Замовлене самогубство

Кримінальну справу в зв’язку з загибеллю міністра транспорту Георгія Кірпи було порушено за статтею 120 Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за доведення до самогубства. Така чіткість кваліфікації відразу привернула до себе увагу в зв’язку з улюбленою практикою правоохоронних органів порушувати справу за фактом, а не стосовно, навіть якщо винний відомий переважній більшості населення. Тобто зазвичай будь-якої конкретики уникають щосили. А тут — ніякої передсмертної записки з поясненням причини, і така непохитна переконаність. Наскільки відомо, грунтується вона на тому, що на руці Кірпи виявлено сліди пороху. Слід сказати, не найважчий для професіонального вбивці трюк. Отже, коли це єдиний аргумент на користь версії доведення до самогубства, погані справи з нашим слідством. Що, втім, не новина.
Залишається сподіватися, що в прокуратури є вагомі підстави дотримуватися версії про доведення до самогубства. Варіанти є. Наприклад, за інформацією, неперевіреною зі зрозумілих причин, існують записи розмов Г.Кірпи з Р.Ахметовим і Г.Сур­кісом, які відбулися напередодні його загибелі. Коли це так, не виключено, що дані записи можуть сприяти якнайшвидшому завершенню розслідування, котре в протилежному разі обіцяє бути дуже непростим.
Тут, щоправда, існує кілька тонких моментів, про які заради справедливості не можна не сказати. Обізнані люди стверджують, що навіть проста робоча розмова у виконанні одного з вищезгаданих панів людині непосвяченій цілком може здатися загрозою вбивством. І в даній ситуації ця особливість «фігур мови» може зіграти з нею злий жарт. Звичайно, якщо такі записи справді існують і вони зроблені на законних підставах, що надто малоймовірно. У протилежному разі на них очікує тернистий шлях плівок М.Мельниченка.
Крім того, очевидно: чимало з тих, хто розмовляв з Кірпою напередодні його загибелі, телефонували зовсім не заради поздоровлення з наступаючим Новим роком. І якщо записи розмов Кірпи справді велися, скоріш за все, ми знову всім миром довго вслуховуватимемося в відомі всій країні голоси.
Інформагентства повідомили про те, що незадовго до загибелі в Г.Кірпи відбулася розмова з «високопосадовцем». З огляду на ранг міністра, «високопосадовцями» могло бути дуже обмежене коло людей: президент, спікер парламенту, прем’єр і «профільний» віце-прем’єр із питань ПЕК і транспорту, тобто пан Клюєв (він же — народний депутат, він же — «сірий кардинал» передвиборного штабу В.Януковича).
Через надзвичайну суперечливість інформації, яка просочується з прокуратури, не можна бути переконаними в тому, що Кірпа власноручно звів рахунки з життям. Утім, коли виходити не з постулатів християнської моралі, яка вважає суїцид смертним гріхом, забороняє відспівувати самогубців і ховати їх на території освяченого цвинтаря, але чимало скидає з рахунків «безневинно вбитих», хоч ким вони були б за життя, то, хоч як парадоксально це звучало б, у даній ситуації не так уже суттєво — самогубство це чи ні. Оскільки вбили Г.Кірпу чи змусили накласти на себе руки, була це «щиросерда розмова» чи безпосередньо куля — у будь-якому разі і причини, і «натхненники» ідентичні.
Виходу немає
Отже, чого реально міг боятися Кірпа? Правду кажучи, величезна кількість моментів здатна була позбавити його сну.
Якщо виходити з версії правоохоронних органів, які наполягають на суїциді, це думки про вже неминуче навислу відповідальність перед так званою новою владою. Тут йому було про що поміркувати не лише в контексті своєї кипучої діяльності на останніх посадах, значна частина якої має бути пильно вивчена з погляду корупційних дій, зловживання владою, що призвели до тяжких наслідків. Г.Кірпа також чудово розумів, що запізнілі загравання з помаранчевою революцією зовсім не гарантують йому «амністії» у зв’язку з невтомною, діаметрально протилежною діяльністю попередніх місяців, також безпосередньо пов’язаною з процесом президентських виборів.
У Кірпи були підстави вважати, що з новою владою в нього не складеться. Зокрема, здається, саме на це натякнув глава парламентського комітету по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією, «нашиукраїнець» В.Стретович в інтерв’ю «Новому каналу». В.Стретович припустив: причиною смерті Кірпи стало те, що в колишній парламентській більшості знайшлися люди, які вже встигли зробити реверанси перед новим президентом, претендуючи на посаду міністра транспорту і зв’язку. Наскільки відомо, публічно про такі свої амбіції заявив нардеп Олександр Єдін (фракція партії «Єдина Україна»). Іронія долі полягає в тому, що в Єдіна й Кірпи — дуже тривала й цікава історія взаємин. Наступник, безсумнівно, виявився б цілком гідним як мінімум через компетентність. Наскільки відомо, він у курсі справ і щодо «Інтерконтакту», й усім відомого «Експрес-банку», який обслуговує рахунки Мінтрансу, і стосовно страхової компанії «Інтерполіс», інтереси якої були враховані в кожному проданому залізничному квитку, і щодо безлічі інших ноу-хау Кірпи .
А ось перед Г.Кірпою — міністром, незатребуваним новою владою, із усією гостротою постали б десятки питань. Зокрема, як бути з державними грошима, реально витраченими на виборчу кампанію Януковича й списаними під цей захід, іншими такими самими операціями? Поза посадою, що дозволяє перебувати біля невичерпного фінансового потоку, відповідей на них у Г.Кірпи, схоже, не було.
Водночас для нової влади Кірпа — надзвичайно зручна мішень для зразково-показової боротьби з корупцією, чим за логікою мають активно зайнятися найближчим часом. Він один міг надати правоохоронним органам найдокладніший, значною мірою підтверджений документально, «розклад» плідної діяльності практично всіх основних дійових осіб, наближених до влади, що йде, і пов’язаних із нею, цілком достатній не лише для порушення кримінальних справ, а й винесення вироків.
Кому лишень
не вигідно
Вочевидь, що найважче розробляти буде версію про загибель Кірпи як результат «зачистки», оскільки покійний за родом своєї багатогранної діяльності був просто переповнений інформацією, потенційно небезпечною для здоров’я. І непросто буде визначити, яке саме з його специфічних «знань» виявилося «несумісним із життям». Коли, як і належить у подібних випадках, у пошуках відповіді на запитання про загибель Г.Кірпи виходити з наріжного питання «кому вигідно», коло підозрюваних буде не лише дуже широким, а й досить презентабельним.
З огляду на все вищесказане, заява народного депутата Н.Шуфрича, який гнівно закликав відкинути всі інсинуації щодо можливості обвинувачення в смерті Кірпи когось із команди Януковича, що пролунала як «Янукович і Кірпа — люди однієї команди», — зовсім не звучить переконливим алібі. Оскільки перші підозри в даному разі можуть упасти саме на «людей команди». Зокрема тих, надій яких покійний не виправдав.
Г.Кірпа був людиною Л.Кучми, його називали «слугою однієї людини». Л.Кучма неодноразово підставляв Кірпі плече у важку хвилину життя, і він розглядався як імовірний наступник на президентському посту. Про все ще чинного Президента Г.Кірпа міг би повідати не менше цікавого, ніж «в’язень совісті» Павло Лазаренко. За родом діяльності Г.Кірпа володів також значним обсягом специфічної інформації про Суркіса—Медведчука, президентського зятя Пінчука і Р.Ахметова (зокрема, у контексті діяльності найбільших транспортних структур Інтерпайпа і СКМ) і, зрозуміла річ, про В.Януковича.
Крім того, незадовго до виборів Г.Кірпі була підпорядкована структура Держкомзв’язку. Наскільки відомо, розгляд у зв’язку з несанкціонованим доступом до сервера ЦВК вказав на підлеглих Кірпи (тепер Мін­транс­зв’язку).
Кажучи про те, чого ще міг боятися Кірпа, слід було б назвати й такий дуже цікавий для журналіста аспект, хоча його й важко довести. Не виключено, що правоохоронні органи не стануть цікавитися цим моментом, наперед вважаючи його злісною вигадкою недоброзичливців. Не в останню чергу тому, що грошей на закордонні відрядження для проведення слідства в нас зазвичай немає.
Злостивці стверджують, що були в пана Кірпи дуже добрі «кінці» в Італії. І начебто там були фірми, які, зрозуміло, не мають до Кірпи документально підтвердженого відношення, але вони справно перераховували гроші у «Дойчебанк». Той самий банк, який щедро, під державні гарантії українського уряду, кредитував об’єкти будівництва, якими займався Г.Кірпа.
За деякою інформацією, значився свого часу помічником Г.Кірпи якийсь Хайм Башич («Башич-груп»), громадянин Ізраїлю. Коли припустити, що його допомога полягала в тому, що він підписував документи, під якими через зрозумілі причини не міг стояти підпис Кірпи, це також могло б становити інтерес для слідства. Зокрема у контексті питання про те, чи не брав Кірпа кредити сам у себе?
До речі, наскільки відомо, в останні місяці іноземні посольства, всупереч звичаю, були далеко не такі щедрі в наданні віз представникам вищих ешелонів влади нашої держави й членам їхніх сімей. Кажуть, що всемогутній Кірпа безуспішно намагався отримати Шенгенську візу впродовж місяця. Зрештою йому це вдалося, і видало її посольство Італії.
Взагалі практично кожний етап трудового шляху Кірпи компетентні органи просто зобов’язані були відбити в матеріалах кримінальних чи хоча б оперативних справ. Особливості витрати коштів при будівництві автобана Київ—Одеса. Жорсткий контроль ринку експедиторських послуг. Маніпуляції з тарифами на перевезення та існування «донецького економічного дива» — транспортної компанії «Лем­транс», що користується, як стверджують, нарівні з «Укрметалургтрансом», п’ятдесятивідсотковою знижкою на тарифи. Будівництво моста через Дніпро. Особливості зведення нового будинку Мінтрансу в частині використання робсили і колосальних коштів, витрачених на ремонт. «Передовий досвід» використання спецпотягів, коли виконання замовлень на перевезення здійснювалося чомусь через перший, так званий мобілізаційний відділ, що припускається за умов воєнного часу і надзвичайних ситуацій, чим вибори президента, за ідеєю, не є.
Заслуговує вивчення на предмет відповідності дійсності й інформація про те, що близько 70% транзиту вантажів, які проходять територією України, здійснювалося фірмами, що мають безпосереднє відношення до Кірпи. Яке відношення мають фірми, що за певною інформацією фактично належать членам його сім’ї, до діяльності в галузі страхування пасажирів, співробітників і пенсіонерів, медичного обслуговування і банківської діяльності? Яка реальна історія ЗАТ «Трансфорвардинг Лімітед АГ», підприємства «Фіакр», страхової компанії ІнтерТрансПоліс», ТОВ «Реал Істейт АГ»?
Чи здатні списати хоча б частину з вищезгаданого настільки ж небездоганні у фінансовому відношенні зведення церкви на честь власного покровителя (не Кучми, а святого Георгія Побідоносця) і щедра «розбудова» рідного села? З погляду Кримінального кодексу — однозначно ні.
Та є й інший бік питання. Негативна діяльність Г.Кірпи, що не мала нічого спільного з законом, була масштабною. Проте чимало залишила про себе ця надзвичайно енергійна людина й хороших спогадів. Численні результати її праці назавжди «вагомо й зримо» залишаться їй пам’ятником. Величезна кількість людей, які працювали в його підпорядкуванні, зберегли про нього найтепліші спогади. Багато хто не ніколи не забуде про його добродійну діяльність і чимало інших добрих справ. І, мабуть, насамперед про це має сьогодні знати його сім’я.
***
Організатори передвиборної кампанії Януковича на чолі з В.Медведчуком категорично не припускали іншого результату виборів, крім перемоги свого кандидата. Тому про чистоту засобів і методів ніхто особливо не піклувався. Просто не спадало на думку, що може бути по-іншому, і внаслідок цього сильні світу цього виявилися зовсім не готовими до ревізії їхніх дій новою владою. Деякою мірою Кірпа став жертвою саме цієї обставини.
Останніми днями величезна кількість документів перекочувало з Мінтрансу (і не лише) до штабу «Нашої України». Звичайно, це зовсім не означає, що в нової влади буде досить сил для того, щоб вивести всіх і вся на чисту воду. Важливо зробити так, щоб смерть Кірпи була останньою, яку будуть безпосередньо пов’язувати зі страхом старої влади перед новою. Тому що існує багато людей, які в силу своїх посад і становища перебували на перехресті чужих таємниць, як і банкір Лях, котрий нещодавно пішов із життя при настільки ж дивних обставинах. Найважли­віше сьогодні — зупинити це протиприродне явище, яке загрожує перерости в психоз, про що свідчать найбезглуздіші чутки, що поширилися в останні дні про загибель інших причетних до таєм­ниць сильних світу цього.
Багато людей, дуже багато опинилося в епіцентрі сумнівних операцій. Основне, щоб сьогодні ніхто не забув про те, що життя все-таки дорожче, ніж відповідальність.