Економіка для «замовлень»?

Словосполучення «замовник завжди правий» набуває в Україні дедалі іронічнішого відтінку. Занадто вже часто мова йде не про замовлення продукції, а саме про «замовлення» підприємства. Епідемія рейдерства, що охопила країну, зовсім не збирається йти на спад.

Та й навіщо? Вже не раз писалося, що за певної вправності рейдерство — цілком рентабельне заняття. Принаймні значно вигідніше, аніж виробництво. На тлі політичної нестабільності в Україні загарбники почуваються набагато впевненіше, ніж підприємці, часто користуючись підтримкою держави...

Чорноморському суднобудівному заводу випала нелегка доля стати ледь не хрестоматійним прикладом такого перехоплення. Про перипетії навколо заводу «ДТ» уже не раз писало. Здавалося, гірше ситуації не буває. Але виходить, як у тому анекдоті про оптиміста: буває.

На початку грудня прес-служба МВС порадувала громадськість новим успіхом. Спільними зусиллями НЦБ Інтерполу України та правоохоронних органів Сербії в цій країні було затримано голову спостережної ради ЧСЗ Ігоря Чуркіна, «який незаконно заволодів 90% акцій українського підприємства, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави». Інформація про таку радісну подію досі висить на сайті міністерства...

Краще б вони цього не робили. З пафосного тексту випливає, що головною провиною Чуркіна була... купівля на конкурсі у держави Чорноморського суднобудівного заводу. Цитуємо.

«Чуркін Ігор Олександрович свій злочинний задум виношував з 2000 року. У той час, займаючись підприємницькою діяльністю на Україні, він вирішив скористатись нестабільною економічною ситуацією в державі та незаконно заволодіти майном якогось великого підприємства в ході його приватизації шляхом обману посадових осіб Фонду держмайна України».

Далі ще страшніше.

«На початку 2003 року Ігор Чуркін отримав інформацію про заплановану приватизацію Чорноморського суднобудівного заводу, шляхом продажу на конкурсній основі пакета акцій холдингу у розмірі 90% його статутного фонду.

Розуміючи, що дане підприємство є одним з найбільших на Україні, Ігор Чуркін вирішив ним заволодіти під час проведення відкритих торгів…»

Вдумайтеся — «лиходії» вирішили придбати підприємство на... оголошеному державою відкритому конкурсі! Взагалі-то у світі це називають інвестиціями, і за їхнє залучення так зворушливо (на словах) бореться держава Україна.

Але читаємо далі.

«Для цього вони через нічого не підозрюючого бізнесмена, який займався підприємницькою діяльністю на ринку цінних паперів, придбали по частинах акції компанії, що виробляє малотоннажні судна (йдеться про ВАТ «Миколаївська малотоннажна верф», нині ВАТ «Судмашпром». — Є.К.). При цьому покупцями офіційно були іноземні компанія та корпорація, якими володіли брати Чуркіни. На підставі цього вони утворили на території України нове підприємство з іноземними інвестиціями, що дозволило їм прийняти участь у торгах».

Ось так — взяли і купили у «нічого не підозрюючого бізнесмена» його акції. І навіть заплатили йому гроші. Ні, ну точно «змова сіонських мудреців».

І, нарешті, після всіх цих лиховісних комбінацій, «12 серпня 2003 року початковою вартістю пакета акцій Чорноморського суднобудівного заводу було визначено 119 мільйонів гривень. Тож брати Чуркіни почали подальшу реалізацію свого злочинного задуму. 22—23 вересня 2003 року відбулися торги, під час яких задум Ігоря Чуркіна був повністю реалізований: він, спільно з братом, увів в оману посадових осіб Фонду держмайна, що дало можливість незаконно заволодіти пакетом акцій Чорноморського суднобудівного заводу у розмірі 90,25% вартістю близько 120 мільйонів гривень...»

Тобто, який жах, вони заплатили найвищу ціну і, що особливо обурливо, до бюджету. Еге ж, за таке, за логікою обвинувачення, потрібно суворо карати.

