Запорізьке соло Євгена Червоненка

Деколи істинне буває настільки явним, що його охочіше сприймають як вигадку. Оскільки з позиції здорового глузду легше, наприклад, повірити в настання 32 грудня, ніж словам екс-міністра — киянина — про те, що, будучи призначеним головою обладміністрації, він «їхав у Запоріжжя з великою радістю». Проте в щирості сказаного Євгеном Червоненком, здається, дуже сумніватися не доводиться. Принаймні це цілком підтверджується недавніми подіями.

Вереснева урядова криза хоча і додала до назви посади міністра транспорту і зв’язку прикре доповнення «виконуючий обов’язки», але не позбавила її власника впевненості щодо перебування в новому складі Кабміну. «Мій прогноз — Червоненко», — так задовольнив Євген Альфредович цікавість журналістів з приводу кандидатури майбутнього керівника відомства.

І лише опинившись не при справах, в інтерв’ю «Українській правді» він пригадає попередження екс-прем’єра, кинуте на прощальному засіданні Кабміну: «Тебе здали». Тоді Є.Червоненко не надав значення сказаному, очевидно, сприйнявши його як своєрідну сатисфакцію за свої часті критичні зауваження на адресу Ю.Тимошенко, котру глава Мінтрансу звинувачував у некомпетентності під час її керівництва урядом.

Наприкінці міністерської кар’єри він, за оцінками деяких спостерігачів, стрімко втрачав авторитет в очах президента. З відставкою це стало очевидним. Приведені ним у владу люди втратили посади. Окрім того, сам Червоненко стверджував, що після його звільнення з Кабміну нібито було порушено кримінальну справу, пов’язану з давнім інцидентом у донецькому аеропорту, коли він, погрожуючи пістолетом, вимагав від диспетчера посадки літака з «нашоукраїнцями». Подібний поворот подій сам Євген Альфредович розцінив як початок «ревізії результатів революції», постійно посилюючи імідж несправедливо скривдженого.

— Федір Шпиг продав свій «Аваль» за мільярд, виходить, він, напевно, заслужив бути у списку вище мене. У нього грошей більше. А я свій «Орлан» втратив. Напевно, у нас усе відбувається по правді, все по-божому, — так прокоментував наш герой визначене йому 29-е місце у виборчому списку «Нашої України».

Пізніше Червоненко зовсім втратив кандидатський статус. Щоправда, сам він заявляв, що список залишить лише в тому випадку, якщо в ньому не залишиться жодного кандидата, який обіймає державну посаду. Таку умову було поставлено президентом, котрий настійно рекомендував чиновникам, які балотуються в парламент, зробити вибір. Червоненко після бесіди з Ющенком його зробив, обравши губернаторство:

— Я хотів показати приклад однопартійцям і прийняв рішення про вихід зі списку НСНУ. Дуже хочу, щоб цього правила дотримувалися всі.

Здається, глава Запорізької ОДА дещо поквапився. У списку нашоукраїнського блока залишилися не лише члени уряду й обласних керівників, але й нинішні безпосередні підлеглі Євгена Альфредовича — три голови райадміністрацій. І це мимоволі наштовхує на думку, що говорити про остаточну «амністію» Червоненка поки що вочевидь зарано, а його призначення на посаду губернатора дуже нагадує заслання.

До цього кадрового рішення запорожці, котрі звикли до частої зміни керівництва, поставилися, за великим рахунком, індиферентно, гадаючи, що з огляду на наближення виборів, термін повноважень чергового голови обладміністрації обмежиться від сили чотирма місяцями. І хоча Червоненко дипломатично заявив про те, що всі позитивні напрацювання його попередника Юрія Артеменка продовжаться, було цілком очевидно, що про якусь спадкоємність, за великим рахунком, не йшлося. Це стало цілком очевидним після відставки, що занадто нагадувала демонстративну, попереднього першого заступника голови ОДА Анатолія Головка, котрого (як, до речі, і його безпосереднього начальника) в області сприймали як креатуру російського бізнесмена Костянтина Григоришина.

Цікаво, що призначення нового голови ОДА відбулося без заведеної процедури представлення обласному активу. Все обійшлося лише короткою реплікою президента на прес-конференції в Києві через майже два тижні після видання указу: «Я гадаю, що ми будемо свідками в Запоріжжі дуже конкретної, здорової, конкурентної політики. Я думаю, що це буде політика, до якої область не звикла. Це буде цікава, нова, позитивна політика». Зауважимо також, що візит глави держави в обласний центр планувався тричі і всі три рази благополучно переносився. Ющенко дістався до Запоріжжя лише на початку лютого, коли проводити церемонію призначення було, щонайменше, безглуздо.

