ВИЙШОВ КІНАХ ІЗ ТУМАНУ... І ЗНОВУ ЗАЙШОВ?

Якщо вам не знайомий стан, коли ви вирушаєте до магазину з твердим наміром зробити значну покупку, але при цьому повинні виконати поставлене завдання, якимось чином обійшовшись без грошей, поцікавтеся в Анатолія Кириловича Кінаха — як це? Розповідають, що коли під час зустрічі з представниками депутатського корпусу, на якій глава держави поділився своїми планами, запропонували парламенту як кандидатуру прем’єр-міністра главу УСПП, відомий своєю безпосередністю і прямолінійністю Михайло Бродський спробував з’ясувати, з приводу яких міністерських портфелів можна вести переговори з Анатолієм Кириловичем, на обличчі Президента намалювався вираз легкого здивування. «Ви спочатку з першим питанням розберіться (із затвердженням прем’єра. — Авт.), — порадив народним обранцям Леонід Данилович, — а потім уже про друге думайте».

Словом, фінішну пряму на шляху до роками випестуваної мрії Анатолій Кінах приречений проходити в суворих умовах відсутності «конкретних повноважень з кадрових питань». Зрозуміло, джентльменський набір, за допомогою якого здобувач прем’єрської посади зазвичай заручається депутатською прихильністю, кадровими обіцянками не обмежується. І обіцянку допомогти голосами він може отримати в обмін на гарантію того, що обов’язково врахує інтереси власників цих голосів у своїй майбутній прем’єрській діяльності. Проте близькість передвиборних жнив спонукає основних учасників переговорного процесу до самостійного контролю над адміністративним ресурсом і бюджетними коштами, без посередників. У такі неясні часи набагато надійніше обзавестися власною вудкою, ніж сподіватися на те, що тебе нагодують інші. От і Віктор Медведчук, кандидат у прем’єри, який так і не відбувся, заявив, що Кабмін повинен бути коаліційним як мінімум на 50—60 відсотків. За деякими даними, об’єднані соціал-демократи готові висунути претензії щонайменше на чотири урядових портфелі. Для Міністерства енергетики в есдеків є кандидатура Сергія Полякова, колишнього губернатора Донецької області, який має також досвід роботи на посаді міністра вугільної промисловості, для Міністерства освіти й науки — Валентина Зайчука, котрий колись уже працював у цьому відомстві, а для міністра транспорту — Валерія Черепа. Входить до кола інтересів СДПУ(о) і Міністерство надзвичайних ситуацій, яке через обсяги фінансових потоків, що проходять через нього, і траєкторії їхнього руху, котрі важко простежити, є, як з’ясувалося, найбільш жаданим ласим шматочком урядового пирога для багатьох депутатських груп і фракцій.

Не проти делегувати в керівники МінНС свою людину й «Регіони України», лідер яких Володимир Рибак, категорично спростовуючи наявність якихось вимог щодо кадрового складу майбутнього уряду, водночас заявляє про готовність його фракції «якщо буде необхідно, запропонувати на деякі посади професіоналів-виробничників». Дуже хотілося б «Регіонам» мати свого віце-прем’єра з аграрних питань (у тандемі із «Солідарністю» вони готові клопотатися за нинішнього сільгоспміністра Івана Кириленка), міністра охорони здоров’я (Раїсу Богатирьову) і кілька губернаторів. Щоправда, варто було б відзначити, що навіть перераховані рекрути до Кабміну від «Регіонів» називаються з великим небажанням й обмовками, що, мовляв, на фракції це питання не обговорювалося навіть у гіпотетичній формі. Воно і зрозуміло. Небезпідставні, напевно, чутки про те, що донеччани все ще впевнені: Кінах — пробна куля, і навіть якщо після нього буде висунутий ще хтось, рано або пізно неминуче дійде черга до висунення Миколи Азарова. Чи не з огляду на це днями відбулися посиденьки в номері готелю «Національний» за участю найвагоміших представників азаровської партії і лідера українських комуністів? Підтримка вірних ленінців нині дорого коштує, і вельми розважливо заручитися нею заздалегідь.

Є претендент у міністри охорони здоров’я і серед «трудовиків» — Юрій Спіженко. На «хлібну» посаду в МінНС «Трудова Україна» сватає Дмитра Табачника, якого парламентські гострослови називають фахівцем, швидше, зі створення надзвичайних ситуацій, ніж із їхньої ліквідації. Облюбувала вона і крісло міністра-еколога, найбільш гідним володарем якого, на думку ТУ, міг би стати глава корпорації «Надра України», відомий у певних колах як чоловік депутата-«трудовички» Валентини Гошовської. Нещодавно у структурі Кабміну ліквідовано комітет, який займався видачею ліцензій на розробку всіляких родовищ, і його функції передано Мінекології. У цьому, треба думати, і криється розгадка готовності пана Гошовського поміняти досить престижне і вагоме місце в корпорації на роботу в уряді. Не зовсім зрозуміла ситуація з лідером «Трудової України» Сергієм Тигипком. Версія, що спочатку існувала, про те, що Кінах був висунутий з умовою, що Сергій Леонідович займе в його уряді посаду першого віце-прем’єр-міністра, була спростована самим паном Тигипком. Це змусило допитливі уми запідозрити екс-віце-прем’єра у впевненості у фіаско, що підстерігає Анатолія Кінаха, і в деяких надіях на висунення кандидатом номер два. Проте, якщо вірити деяким поінформованим джерелам, шанси на це в Сергія Леонідовича практично нульові.

