Не хліба, а видовищ?

Дивна все-таки в нас країна, - навіть в умовах занепаду економіки, бездоріжжя, зношеності транспорту, відпливу інвестицій, аж до згортання великих діючих виробництв на базі іноземних інвестицій, у стані війни, нарешті, й анексії частини території ми займаємося не хлібом, а видовищами.

Де ще таке може бути? Кабінет міністрів, який щойно взявся за виконання своїх обов'язків, у таких умовах витрачає свій час і зусилля на галузь, яка (для тих, хто ще не в курсі) не виробляє жодної доданої вартості, а лише перерозподіляє вже зароблені кошти, а ще - веде до страшної хвороби гравців лудоманії. Але найсумніше, що всі зусилля уряду, покладені на 90-сторінковий законопроєкт "Про державне регулювання діяльності у сфері організації та проведенні азартних ігор", можуть закінчитися несподіваними наслідками, несумірними, за своїм негативом, із очікуваними надходженнями до держбюджету…

Обіцянки і реальність

Зазначений законопроєкт недитячих розваг перебуває й на контролі в президента України. Під час недавнього прес-марафону Володимир Зеленський підтвердив журналістам: він стежить за цією сферою, добре обізнаний із законопроєктом і впевнений, що йдеться про легалізацію грального бізнесу у форматі казино в п'ятизіркових готелях із багатьма номерами, що дозволить надійно відгородити звичайних людей від цієї сфери розваг із наслідками.

"Тому перший етап - казино у п'ятизіркових готелях. На конкурсі продаватиметься дуже дорога ліцензія. Тільки в п'ятизіркових готелях. Мало того, там повинно бути 200 номерів у Києві й 150 для регіонів. Для чого це? Ми хотіли придумати, щоб у нас почали будувати п'ятизіркові готелі.

Ми хочемо забрати з вулиці всю гральну історію. Найскладніша гуманітарна проблема з казино і гральними автоматами в тому, що людина йде з роботи й програє там свої останні копійки. Чи може проста людина, йдучи вулицею, зайти у п'ятизірковий готель? Ні. Це - про інших людей. Хай до нас прилітають і грають у цих готелях".

Це - обіцянки. Тепер - реальність.

17 жовтня законопроєкт офіційно внесли у Верховну Раду, і його текст, спочатку недоступний навіть для нардепів, тепер відкривається на сайті ВР. І виявилося, що між обіцяним та офіційно внесеним є серйозні розбіжності. Це вже не законопроєкт Давида Арахамії (як його називали у ЗМІ, зокрема у статті від 23 жовтня на сайті "Цензор.НЕТ". Тетяни Ніколаєнко "Із законопроєктом у нас жопа": як намагаються поділити гральний бізнес при Зеленському"), що, за твердженням Т.Ніколаєнко, "написаний під двох учасників ринку - беттінгові компанії "Парі-Матч" та "Фаворит"" і заздалегідь обговорений у ВР на робочих групах. Але від цього не легше, оскільки обіцянки й реальність нового законопроєкту, на жаль, не збігаються.

Фактично, розробники документа, під яким підписався прем'єр, намалювали картину майбутнього українського ринку азарту, де приватний монопольний оператор державних лотерей працює в оточенні 40 тисяч гральних автоматів (ГА), казино, розміщених у 3-5-зіркових готелях по всій території України, а також 800 букмекерських контор, плюс усе те саме в мережі Інтернет. І ще до 10 покерних клубів на землі та в Інтернеті.

Причому немає відповіді на найголовніше запитання: "Як запустити легальний гральний ринок без розуміння того, як закрити нелегальний?" Адже наївно розраховувати, що все раптом вирішиться самою видачею ліцензій чи штрафами. Так, проєкт закону описує алгоритм "обілечування" тих нинішніх нелегалів, котрі захочуть це зробити. Але як бути з тими, кого нинішня ситуація цілком влаштовує? Адже вже не секрет: сьогодні тисячі нелегальних залів мімікрували під лотереї і просто вивісили назви "ЛОТО" й "лотерея" на своїх точках, але жодного стосунку до лотерей вони не мають, а навпаки - створюють великі репутаційні й матеріальні проблеми для легальних лотерей. Нелегали успішно працюють останні п'ять років і не закриваються. Чому вони мають раптом закритися у разі прийняття такого закону? Немає вагомих причин. Тим більше що чимало нелегалів працюють із відома правоохоронців. Без комплексу заходів жорсткого контролю над ринком із боку правоохоронців, забезпечення його прозорості не може бути й мови про легалізацію, і не буде ефективного регулювання.

Реалії такі, що законопроєкт в українських умовах лише додасть до наявних нелегалів як легальних гравців ринку, так і, цілком можливо, нових нелегальних, - знайдуться такі, хто, скориставшись ситуацією, зайде в зону "тіні" і, можливо, новоспечені легальні гравці частину своєї діяльності сховають у "тінь".

Захист чи оточення?

