Санітарний контроль

23 лютого, 2020, 09:14 Роздрукувати Bипуск № 1283, 22 лютого-28 лютого
Відправити
Відправити

Як китайський вірус виявляє "хворі місця" української влади.

Санітарний контроль
© youtube.com/ВВС

Іспитом для суспільства назвав президент Зеленський історію з поверненням українських громадян із охопленого епідемією китайського Уханя. Але промовчав про те, що не менш важливий іспит перед обличчям загрози смертоносної епідемії сьогодні складає й вітчизняна влада. Судячи з перших відповідей влади на виклики, що виникли, в її заліковій книжці може з'явитися жирне "незадовільно".

Нижче за середній - такий рівень готовності нашої країни до боротьби з епідеміями небезпечних інфекційних хвороб. Це оцінка укладачів рейтингу Global Health Security Index, що розмістили Україну на 94-те місце в списку 195 країн світу. Не надто надихаючий, проте й не найгірший показник, погодьтеся. Щоправда, зафіксований він був торік, коли на епідеміологічних фронтах світу панував відносний спокій. Але наприкінці 2019-го в Китаї спалахнула епідемія невідомого дотепер людству вірусу, і всі країни почали приводити свої протиепідемічні інституції в підвищену бойову готовність. Те, як повелася при цьому влада в Україні, дає привід для прогнозу: 2020-го наша країна переміститься із середини рейтингу в його кінець.

Або пан, або пандемія

Перші тривожні повідомлення з китайської провінції Хубей почали надходити ще в грудні минулого року. Предметом обговорення на Банковій вони стали лише в десятих числах січня, коли епідемія коронавірусу в Китаї вже була в повному розпалі, і вона серйозно почала непокоїти Всесвітню організацію охорони здоров'я. В українських верхах із цього приводу від початку сформувалися дві позиції. Перша зводилася до того, що хвилюватися не варто, оскільки України ця зараза не торкнеться, як практично не торкнулися свого часу свинячий грип і атипова пневмонія - SARS. Друга позиція полягала в прагненні розібратися в ситуації та приступити до вжиття дієвих заходів. До того ж дуже скоро з'ясувалися обставини, що насторожують.

Якщо джерело вірусу SARS-CoV було швидко встановлено - учені оперативно з'ясували, від якої тварини він був переданий людині та коли це сталося, то джерело нового коронавірусу дотепер не знайдено. Спочатку висунули версію, що новий коронавірус потрапив до людині від кажанів. Потім винуватцем епідемії назвали панголіна - єдиного у світі лускатого ссавця, якого цінують в Азії за м'ясо та лікувальні властивості. Але пізніше з'ясувалося, що панголін лише транзитер, який передав вірус людині, а від кого він його дістав, і досі невідомо.

До того ж вірус із неймовірною швидкістю мутує. Наприклад, у пасажирів круїзного лайнера Diamond Princess, що перебував на карантині поблизу узбережжя Японії, при діагностуванні протягом тижня було виявлено три різновиди вірусу. Це утруднює створення специфічної системи діагностики, а також засобу для профілактики (вакцини) і лікування інфекції.

До того ж, на відміну від вірусу SARS-CoV, який не передавався в інкубаційному періоді, вірус 2019-nCoV може переносити людина, в якої ще не з'явилися симптоми захворювання. Отже, зупинити поширення інфекції, ізолюючи тільки тих, у кого виявлено температуру, нежить і кашель, неможливо. Оскільки заразними можуть бути на вигляд абсолютно здорові люди. Ці особливості нового коронавірусу й стали причиною такого швидкого та масштабного розростання епідемії.

Усі ці відомості стали аргументом для апарату Ради національної безпеки та оборони України, щоб скликати оперативну групу для моніторингу й аналізу ситуації з поширенням нового коронавірусу. Сталося це 20 січня. А після кількох днів роботи оперативної групи із застосуванням комп'ютерної програми штучного інтелекту було зроблено прогноз про високий ризик появи в Україні випадків захворювання, викликаного коронавірусом. Після цього РНБО створила штаб, залучила до нього всі органи центральної влади, які мають бути задіяні в протистоянні ймовірній епідемії, і почала активну діяльність.

