«Азот» — непотрібні інвестиції?

Сєверодонецьк виник при хімкомбінаті. Від підприємства залежить усе життя міста. Якщо справи на підприємстві — нині воно називається ЗАТ «Сєверодонецьке об’єднання «Азот» — ідуть успішно, значить, у місті все нормально. Якщо ні — біда... Що, власне кажучи, і сталося в другій половині 90-х, коли завантаження «Азоту» становило лише 40% від проектного... Аби вибратися з тодішньої ями, знадобилося кілька років. Повертатися в ті часи в місті ніхто не хоче.

Нині підприємство працює на повну потужність, виробництво товарної продукції досягає 30 млн. дол. на місяць. Очікуваний обсяг чистого прибутку за перше півріччя поточного року становитиме 182 млн. грн. Це дає змогу з 1 липня підвищити рівень середньомісячної заробітної плати працівників ЗАТ «Сєверодонецьке об’єднання «Азот» на 20% і довести її до 1200 грн. Приблизно в цьому місці можна робити паузу й розповідати про подальші світлі перспективи.

Проте саме з ними не вельми зрозуміло... Уже кілька місяців завод не вилазить із судів і перевірок. І привід досить оригінальний — підприємство звинувачують у тому, що воно... отримало інвестиції. Ні, у їхній необхідності ніхто начебто не сумнівається — навіть зараз, після початку модернізації, знос основних фондів становить 61%. Тобто гроші потрібні. Але те, що разом із ними на підприємстві з’явився інвестор, для декого з чиновників стало цілковитою несподіванкою.

Наприкінці минулого року на підприємстві було створено спільне підприємство. Основним акціонером стала американська Worldwide Chemical LLC, дочірня компанія великої корпорації IBE Trade. Вона спеціалізується на поставках, оптовому продажу й експорті добрив. Щорічний обсяг продажів — близько 3,5 млн. тонн мінеральних добрив. Сумарно під її контролем перебуває майже 12% світових продажів аміаку, 6% — аміачної селітри, до 4% — карбаміду. Багато в чому завдяки цій корпорації забезпечується завантаження аміакопроводу Тольятті—Одеса. Її керівником є американський громадянин закарпатського походження Олександр Ровт.

Загалом ідеться не про офшор, а про поважну міжнародну компанію. Більше того, відповідно до укладеного в грудні договору протягом року підприємство одержувало 120 млн. дол. інвестицій, причому половину з них негайно... За державою зберігалося 40% акцій, які забезпечують ефективний контроль.

Користь від створення ЗАТ «Сєверодонецьке об’єднання «Азот» добре ілюструє такий факт — за п’ять місяців поточного року воно заплатило близько 100 млн. грн. податків. Для порівняння: за перше півріччя минулого — 59 млн. грн.

Проте ефективна діяльність так і не стала надійним аргументом на користь інвестора. Навпаки, у чому тільки підприємство не звинувачували. Мабуть, найоригінальнішою була байка, що СП створили для сина Януковича. Нагадали про себе структури Костянтина Живаго (група «Фінанси та Кредит»), що зайнялися звичною справою — поданням судових позовів.

Виникали цілком фантастичні ситуації, коли колишній голова акціонерного товариства «Луганськобленерго» пан Курбацький (у 2000 році питаннями усунення його з посади особисто займалися Віктор Ющенко та Юлія Тимошенко — в обленерго щомісяця зникали 90 млн. грн.) раптом почав вельми клопотатися про борги «Азоту» перед енергокомпанією, звернувшись до Печерського районного суду м.Києва. Іронія ситуації в тому, що від моменту його звільнення з «Луганськобленерго» з ним так і не відновили трудові відносини.

Утім, борги підприємство визнавало й у травні 2005 року повністю сплатило за поставлену раніше електроенергію, а також штучно створені борги, перерахувавши ВАТ «Луганськобленерго» понад 63 млн. грн. Тобто заборгованості перед обленерго вже просто немає.

А розгляд позову триває! 17 березня Печерський райсуд ухвалив рішення про визнання незаконним створення ЗАТ «Сєверодонецьке об’єднання «Азот». Цікаво, що до цього за тими самими матеріалами було прийнято сім судових рішень, які визнають правомочність цього СП...

