Рішення Міжнародного суду ООН про прийнятність російського зустрічного позову до України є лише технічним етапом судового процесу. Суд поки не робив жодної правової оцінки або кваліфікації, адже розгляд обмежується питаннями процесуальної прийнятності, пише заслужений юрист України, заступник генпрокурора України (2019–2022) Гюндуз Мамедов у статті "Російський контрпозов до Міжнародного суду ООН: чому це не перемога Москви".
"Це принципово важливо: прийнятність зустрічного позову не означає його адекватність, правдоподібність чи відповідність фактам. У цьому процесі немає "порогу здорового глузду", який би перевіряв аргументи сторони на відповідність реальності ще до їх подання. Суд не відсіює заяв на підставі того, наскільки абсурдними або цинічними вони виглядають. Він працює з формальними процесуальними критеріями. Саме ця особливість міжнародного судочинства й робить такі інструменти подекуди вразливими до зловживань", — пише юрист.
Мамедов пояснив, що з моменту подачі українського позову у лютому 2022 року Суд досі не переходив до розгляду питань, що стосуються встановлення фактів або правової кваліфікації дій сторін у контексті геноциду. Проте він нагадав, що ще у березні 2022 року Міжнародний суд ООН у рамках справи зобовʼязав Росію припинити військові дії в Україні. Москва цього не зробила і таким чином поставила під сумнів добросовісність своїх подальших процесуальних кроків, у тому числі й подання зустрічних вимог.
Юрист вказав, що судова процедура є тривалою, складною та повільною. Наразі не сталось "перелому", нових правових висновків, або ж зміни позиції Суду.
"Тому ставити питання "чи повірив Суд Росії?" хибно вже на рівні формулювання. Суд іще нічого не оцінював", — пояснив Мамедов.
Нагадаємо, Міжнародний суд ООН вирішив прийняти до розгляду зустрічні позови Росії проти України за Конвенцією 1948 року про запобігання злочину геноциду та покарання за нього. При цьому суд відхилив заперечення України щодо неприйнятності претензій Росії.МС ООН дозволив Україні подати Відповідь, а Росії — Заперечення. Подати їх обидві країни мають до 7 грудня 2026 року та 7 грудня 2027 року відповідно.