Неретельність виконавців

У двадцятих числах січня штаб РНБО сформулював перелік рекомендацій для Кабінету міністрів. Насамперед, вважали в РНБО, уряд повинен розробити Національний план протиепідемічних заходів і прийняти розпорядження "Про заходи щодо запобігання занесенню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом 2019-nCoV". 3 лютого Кабмін затвердив проєкт (підкреслюємо, лише проєкт) Нацплану та прийняв зазначене розпорядження. Фахівці, які його вивчали та мали досвід здійснення протиепідемічних заходів, дійшли висновку: документ непоганий у декларативній частині, але практично не містить механізму виконання викладених у ньому намірів.

Також РНБО рекомендувала уряду терміново накласти заборону на експорт і реекспорт усіх засобів індивідуального захисту - респіраторів, масок, костюмів, рукавичок, захисних окулярів. Однак до моменту прийняття Кабміном такого рішення значна частина цих засобів, за даними митної служби, встигла залишити територію України.

У цілому потрібно зазначити, що в українському уряді так і не змогли усвідомити всієї серйозності загрози епідемії. Одним із доказів чого служить той факт, що в рішенні КМУ про заборону експорту захисних засобів у графі "термін виконання" стоїть не конкретна дата, а просто - лютий. А після прийняття цього рішення було не його виконання, а тривала переписка між Міністерством охорони здоров'я та Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства про доцільність заборони, що так поки нічим і не закінчилася. Як кажуть експерти, з якими спілкувалося DT.UA, сенсу в цій забороні вже немає. Оскільки все, що можна було вивезти, уже вивезли. Залишається сподіватися на українських виробників цього специфічного товару, які швидко поповнять виниклий дефіцит.

Слід віддати належне ретельності Державного резерву України, - він оперативно виконав вимогу провести ревізію засобів захисту, а також інших товарів, медпрепаратів і продуктів, необхідних для здійснення протиепідемічних заходів. Щоправда, у результаті цього з'ясувалося, що значна частина стратегічних запасів (наприклад медичних масок) знаходиться на складах Держрезерву ще з 2007 року, і термін їхньої придатності встиг закінчитися. Держрезерв сформував потребу для нових запасів. Але поповнити їх поки що не вдалося. Оскільки МОЗ ніяк не завершить усіх необхідних для цього бюрократичних процедур.

Китайське попередження

Згідно з прогнозами про те, як може розвиватися ситуація з поширенням нового коронавірусу в Україні, перші випадки захворювання найбільш імовірні в Києві, де вчаться та працюють громадяни Китаю, а також в Одесі, Харкові та Львові, на ринках яких вони торгують. РНБО вказала на необхідність обмежити міграцію громадян із Піднебесної, запропонувавши китайським студентам, які навчаються в українських вузах, залишатися вдома та організувати для них дистанційне навчання. Також не приїжджати до України попросили й тих громадян Китаю, які працюють у нашій країні. Крім того, були рекомендації припинити авіасполучення з Китаєм, але прямі авіарейси здійснювали до 4 лютого, тобто ще два тижні. В'їзд до України китайців, як повідомив кілька днів тому держсекретар вітчизняного Міністерства закордонних справ Андрій Заяць, забороняти поки що не планують. Проігнорував Кабмін і рекомендацію РНБО впровадити скринінгове анкетування всіх громадян, які прилітають до України транзитними рейсами з Китаю, на предмет їхнього самопочуття та контактів із потенційними носіями 2019-nCoV.

Після новорічних канікул до України повернулися майже триста китайських студентів. При цьому близько десяти з них - безпосередньо з Уханя. І, попри вимоги РНБО до уряду поставити цих людей на диспансерний облік, забезпечивши спостереження з боку медиків, а також контроль над тим, щоб вони не відвідували занять, цього не сталося.

Так, в Україні, як заявляють МОЗ і його Центр громадського здоров'я (ЦГЗ), не зафіксовано жодного випадку захворювання на новий коронавірус. Але при цьому треба розуміти, що з 30 тест-систем для діагностування 2019-nCoV, закуплених у Німеччині, не використали поки що жодної. Діагностування відбувається методом виключення: людину з підозрілими симптомами тестують на грип і у разі його виявлення роблять висновок про те, що вірусу 2019-nCoV у неї немає. Але була низка випадків, коли грип не підтвердився, а співробітники Центру громадського здоров'я так і не зважилися використати тест-системи для діагностування коронавірусу. Чому? Чи то бережуть їх як зіницю ока, чи то бояться виявити страшну знахідку.

