Від очей особливо пильних експертів не вдалося приховати жодної примітної тенденції останнього часу: вітчизняні партійні структури з підвищеною активністю почали збирати й акумулювати кошти з явним прицілом на виборчу кампанію. Звісно, дехто зі скептиків при цьому може зауважити, що такі фальстарти вже бували, та й в умовах мирного життя додаткові гроші зайвими не бувають. Але все-таки позбутися настирливого «вони щось знають» важко. І перше пояснення мобілізаційним діям політичних сил, що лежить на поверхні, пов’язано з можливістю втілення в життя президентської ідеї про проведення виборів усіх, хто тільки підлягає цій процедурі, за один рік.
Оскільки найближче свято всенародного волевиявлення в нас має відбутися наступного року, то для синхронізації всіх виборів парламенту потрібно пожертвувати двома роками своїх повноважень і переобиратися разом із Президентом. Якщо все йде до цього, збір коштів у партійні каси й інші передвиборні фонди виглядає логічним. Проте, що абсолютно не в’яжеться, то це широко відома пристрасть нашого гаранта до максимально широких повноважень і влади як такої, з одного боку, і затіяна ним політична реформа, що веде до втрати ним і першого, і другого, — з іншого. У зв’язку з цим у певних політичних колах і виникла стала думка про те, що синхронізацію виборів намічено все-таки на 2006 рік, що дозволить два роки не в парламенту відняти, а Президенту додати. Але в будь-якому випадку, рішення цього питання, як, утім, і життєздатність інших президентських ініціатив, залежить від одностайності в лавах парламентської опозиційної «четвірки». У лідерів фракції Соцпартії, Блоку Юлії Тимошенко, комуністів і «Нашої України» ми й спробували з’ясувати їхній погляд на ідею «оптових» виборів.
Юлія Тимошенко:
— Особисто я ставлюся позитивно до того, щоб країна в один день видихнула всі вибори. І з погляду агітаційної роботи, це найкращий варіант для кожної партії, кожного блоку, коли агітують за кандидатів у депутати всіх рівнів — від сільради до Верховної Ради. Але в тому контексті, у якому це збирається робити Леонід Кучма, передбачається відкласти президентські вибори 2004 року та провести їх 2006-го або
2007-го. І саме це є абсолютно неприйнятним. Пролонгація в такий спосіб повноважень Президента Кучми стане для України руйнівною. І ми не можемо допустити цього.
Стосовно можливості проведення всіх, зокрема й парламентських, виборів 2004 року, наша фракція, я вважаю, підтримала б таку пропозицію. Ми пішли б на дострокові вибори Верховної Ради, оскільки більшість у ній сьогодні штучна, дуже багато людей прийшли в неї без будь-яких ідеологічних позицій, отже й без бачення перспектив облаштування країни. І такий парламент не є дієспроможним. А про пролонгацію повноважень Леоніда Даниловича Кучми будь-якими штучними засобами не може бути й мови. Ми категорично проти цього.
Петро Симоненко:
— Питання про проведення всіх виборів одночасно чи нарізно не є принциповим в оцінці ефективності влади, її прозорості, її конструктивності, її відповідальності перед народом. На жаль, ці критерії не є ключовими у визначенні професіоналізму й відповідальності і Кабінету міністрів, і Президента, і Верховної Ради для всіх політичних сил, крім комуністів. І хоча в президентських ініціативах щодо конституційної реформи міститься пропозиція збільшити термін повноважень парламенту до п’яти років і проводити вибори й у місцеві органи влади, й у Верховну Раду, і Президента водночас, багато хто за цим бачить іншу проблему. Чи не буде це підставою для третього терміну чи продовження повноважень нині чинного Президента? Ми, комуністи, категорично проти як першого, так і другого.
Якщо вирішувати питання про встановлення однакового терміну повноважень для глави держави й парламенту, щоб якось узгодити діяльність виконавчої та законодавчої влади, то це можна зробити так: 2004 року в обов’язковому порядку обирати нового Президента, і при цьому чітко обумовити в перехідних положеннях Конституції термін його повноважень у два роки. А 2006 року, коли закінчуються повноваження діючої Верховної Ради, провести вибори терміном на п’ять років і парламенту, і президента. А загалом навряд чи в когось є сумніви в тому, що запропоновану політичну реформу підпорядковано інтересам тільки кланів й адміністрації Президента, оскільки вона є верхівковим перерозподілом повноважень. Сьогодні конституційна реформа повинна пронизувати всю вертикаль влади, а не зводитися до перерозподілу повноважень тільки в Києві.
Віктор Ющенко:
Якщо говорити про політичну реформу, то ключовим питанням є питання довіри. Нинішній владі, зокрема й Президенту, довіряють лише шість відсотків громадян. Про це свідчать усі соціологічні опитування. На моє глибоке переконання, непопулярна влада не має морального права на настільки масштабні й радикальні реформи. Життя вимагає зміни влади, а не зміни Конституції. До того ж очевидно, що за фасадом амбіційних ініціатив ховається цілком інша конструкція. Авторами «реформи» керує не бажання щось змінити, сформувати гармонію відносин між гілками влади або владою та суспільством, а хаотичний пошук будь-яких засобів пролонгувати власну владу за будь-яку ціну, знайти рецепт самозбереження, продовжити свої повноваження.
Тож усі ініціативи згори сьогодні викликають природну підозру. І передусім, ініціатива про зсув термінів виборів, про референдум і про двопалатний парламент. В ім’я чого це пропонується? Хто й коли наводив аргументи на користь проведення виборів Президента, парламенту й місцевих органів влади в один рік? У чому державна, політична й економічна доцільність таких ініціатив? Мабуть, відповідей на ці запитання в авторів «реформи» немає. І все це затівається з єдиною метою: знову посіяти смуту в політичному середовищі, у черговий раз наелектризувати ситуацію в парламенті. Ні я, ні моя фракція не підтримають ідею про зсув термінів виборів, як й ідею про двопалатний парламент або ініціативу про референдум прямої дії. Ми жорстко виступаємо проти ігнорування ролі Верховної Ради як єдиного органу, наділеного повноваженнями вносити зміни в Конституцію. Ми наполягаємо на тому, що вибори повинні відбутися в термін, установлений Конституцією.
Політична реформа — це не ревізія Конституції, а ухвалення низки законів, які можуть серйозно модернізувати існуючу політичну систему. «Наша Україна» їх чітко виписала в договорі про спільні дії в травні 2002 року. Необхідно терміново ухвалити закон про президента, про імпічмент президента, про Кабінет міністрів, про референдум, про самоврядування, про прокуратуру і, в першу чергу, закон про пропорційну систему виборів. Саме цей закон є невід’ємною частиною політичної реформи. Він повинен покласти край кримінальним зловживанням у парламенті.
Свою позицію я озвучив на зустрічі з Президентом України, що відбулася нинішнього тижня. Переконаний, політики повинні зробити все, щоб президентські вибори відбулися через півтора року та пройшли чесно й демократично. І нинішній глава держави повинен узяти на себе відповідальність за демократичність виборів. Адже саме ця обіцянка звучала в його останніх зверненнях до народу. Хотілося б у цьому випадку, щоб слова влади не розходилися з її справами.