Як Ющенко вирішив харківське «земельне питання»

Візит Віктора Ющенка до Харкова як почався, так і закінчився — призовом у дусі Кота Леопольда. Президент переконував керівників області жити дружно. І, схоже, переконав.

Президент приїхав до Харкова в середу. Уперше після березневих виборів. Ті з городян, хто про це не знав, поки не включив телевізор, міг і не здогадатися про VIP-візит. Вулиці міста виглядали, як будь-якого буденного дня. Ні тих, хто вітає, ні тих, хто протестує, ні вуличних торговців не розганяють, доріг не перекривають. Хіба що даішників на дорогах трохи більше, ніж зазвичай. І обласне телебачення вдень, замість звичних програм і новин, транслювало зустріч глави держави з регіональними журналістами. Власне, ця зустріч, задумана як прес-конференція навпаки (коли журналісти не намагаються дізнатися думку глави держави, а самі викладають йому свій погляд), і була метою президентського візиту. За офіційною версією. За неофіційною — Ющенко приїхав до Харкова через «суто земельне питання: хто кого закопає?» Так кілька місяців тому визначив суть конфлікту між представниками місцевого самоврядування і виконавчої влади, який щойно тоді намічався, Євген Кушнарьов. Улітку протистояння оформилося в недовіру спочатку губернаторові Арсену Авакову, потім кільком головам районних адміністрацій, а восени досягло критичного рівня. Температура в місцевому політикумі росла на очах: голодування депутатів-вітренковців місцевих рад із вимогою відставки Авакова, десант парламентарів від Партії регіонів з того ж приводу, обіцянка голови облради Василя Салигіна ігнорувати всі проекти рішень, запропоновані обласною адміністрацією, тощо. Паралельно «регіонали» намагалися розставити свої кадри на ключові посади: вони вже домоглися заміни лояльних до Авакова керівника податкової і КРУ в області на своїх людей. У списку претендентів на звільнення з подачі ПР звучали імена керівників Харківобленерго, Південної залізниці і ТЕЦ-5.

З перших хвилин зустрічі з журналістами Ющенко дав зрозуміти, що налаштований на поступки. Пролунало кілька компліментів Харківщині: інтелектуальна та індустріальна столиця, свого часу столиця Східної України, місія Харкова завжди особлива. Потім — натяк на те, що дату візиту обрано не випадково (1 листопада, день проголошення Західно-Української Народної Республіки, яка за кілька місяців підписала з Українською Народною Республікою Акт злуки, що об’єднав Схід і Захід України). Нарешті, головна теза: «Я думаю, з кожним днем ті, хто представляє владу, і ті, хто представляє опозицію, будуть розуміти, що в них усе-таки загальна мета». Теза, яка передбачає щонайменше два тлумачення. Перше — Аваков залишається головою адміністрації. «Регіоналам», переможцям місцевих виборів, доведеться шукати компромісу з губернатором-нашоукраїнцем. Друге — Ющенко готовий замінити Авакова, відомого противника широкої коаліції, на фігуру більш компромісну.

Пізніше президент кинув два—три камені в город «регіоналів». Столичним нагадав про газ: мовляв, у січні обіцяли, що, як тільки прийдуть до влади, повернуть стару ціну на газ, прийшли — і де той газ? А місцевому — меру Михайлові Добкіну — Ющенко тарифами дорікнув: «Скажіть, будь ласка, харків’яни, якщо ви шість місяців тому встановлювали тарифи, які вже тоді не відповідали ринку, але ви їм аплодуєте, тому що це солодка тема, начебто люди це приймуть. Потім проходить шість місяців, ви в чотири рази піднімаєте тарифи. Здорове суспільство це сприймає або не сприймає? Ми можемо відокремити біле від чорного, політиканство і політику. Ми киваємо на Київ. Пробачте, дорогі, управління комунальним господарством — це компетенція виключно місцевої влади, включаючи формування тарифів. Не міністр фінансів формує, не міністр будівництва, не президент, — це у вас робиться. І ви це приймаєте або не приймаєте. Не скидайте з себе відповідальність».