Для вірусів закон не писаний

Міністерство охорони здоров'я, Центр громадського здоров'я МОЗ і комітет Верховної Ради з питань здоров'я нації, медичної допомоги та медичного страхування протягом усього цього часу перебували в стані повного дзену. ЦГЗ, що моніторить епідситуацію в країні, не втомлюється стверджувати, що причин для занепокоєння немає, оскільки немає випадків захворювання, спричинених 2019-nCoV.

Що ж до парламентського комітету з питань здоров'я, то його голова Михайло Радуцький на всі запитання журналістів про підготовку до можливої епідемії відповідає: "Ніякого окремого національного плану в країни щодо цього немає, тому що ми чітко дотримуємося всіх рекомендацій ВООЗ". 3 лютого на погоджувальній раді фракцій голова ВР звернувся до комітету Радуцького з проханням "усіляко приєднатися до процесу" вивчення питання, пов'язаного з коронавірусом. Але за весь цей час комітет жодного разу не обговорив цієї теми на своєму засіданні. І дотепер навіть не потрудився скоригувати план роботи на 2020 рік, у якому законопроєкт про систему громадського здоров'я та забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя планують вносити на розгляд ВР у другому кварталі, тобто у квітні-червні. І справді, куди поспішати?

А з законодавчим полем у сфері епідемічного благополуччя в Україні - просто лихо. З одного боку, у нас є закон про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення (прийнятий, до речі, ще далекого 1994 року). Він передбачає можливість тимчасово обмежувати права людей і накладати на них певні зобов'язання, якщо того потребує епідеміологічна обстановка. Діє також закон про правовий режим надзвичайного стану, який надає особливі повноваження державним органам і встановлює можливі обмеження для громадян, зокрема у разі карантину. Але, з іншого боку, "карантин установлюється та скасовується Кабінетом міністрів України… за поданням головного державного санітарного лікаря України", йдеться в законі. А головного державного санітарного лікаря України як такого фізично не існує от уже кілька років. Його ліквідували разом з усією санітарно-епідеміологічною службою. Під благими намірами боротьби з корупцією. Виходячи з такої логіки, ліквідації підлягають практично всі держоргани в країні. Але навіть при лікуванні нежитю гільйотиною ми демонструємо вибірковий підхід.

До фундаменту. А потім?

Після ліквідації СЕС її функції було перерозподілено між Центром громадського здоров'я та Державною службою контролю з питань безпеки харчових продуктів і захисту споживачів. Але в постанові про створення останньої зазначено, що вона займається всіма інфекціями, крім тих, що стосуються людини. Цією функцією не наділили жодної іншої держструктури. Понад те, на місцях залишилися протиепізоотичні комісії, а протиепідемічні комісії було ліквідовано.

Було задекларовано, що Центр громадського здоров'я - це аналог американського CDC (Центру з контролю та профілактики захворювань - федерального агентства Міністерства охорони здоров'я США) і спроможний також протистояти всім біологічним загрозам. Але, по-перше, ЦГЗ навіть не є центральним органом виконавчої влади, - це лише держустанова, що не дає їй права мати такі самі повноваження, як ліквідована СЕС. А по-друге, згідно з положенням про нього, ЦГЗ займається тільки моніторингом епідеміологічної ситуації, здійснюючи це через свої представництва в областях. Він фіксує випадки захворювань, збирає статистику про кількість тих, хто захворів, і дає рекомендації з приводу того, що робити. Та оскільки це лише рекомендації, їх виконання не обов'язкове та не підлягає контролю.

Крім того, зовсім незрозуміло, які державні органи та з допомогою яких інструментів ці рекомендації повинні виконувати. Мережа лабораторій, що функціонувала при санітарно-епідеміологічній службі, перебуває в періоді напіврозпаду, а обов'язок щодо їхнього фінансування збираються покласти на органи місцевої влади. Епідеміологічне розслідування спалахів інфекційних захворювань, згідно з діючим законодавством, зобов'язані проводити центри первинної медико-санітарної допомоги. Тобто сімейні лікарі!

Наприклад, нинішньої осені у Вінницькій області було зафіксовано пташиний грип. Держспоживслужба включила всі свої інструменти реагування, оголосила карантинною зоною територію в радіусі десяти кілометрів від осередку та знищила там усіх птахів. Жоден птах - ні живий, ні у вигляді тушки - не проник через кордон, тому що до його охорони було залучено сили поліції та Нацгвардії.