Чи буде в такій ситуації реально захищена звичайна людина, якщо зусібіч її вабитимуть спокуси? А неповнолітній користувач Інтернету? Справді, законопроєкт пропонує повну ідентифікацію гравців, незалежно від того, йдеться про держлотерею чи про букмекерство. Але, на жаль, навіть така вимога не вирішує проблему захисту гравця, оскільки не обмежує ризики для тих, хто зареєструвався, не лімітує гру або суми, які витрачає людина, не зіставляє їх із бюджетом її сім'ї тощо. Та це й нереально виконати. Вимога на розвинених гральних ринках - це верифікація гравця, тобто перевірка його віку, щоб неповнолітні не грали. Однак навіть це вкрай важко зробити в Інтернеті.

Отже, відповідь на запитання про захищеність очевидна. 40 тисяч тільки гральних автоматів по всій країні (з розрахунку один автомат на тисячу людей, і це якщо населення України справді становить 40 млн. При тому що в цивілізованому світі граничною вважається пропорція 1:4000), - це чи не Лас-Вегас на всю країну? А отже, ще більше стануть страждати сім'ї тих, хто готовий виносити останнє з домівки, наприклад задля відвідин залів гральних автоматів або парі. Як це вплине на суспільство, очевидно. Час очікувати підвищення соціальної напруженості. Тим більше що українці добре пам'ятають дозаборонні часи (у 2009 р. було прийнято Закон "Про заборону грального бізнесу в Україні"), коли ГА можна було побачити ледь не на кожній вулиці, у тому числі в малих архітектурних формах.

Ще не стерлися з їхньої пам'яті і трагедії в сім'ях. Підтвердження? Дослідження настроїв суспільства, проведені наприкінці вересня компанією "Рейтинг", свідчать, що майже 60% українців не підтримують легалізацію азартних ігор за жодних умов. Найгірше ставлення в них до легалізації інтернет-казино (проти - 88%) та гральних автоматів (проти - 88%). Недарма ж ГА в народі називали однорукими бандитами. Зараз вони вже безрукі, але гроші й здоров'я відбирають так само справно.

Чи захищає законопроєкт гравців від лудоманії? На жаль, інформуванням у місці проведення азартних ігор про небезпеку захворіти завдання не вирішується. Азарт ефективно регулюється подовженням часу між ставкою і її результатом та зниженням імовірності виграшу. Але законопроєкт, як навмисне, робить усе навпаки - передбачає виграшний фонд у гральних автоматах не менше 90%. А це великий ризик адактивності й загроза епідемії лудоманії по всій країні. Для порівняння: в лотереї виграшний фонд зазвичай від 50%, та й розіграші проводяться не так часто.

Річ у тому, що психологічно людина завжди хоче побачити швидкий результат своєї ставки. Лотерея створює штучні бар'єри. Букмекери й автомати - ні. Тому лотерея визнана у світі грою з найнижчим ризиком лудоманії, вважається спокійною грою, в яку на Заході грають сім'ями з покоління в покоління. Гральні автомати і ставки на спорт (беттінг, особливо наживо) - це висока інтенсивність гри, великий ризик постійного залучення гравця в гру. Ви десь чули, щоб у гральні автомати грали сім'ями?

Зачищення ринку

А що ж усе-таки з лотереєю? Яке місце відведено їй у законопроєкті?

Зважаючи на все, вона явно потрапила в немилість до авторів законопроєкту. По-перше, вони визнали її азартною грою. По-друге, нав'язується думка про переваги монополії однієї приватної компанії. По-третє, документ створює переваги для букмекерів та гральних автоматів із охоплення масової аудиторії, відтісняючи лотерею від гравців.

Взагалі, важко не помітити, що в законопроєкті Кабміну, як і в проєкті Давида Арахамії, є чіткий крен у бік беттінгу. Досить сказати, що "найсолодша" ліцензія для грального бізнесу в мережі Інтернет - букмекерська. Це "ліцензія на організацію і проведення букмекерської діяльності та азартних ігор казино через мережу Інтернет". Тобто всю "гралку" в Інтернеті можна проводити тільки за букмекерською ліцензією.

І, зважаючи на все, це і є бажаний напрям діяльності букмекерів в Україні. Принаймні експерти вважають заявлену мінімальну вартість ліцензії для організації букмекерського пункту завідомо невигідною. Ідеться про понад 788 тис. грн на рік (тут і далі з розрахунку 2102 грн прожиткового мінімуму на кінець 2019 р.) плюс 31,5 тис. грн за кожен ставкомат, яких знадобиться близько 10 на пункт, а це ще 310 тис. грн на рік. Загалом один наземний об'єкт коштуватиме ліцензіатові майже 1 млн 100 тис. грн на рік. Експерти впевнені, що така вартість за один наземний об'єкт невигідна навіть компанії "Парі-Матч". Але чи потрібно це "Парі-Матч", якщо її основний оборот зосереджений в онлайн?..

Їй та великим російським беттінговим компаніям набагато вигідніше купити ліцензію з повним фаршем роботи в Інтернеті за 26 млн грн, якої не потягне український бізнес, і таким чином позбутися серйозної конкуренції з його боку.

