Чи є майбутнє в альтернативної енергетики України. Чи зможе президент стати гарантом для інвесторів?

«Енергія природи» — другий за значимістю національний проект із десятки, визначеної президентом Віктором Януковичем у рамках національних пріоритетів. Він передбачає створення нової енергетики на основі чистого ресурсу вітру і сонця. «Україна повинна сконцентруватися на реалізації проектів, які зможуть якісно змінити обличчя держави, відкриють для неї нову перспективу, матимуть вирішальне значення для економічної безпеки та гуманітарного розвитку, — заявив президент на серпневому засіданні Комітету з економічних реформ, який він очолює. — Ці проекти отримають статус національних, і кожен буде доведений до успішного завершення».

Більше того, президент запропонував узяти реалізацію національних проектів під свій патронат. За його ж вказівкою було створено Національне агентство України для виконання цих проектів.

Не забуто й іноземного інвестора. «Взаємодія з міжнародними організаціями, іноземними інвесторами, донорами, приватними партнерами — це буде нашою постійною турботою», — пообіцяв президент. Він звернув особливу увагу на важливість активної роботи з інвесторами, яка має включати не тільки пошук та інтереси потенційних партнерів, а й супровід їх у відносинах з українськими органами центральної та місцевої влади.

Отже, політична воля є, єдина вертикаль для її виконання вибудувана, законодавча і нормативна база спішно доопрацьовується. Здавалося б, що ще потрібно для успішного результату? Однак практика свідчить, що зелене світло з центру гасять на місцях чиновники і функціонери, інтереси яких часто не збігаються з загальнодержавними…

Державні стимули і корупція на місцях

Чому саме альтернативна енергетика посідає таке важливе місце в планах президента? Для початку кілька цифр. За оцінками вчених НАНУ, вже до 2030 року побудовані вітроелектростанції (ВЕС) зможуть забезпечити країні до 25% усієї споживаної електроенергії. При цьому досягаються такі результати:

— економія газу — 417 млрд. кубометрів на суму 125 млрд. дол.;

— зниження втрат електроенергії на 4 млрд. кВт-год;

— скорочення на млрд. дол. витрат на екологію;

— створення 50 тис. нових робочих місць.

Сумарний же економічний ефект фахівці оцінюють в астрономічні 136 млрд. дол. при загальному обсягу інвестицій у будівництво ВЕС 23,4 млрд. дол.

Природно, грошей на це держава не має. Не біда — попри світову економічну кризу знайти приватний фінансовий ресурс під перспективний проект не так уже й складно. Одна з першочергових умов — сприятливий інвестиційний клімат. Щоправда, із цим питанням в Україні, всупереч усім запевнянням і старанням на владному олімпі, справи не настільки райдужні, як хотілося б.

Напевне читача не дуже здивує, що керівник делегації ЄБРР, директор від Європейської комісії Вассілі Лелакіс наприкінці вересня в Києві, повідомляючи про велику програму фінансування проектів ЄБРР (у тому числі в альтернативній енергетиці), не прогаяв випадку нагадати, що «велике значення для збільшення обсягу інвестицій в Україну має також ухвалення антикорупційного законодавства».

Звідси ж знервованість так званих кредитних (боргових) інвесторів, які мають забезпечити близько 70% усього інвестиційного капіталу у відповідних проектах. Адже посольства їхніх країн настійно рекомендують поки що почекати з фінансуванням навіть дуже привабливих проектів в Україні.

Щоправда, є і ті, хто не чекає загальної команди стартувати, а готовий ризикнути, щоб бути серед перших. Особливо цікавлять інвесторів проекти будівництва ВЕС. У даному випадку їх приваблює в Україні один із найпрогресивніших у Європі закон про зелений тариф: 1) розмір зеленого тарифу — 11,3 євроцента/кВт-год;
2) строк його дії — 20 років;
3) обіцянка держави зобов’язати обленерго підключати ВЕС до електричних мереж.

Та й пільги для готових іти на ризик безпрецедентні: 1) звільнення від ввізного ПДВ і митних зборів; 2) звільнення від податку на прибуток при виготовленні обладнання на українських підприємствах.