Двомісячний термін перебування на посаді, звичайно, занадто малий, щоб сповна оцінити, наскільки стиль керівництва нового глави області дійсно здоровий і конкурентний. Регіон поки що лише звикає до того, що Є.Червоненко — ефективний менеджер, тим більше що про цю свою особливість Євген Альфредович нагадує часто і без угаву, не чекаючи поки подібну оцінку йому дадуть інші.

— За минулий тиждень у Запоріжжі я зробив стільки, скільки раніш не міг зробити ніхто, — підсумував він результати перших днів роботи на новому терені.

Насамперед це стосується повернення регіону статусу позакатегорійності, виділення з держбюджету 10 млн. грн. субвенції для «Запоріжелектротрансу», поставка устаткування для амбулаторії і фельдшерсько-акушерського пункту. Також, як запевняє Є.Червоненко, області пообіцяли додатково поставити протягом першого кварталу карету «швидкої допомоги», кілька апаратів штучної нирки, які були у вжитку, та обладнання для обласної дитячої лікарні.

Вирішення проблем медичного обслуговування й екології новий губернатор визначив пріоритетними. Разом із реальним поліпшенням інвестиційного клімату, доріг, подоланням наслідків газової кризи, зняттям соціальної напруги, зменшенням можливих ризиків для регіональної індустрії у зв’язку з вступом України до СОТ.

Одним із перших масштабних проектів, покликаних здійснити задумане на практиці, заявлено так званий запорізький експеримент — демонстраційна зона високої енергетичної ефективності, охарактеризований Є.Червоненком як «спеціальний небувалий підхід».

Правда, поки що цей проект знаходиться на стадії розробки, після чого має відбутися його захист і затвердження на урядовому рівні. Наскільки вдалим виявиться цей намір, звичайно, покаже час. Варто лише врахувати, що подібні спроби для Запоріжжя зовсім не в дивину. Протягом останнього десятиліття в області намагалися реалізувати антикризову програму, газовий експеримент, програму енергозбереження, запровадити регіональний енергоринок. Не зайвим буде зауважити, що ще 1993 року з ініціативи облдержадміністрації одна британська консалтингова фірма розробила бізнес-план «Стратегія економічного і соціального розвитку Запорізької області», який так і не було втілено в життя.

Утім, як знати, може, шляхетним починанням нового глави області судилася краща доля. До своїх підлеглих він поставив дуже жорстку вимогу: «Ті, хто думають, що клацанням каблуками і відданим загляданням в очі черговому губернатору вони чогось досягнуть — при Червоненку цього не буде». Та, втім, схоже, це вже є, судячи з наміру запровадити в Запоріжжі систему автоматизованого дистанційного контролю викидів в атмосферу. На реалізацію програми потрібно близько 40 млн. грн., що, за словами ініціаторів, дозволить скоротити кількість шкідливих викидів підприємств в атмосферу майже на третину.

— Це проблема, якої боялися всі, — як водиться, безапеляційно стверджує Є.Червоненко. — Я нічого не боюся, я йду в цю проблему серйозно. Та система екологічного контролю, котра є, — або на рівні кам’яного віку, або нечесна.

Суть нової і чесної системи зводиться до того, що на 50—70 заводських трубах установлять датчики, які у режимі реального часу передаватимуть інформацію про кількість шкідливих викидів. Ці дані, без будь-чийого втручання, не лише фіксуватимуться, але й відображатимуться на спеціальних табло, встановлених на центральних перехрестях міста. Таким чином недобросовісні промисловці втратять можливість безконтрольно і безкарно відключати фільтри.

По правді кажучи, такий гріх за ними справді водиться. Але зовсім не в цьому полягає причина екологічного неблагополуччя Запоріжжя. Проблема насамперед у тому, що існуючі на підприємствах очисні установки вловлюють (та й то не повністю) лише тверді частинки, а гази просто розсіюють. А технологічні лінії й устаткування більшості заводів не відповідають сучасним вимогам з охорони навколишнього середовища. Звідси висновок: не лише жорсткий контроль, а навіть і реконструкція очисних споруд істотно не змінить становища без повномасштабної технічної модернізації виробництв. А це коштує аж ніяк не 40 млн. грн., які, по суті, можуть створити лише видимість природоохоронної роботи.

