Які проблеми соціальної сфери підсвітила війна?

03 жовтня, 2022, 13:05 Роздрукувати
Відправити
Відправити

Швидка допомога у вирішенні соціальних питань

Які проблеми соціальної сфери підсвітила війна?
© Фото, надане автором

Війна стала справжнім викликом для соціальної сфери в Україні. Наскільки успішно з ним упоралася держава, вам розкаже будь-який вимушений переселенець, котрий на власному досвіді відчув рівень готовності нашої системи до повномасштабної війни. Але, крім державних послуг, на які ми чомусь найбільше покладаємося, в Україні працює чимало альтернативних служб допомоги, чию діяльність забезпечують міжнародні та громадські організації. Як вони працюють та з якими проблемами в соціальній сфері зіштовхуються — розказую на прикладі мультидисциплінарних мобільних команд допомоги тим, хто постраждав від війни, створених МБФ «Українська фундація громадського здоров’я» та Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) в Україні за підтримки Міністерства соціальної політики України в межах проєкту «Інтегрована підтримка через міждисциплінарні мобільні команди».

Фото, надане автором

Мультидисциплінарна мобільна команда — це команда спеціалістів, яка надає соціально-психологічну допомогу сім’ям, котрі постраждали від війни. Команда має власне авто і може виїжджати в найвіддаленіші куточки області, де немає інших можливостей отримати необхідні послуги. Також команди працюють у центрах підтримки переселенців та консультують сім’ї дистанційно — телефоном або через відеозв’язок.

Читайте також: Україна збільшує розмір компенсацій за прихисток переселенців

До основних послуг мобільних команд належать:

  • перша психологічна допомога та психологічна підтримка;
  • юридичне консультування;
  • соціальна підтримка та соціальне обслуговування;
  • медична допомога;
  • надання гуманітарних наборів та інформаційних матеріалів.

Фото, надане автором

Загалом, роботу мобільних команд можна описати як екстрений кейс-менеджмент. Тоді коли фахівець якоїсь державної структури може призначити переселенцям зустріч через тиждень, мобільна команда зустрічає їх прямо на вокзалі — і розв’язує нагальні питання впродовж кількох годин. Команда проводить оцінку ситуації та визначає потреби клієнта, планує кроки до їх задоволення, після чого кожен зі спеціалістів береться за свою зону відповідальності: надає першу психологічну підтримку, консультує, перенаправляє, зв’язується з партнерськими організаціями для допомоги родині. Основне завдання першого контакту — закрити всі першочергові питання: знайти житло, допомогти з відновленням документів, вивести людину зі стану шоку. Після цього команда залишається на зв’язку з клієнтом і за потреби здійснює нетривалий супровід.

Читайте також: Найнеобхідніше: як переселенцям безкоштовно отримати продукти у Києві

Інша перевага роботи мобільних команд, яку було б добре перенести й на державні соціальні послуги, — це комплексний підхід. Переважно люди, що втекли від війни, звертаються одразу з кількома різноплановими проблемами, тому до складу мобільної команди входять психолог, соціальний працівник, медик і юрист. Поки психолог допомагає прийти до тями, соціальний працівник уже обдзвонює шелтери в пошуку тимчасового прихистку, а юрист консультує щодо правових питань. Однак коло звернень, із якими працюють мультидисциплінарні мобільні команди, не обмежується базовою психосоціальною допомогою: за потреби, фахівці і лікарню для проведення операції клієнтові знайдуть, і гуртки для малечі.

Результати діяльності мобільних команд свідчать самі за себе: за шість місяців проєкту фахівці 50 команд надали понад мільйон послуг більш як 285 тисячам клієнтів. З них близько 50 тисяч послуг було надано клієнтам, котрі постраждали від ґендерно зумовленого насильства та жорстокого поводження, а це 66 585 осіб.

Фото, надане автором

«Люди звертаються по швидку допомогу й отримують її. За законом, соціальний працівник може надавати соціальний супровід не більш як 10 сім’ям, — ми ж за один візит можемо охопити й 30. Але тут важливо розуміти різницю у специфіці роботи: ми можемо провести 3–4 консультації з клієнтом, а тривала допомога має лягати на плечі місцевих психологів та соціальних працівників», — коментує керівник Дніпровської мобільної команди Віталій Сологуб.

Читайте також: В Україні запровадять мінімальні норми соціального забезпечення та видаватимуть адресну соцдопомогу

Саме тому мобільні команди тісно співпрацюють із державними структурами та органами місцевого самоврядування.