Однак попри такі неординарні стимули піонерів інвестування в українську вітроенергетику небагато. (Адже не жарти — будівництво сучасної ВЕС обходиться в сотні мільйонів євро!) Інвестори (до них належить і ЄБРР) добре поінформовані про те, що в країні погано виконуються чинні закони, отже, ухвалення нових навряд чи кардинально змінить ситуацію. Тому, перш ніж ухвалити рішення про реалізацію інвестиційних проектів, вони хочуть не тільки обіцянок про підтримку, а й реальної допомоги з боку перших осіб держави. Життя ж чомусь підкидає переважно негативні приклади. Найсвіжішим з них є судовий процес по одному з великих проектів в альтернативній енергетиці — будівництву Південно-Української ВЕС потужністю 300 МВт у Миколаївській області.

Землю дали і забрали

Інвестори, які мають намір вкласти в проект Південно-Української ВЕС близько 450 млн. євро, почали працювати в Україні з середини 2007 року, за ці роки визначилися з земельною ділянкою для встановлення вітрових турбін, отримали дозвіл на її використання, провели всі необхідні дослідження вітру (а це кілька років дуже не дешевої ґрунтовної роботи), розробили та узгодили проект будівництва, провели переговори з постачальниками обладнання, півтора року боролися з «Миколаївобленерго» за отримання технічних умов для підключення своєї електростанції до ліній електропередачі. І після всього, замість розпочати власне будівництво ВЕС, зіткнулися з тим, що глава Миколаївської облдержадміністрації Микола Круглов без будь-якого попередження видає розпорядження №355-р від 24.09.2010 р. про скасування... розпорядження свого попередника №265-р від 15.07.2009 р., яким було затверджено акт вибору земельних ділянок для розміщення Південно-Української ВЕС...

Робиться це з посиланням на лист голови держадміністрації Очаківського району (від 13.08.10 р.
№С157-КО), на території якого відводилися ділянки під будівництво ВЕС. Причому районна влада, заплющивши оці на своє цілком протилежне по суті розпорядження річної давності й навіть не очікуючи остаточного рішення області, ще 3 серпня 2010 р., всупереч чинним нормам і правилам, дала компанії «ТОВ «Вітряний парк Очаківський», створеній 9 липня 2010 року, дозвіл на розробку містобудівного обгрунтування розміщення ВЕС аналогічної потужності і в межах тієї самої території.

Комусь іще хочеться інвестувати в Миколаївську область? Туди, де інвестор з проектом майже в половину мільярда євро спочатку роками «стоїть на задніх лапках» перед монополістом «Миколаївобленерго», який навідріз відмовляється робити те, що зобов’язаний, зокрема видати протягом не більш ніж 15 днів технічні умови на підключення майбутньої електростанції. І ні Мінпаливенерго, ні НКРЕ, ні аргументи вчених профільних проектних інститутів, ні місцева облдержадміністрація нічого не можуть зробити з монополістом, який, прикриваючись формальними «відмазками», переслідує власні інтереси, ніяк не пов’язані із загальнодержавними.

А потім в область приходить новий губернатор і скасовує розпорядження свого попередника. Трагікомізм ситуації в тому, що Закон «Про місцеві держадміністрації», на який він посилається, якраз робити це йому не дозволяє. Відповідно до ст. 43 цього закону, розпорядження голови держадміністрації «скасовуються президентом України, Кабінетом міністрів, главою місцевої адміністрації більш високого рівня або в судовому порядку».

На даний час суддею Окружного адміністративного суду м. Миколаєва О.Малих за позовом, підготовленим міжнародною юридичною компанією «Бейкер енд МакКензі», відкрито справу «Південно-Українська ВЕС проти глави Миколаївської облдержадміністрації».

На думку ж адвоката Віктора Петруненка, ситуацію слід розглядати не тільки в площині адміністративного судочинства та скасування розпорядження №355-р,
а й на предмет відповідності антикорупційним законам дій чиновників апарату обладміністрації, які ініціювали, а також готували та подали на підпис главі області явно незаконне рішення.

У результаті цих двох незаконних дій з боку обласної адміністрації в іноземних інвесторів по суті віднімають — без компенсації — проект, у який вони вклали значні кошти й зусилля і який має всі шанси на успіх. Хто конче хоче вчинити так руйнівно й чому?

Окремий випадок чи усталена практика?

Непрогнозованість чиновників і відсутність у них поваги до законів своєї власної країни — це саме те, чого найбільше бояться законослухняні інвестори. А очевидний факт протизаконного скасування раніше виданого законним чином дозволу на використання землі в даному випадку має викликати в міжнародних інвесторів побоювання щодо незаконного вилучення належної їм власності.