— Хочу вам сказати, що всі мої починання і декларації безсилі без спільних дій, — упевнений Є.Червоненко, закликаючи бізнесменів об’єднатися навколо ідеї регіонального патріотизму.

Що ж, заклик, поза сумнівом, шляхетний, що, втім, не виключає деяких сумнівів щодо його втілення в життя. Особливо якщо врахувати, що занадто часто Євген Альфредович чи то мимоволі, чи то цілеспрямовано виявляє свої симпатії щодо одного з підприємств, яке вважається основою великого фінансово-промислового клану, який у регіоні має занадто багато недоброзичливців. Адже для розсудливих людей цілком достатньо однієї лише репліки Є.Червоненка — «мій давній друг дитинства Едуард Шифрин», щоб зрозуміти, як каже сам Євген Альфредович, «хто тут Паніковський». Та й про яку консолідацію можна говорити, якщо переважна більшість власників запорізьких підприємств не є жителями регіону, а їхні головні менеджери часом не мають не лише запорізької прописки, а навіть українського громадянства. Не випадково банківські установи (Індустріалбанк, АвтоЗАЗбанк), які мали колись статус місцевих вирішили перенести свої центральні офіси в столицю.

Прибувши до Запоріжжя без своєї команди (кажуть, це було однією з умов його призначення), Євген Червоненко змушений робити ставку на місцеві кадри, збагативши адмінресурс радою при главі облдержадміністрації. Цьому дорадчому органу надані широкі повноваження у вирішенні питань соціально-економічного розвитку регіону. Проте його склад, м’яко кажучи, дуже своєрідний. Наполовину він складається з керівників підприємств, які вочевидь не належать до індустріальних гігантів. Таких, наприклад, як корпорація «Форум», популярність якої значною мірою зумовлена родинними зв’язками з власником розкрученого лікеро-горілчаного бренда «Хортиця». А от аграріїв, науковців, працівників культури в раді взагалі немає. Зате інтереси «Запоріжсталі» у цьому дорадчому органі фактично представлені трьома членами, алюмінієвого комбінату — двома. Випадковий збіг? Як сказати. Адже чомусь упроваджене на час січневих морозів обмеження споживання газу не торкнулося саме цих двох підприємств...

— Через рік ви не впізнаєте Запорізьку область, — упевнено заявив Є.Червоненко в одному з інтерв’ю, звичайно, маючи на увазі позитивні зміни.

Наскільки реальною виявиться ця обіцянка, побачимо вже наприкінці березня за підсумками виборів. Своє ставлення до них Червоненко озвучив відразу ж після вступу на нову посаду: «Якійсь партії, поки я губернатор, не буде преференцій і не буде застосування так званого адмінресурсу. Відверто кажучи, складно повірити, що йому удасться виконати обіцяне. Усе ж таки політична спадщина, яка дісталася від попередника, далеко не з найкращих. Тому за словами «я не бачу себе великим політичним функціонером, і в Запоріжжі зокрема, де обласну організацію нашої партії очолює колишній губернатор» вгадується, швидше, цілком закономірне небажання відповідати за чужі прорахунки і недогляди, ніж прагнення дистанціюватися від виборчого процесу. Його активним суб’єктом Є. Червоненко вже став, очоливши виборчий список блоку «Наша Україна» в обласну раду. Його формування він тепер вважає важливішим, ніж майбутнього парламенту: «Не зовсім зрозуміло, чи відбудеться політреформа? Я як представник президента маю зберегти керованість регіону, але після політреформи, якщо губернатор не в облраді, він перетворюється на ляльку! Тому йду від партії запорожців».

Звучить, звичайно, красиво. Але якщо справді «є така партія», то на членство в ній мають такі ж підстави претендувати і, наприклад, місцеві регіонали. А за їхню присутність в облраді, за даними соцдослідження інформаційно-консультативної групи Solving, зараз готові проголосувати понад 34% запорожців — утричі більше, ніж за нашоукраїнський блок. За таких розкладів розрахунки Є.Червоненка на серйозний вплив, не кажучи вже про лідерство в майбутньому складі обласного «парламенту», занадто сміливі. Тому, напевно, без приятельських обіймів і суворого чоловічого поцілунку з Віктором Януковичем під час його недавнього візиту в область Євген Альфредович обійтися ніяк не міг.