Та якщо знадобляться аналогічні дії щодо вірусу, який вражає людей, то для їхнього здійснення законних підстав немає.

У пошуках виходу

11 лютого 2020 року під головуванням секретаря РНБО Олексія Данілова відбулася міжвідомча нарада, присвячена питанню запобігання загрозі епідемії нового коронавірусу. На ній було прийнято рішення рекомендувати МОЗ у тижневий термін розробити та внести пропозиції з відновлення діяльності санітарно-епідеміологічної служби на території України. А допоки роботу СЕС не буде відновлено, було запропоновано покласти обов'язки головного державного санітарного лікаря України на міністра охорони здоров'я.

Це дало б можливість задіяти раніше згадуваний закон. У країні з'явився б головний санлікар разом із інструментами прийняття рішень - відносно локалізації осередку, зосередження всіх сил і коштів, мобілізації для протистояння загрозі виникнення епідемії епідеміологів та інфекціоністів. При грамотному підході в такий спосіб можна було б налагодити чітку координацію всіх органів влади та служб, упровадити прозорі алгоритми дій щодо інфікованих і оперативної ізоляції хворих у спеціалізовані стаціонари. Звичайно, до цього потрібно було б ще додати забезпечення цих стаціонарів відповідною апаратурою, медпрепаратами та засобами індивідуального захисту для персоналу. Але головне, у країні з'явився б орган на чолі з людиною, яку було б наділено правом примусової госпіталізації, щоб не сталося так, як з кором, коли він розповсюдився Західною Україною, і його неможливо було зупинити.

Та, по-перше, і цього разу йдеться лише про рекомендації, яких традиційно ніхто не квапиться виконувати. А по-друге, нинішній міністр охорони здоров'я Зоряна Скалецька - не лікар. Більш того, депрофесіоналізація вітчизняних органів влади зайшла так далеко, що жодного лікаря немає в усьому керівництві МОЗ. До того ж проти цієї ідеї виступив голова парламентського комітету з питань здоров'я Михайло Радуцький. Головний стратег з питань охорони здоров'я в команді президента Зеленського. Теж, до речі, не лікар.

Чи варто тоді дивуватися тій інституційній неспроможності, що проявилася в діях МОЗ та інших органів влади під час евакуації з Уханя українців? Україна стала останньою державою, яка вивезла з зони епідемії своїх громадян. І весь світ спостерігав за нашою національною ганьбою. Але мало хто знає, що МОЗ планував доставити уханьських українців додому ще 11 лютого і прямо з Борисполя відпустити їх по домівках. І лише втручання авторитетних фахівців у сфері вірусології та епідеміології завадило цьому плану. В іншому разі світ узагалі б став сахатися від українців, як від чумних.

У комітеті ж ВР, як ми вже казали, панує цілковитий спокій із приводу ймовірності виникнення в Україні епідемії нового коронавірусу. Як, утім, і з приводу загрози епідемій інших інфекційних хвороб. Там воліють й далі дотримуватися рекомендацій ВООЗ і затвердженого ще до початку історії з 2019-nCoV законодавчого плану, розробляючи проєкт нового закону про систему громадського здоров'я та забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя.

Фахівці, до речі, позитивно оцінюють ідею цього законопроєкту, в основу якого покладено модель американського CDC. Але, по-перше, на їхню думку, ця модель дуже дорога для України (за приблизними оцінками, вона обійдеться в 600–700 мільйонів доларів на рік), а по-друге, для того щоб вона почала діяти, знадобиться десь півтора року. І це з урахуванням того, що сам закон затвердять не раніше літа. Словом, історія тривала. А епідеміологічна ситуація в країні та в усьому світі потребує невідкладних заходів уже зараз.

Острівці оптимізму

Що спроможне ще хоч якось підтримувати оптимізм у нинішній ситуації, то це українська наука та її конкретні представники. На тлі бездіяльності та байдужості органів влади вони виявилися найбільш відповідальними й ініціативними. Китайці, розуміючи небезпеку нового вірусу, дуже швидко розшифрували його геном, зробивши його доступним для всього світу, і розіслали розшифровку всім країнам. Наші вчені виявили ініціативу та прийшли в РНБО, заявивши про готовність розробити максимально специфічну діагностичну систему для виявлення вірусу 2019-nCoV.