Ще більш сумно, що дозвіл не просто скасували, а перед цим видали інше розпорядження, на підставі якого надали землю новоствореному ТОВ «Вітряний парк Очаківський» із засновниками з Донецького регіону (ТОВ «АЛМАТРЕЙД» з Краматорська та фізособа з Донецька). У липні фірму зареєстрували, а в серпні вона вже отримала дозвіл на використання зайнятої іноземним інвестором землі для будівництва ВЕС.

А чи переймався губернатор або його помічники перш ніж відтісняти іноземних інвесторів питанням: чи зможе ТОВ зі статутним капіталом менше 20 тис. євро підняти грандіозний проект? І скільки часу йому на це знадобиться? І чому власники і покровителі цієї компанії вирішили будувати саме на тій землі, яку вже виділили для проекту будівництва Південно-Української ВЕС, хоча навколо багато вільної землі?

Адже іноземний інвестор уже практично готовий розпочати будівництво ВЕС потужністю 300 МВт. Тепер же все, на що вистачило фінансових можливостей засновників ТОВ «Вітряний парк Очаківській», — це спробувати побудувати на всій території ВЕС потужністю всього 20 МВт. Виходить, що інші 280 МВт
«підняти» ТОВ «Вітряний парк Очаківській» не під силу, що, власне, й відображено в розпорядженні глави облдержадміністрації №322-р від 13 вересня 2010 року щодо виділення відповідної землі.

Іноземні аналітики, які вивчали цю «операцію», вказали на можливу причину вилучення землі в іноземного інвестора, який планував будівництво надпотужної ВЕС у Миколаївській області. А саме справжні власники ТОВ «Вітряний парк Очаківській» у подальшому мають намір реалізувати заблокований ними проект разом з іноземним інвестором (інвестори Південно-Української ВЕС теж не виняток), запропонувавши йому заплатити за «напрацьований» ними за липень—вересень 2010 р. адміністративний ресурс. Зрозуміло, що платою з боку іноземного інвестора за подальшу участь у проекті має стати, як це прийнято в Україні, частина активів, якими він змушений буде поділитися c власниками адмінресурсу.

Втім, ця схема навряд чи буде успішною. На думку вказаних аналітиків, таку операцію неможливо класифікувати як рекет у чистому вигляді, але це дуже близька до нього схема. Ясно, що жоден розсудливий міжнародний інвестор і, безумовно, жоден інвестор, досить солідний для того, щоб побудувати ВЕС потужністю 300 МВт, не дозволить себе шантажувати в такий спосіб. Після цього навряд чи знайдеться інвестор, який побажає вкласти гроші в регіон із настільки зневажливим ставленням влади до закону, де його права не може гарантувати ніхто.

Хоч би як завершився подальший судовий розгляд у даній конкретній справі в Миколаївському регіоні (беручи до уваги «гнучке» ставлення судів до чинних законів), для інвесторів, у тому числі й для ЄБРР, — цей випадок має бути серйозним попередженням про їхню незахищеність від свавілля посадовців. Не позаздриш і репутації Миколаївської області, для якої перспективи залучення інвестицій можуть виявитися дуже примарними.

Якщо ми справді зіткнулися з таким правовим нігілізмом у регіонах, не варто покладати особливі надії навіть на нові антикорупційні закони. Їх просто не виконуватимуть. Тобто доля інвестицій багато в чому залежатиме від президента країни, від того, як він здійснюватиме добровільно взяту на себе функцію патронату національних проектів.

З цієї причини, як повідомив адвокат Віктор Петруненко, інвестори Південно-Української ВЕС усе-таки збираються звернутися до президента України з проханням скасувати два протизаконні розпорядження глави Миколаївської облдержадміністрації. Тобто в точній відповідності букві закону. Вони сподіваються, що реакція глави держави на даний конкретний випадок буде відповіддю і на більш загальне запитання: «Чи зможе президент України в цей такий непростий для країни час стати гарантом для інвесторів?».

P.S. Як стало відомо «Дзеркалу тижня», ухвалою Миколаївського окружного адмінсуду від 28.10.2010 р. призупинено дію розпорядження Миколаївської облдержадміністрації №355-р від 24.09.2010 р., яким було відібрано землю в інвестора, оскільки оскарження в суді рішень органів місцевого самоврядування з питань земельних ресурсів призупиняє їх виконання. Редакція тримає руку на пульсі.