ЖЕРТВОПРИНЕСЕННЯ ЯК НЕМИНУЧИЙ ОБРЯД ПОДАТКОВО-ПЕНСІЙНОГО ЯЗИЧНИЦТВА

Що відбувається

Приватних підприємців на єдиному податку (скорочено — ПриПЄПів) обвинувачують у всіх мислимих і немислимих гріхах. І податок, мовляв, у них мікроскопічний, і всім поспіль вони «обготівковують», зрівнявшись за сумарним оборотом із конвертаційними центрами, тощо. Щодо готівки — це взагалі курям на сміх: від ПДВ ПриПЄП не врятує, адже він або сам його заплатить (якщо платник), або звалить на покупця (не давши йому податкової накладної — якщо неплатник). Ну, а заради лише валових витрат ніхто з ПриПЄПом не матиме справи…

Однак нині «знайшовся» ПриПЄПівський гріх і взагалі new: виявляється, у Пенсійний фонд України (ПФУ) потрапляє від них суща дрібниця, а доживши до пенсійного віку, кожен ПриПЄП зажадає собі пенсію «на рівні».

Ось ПФУ і вирішив задушити ПриПЄПів повноцінними, зокрема 32-відсотковими, внесками — як із самих ПриПЄПів, так і з тих, кого вони наймають. Усе це, природно, не замість звичайного ПриПЄПівського податку, а на додачу до нього.

Вірний провідник ідей ПФУ в парламенті, а заразом і автор практично всіх законів щодо всіх податків та зборів, пообіцяв найближчим часом цю проблему розв’язати, ліквідувавши тим самим і ПриПЄПів — як клас.

Чого хочуть

Батьківщина вважає, що коли ПриПЄПів оподаткувати, то все залишиться, як і було, — просто ПриПЄПи ні сіло ні впало почнуть платити те, чого раніше не платили, і край.

З цього приводу згадуються «жахливо наукові» розрахунки одного з наших найрозумніших депутатів (ні-ні, це вже не того, на кого всі подумали). Міркував найрозумніший так: якщо ставку податку збільшити вдвічі, то й надходження цього податку зростуть також удвічі— отже, економічний ефект дорівнює... А коли йому казали, що ефект буде негативним, оскільки все або зупиниться, або втече в тінь, — щиро дивувався: «Як це так? Якщо X x Y = Z, то 2X x Y = 2Z!»

І не міг зрозуміти, бідолаха, особливостей національної арифметики, відповідно до яких навіть знаменита «шкала Леффера» буксує, оскільки у нас 2X x Y = 0, як, між іншим, і 3X x Y...

Наведу приклад ну зовсім з іншої сфери, щоб стало зрозуміліше: якщо подвоїти кількість випитого (наприклад, із 0,5 л до 1 л), кайф від цього аж ніяк не подвоюється. Тепер зрозуміло?

Що буде

Щойно на ПриПЄПів поширять 32%, більшість їх або згорнуть роботу (а як вчинили б ви, якби вам сказали, що за те ж саме отримуватимете значно менше?), або злиняють у тінь, або стануть юрособами. Ну, може, ще залишаться «фіз», але працювати стануть за особливими (не скажу, якими) договорами. Ось тільки 32% все одно не платитимуть.

ПФУ ухопить шилом патоки, соцнапруга буде ще напруженішою, чимало ПриПЄПівських «найманців» перейде у безробітні і попросить допомогу, тоді ще один Фонд теж захоче збільшити ставку — і почнеться загальний взаємопідступний танець по замкненому колу...

Між іншим, це ми вже проходили: коли на початку 90-х «зовнішні» нарахування на зарплату були 61% + 19% + 6% = 86% (і ще до 50% з невеличким гаком «ізсередини»), народ розучився одержувати зарплату по-людськи. Зараз ставки вже, звісно, не ті, але привчити людей отримувати знову по-нормальному, повернути їх «у закон» — у держави не виходить. Шлях до податкоуникання — завжди в один кінець, потім сказати: «Ну гаразд, я пожартувала, давайте забудемо», — держава вже не зможе; то невже потрібно знову — на ті самі граблі?

Хто винен

Бабусь із дідусями, звісно, шкода, але в їхніх бідах винні не ПриПЄПи, а добра держава, котра профукала і вклади в «найнадійнішому» Ощадбанку, і частину накопичень у самому ПФУ, що пішла невідомо (точніше — відомо) куди; держава, яка надавала держтелеканали фінансовим пірамідам, а після всього цього сказала: «Я ні за що не відповідаю, винні ПриПЄПи».

Справжня ж вина ПриПЄПів лише в тому, що вони виявилися роботящими та ще й на додачу дають роботу іншим, а тому — в усіх на очах і при пошуку жертовних баранчиків їх, солоденьких, не можна було не помітити.

Що робити

Ну, а якби раптом (випадково) когось зацікавило, як же треба вирішувати проблему невідповідності мізерних ПриПЄПівських надходжень у ПФУ майбутнім ПриПЄПівським гігантським пенсіям, то не становило б труднощів зметикувати: можна не збільшувати сьогоднішніх поборів, які платників своїх усе одно не дочекаються, а зменшувати майбутню частку в забезпеченні щасливої старості колишнього ПриПЄПа (або ПриПЄПівого найманця). Тобто пенсію нехай йому потім рахують не за фактичним стажем, а за умовним — настільки ж меншим, аніж справжній, наскільки його внесок у добробут ПФУ нижчий від середнього.

Або суму зарплати нехай беруть для розрахунку таку, якій відповідає пенсійна частка єдиного податку.

Адже на соціальну пенсію мають право навіть бомжі, які ніде не працювали. То невже ПриПЄПи в нас гірші за бомжів?

Ах, маленької пенсії ПриПЄПу/найманцю мало? Тоді нехай добровільно стільки-то відраховує — відриваючи від рук синицю — в ім’я журавельно-небесної грядущої пенсії! (Якщо сподівається до неї дожити, що, до речі, для ПриПЄПів значно менш імовірно, ніж для ПриПЄПок.)

Соцстрахам, приміром, добровільного вистачає. То навіщо ПФУ заганяє ПриПЄПів у пенсійний рай кийком? Бо дуже хоче жертв?

Чи, може, тому, що йому хтось — не з ПФУ — дуже голосно підспівує?

То чи не простіше показати язикатим язичникам язика, поки вони своїм язиком не злизали український малий бізнес? Нічийого посередництва для полегшення пенсійного буття (а поки що — для полегшення гаманця) ПриПЄПи не потребують!

Ну скільки ще злиденна Батьківщина нав’язуватиме свою примусову грабіжницьку доброту?