СТРАХОВІ ТАРИФИ СХВАЛЕНО, АЛЕ ЗАПИТАННЯ ЗАЛИШАЮТЬСЯ

Не витримавши дводенного психологічного тиску шахтарських пікетів під чорними транспарантами, у четвер парламент прийняв Закон «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Законом установлено страхові тарифи від фактичних витрат на оплату праці найманих працівників(у відсотках) залежно від класу професійного ризику виробництва. Загалом таких класів визначено двадцять.

Крім того, окремі галузі «ощасливлено» тарифом, ніби абстрагуючись від рівня ризику. Так, страховий тариф від річної суми фактичних витрат на оплату праці й інших виплат найманим працівникам у відсотках становить: для сфери охорони здоров’я, фізичної культури та соціального забезпечення — 0,2%, для видобутку вугілля відкритим способом — 0,5%, для електроенергетики — 1%, для сільського господарства — 0,2%.

Для бюджетних установ і організацій страхові тарифи встановлюються в розмірі 0,2%. Причому законодавець уточнює, що ці 0,2% стягають з сум фактичних витрат на оплату праці найманим працівникам, що включають витрати на виплату основної та додаткової зарплати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, зокрема в натуральній формі, з яких має стягуватися прибутковий податок з громадян.

Отже парламент зрівняв ризик виробничого травматизму для секретарки і, скажімо, сільського механізатора. Тобто фактично продовжив практику перерозподілу від представників безпечних професій на користь незмінних лідерів виробничого травматизму. Перерозподілу, що вже став традиційним і пояснюється політичними, соціальними і будь-якими іншими, але не економічними причинами.

З погляду економіки, ситуація склалася неприйнятна або близька до такої. Чи буде «дуже безпечне», на думку депутатів, сільське господарство прагнути до скорочення кількості виробничих травм, якщо тому, хто постраждав на виробництві, заплатять не з каси КСП, а зі спільного казана? Смішне запитання. Чи буде держава, цей власник переважної більшості українських шахт, вживати кардинальних заходів задля підвищення безпеки в галузі, якщо її не змушують до цього гривнею, а регресні позови фінансуватимуться фактично за рахунок безлічі бухгалтерів, секретарок, учителів, бібліотекарів і представників багатьох інших професій?

Звісно, в Україні важко заперечувати проти спільного казана — настільки сильний і розвинений в суспільстві потяг до колективізму. Але давайте задумаємося — а чи справді безпечне встановлення страхового тарифу в розмірі навіть 0,2% від фонду оплати праці? Як відомо, крім страхування від виробничого травматизму, у нашій країні існує ще чотири види обов’язкового страхування, у тому числі пенсійне, від безробіття, від тимчасової втрати працездатності. Якщо тариф на один вид страхування встановлюється абсолютно незалежно від тарифів на інші його види, то не виключено, що замість давно очікуваного скорочення навантаження на фонд оплати праці ми зрештою прийдемо або до його збільшення, або до збільшення значного. Логіка подальших міркувань зрозуміла: прощавай, надіє на вихід зарплат з тіні! Новий страховий закон — маленький крок до цього?

От як буває, коли документи приймаються під тиском пікетників, а не економічної доцільності.

Як повідомляє агентство «Інтерфакс-Україна», за прийняття закону проголосували 363, проти — 3 з 414 народних депутатів, котрі зареєструвалися в залі...