ЗМІНА СТОРОЖА

Про своє звільнення керівник Національної телекомпанії Ігор Сторожук довідався ще в четвер. Як стало відомо «ДТ», сумну звістку він отримав від віце-прем’єра Дмитра Табачника. 27 березня Дмитро Володимирович особисто відвідав апаратно-студійний комплекс на вулиці Мельникова, ознайомив тепер уже колишнього президента НТКУ з текстом президентського указу й повідомив ім’я наступника, зауваживши при цьому, що офіційну інформацію про рокіровку на телевізійному олімпі оприлюднять вранці наступного дня. Сторожуку залишили час зібрати речі й зібратися з думками.

Навряд чи новина стала для Ігоря Анатолійовича такою вже несподіваною. І не лише тому, що будь-який високопоставлений держчиновник у нашій країні живе під загрозою звільнення з першого дня перебування на посаді. Хмари над президентом НТКУ згущалися давно. Спроби «зняти» Сторожука розпочиналися, як мінімум, тричі — у вересні, листопаді та грудні минулого року. Причому в двох випадках був заготовлений відповідний указ, проте обидва рази текст так і не був завізований главою держави.

Чому Ігор Анатолійович усе-таки втратив свою посаду й чому це сталося саме нині? Поінформовані джерела стверджують, що в Сторожука давно не склалися стосунки з представниками СДПУ(о), і що всі без винятку спроби позбавити його крісла на 10 поверсі «олівця» ініціювалися однією і тією самою особою — Віктором Медведчуком.

Анітрохи не ідеалізуючи головного телевізійного начальника країни, зауважимо, що він поводився набагато гнучкіше за свого сумно відомого попередника, Вадима Долганова. За часів Сторожука новини на одіозному УТ-1 мали хоча б формально об’єктивний характер. У будь-якому разі, ефір опозиції на державному першому національному каналі надавали набагато частіше, ніж на декларативно демократичних приватних, «олігархічних» каналах. Та й Президента (відверто кажучи) тут славили менш палко, без вогника. Сторожук не перегинав палицю, але намагався зберегти обличчя: у нього було надто непросте минуле, щоб не думати про майбутнє. Небувалий (як для класичного «утешного» начальника) плюралізм керівника здобув йому деяку прихильність найрізноманітніших політичних сил — від «донецьких», що набирають силу, до радикальних опозиціонерів. Що якийсь час було захистом від перманентних зазіхань есдеків.

Сторожук, наскільки міг, ігнорував «темники» — безіменні папірці уважно вивчалися й у буквальному значенні слова складувалися у спеціально відведеному приміщенні. Керівництвом до дії вони служили не так часто, як того хотілося б укладачам «рекомендацій». Глава НТКУ не мав бажання сваритися з усіма задля торжества об’єднуючих ідей соціал-демократії. Крім того, у такий спосіб він, очевидно, давав зрозуміти, що вважає себе особою, підпорядкованою і підконтрольною Президенту, а не його адміністрації. Що зовсім не покращувало його стосунків ні з Віктором Медведчуком, ні з Сергієм Васильєвим.

Нещодавно телевізійники розповіли про нібито смішний випадок, що мав місце: повідомлення про присвоєння Юхиму Звягільському звання Героя України прийшло в «пакеті» із «темною» рекомендацією — новину ігнорувати. Як стверджують наші джерела, Сторожук дозволив собі обуритися: тобто як ігнорувати? Це ж президентський указ! «Темник» зм’якшили — «добро» на озвучення новини дали, та при цьому настійно рекомендували уникати нагадування прізвища нагородженого...

Розповідають також, що для Ігоря Анатолійовича ідеї Сергія Леонідовича не вперше вилізають боком. За наявними відомостями, 1996 року під час «жорстких» виборів столичного міського голови все телевізійне начальство отримало особисту ЦВ Президента: жодного «чорного піару» на державному ТБ! Проте завдяки зусиллям однієї великої партії специфічна продукція однієї маленької телекомпанії все-таки потрапила до офіційного ефіру. Після того як «накат» на Олександра Омельченка побачила вся країна, Президент цієї країни особисто розповідав керівництву НТКУ все, що він думає з приводу виконання його розпоряджень. Серед відзначених цієї високої честі був і Сторожук.

Проте, як виявилася, наприкінці 2002-го долю Сторожука було практично вирішено, його врятувало не лише особисте заступництво голови Верховної Ради. За наявними відомостями, Леонід Кучма був не проти зняття президента НТКУ, але поставив ініціатору перемін, Віктору Медведчуку, очевидне запитання: хто буде новим главою державного TV? Керівник президентської адміністрації нібито запропонував Сергія Васильєва. На що Леонід Данилович відповів категоричним «ні» і всує згадав події 1996-го...

Остаточно «проблему Сторожука» зняли лише тоді, коли Медведчук підшукав йому адекватну (із погляду Президента) заміну. «Змінником» став Олександр Савенко, який уже досить давно обертався на есдеківській орбіті, пройшов «утешну» школу і «обкатаний» в АП. Крім того, Віктор Володимирович, наскільки можна судити, врахував старі помилки: текст «телевізійного» указу опинився на столі глави держави після того, як потенційний захисник Сторожука, Володимир Литвин, відбув у закордонне відрядження. За Ігоря Анатолійовича намагався було «вписатися» Віктор Янукович, проте його заступництво мало, швидше, зворотний ефект: прем’єр нині не в честі в Президента. Намагалися відговорити Леоніда Даниловича й інші впливові особи, проте на кожний їхній аргумент у Медведчука знайшлися набагато вагоміші контраргументи.