Подейкують, що якийсь час Президент уже був остаточно утвердився в намірі пропонувати Верховній Раді кандидатуру Тигипка. Далася-таки взнаки активна лобістська діяльність Віктора Пінчука як в українській, так і в російській столицях (як відомо, першопрестольна нині має колосальний вплив на прийняття принципових політичних рішень Києва). Але як стверджують особи, що уважно стежать за тим, хто, коли і скільки разів відвідує президентську адміністрацію, після трьох візитів на Банкову лідера комуністів глава держави оголосив про свій намір протегувати Анатолія Кінаха. За словами поінформованих людей, за підтримку Тигипка комуністи вимагали виконання однієї з двох висунутих ними умов: або оформлення домовленості на взаємовигідній економічній основі, або твердої гарантії затвердження закону про вибори на пропорційній основі. І в одному, і в іншому їм було відмовлено. Але навіть якщо ця інформація хибна, то існує й інша версія відводу для Тигипка, яка не виключає, втім, першу. Розповідають, ніби напередодні ухвалення рішення до Івана Плюща завітали парламентські слідопити Григорій Омельченко й Анатолій Єрмак, прихопивши із собою вагому пачку документів, у яких простежувалися тісні і, за словами ознайомлених із паперами, не зовсім порядні ділові зв’язки між Сергієм Тигипком і Віктором Пінчуком. У випадку затвердження главою Кабміну лідера «Трудової України» було поставлено ультиматум, що зміст цих документів порціями розголошуватиметься переважно через невітчизняні ЗМІ. Після переказу Іваном Степановичем цієї розмови главі держави, останній не наважився піддати подібному ризику своїх «улюбленців». Подейкують навіть, що оголошення в результаті кандидатом у прем’єри Кінаха викликало глибоке здивування у високих московських кабінетах, звідки телефонували на Банкову, вимагаючи пояснень. Втім, перспективи посісти одне з ключових місць у Сергія Леонідовича залишаються. Судячи з усього, найближчим часом не уникнути «гонінь» главі Національного банку України Володимиру Стельмаху. І якщо вони завершаться відставкою Володимира Семеновича, Сергій Леонідович цілком може претендувати на звання головного банкіра країни.

Кадрові претензії фракції «Демократичного союзу» порівняно з іншими дуже скромні. Пригледівши собі спочатку портфелі трьох міністрів, «демсоюзівці» вирішили потім не претендувати на МінНС (через неймовірну тісняву біля його дверей бажаючих заволодіти ним) і Міністерство освіти й науки. Зупинилися на Міністерстві охорони здоров’я, куди хочуть поставити Олександра Біловола (екс-керівника корпорації «Ліки України»). Взагалі, підопічні Олександра Волкова перебувають у глибокому розчаруванні з приводу свого союзу із соціал-демократами. Як показав досвід спілкування з виборцями, прізвище одного з лідерів СДПУ(о) викликає у «маленького українця» не зовсім бажані емоції, відштовхуючи електорат своєю одіозністю. Що стосується фракції «зелених», то, мало сподіваючись на те, що вдасться розжитися хоча б одною посадою в уряді, вона готова висунути претензії на цілих три: главу Мінтрансу для Юрія Крука, главу Мін’юсту для Ігоря Пукшина (колишнього заступника міністра юстиції, зараз глави Центру розвитку українського законодавства) і главу Мінекології Юрія Самойленка. «Яблуко» облюбувало собі Міністерство фінансів для Віктора Суслова.

Цікавий розклад у стані правих. Якщо «Реформи-Конгрес» і Рух Удовенка, дотримуючись раніше задекларованої позиції політики неприєднання, заявили про відмову голосувати за Кінаха, то з вуст лідера Українського народного руху категоричне «ні» поки не прозвучало. З кіл, близьких до УНР, дійшли відомості про те, що фракції зробили наскільки непристойну, настільки й спокусливу пропозицію, погодившись на яку вона може забезпечити собі половину фінансових витрат на виборчу кампанію. Якщо до 210 голосів, наявних, за його ж словами, в активі Анатолія Кириловича, приплюсувати 23-голосний загін Юрія Костенка, то цілком можна обійтися без допомоги комуністів. Ось тільки до непристойного цікаво: хто ж це такий щедрий спонсор, який вималювався за спиною пана Кінаха? Дехто киває на тандем Суркіс—Медведчук. Певна логіка в такому ході думки є. Не маючи можливості звести на прем’єрський престол свою людину й побоюючись успіху в цій справі своїх конкурентів у боротьбі за владу та гроші, соціал-демократи не мають іншого вибору, як спробувати зліпити з Анатолія Кінаха, котрий здається їм податливим матеріалом, постать, зручну для них у всіх відношеннях. Постать, яка під час дев’яти місяців, що залишилися до виборів, цілком здатна зіграти роль глави тимчасового уряду, без шкоди для політичних і фінансових планів СДПУ(о). І порівняно з цим відсутність у Анатолія Кириловича повноважень розпоряджатися кадровим кабмінівським потенціалом здається не таким уже великим недоліком.