адвокат директора отримав від імені ЧСЗ в оренду приміщення в 150 метрів. Зрозуміло, що юристу необхідно десь працювати. Однак орендна плата за офіс такого класу планувалася більш ніж скромна — аж 78 грн. на місяць. На додаток передбачалося і право викупу... за залишковою вартістю. Пізніше цю угоду оспорили.

Тож на вроджену біло-пухнастість нові люди не страждають. І заздалегідь визнавати їх рятівниками — ну дуже сміливо з боку чиновників.

До речі, дотепер Фонд держмайна програвав у справі про приватизацію ЧСЗ один суд за іншим, включаючи Верховний суд України. Може, приватизатори та групи підтримки вирішили, що рейдери краще впораються?

Але країна, хоч як дивно, будує ринкову, а не рейдерську економіку, і право приватної власності в ній ніхто не скасовував. Напевно, час про це нагадати...