Підтримати
Війна стала справжнім викликом для соціальної сфери в Україні. Наскільки успішно з ним упоралася держава, вам розкаже будь-який вимушений переселенець, котрий на власному досвіді відчув рівень готовності нашої системи до повномасштабної війни. Але, крім державних послуг, на які ми чомусь найбільше покладаємося, в Україні працює чимало альтернативних служб допомоги, чию діяльність забезпечують міжнародні та громадські організації. Як вони працюють та з якими проблемами в соціальній сфері зіштовхуються — розказую на прикладі мультидисциплінарних мобільних команд допомоги тим, хто постраждав від війни, створених МБФ «Українська фундація громадського здоров’я» та Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) в Україні за підтримки Міністерства соціальної політики України в межах проєкту «Інтегрована підтримка через міждисциплінарні мобільні команди».
Мультидисциплінарна мобільна команда — це команда спеціалістів, яка надає соціально-психологічну допомогу сім’ям, котрі постраждали від війни. Команда має власне авто і може виїжджати в найвіддаленіші куточки області, де немає інших можливостей отримати необхідні послуги. Також команди працюють у центрах підтримки переселенців та консультують сім’ї дистанційно — телефоном або через відеозв’язок.
До основних послуг мобільних команд належать:
- перша психологічна допомога та психологічна підтримка;
- юридичне консультування;
- соціальна підтримка та соціальне обслуговування;
- медична допомога;
- надання гуманітарних наборів та інформаційних матеріалів.
Загалом, роботу мобільних команд можна описати як екстрений кейс-менеджмент. Тоді коли фахівець якоїсь державної структури може призначити переселенцям зустріч через тиждень, мобільна команда зустрічає їх прямо на вокзалі — і розв’язує нагальні питання впродовж кількох годин. Команда проводить оцінку ситуації та визначає потреби клієнта, планує кроки до їх задоволення, після чого кожен зі спеціалістів береться за свою зону відповідальності: надає першу психологічну підтримку, консультує, перенаправляє, зв’язується з партнерськими організаціями для допомоги родині. Основне завдання першого контакту — закрити всі першочергові питання: знайти житло, допомогти з відновленням документів, вивести людину зі стану шоку. Після цього команда залишається на зв’язку з клієнтом і за потреби здійснює нетривалий супровід.
Інша перевага роботи мобільних команд, яку було б добре перенести й на державні соціальні послуги, — це комплексний підхід. Переважно люди, що втекли від війни, звертаються одразу з кількома різноплановими проблемами, тому до складу мобільної команди входять психолог, соціальний працівник, медик і юрист. Поки психолог допомагає прийти до тями, соціальний працівник уже обдзвонює шелтери в пошуку тимчасового прихистку, а юрист консультує щодо правових питань. Однак коло звернень, із якими працюють мультидисциплінарні мобільні команди, не обмежується базовою психосоціальною допомогою: за потреби, фахівці і лікарню для проведення операції клієнтові знайдуть, і гуртки для малечі.
Результати діяльності мобільних команд свідчать самі за себе: за шість місяців проєкту фахівці 50 команд надали понад мільйон послуг більш як 285 тисячам клієнтів. З них близько 50 тисяч послуг було надано клієнтам, котрі постраждали від ґендерно зумовленого насильства та жорстокого поводження, а це 66 585 осіб.
«Люди звертаються по швидку допомогу й отримують її. За законом, соціальний працівник може надавати соціальний супровід не більш як 10 сім’ям, — ми ж за один візит можемо охопити й 30. Але тут важливо розуміти різницю у специфіці роботи: ми можемо провести 3–4 консультації з клієнтом, а тривала допомога має лягати на плечі місцевих психологів та соціальних працівників», — коментує керівник Дніпровської мобільної команди Віталій Сологуб.
Саме тому мобільні команди тісно співпрацюють із державними структурами та органами місцевого самоврядування.