І справді. Не минуло й чотирьох років, і «18 квітня цього року слідчими прокуратури Миколаївської області було винесено постанову про притягнення Чуркіна Ігоря Анатолійовича в якості обвинувачуваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, — в незаконній приватизації та заволодінні контрольним пакетом акцій Чорноморського суднобудівного заводу».

Далі йде опис інших підступів пана Чуркіна. Нашим сищикам добряче допомагало те, що він і не ховався, а їздив у справах Львівського автозаводу, що належить його родині, на промислову виставку.

Зараз готують екстрадицію Ігоря Чуркіна з Белграда до Києва, на зустріч із неупередженою українською юридичною системою, котра заздалегідь і в досудовому порядку публічно називає його злочинцем.

Поки одні державні мужі ловили Чуркіна, інші теж не дрімали.

30 листопада ц.р. Антимоно­польний комітет України (АМКУ) видав Херсонському суднобудівному заводу, контрольованому структурами Вадима Новинського, дозвіл на купівлю більш як 50% акцій ЧСЗ.

Те, що за людьми у камуфляжі, котрі захопили в серпні завод, стоїть Новинський, у Миколаєві не знає хіба що лише поставлений ним на завод менеджмент. Але той факт, що його так кинуться проштовхувати державні органи, стало новиною. Основний лобіст перехоплення заводу — екс-губернатор і екс-заступник голови РНБОУ Олександр Садиков — нині не при ділі.

Втім, у Вадима Новинського зараз вистачає впливових друзів і без нього. Його, наприклад, цілком офіційно протегував екс-прем’єр Віктор Янукович. М’яко кажучи, це було не зайво й чудово допомагало при «дружньому вирішенні» питань в органах влади. Принаймні донедавна.

До речі, не випадково процеси активізувалися саме напередодні завершення прем’єріади. Люди намагалися «повирішувати питання» до зміни влади.

Після дозволу антимонопольників у прес-службі ХСЗ заявили, що їм «дозволили потенційну купівлю. Якщо ЧСЗ продаватимуть, у нас буде все готово». А в управляючій структурі Вадима Владиславовича «Смарт-холдинг» запевнили, що ХСЗ купить акції «Чорноморки» тільки в їхнього законного власника.

Експертам стало зрозуміло, що готується черговий переділ...

Наступного дня після того, як АМКУ видало херсонцям дозвіл на купівлю акцій ЧСЗ, акціонери Чорноморського заводу подали позов до Господарського суду Києва про заборону Фонду держмайна здійснювати будь-які операції з акціями до завершення судового процесу. До закінчення розгляду цього позову будь-яке рішення ФДМ про зміну власника вважається таким, що не має юридичної чинності.

До того ж, раніше за клопотанням самого ФДМ акції ЧСЗ було заарештовано, тому відповідно до чинного законодавства будь-які операції з ними заборонені.

Оскільки все літньо-осіннє свавілля із захопленням підприємства, вилученням реєстру у реєстраторів, наварюванням на вікна грат пройшло під формальним гаслом «повернемо акції рідній державі», можна було б припустити, що ХСЗ має був викуповувати акції саме у неї. Нічого подібного. Не встигли в Белграді затримати Чуркіна, як ширму «інтересів дер­жави» було негайно відкинуто.

6 грудня ц.р. було оголошено, що ВАТ «Судмашпром» (колишня «Миколаївська малотоннажна верф», переможець конкурсу 2003 року) продало 90,25% акцій ЧСЗ уже згадуваному Херсонському суднобудівному заводу. Ні суми угоди, ні кому і куди пішли гроші, оголошено не було.

Сіль жарту полягає в тому, що ніхто й нічого Новинському не продавав. Більше того, саме в грудні Миколаївський господарський суд визнав Ігоря Чуркіна головою спостережної ради ЧСЗ.

Але кого це хвилювало? Через день, 7 грудня, Фонд держмайна визнав зміну власника підприємства. При цьому приватизатори зробили крутий розворот, фактично анулювавши всі свої попередні дії.