У результаті тест-системи були розроблені одночасно у двох наукових установах: у лабораторії епігенетики "Діаген" Інституту геронтології НАНУ та в Інституті молекулярної біології та генетики НАНУ. Поки що їх може вистачити для діагностування кількох сотень людей, але їхня кількість із кожним днем збільшується.

Важлива обставина полягає в тому, що вартість діагностичних систем вітчизняного виробництва набагато менша за вартість імпортних. Якщо ціна кожної з 30 тест-систем, придбаних Центром громадського здоров'я в Німеччині, становить 42 720 гривень (плюс 1424 гривні на реагенти та аналіз), то одна тест-система української лабораторії "Діаген" обійдеться бюджету в 5000 гривень (плюс 100 гривень - вартість тестування одного пацієнта).

Секретар РНБО Олексій Данілов прибув у суботу, 22 лютого, в Нові Санжари разом із двома вірусологами. Вони взяли у всіх, хто перебуває в обсервації, зразки біологічного матеріалу (змив із глотки і мазок із носа) та доставили їх у вірусологічну референс-лабораторію Центру громадського здоров'я для тестування. Там їх перевірять з допомогою вітчизняних тест-систем.

Чому громадян, які прибули в Україну з Уханя, не продіагностували того ж дня, коли вони приїхали, і навіть не спромоглися зробити їм загальний аналіз крові та флюорографію, зрозуміти важко. Як і те, що МОЗ до останнього не хотів використовувати діагностичні системи українських учених. Залишається лише припускати, що хтось просто не зацікавлений у тому, щоб масово запускати їх у справу. Може, тому що це ламає перспективи заробітку на закупівлях тест-систем за кордоном? Є ще одна важлива обставина. Оскільки вірус 2019-nCoV дуже швидко мутує, "мутаціям" потрібно піддавати й тест-системи для його діагностики. Тому застосовувати вітчизняні діагностичні системи потрібно якнайшвидше, щоб учені змогли оперативно їх доопрацьовувати.

І все-таки допоки в Україну з Китаю приїхали тільки наші громадяни, а не уханьський коронавірус, шанси на успішне складання іспиту як у суспільства, так і у влади ще залишаються. Для цього потрібно проаналізувати все незроблене або зроблене абсолютно неправильно. Мобілізувати всі інституції, уповноважені виконувати функції держави та здійснювати державні сервіси, а також оперативно відтворити відсутні серед них. І, нарешті, зрозуміти, що представникам влади та експертному співтовариству в особі колишніх головних інфекціоністів, головлікарів СЕС, академіків та інших "уламків злочинного режиму" потрібно припинити суперничати немов дворові команди, натомість об'єднавшись у національну збірну. Надто вже сильний і небезпечний навіть не суперник - ворог, проти якого потрібно виступити.

Так, його поки що не видно, і, справді, велика спокуса сховати голову в пісок, переконуючи себе та всіх навколо, що нас пронесе й цього разу. Але, може, все-таки краще подивитися правді в обличчя? Новий китайський коронавірус - ще один доказ того, про що давно кажуть учені: у світі відбувається еволюція не тільки людини, а й усього іншого живого на планеті, у тому числі й вірусів. Лише за час життя одного покоління людства зафіксовано появу 40 нових інфекцій. Тобто виникнення 2019-nCoV - не поодинокий випадок, а результат закономірного процесу. Тим паче що над створенням нових вірусів працює не тільки природа.

Серед представників авторитетних медичних кіл і навіть у ВООЗ чимало тих, хто вважає новий коронавірус бойовим, що виник у результаті цілеспрямованих лабораторних досліджень. Багато хто звертає увагу на те, що його жертвами стають переважно чоловіки-представники монголоїдної раси віком понад 65 років. На цьому базувалася гіпотеза про рукотворність 2019-nCoV. Щоправда, останні новини з Італії, де виявили кілька чоловік, що ним заразилися, а двоє з них померли, спростовує цю гіпотезу. Інше запитання: італійських громадян вразив той вірус, що був від початку, або ж той, що вже мутував? Усе це означає, що ми вступаємо в еру загострення біологічних загроз. Нам потрібно усвідомити це й приготуватися до ефективного реагування на подібні ризики, а то й до боротьби із серйозними епідеміологічними викликами.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК