Від 18% безробіття до... нічого. Чому нова Стратегія зайнятості не спрацює

Україна, яка переживає найважчу війну в своїй історії, стоїть перед безпрецедентною кризою на ринку праці. Російська агресія, розпочата 2022 року, знищила мільйони робочих місць, змусила 6–8 мільйонів громадян емігрувати за кордон, 4 мільйони осіб підштовхнула до внутрішнього переселення та призвела до зростання безробіття до 18–25% залежно від регіону. За даними Державної служби статистики, втрати робочої сили сягають 30–40% у промислових секторах, а тіньова зайнятість перевищила 30%. У цих умовах проєкт Стратегії зайнятості населення України на період до 2030 року, розроблений Міністерством економіки та днями презентований урядом, мав би стати рятівним планом для відновлення. Однак цей документ — радше, декларативний папір, наповнений ілюзіями, ніж реальна стратегія, здатна впоратися із сучасними трендами цифровізації, міграцією та наслідками війни. Стратегія ігнорує ключові проблеми, ризикуючи посилити соціальну нерівність, економічний занепад і демографічну кризу.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Стратегії ринку праці, які можуть зробити Україну сильною

Офіційно документ позиціонується як рамковий план, що має забезпечити:

• зниження рівня безробіття;
• розширення доступу до робочих місць;
• збалансування попиту і пропозиції на ринку праці;
• модернізацію механізмів зайнятості відповідно до європейських стандартів. Це абсолютно слушні цілі.

Проте, коли справа доходить до конкретних механізмів реалізації, у проєкті переважають загальні формулювання: «створення умов», «розвиток інструментів», «інтеграція стандартів» без чіткого опису, хто, як, коли і за які ресурси має це реалізовувати. За таких формулювань документ більше нагадує ескіз намірів, аніж стратегічний план дій.

Воєнний стан: скільки безробітних було мобілізовано з початку 2025 року

Проєкт Стратегії поділений на розділи, де аналізується ситуація на ринку праці, формулюються цілі та пропонуються заходи. Серед амбітних цілей — зниження безробіття до 6,5% до 2030 року, підвищення продуктивності праці на 40%, адаптація до цифровізації та зеленої економіки. Документ враховує війну як фактор, пропонуючи підтримку ветеранів, ВПО та молоді. Здавалося б, усе логічно: стратегія обіцяє «гнучкий ринок праці», «цифрову трансформацію» та «зелені робочі місця».

Однак на практиці це порожні декларації. Це в той час, коли ринок праці на межі колапсу: війна знищила 5–7 мільйонів робочих місць, а міграція вивела з країни 6–8 мільйонів працездатних громадян, переважно жінок і молоді. Стратегія визнає міграцію, але її заходи — це абстрактне «сприяння поверненню», без конкретних стимулів, як податкові пільги чи гранти для репатріантів. Замість реальних інструментів документ пропонує «розробку програм», що нагадує бюрократичну імітацію.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

У безробітних в Україні низька мотивація до змін та завищені очікування по зарплаті — експерт

Найгостріша проблема Стратегії — недооцінка війни як системного фактора. Війна призвела до масового безробіття серед ветеранів (40%) і ВПО (35%), а в регіонах, близьких до фронту, рівень безробіття сягає 30%. Стратегія згадує війну, але її заходи — це загальні декларації без бюджетів. За оцінками Світового банку, відновлення ринку праці потребує не менш як 50 млрд грн щорічно, але стратегія не вказує джерел фінансування, обмежуючись «донорськими коштами». Це ризикує посилити соціальну нерівність: Gini-коефіцієнт зріс з 0,35 до 0,40 через війну, а стратегія не адресує гендерного дисбалансу (70% мігрантів — жінки) чи регіональних розривів (Київ — 10% безробіття, Харківщина — 25%).

Глобальні тренди також ігноруються. Автоматизація та AI, за даними Міжнародної організації праці, знищать 85 мільйонів робочих місць у світі до 2030 року, в Україні — 2–3 мільйони. Стратегія згадує «цифрову трансформацію», але без масових програм перепідготовки. Низькі зарплати та тіньова зайнятість (30%) роблять ринок неконкурентоспроможним. Замість дуальної освіти чи партнерств з tech-гігантами документ пропонує «розвиток навичок», без термінів і бюджетів.

Ринок праці 2025: чому бізнес не може знайти працівників, а безробітні — роботу

Проєкт Стратегії багато уваги приділяє модернізації інституцій і цифровізації, налагодженню співпраці між державою, бізнесом і громадами, а також інклюзії різних груп населення. Але навіть у цих важливих пунктах не видно чітких механізмів перекваліфікації, мотиваційних стимулів, фінансування чи відповідальності конкретних структур. Наприклад, концепція передбачає підвищення економічної активності населення й усунення дисбалансів між попитом і пропозицією на ринку праці, але не містить опису конкретних інструментів мотивації роботодавців чи працівників для втілення цього на практиці.

Зелена трансформація — ще один провал. Стратегія обіцяє «зелені робочі місця», але ігнорує природоорієнтовані рішення (NbS/NWRM) для адаптації до клімату. Війна забруднила 20% земель, посухи знищують сільське господарство, але стратегія не інтегрує природоорієнтованих рішень, таких як ренатуралізація річок чи буферні зони, які могли б створити 100 тис. робочих місць. Це суперечить Паризькій угоді та Угоді про асоціацію з ЄС.

Стратегія не включає жодних кількісних KPI, фінансових розрахунків чи часових рамок реалізації для багатьох своїх положень. Це означає, що навіть після прийняття документ ризикує залишитися порожньою декларацією.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Понад 80 відсотків безробітних в Україні — жінки

У тексті проєкту часто згадуються європейські стандарти зайнятості та необхідність їхнього запровадження. Але що це означатиме на практиці у воєнних умовах, коли українські підприємства балансують на межі виживання, а держави-партнери мають різні очікування та можливості? Без конкретних механізмів адаптації цих стандартів до української реальності війни і відбудови використання європейських норм ризикує бути гаслом, а не практичним підходом.

Стратегія обіцяє підтримувати вразливі групи — ветеранів, людей з інвалідністю, внутрішньо переміщених осіб. Але знову: текст документа називає цю підтримку «напрямом» без чітких політик участі, стимулів і захисту прав цих груп на ринку праці.

У проєкті Стратегії не представлені оцінки бюджетних потреб і механізми фінансування — це ключова прогалина, яка може звести документ нанівець.

Щоб уникнути колапсу, нова політика зайнятості повинна бути комплексною та адаптованою до війни.

Продуктивність праці майбутнього. П’ять трендів для українського бізнесу

По-перше, потрібно створити Національний фонд зайнятості для перепідготовки ветеранів, ВПО та безробітних. Необхідна також державна програма «Повернення додому» з податковими пільгами для українських мігрантів і малого бізнесу.

По-друге, варто адаптуватися, нарешті, до сучасних трендів: цифровізація має включати масові програми (для одного мільйона осіб до 2030 року), з партнерством з Google чи Microsoft. Зелена економіка — інвестиції в природоорієнтовані рішення NbS (ренатуралізація для 10% земель, щоб боротися з посухами). Тіньову зайнятість зменшити через амністію та зниження податків для малого бізнесу (до 10%).

По-третє, час боротися з нерівністю: гендерні програми (для 50% жінок на ринку), регіональні стимули (інвестиції в найбільш постраждалі від війни області, 20% бюджету). Безробіття молоді (25%) вирішити через дуальну освіту (теорія + практика).

По-четверте, важливо пам’ятати про соціальний захист: універсальний базовий дохід для безробітних і квоти для жінок/ветеранів (30% у компаніях).

По-п’яте, державі потрібен моніторинг сфери зайнятості — щорічний аудит із громадським контролем і широким висвітленням даних.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Порівняння рейтингів рівня зарплат в Україні та країнах ЄС: як відрізняються підходи до оплати праці

Для більшої реалістичності урядового проєкту Стратегії зайнятості населення України на період до 2030 року необхідно:

• впровадити чітку логіку «мета—інструмент—ресурс—вимір» для кожного пункту Стратегії;
• додати кількісні KPI (кількість нових робочих місць, скорочення нерегулярної та тіньової зайнятості, рівень працевлаштування ветеранів/жінок/молоді тощо);
• забезпечити фінансову базу — визначити джерела, обсяги та механізми використання коштів;
• інтегрувати реальні механізми перекваліфікації (короткі програми навчання, «містки в роботу» між освітою та ринком праці);
• врахувати демографічні сценарії (мобільність робочої сили, повернення мігрантів, старіння населення та інше).

Урядова Стратегія зайнятості населення України на період до 2030 року — це черговий типовий бюрократичний документ, відірваний від реальності. Без радикальних змін ринок праці колапсує, а Україна втратить покоління. Уряд повинен відкинути ілюзії та створити стратегію, орієнтовану на людей праці, не на бюрократію. Інакше ми заплатимо ціну бідності, еміграції та соціальних вибухів. Час для змін тут і зараз, а не до 2030 року.