Правда, залишається ще лотерея, що, як відомо, в усьому світі працює як "на землі", так і в Інтернеті. Її букмекери теж вважають серйозним конкурентом. Нічого дивного, досить згадати, як виживали в Україні в умовах заборони беттінгу ті ж "Парі-Матч" і "Фаворит". Правильно, вони випускали лотереї, мало чим відмінні від беттінгу. І не соромилися їх активно рекламувати. А чом би й ні, якщо чиновники з Мінфіну дозволяли це робити безкарно?

Отож тепер, задля уникнення зворотного ходу процесу - появи лотерей, пов'язаних зі спортивними подіями, - хтось постарався, щоб законопроєкт обмежив лотерейного оператора у виді лотерей, а щоб уже напевно - взагалі заборонив йому вести свою діяльність в Інтернеті. Чим не зачистка ринку?

Чи можна після цього назвати випадковістю той факт, що з 2019 р. в Україні активізувалася беттінгова компанія з РФ "Ліга Ставок", а російська "Марафон" навіть переклала свою сторінку в Інтернеті українською мовою.

Цікаво, як вони планують обходити обмеження на придбання ліцензій для бізнесу, контрольованого з країни агресора (ст. 75 законопроєкту)?

Пасербиця грального ринку

На цьому очікуваному святі азартних операторів не чекають лише лотерею. Автори законопроєкту вирішили навіть заборонити продаж лотерей у кіосках та інших місцях, наближених до покупців. Хоча в усьому світі доступність лотерей у роздробі - політика держави.

Зазначимо, законопроєкт забороняє продавати білети лотерей у тих видах роздробу, де, практично, неможливо організувати букмекерство або синтетичне казино. Тобто створюються штучні бар'єри для лотереї на користь "гралки".

Щоб зіграти у традиційну лотерею, треба буде спочатку добре пошукати місце її продажу, пройти процедуру ідентифікації (знадобляться паспорт і копія ідентифікаційного коду). Адже законопроєкт вводить повну ідентифікацію (верифікацію) гравців, незалежно від того, держлотерея це чи букмекерство. Після такого охочих грати у спокійну лотерею явно поменшає. Навіщо? Коли навколо високоадактивні гральні автомати, а в Інтернеті - казино, ставки, парі, покер.

Але ж загальновизнаний у світі принцип лотерей - простота й доступність. Вони продаються в Європі й Америці у звичайних супермаркетах і магазинах, у кіосках і на пошті. Процес купівлі й отримання виграшу дуже простий і швидкий, як газету купити: не забирає часу ні в гравця, ні в продавця, наприклад, у магазині.

Але лотерея не просто віддаляється від гравця, - її місце заповнюють казино і букмекери. Тобто не йдеться про турботу про звичайного українця і його захист від лудоманії. То, може, йдеться про держбюджет? Теж навряд. Адже податкові відрахування від лотерей значніші.

По-перше, через ширшу податкову базу: в класичних лотереях призовий фонд - 50%, а в букмекерів - понад 90%. Це означає, що податок із валового грального доходу на лотереї буде в десятки разів більший, ніж із букмекерського (податок з інтернет-букмекерства ще менший).

По-друге, істотні відрахування від лотерей можна переводити на фінансування соціальних проєктів. Тільки 2018 р. у Європі перераховано 23 млрд євро від податків із класичних лотерей саме на соціальні проєкти. Це з річним оборотом усіх європейських лотерей 73 млрд євро (дані Європейської лотерейної асоціації, EL). А як примусити приватного букмекера вкладати в соціалку?

Та й це ще не все. Автори дуже хочуть реалізувати монополію одного приватного лотерейного оператора на українському ринку. Публічно захищає цю позицію Мінфін, якому свого часу не вдалося реалізувати цю ідею через власні ліцензійні умови для лотерейників. Тоді він грав на боці друзів п'ятого президента, доводячи, що монополія - це добре. Хоча в жодній країні світу немає приватної монополії на лотерейному ринку в тому вигляді, як це пропонували реалізувати в Україні. Але навіщо ця тема міністерству тепер? Невже, як і Наталія Яресько, там хочуть таким чином залучити монопольного іноземного інвестора?

Серйозно говорячи про монополію, слід врахувати, що, наприклад, у таких країнах як Греція, Данія, Італія, Нідерланди, Словенія, Швеція, Ізраїль, Китай діють по два оператори лотерей, в Іспанії - три, Японії - чотири, Канаді - п'ять, Німеччині - 17, у США - 47. І не варто повторювати помилки Молдови та Грузії, де монополія призвела до занепаду лотереї.

* * *

Якщо справді мета законопроєкту - захист людини/гравця, доходи держбюджету й наповнення фонду освіти, медицини та спорту, а не інтереси тих або інших представників індустрії азарту і їхніх "інвесторів", то його треба ґрунтовно допрацьовувати. І бажано - не в турборежимі. Адже виправити допущені помилки потім буде дуже складно й болісно. А оздоровити людей - ще складніше.