«Наприклад, ми налагодили співпрацю з Департаментом соціального захисту населення, тож можемо оперативно дізнаватися інформацію про новоприбулих в область, — пояснює керівниця Житомирської обласної команди Юліана Яремчук. — Також ми завжди намагаємося встановити зв’язок зі старостами чи очільниками громад, які повідомляють нам про потреби в допомозі».
Однак найважливіше в роботі мобільних команд — можливість перенаправити тих, хто постраждав від війни, для подальшого супроводу місцевими фахівцями, і питання наявності таких фахівців є чи не основною проблемою соціальної сфери сьогодні.
«Багато соціальних працівників, як і решта людей, виїхали в західні регіони України або за кордон, тому їх штат значно скоротився, — пояснює Віталій Сологуб. — А якщо додати до цього кількість внутрішньо переміщених осіб, котрі прибули до нашої області й потребують допомоги, стає очевидно, наскільки зросло навантаження на соціальну сферу. Вся система не була готова до такого потоку переселенців».
Погоджується з Віталієм і Юліана Яремчук. «Найбільша біда зараз — брак психологів у громадах. Хтось намагається розв’язати цю проблему, залучаючи, наприклад, шкільних психологів, — але який вони мають досвід роботи з травмою, з втратою? — коментує фахівчиня. — Як вихід із ситуації — навчання молодих психологів, це теж ресурс».
Але питання тут не лише в тому, що частина людей переїхала з міркувань безпеки, — в багатьох громадах уже по кілька років просто немає представників соціальних служб. У цьому зіграла свою роль децентралізація: якщо раніше наявність і кількість цих фахівців визначала область, то тепер кожна громада сама вирішує, скільки їй потрібно фахівців.
«Якщо очільник ОТГ, староста — на своєму місці, то і кошти знаходяться, і центри соціальних служб продовжують свою роботу. Якщо ж для голови громади це не на часі — люди залишаються без підтримки. А сім’ї у складних життєвих обставинах від цього нікуди не зникають», — пояснює Юліана Яремчук.
Безумовно, війна підсвітила роль соціальних інституцій у суспільстві. З одного боку, соціальна сфера й раніше не була чимось дуже привабливим для випускників ВНЗ через — будьмо відвертими — мінімальну зарплату, якою амбітного фахівця не втримаєш. З іншого — якщо громаді не вдалося зберегти колишніх фахівців під час децентралізації, то наразі організувати їхню роботу та набрати спеціалістів з нуля — завдання не з легких.
Одним зі способів розв’язання цієї проблеми є популяризація закупівлі соціальних послуг у громадських організацій. Згідно з Законом України «Про соціальні послуги», кожна громада на місцевому рівні може сама обирати, від кого їй отримувати соціальні послуги: від державної установи, неурядової організації, шляхом соціального замовлення тощо. Тож закупівля таких послуг в авторитетного контрагента зі значним досвідом забезпечення діяльності соціальних служб має одразу кілька переваг. По-перше, це знімає проблему організації роботи соціальної структури з очільника громади. По-друге, такі послуги можуть виявитися економічно вигіднішими, ніж створення власного центру, адже громадським організаціям доступні додаткові джерела фінансування: пожертви та гранти, дохід від власної підприємницької діяльності. І, знову ж, якість надання послуг може бути значно вищою.
Тимчасом, беручи до уваги обмеженість місцевих бюджетів у воєнний період, в Україні почали порушувати питання створення державної чи недержавної структури в соціальній сфері, яка візьме на себе фінансування найбільш затребуваних соціальних послуг із національного рівня, з національного бюджету, — щось на кшталт свого часу створеної Національної служби здоров`я України (НСЗУ). Передбачається, що така структура матиме можливість і дофінансовувати певні соціальні послуги, які надають комунальні заклади на місцях, та закуповувати послуги в організацій громадянського суспільства.
Тож нам залишається вірити, що скоро закупівля соціальних послуг в організацій громадянського суспільства стане нормальною практикою у громадах України, так як це є в європейських країнах. А поки що ми продовжуємо забезпечувати необхідну допомогу тим, хто постраждав від війни, власними зусиллями та зусиллями міжнародних організацій.
Більше статей Галини Скіпальської читайте за посиланням.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google