До цього з 2005 року фонд наполягав на поверненні підприємства в держвласність із метою подальшого перепродажу, оспорюючи саму законність приватизації. Втім, суди приватизатори регулярно програвали. Тепер вони самі себе відшмагали, фактично визнавши, що боролися не за державу, а проти Чуркіних.

Намагаючись виправдатися, 12 грудня ц.р. у регіональному відділенні ФДМ по Миколаївській області навіть провели прес-конференцію, і начальник регіонального відділення Євген Казанський коментував поворот на 180 градусів. Виявилося, що ФДМ не переуступав права, а лише узгоджував договір купівлі-продажу.

«У ФДМУ був лише узгоджений нотаріально затверджений договір купівлі-продажу акцій. Фонд мав переконатися в тому, що договір, підписаний між попереднім власником (ВАТ «Судмашпром») і новим (ХСЗ), містить усі зобов’язання, взяті на себе «Судмашпромом» при купівлі 90,25% акцій ДАХК «ЧСЗ».

Цікаво, як поєднати заперечування законності проведення конкурсу і бажання й надалі стежити за виконанням інвестзобов’язань? Особливо в контексті заяви про те, що «коли є якісь спірні питання щодо невиконання договору купівлі-продажу, то фонд продовжуватиме судові процеси, котрі вже розпочаті».

До речі, за словами Євгена Михайловича, про рішення центрального апарату ФДМ (дії якого довелося захищати) він особисто дізнався... з преси. Виникає запитання: хто в Києві нотаріально засвідчив договір продажу акцій, обминувши власника? Адже для нотаріуса це чистий кримінал.

Більше того, ФДМ не міг бути не в курсі заборон на відчуження (повторимося — він сам подавав позов про це). Фонд також був у курсі позиції власників. Тобто він узгоджував цілком очевидний підроблений договір.

Юристи «Судмашпрому» вже вказували на грубе порушення чинного законодавства і, як мінімум, на перевищення службових повноважень і зловживання владою. Що теж тягне на кримінальну відповідальність.

А вже як ФДМ підставив державу... МВС затримує власника акцій, звинувачуючи його в «неправильному» придбанні, а ФДМ (тобто продавець) у той же час визнає, що все було правильно й акції законно належали «Судмашпрому». Запитання: за що затримали Чуркіна? Чи в камері з ним легше домовлятися?

Цікаво, що інформація про купівлю херсонським заводом акцій ЧСЗ з’явилася наступного дня після затримання Ігоря Чуркіна в Белграді 5 грудня. Важко позбутися думки, що все занадто вже збігається.

Представник власників підприємства Ірина Акулова заявила, що судові позови про розірвання договору купівлі-продажу не завершені, і акції досі належать структурам Чуркіних. На її думку, це безпрецедентний випадок в історії української приватизації.

— Складається враження, що Фонд держмайна і Вадим Новинський створили синдикат на кшталт сицилійської мафії, — каже Ірина Акулова. — Не соромлячись ні президента, ні прем’єр-міністра, котрі завжди заявляли про необхідність прозорих схем у сфері приватизації, вони запросто забирають чужі підприємства, не вважаючи за потрібне навіть пояснити громадськості, як таке стало можливим. Коли люди починають будувати плани щодо чужих підприємств, попри відсутність згоди на те законних власників і в обхід інтересів держави, то це або наївно, або кримінал. А затримання Ігоря Чуркіна — ланки одного ланцюга, його хочуть прибрати як перешкоду для поспішної тіньової реприватизації...

За даними Акулової, зараз близько 60,49% акцій ЧСЗ належить канадській Shipping Tehnology Ltd, 35,97% — «Судмашпрому», кінцевими власниками яких вважаються брати Ігор і Олег Чуркіни. Проте після розгрому приміщення реєстратора на заводі з’явився як мінімум ще один реєстр. Саме по ньому, навіть не звертаючись до реальних власників, за останні п’ять місяців загарбники провели ряд «зборів акціонерів».

Цікаво, що ще до знаменного візування документів у ФДМ група Новинського спробувала перехопити контроль і в інший спосіб. Незадовго до серпневого захоплення підприємства Господарський суд Миколаївської області призначив арбітражним управляючим АХК «ЧСЗ» Ігоря Завертайного, котрого спостерігачі пов’язують із групою Новинського. Раніше він виступав розпорядником майна таких підприємств, як Південний гірничо-збагачувальний комбінат (зараз на паритетній основі контролюється «Приватом» і «Смарт-груп». — Є.К.) і ВАТ «Дніпровагонмаш» (контролюється «Приватом»). Однак це рішення 4 грудня скасував Одеський господарський апеляційний суд, задовольнивши апеляційні скарги ЧСЗ, Фонду державного майна та апеляцій­не подання прокуратури Миколаїв­ської області про скасування призначення Завертайного.

Судячи з усього, особливих ілюзій щодо того, як би відбувалося розпорядження майном, не було ні у власників, ні в прокуратури, ні у фонду. Просто зворушлива єдність! Що, втім, не завадило приватизаторам незабаром фактично віддати завод.

Зараз анонсується ідея створення протягом наступних двох років суднобудівного холдингу на базі Херсонського суднобудівного заводу, ЧСЗ і державного підприємства «Суднобудівний завод ім. 61 комунара». Обгортка виглядає привабливо, але от вміст... По суті, передбачається задешево подарувати рейдерам ще два заводи. Тому що оперативний контроль над заводом ім. 61 комунара структури Новинського отримали, не витративши ані копійки власних грошей. Вони просто виступили гарантом кредиту на 1 млн. дол. У випадку з ЧСЗ були спочатку банально усунуті власники 96,5% акцій, а потім левова частка статутного фонду була привласнена.

Чудова платформа для створення холдингу і рівноправного партнерства його учасників! І коли хтось думає, що державі в ньому світить більше, аніж колись на Інгулецькому ГЗК, то це, м’яко кажучи, наївно.

Що-що, а працювати у вітчизняному юридичному полі «перехідного періоду» рейдери навчилися і працюють чіпко. Програш судів їх не вельми хвилює. Непотрібні рішення просто ігнорують...

Наприклад, суди навколо ЧСЗ йдуть давно, і досі всі вони, в тому числі й Вищий господарський суд України, констатували законність приватизації підприємства. Якби у нас усе відбувалося в правовому полі, ситуації із захопленням й арештом не виникло б узагалі. За законом, шанси Чуркіних на повернення власності практично стовідсоткові.

А от проти ломових прийомів — як вам сказати. Приміром, напередодні затримання з’явилася «качка» про виявлення наркотиків в упаковках кондиціонерів, призначених для ЛАЗу. Дезінформацію офіційно спростувала Чопська митниця, але ж осад залишився. Ну а аргумент — автоматник на КПП — діє взагалі майже безвідмовно.

Історія успіху Вадима Новинського — а він уже практично валютний мільярдер — просто зразок наслідування для рейдера. Проблема в тому, що своїм нахрапом він створив кричущий для України прецедент. Хочу — значить можна.

Причому про якийсь реальний захист права приватної власності і вже тим більше інтересів держави не йдеться. За фактом, усе вирішують зв’язки.

Приміром, після альянсу Януковича із Садиковим (оцініть всеїдність!) було отримано карт-бланш на захоплення ЧСЗ. Ну а зараз — і на вражаючу своїм напором оборудку. А потенційно, в умовах перманентних виборів — і на встановлення контролю над цілими галузями народного господарства. Кого-кого, а бажаючих розбагатіти у нас вистачає.

Зараз у країні новий уряд. І Юлія Тимошенко, і Віктор Ющенко знову анонсували, що чітке виконання законів і викорінення корупції — його головний пріоритет. Очевидно, знову дадуть гарантії й інвесторам. Однак ціна їм буде визначатися в тому числі і ставленням до тих, хто вже вклав гроші в купівлю українських підприємств.

Коником Тимошенко завжди була прозорість у сфері приватизації. Може, це допоможе розрубати вузол на ЧСЗ? Вимагають же небагато — просто дотримуватися власного законодавства. Шкода, якщо завод «порвуть» лише тому, що його «замовили». Краще йому замовлятимуть кораблі.