«Наприклад, ми налагодили співпрацю з Департаментом соціального захисту населення, тож можемо оперативно дізнаватися інформацію про новоприбулих в область, — пояснює керівниця Житомирської обласної команди Юліана Яремчук. — Також ми завжди намагаємося встановити зв’язок зі старостами чи очільниками громад, які повідомляють нам про потреби в допомозі».

Фото, надане автором

Однак найважливіше в роботі мобільних команд — можливість перенаправити тих, хто постраждав від війни, для подальшого супроводу місцевими фахівцями, і питання наявності таких фахівців є чи не основною проблемою соціальної сфери сьогодні.

«Багато соціальних працівників, як і решта людей, виїхали в західні регіони України або за кордон, тому їх штат значно скоротився, — пояснює Віталій Сологуб. — А якщо додати до цього кількість внутрішньо переміщених осіб, котрі прибули до нашої області й потребують допомоги, стає очевидно, наскільки зросло навантаження на соціальну сферу. Вся система не була готова до такого потоку переселенців».

Читайте також: Допомога переселенцям: хто може отримати виплати від Червоного хреста

Погоджується з Віталієм і Юліана Яремчук. «Найбільша біда зараз — брак психологів у громадах. Хтось намагається розв’язати цю проблему, залучаючи, наприклад, шкільних психологів, — але який вони мають досвід роботи з травмою, з втратою? — коментує фахівчиня. — Як вихід із ситуації — навчання молодих психологів, це теж ресурс».

Але питання тут не лише в тому, що частина людей переїхала з міркувань безпеки, — в багатьох громадах уже по кілька років просто немає представників соціальних служб. У цьому зіграла свою роль децентралізація: якщо раніше наявність і кількість цих фахівців визначала область, то тепер кожна громада сама вирішує, скільки їй потрібно фахівців.

Фото, надане автором

«Якщо очільник ОТГ, староста — на своєму місці, то і кошти знаходяться, і центри соціальних служб продовжують свою роботу. Якщо ж для голови громади це не на часі — люди залишаються без підтримки. А сім’ї у складних життєвих обставинах від цього нікуди не зникають», — пояснює Юліана Яремчук.

Безумовно, війна підсвітила роль соціальних інституцій у суспільстві. З одного боку, соціальна сфера й раніше не була чимось дуже привабливим для випускників ВНЗ через — будьмо відвертими — мінімальну зарплату, якою амбітного фахівця не втримаєш. З іншого — якщо громаді не вдалося зберегти колишніх фахівців під час децентралізації, то наразі організувати їхню роботу та набрати спеціалістів з нуля — завдання не з легких.

Читайте також: Швейцарія посилить правила видачі соціальної допомоги українцям

Одним зі способів розв’язання цієї проблеми є популяризація закупівлі соціальних послуг у громадських організацій. Згідно з Законом України «Про соціальні послуги», кожна громада на місцевому рівні може сама обирати, від кого їй отримувати соціальні послуги: від державної установи, неурядової організації, шляхом соціального замовлення тощо. Тож закупівля таких послуг в авторитетного контрагента зі значним досвідом забезпечення діяльності соціальних служб має одразу кілька переваг. По-перше, це знімає проблему організації роботи соціальної структури з очільника громади. По-друге, такі послуги можуть виявитися економічно вигіднішими, ніж створення власного центру, адже громадським організаціям доступні додаткові джерела фінансування: пожертви та гранти, дохід від власної підприємницької діяльності. І, знову ж, якість надання послуг може бути значно вищою.

Фото, надане автором

Тимчасом, беручи до уваги обмеженість місцевих бюджетів у воєнний період, в Україні почали порушувати питання створення державної чи недержавної структури в соціальній сфері, яка візьме на себе фінансування найбільш затребуваних соціальних послуг із національного рівня, з національного бюджету, — щось на кшталт свого часу створеної Національної служби здоров`я України (НСЗУ). Передбачається, що така структура матиме можливість і дофінансовувати певні соціальні послуги, які надають комунальні заклади на місцях, та закуповувати послуги в організацій громадянського суспільства.

Тож нам залишається вірити, що скоро закупівля соціальних послуг в організацій громадянського суспільства стане нормальною практикою у громадах України, так як це є в європейських країнах. А поки що ми продовжуємо забезпечувати необхідну допомогу тим, хто постраждав від війни, власними зусиллями та зусиллями міжнародних організацій.

Related video

Більше статей Галини Скіпальської читайте за посиланням.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК