АКСІОМА ПРО «ДАХ»

У бізнес-колах — напружена цікавість. Уперше після ЄЕСУ йдеться про можливість ліквідації значного бізнес-об’єднання. Причина також цілком зрозуміла — у людей поїхав «дах». А те, що без потужного «даху» жодний більш-менш значний бізнес неможливий, — аксіома української дійсності.

Чутки про те, що аж угорі видано ліцензію на «відстріл» енергокомпаній Костянтина Григоришина, набувають дедалі яскравішого підтвердження. Розпочалося з демонстративного захоплення «Сумиобленерго». Потім було вилучено документи з придворного «Об’єднаного фондового реєстратора». Потім була спроба тихої реставрації в Тернополі, а на початку цього тижня у Львові раптово затримано в податковій голову правління «Львівобленерго».

Навіть якщо абстрагуватися від того, що львівських податківців очолює Медведчук-молодший, — сигнали більш ніж чіткі. Червоні прапорці розставлено майже всюди. З обленерго, контрольні пакети яких належать Інвестиційному пулу, поки що залишилося не охопленим сторонньої «турботою», здається, тільки Чернігівське...

Всі взагалі-то й так знають, що до чого. В нас узагалі весела країна: всі про всіх усе знають і тихенько збирають компромат. У кого його тека-дві, у кого рахунок пішов на валізи — коли-небудь, дивися, і придасться. Зараз настав час Григоришина. Пресі щедро постачають інформацію: що, де, коли — з номерами контрактів та ін. Ділячись подробицями обшуків, дбайливо вказують навіть кольори тек.

Такий інформаційний супровід спрямований не так на Інвестиційний пул, як на інших — добродії, робіть висновки. Течки з матеріалами є на кожну без винятку бізнес-групу в країні, а ось чи здмухуватимуть із них пил, залежить в основному від поведінки. Схоже, мети досягнуто — всі мовчать. Принаймні звернення того-таки «Сумиобленерго» по підтримку до інших енергокомпаній не мали ані найменшого відгуку.

Відтак про інцидент у Тернополі Інвестпул уже взагалі мовчав, а про «Львівобленерго» заговорив лише після того, як інформація потрапила в пресу. Спрацював принцип «проти танка не попреш». Хоча важко очікувати чогось іншого від тих-таки енергокомпаній в умовах ненав’язливого нагадування ДПА про наявність кримінальних справ стосовно десяти чоловік з керівництва різних обленерго та створення для цього слідчо-оперативної групи...

Цікаво, що більшість справ порушено протягом минулого й поточного років, коли ситуація з розрахунками різко поліпшилася. Основні «вихиляси» в енергосистемі робилися в 1998—1999-му, але тоді, пригадується, все було майже в порядку. Вал слідчих справ здіймався і благополучно спадав.

Хоча сказати, що гра йде виключно в одні ворота — все-таки не вийде. У четвер суд Зарічного району м. Сум виніс рішення про відновлення Левона Варданяна на посаді голови правління ВАТ «Сумиобленерго». При цьому рішення набирає чинності негайно.

Отож представникам «іншої групи акціонерів», котрі захопили приміщення, доведеться щось терміново робити. Звісно, оформити контрпозов в іншому суді — справа нехитра, але на це потрібен час. Тим часом Варданян має намір негайно потрапити на своє законне робоче місце. Це, до речі, непоганий тест і на те, чи виконуються в нас судові рішення.

Підтримку надав і комітет з ПЕК Верховної Ради, направивши до Верховного суду й Генеральної прокуратури України звернення з приводу ситуації в «Сумиобленерго». І хоча в його ефективність мало хто вірить, тишком-нишком придушити справді одну з найкращих на ринку компаній уже не вийде.

Тим більше що й так доводиться дотримуватися певного політесу. Оскільки в Григоришина російське громадянство, у Білокам’яну посилають сигнал, що ми ганяємо не взагалі росіян, а лише деяких. Для наочності в той самий момент ухвалюється постанова по Запорізькому алюмінієвому комбінату, який належить москвичам. Тепер вони отримуватимуть електроенергію за ціною майже вдвічі нижчою від ринкової. Дельту, щось близько 20 млн. дол. на рік, розкидають на тариф по всій Україні. Країна багата, і заплатити за такий чіткий маяк їй загалом нічого не варто.

Той факт, що за останні п’ять місяців розрахунки групи компаній Інвестпулу перевищили в цілому 100% , настільки малозначущий, що його навіть не намагаються приховувати. До речі, державні обленерго за цей самий час наростили борги на 830 млн. грн. Але кого це справді цікавить? Адже йдеться про переділ власності.

З погляду інвестиційного клімату, ця історія вже відкинула країну років на п’ять назад. Справді, навіщо витрачатися на якісь закони про акціонерні товариства, корпоративне управління, розробку статутів та іншу туфту, якщо цілком досить двох-трьох розмов? Народ у нас тямущий, усе схоплює на льоту, і незабаром усе буде як завжди.

Невеликою вадою цієї схеми є одне: якщо за мережу британських пивбарів пропонують чотири мільярди доларів, то за всю українську енергетику або металургію не запропонують і половини.

Але, знову ж таки, це як поділити. Якщо на всіх — то мало, а якщо на десять—двадцять аборигенів — то й зійде.

Ми можемо, як і раніше, розважатися фразами, що «не ту країну назвали Гондурасом». Але з року в рік гумор чорнішатиме. Ми або почнемо виводити бізнес із тіні, або все буде як зараз.

Найстрашніше, що нині може статися в обленерго, — це руйнація нових менеджерських команд. Таке вже трапилося в Запоріжжі. Автор бачив, кого й ким там замінили. Фінансистів в обленерго знову немає, самі технарі. Не те що попередні були всуціль янголами, але все-таки збут вони налагодили. Так, тепер у компанії вже не буде скандалів із біллінговими системами, із завищенням вартості робіт з волоконно-оптичних ліній тощо. Але ось чи буде при цьому повна оплата електроенергії — це вже інше питання...

Державі ще тільки належить вибудовувати правила гри з бізнесменами. Звісно, їм нічого не можна давати задарма — це розбещує обидві сторони. Потрібні і вимоги, і контроль, і перевірки податкової. Але робити це слід за суворою, однаковою для всіх процедурою. Прихід податкової на підприємство не має перетворюватися на набіг одного з акціонерів. Для цього й існує корпоративне управління.

Якщо ж ми збираємося й далі за одне й те саме рвати одних і гладити інших, то як мінімум слід подбати про грамотне юридичне закріплення поняття «дах» у юридичній практиці. Як-не-як у Європу йдемо. А там люблять формальності.