Була й ще одна обставина, яка визначила долю Сторожука. Ще до його призначення на посаду глави НТКУ минув термін ліцензії, відповідно до якої Нацтелекомпанія мала право мовлення на другому каналі. У таких випадках Національна рада з питань телебачення та радіомовлення звичайно оголошує конкурс, проте в цьому випадку НР чогось не поспішала, і НТКУ «за умовчанням» продовжувала ділити ефірний час із компанією «1+1». Сторожук, наскільки відомо, кількаразово несміливо піднімав питання про проведення тендера, ввірена йому компанія висловлювала готовність у ньому брати участь і загалом мала непогані шанси перемогти. До речі, свого часу НТКУ «розім’ялася» на ТРК «Альтернатива», перегравши її під час одного з телеконкурсів, що, безумовно, «поліпшило» й без того «чудові» стосунки Сторожука з есдеками...

Потенційні ефірні «пустоти» на другому телевізійному діапазоні приваблювали пильну увагу трьох сил — Сторожука з НТКУ, Олександра Зінченка та Віктора Пінчука (які мали намір запустити на цьому каналі спільний проект «Інтера» і М-1), а також Віктора Медведчука, віднедавна небайдужого до телетворчості «1+1». І ось нещодавно згадувана телекомпанія звернулася до Національної ради з питань телебачення і радіомовлення з проханням розглянути можливість розширення її мовлення на другому каналі — «плюси» висловили бажання розширити його до 24 годин.

Незабаром після цього з посади НТКУ прибирають не надто лояльного до есдеків Сторожука, який має види на ефірний час другого каналу, а на його місце приходить Олександр Савенко, котрий донедавна працював під началом Віктора Медведчука. Того самого дня кола, близькі до Нацради, повідомили, що НТКУ нібито заявило про готовність зняти всі свої претензії на ефір другого каналу. Або новий глава офіційно оголосить про відмову від участі в конкурсі, й тендер напевно виграють «плюси», які вже проводять мовлення на цьому каналі. Або НТКУ просто не подасть заявку на участь у конкурсі, і в цьому випадку його теоретично можуть не проводити зовсім, просто виписавши доповнення до вже існуючої ліцензії.

Таким чином, Віктор Володимирович убив відразу двох «зайців» — поставив на чолі державного телебачення свою людину й зняв усі проблеми, які перешкоджали «1+1» одноосібно панувати на другому каналі. Наскільки правильні наші припущення, покаже найближчий час...

Вчора Ігор Сторожук відповів на кілька запитань «ДТ»

— З чим ви зв’язуєте ваше усунення?

— Я не вправі коментувати укази глави держави. Якщо я, приміром, вважав правильним указ про моє призначення, то я не можу вважати неправильним і указ про моє звільнення. Президент має повне право приймати політичні рішення. А я залишуся людиною, відданою Президенту та Конституції.

— Проте у Президента мають бути мотиви для прийняття подібного рішення...

— Отже, із погляду глави держави, НТКУ і мені як її керівнику не все вдавалося в роботі.

— Наскільки нам відомо, керівництво компанії «1+1» направило на адресу Національної ради з питань телебачення та радіомовлення лист, у якому заявляє про свій намір розширити своє мовлення на другому каналі до 24 годин. Якимось чином президентський указ може бути пов’язаний із цим листом?

— Я не знаю, чи є такий лист. Та про бажання «1+1» мені відомо, і з менеджерської точки зору, це бажання цілком виправдане.

— Ви порушували питання про проведення конкурсу на другому каналі? Чи мала НТКУ можливість виграти цей конкурс?

— Я заявляв про намір НТКУ брати участь у подібному конкурсі. Фінансово-технічні ресурси Національної телекомпанії невеликі, а й не настільки малі, щоб не мати шансів на перемогу. НТКУ проводила мовлення на цій частоті, і у випадку проведення конкурсу, відповідно до положення, затвердженого Нацрадою, мала б пріоритет.

— У вас уже відбулася розмова з Олександром Савенком?

— Я з величезною повагою ставлюся до Олександра Миколайовича й абсолютно щиро побажав йому успіху, коли вчора його представили колективу як нового президента НТКУ.

— Всупереч сформованим стереотипам, Перший канал держтелебачення останнім часом виглядав на подив демократичним. Ви відчували в зв’язку з цим тиск? Конфліктів з адміністрацією Президента не виникало?

— Ми намагалися представити точку зору різних політичних сил, та при цьому враховували офіційну точку зору. Можу сказати, що побажання головного управління інформаційної політики адміністрації Президента допомагали нам у роботі.

— Чи правда, що ряд впливових офіційних осіб, зокрема прем’єр-міністр і спікер, вважали недоцільним усунення вас з посади президента НТКУ і намагалися вплинути на позицію Президента?

— Я не готовий коментувати подібне припущення, мені про це нічого не відомо. Я намагався працювати так, щоб приносити користь всім органам влади, отже, країні. Хтось ставився до мене краще, хтось критичніше. Та я не думаю, що чиясь приватна точка зору могла вплинути на рішення Президента, до якого, повторюся, я поставився з повагою...