При цьому «Луганськобленерго» не було ані стороною договору про створення ЗАТ «Сєверодонецьке об’єднання «Азот», ані конкурсним кредитором. І вже тим паче не було воно уповноважене державою представляти її інтереси в спорі про створення акціонерного товариства. Та й створення СП у жодному разі не зачіпало луганських енергетиків...

Зараз Сєверодонецьке державне виробниче підприємство «Об’єднання «Азот» підготувало й подало касаційну скаргу до Верховного суду України на рішення Апеляційного суду м. Києва. Це остання судова інстанція в країні, яка може винести остаточне рішення про правомірність створення спільного підприємства під час процедури банкрутства ЗАТ «Сєверодонецьке об’єднання «Азот».

Адже йдеться про долю більш як 10-тисячного колективу підприємства. Про це ж говорив нещодавно і перший віце-прем’єр Анатолій Кінах. Він обіцяв, що в кожному окремому випадку прийматиметься «окреме індивідуальне рішення». Коментуючи ситуацію із сєверодонецьким «Азотом», він нагадав: це підприємство є одним із тих, «де є проблемні питання за результатами приватизації», і пообіцяв, що «це питання розглядатиметься виключно в площині закону, і результат у разі потреби визначатиме лише суд. Сьогодні «Азот» працює ефективно, є хороші інвестиційні проекти, тому однозначного рішення немає. І стосовно сєверодонецького «Азоту» питання розглядатимуться за принципом «не нашкодь». До речі, голова ФДМ Валентина Семенюк неодноразово заявляла: основним критерієм розірвання договорів приватизації буде виконання інвестиційних зобов’язань. Хіміки розраховують, що це стосується й їхнього випадку.

Недавно і Президент України в своїй відповіді на лист сенатора Сполучених Штатів Америки Чарльза Шумера з приводу долі 120-мільйонних американських інвестицій у ЗАТ «Сєверодонецьке об’єднання «Азот» запевнив, що приватний капітал в Україні недоторканний.

Хотілося б сподіватися, що благі наміри не вельми розійдуться з реальною практикою.

У підприємства проблем вистачає. На СДВП «Об’єднання «Азот» залишилося в держвласності законсервоване великотоннажне виробництво поліетилену, для відродження якого вкрай необхідні інвестиції — орієнтовно понад 40 млн. дол. Зрозуміло, у держави сьогодні таких грошей немає. До речі, поновлення роботи сєверодонецького поліетиленового виробництва дасть змогу забезпечити всю Україну цією важливою для господарства продукцією.

Спочатку навіть передбачалося створення другого ЗАТ «Поліетилен». Очікувалося навіть, що воно буде засноване першим, і вже з’явився потенційний інвестор — російська газохімічна компанія. Було також узгоджено техніко-економічне обгрунтування відродження виробництва поліетилену. Однак потім росіяни відмовилася від своїх намірів. І нині ведуть пошуки нового інвестора. Очевидно, ситуація довкола інвестицій, що вже прийшли на підприємство, не вельми сприяє такому пошуку.

Виступаючи на міні-Давосі, Віктор Ющенко згадав про можливість продажу акцій «Азоту», чималий пакет яких перебуває в держвласності. Практика показує, що у разі успішної роботи підприємства інвестор готовий купувати навіть неконтрольні пакети...

Свіжий приклад є в тій самій IBE Trade. Корпорація є великим акціонером воронезького «Міндобрива» (м. Розсош), причому відвантажує свою продукцію воно саме через наші порти.

Нещодавно партнером американської фірми у Воронежі стала норвезька компанія Yara International ASA (виділена в рамках реструктуризації зі знаменитої Norsk Hydro). Обсяг виробництва норвежців — понад 20 млн. тонн добрив, проте їх задовольнив 30-відсотковий пакет. Очевидно, співробітництво з О.Ровтом їх цілком влаштовує.

У нас же тривають суцільні суди. Тоді як уже не за горами час внесення наступного траншу інвестицій. Чи, можливо, хтось вважає, що потреби в них уже немає? Якщо це так, то працівники «Азоту» з цим навряд чи погодяться. Підприємству не потрібні багаторічні суперечки юристів. Йому необхідні ринки збуту та гроші. Нині все це в нього є, і втрачати їх воно не збирається. У Сєверодонецьку вважають, що це й називається обстоюванням державних інтересів. Чи вони не праві?