У світлі цього перший варіант — Аваков залишається губернатором — виглядав правдоподібнішим. Якби не інформація, поширена «Українською правдою» з посиланням на джерела в Партії регіонів, про те, що Арсен Борисович отримав пропозицію від Банкової піти за власним бажанням із подальшим працевлаштуванням. Президент прокоментував її навдивовижу лаконічно: «Я не чув такої новини».

Це був, мабуть, один з моментів зустрічі, які найбільше запам’яталися. Ще один — коли журналістка, яка втратила надію поставити запитання, кинула записку Ющенкові на стіл і нарвалася на гнівну відповідь: мовляв, демократія не дає права стукати по столу президента і жбурляти записки. У результаті журналістці слово надали. Але неприємне відчуття залишилося. Малоінформативне, але тяжке й гнітюче, як нагадування про змарнований час.

На цьому тлі другий пункт президентської програми — спілкування з діловими колами — виглядав дуже динамічним і цікавим. Набагато менше загальних фраз і міркувань ні про що, набагато більше конкретики. Президент УПЕК Анатолій Гіршфельд пропонував змінити податкову політику щодо механізму формування витрат, насамперед на інвестиційну діяльність, спростити систему повернення ПДВ експортерам і відродити ВЕЗ, але тільки у вигляді точкових проектів і тільки у високотехнологічних і наукомістких галузях. Директор ХАЗ Павло Науменко пропонував використовувати в літакобудуванні ту саму схему, що й в АПК, — часткову компенсацію ставок за кредитами. Директор «Електротяжмашу» Віталій Чередник виступав проти приватизації його підприємства наступного року, як пропонує Кабмін. «Підприємство нині на підйомі. Ще рік-два — і я виведу його на мільярдний річний оборот», — пообіцяв Чередник.

У політичне річище президентський візит повернув Василь Салигін. Спочатку поскаржився, що немає співробітництва між облрадою та облдержадміністрацією. Потім заявив, що політика тут ні до чого, і попросив президента про допомогу: «Я звертаюся до вас із проханням, Вікторе Андрійовичу. Змініть ситуацію в Харківській області. Яким чином — не знаю, але неможливо, коли всі свої прорахунки керівники списують на політику».

«Я думаю, що достатньо позитивних прикладів, коли нам потрібно говорити про спільну роботу, а не про колірну диференціацію штанів або партій, — парирував випад глави облради губернатор. — На моє глибоке переконання, політику в наше життя обласне тепер додатково привносять. Давайте це облишимо і будемо працювати на благо людей».

«Можна, я деякі секрети відкрию? Так-от, для мене харківський інцидент полягає в одній фразі, яку я почув від людей, котрі піднімають питання в Києві або Харкові, і суть була така: «Ви знаєте, Вікторе Андрійовичу, у нас земельне питання — або я його закопаю, або він мене», — прозоро натякнув президент на Євгена Кушнарьова, якого в Харкові вважають натхненником і головною рушійною силою конфлікту по лінії Аваков — облрада. У екс-губернатора і губернатора нинішнього натягнуті стосунки ще з часів президентських виборів. Аваков, тоді ще бізнесмен, не приховував своїх симпатій до Віктора Ющенка і відчув на собі і на своїх підприємствах весь арсенал засобів переконання, які були тоді у влади. Пізніше, коли Аваков став губернатором, а Кушнарьов опозиціонером, Євген Петрович неодноразово обвинувачував Арсена Борисовича в політичних репресіях. І саме Кушнарьов першим заявив про намір висловити недовіру Авакову в разі перемоги Партії регіонів на виборах до облради.

«Для мене це ганьба, — резюмував президент. — Не має вся Харківщина стояти догори ногами перед землекопами. Тому я роблю паузу тільки для того, щоб ми разом розробили план дій, дорожню карту, як виходити з цієї ситуації».

Обговорення харківського «земельного питання» продовжили наступного дня, але вже в Києві, на Банковій, куди приїхали Аваков, Салигін і Добкін. У четвер увечері інформації про цей візит у секретаріату президента було вкрай мало: Аваков залишається губернатором. Сторони досягли порозуміння? Чи надовго?