Ціна пролонгації

Віктор Янукович розпочав із Кремлем небезпечну дипломатичну партію. Прем’єр-міністр вирішив розіграти на переговорах з росіянами таку карту, як строки базування російського Чорноморського флоту в Криму. Цей висновок можна зробити з останніх коментарів глави уряду, які дають підстави стверджувати: Янукович вважає за можливе перебування російського флоту на українській території і після 2017 року.

Подібну думку вперше в історії України висловив український чиновник настільки високого рангу. І вперше за останній час в української влади немає єдиної і публічно чітко артикульованої позиції з питання базування ЧФ Росії, оскільки заяви прем’єра радикально відрізняються від позиції, неодноразово озвученої президентом і профільними членами уряду (йдеться, насамперед, про глав зовнішньополітичного та оборонного відомств): Конституція забороняє розміщувати на території країни іноземні військові бази, і тому російський флот перебуватиме в Україні лише до 2017-го.

Ситуація, що виникла, криє в собі серйозні наслідки. Насамперед тому, що заяви Януковича відкривають для Кремля нові можливості ведення переговорів щодо функціонування Чорноморського флоту в Україні. Вони дають російським політикам змогу за лаштунками вдарити по руках із деякими представниками українських органів виконавчої влади й таємно вирішити подальшу долю російської бази.

Якщо говорити про тактику російської сторони, то можна виділити два складники переговорного процесу. По-перше, це переговори на рівні українсько-російської підкомісії з питань функціонування ЧФ РФ і його перебування на території України та російсько-української міждержавної комісії Ющенко—Путін. Останній раунд, який відбувся тиждень тому в Севастополі, був досить успішний у плані впорядкування функціонування військово-морської бази та перебування російських військових у нашій країні. Так, українській дипломатії вдалося домогтися від росіян згоди на припинення практики суборенди, тому це питання вже вийшло на фінішну пряму. Серед досягнутого зазначимо також, що відтепер військовослужбовці російського Чорноморського флоту, які проживають за територією дислокованих в Україні військових частин, мають реєструватися в управліннях МВС на місцях.

Є посування у питанні екології. Намітився деякий прогрес і в інвентаризації. Втім, успіх цей відносний. Так, росіяни погодилися на інвентаризацію земельних ділянок і об’єктів, які використовує ЧФ Росії. Проте під сумнівом залишається методика її проведення.

Але серед множини нерозв’язаних проблем — врегулювання діяльності російських судів і прокуратури в місцях дислокації ЧФ РФ, передача Україні засобів гідрографічного забезпечення, проведення українською стороною інспекції підрозділів військово-морської бази, підготовка угоди щодо дій у критичних ситуаціях, з’ясовування точної чисельності складу російських військових, які перебувають на українській землі тощо. Позиції сторін тут поки діаметрально протилежні. Українці, наприклад, наполягають на негайному поверненні нашій країні об’єктів навігаційно-гідрографічного забезпечення (НГЗ), які займає російський Чорноморський флот. Росіяни ж згодні на передачу об’єктів НГЗ українській стороні тільки після 2017 року.

Очевидно, що вони навмисне затягують рішення цих принципових для українців питань. Не в останню чергу тому, що вважають: чим більше непевності, тим сильніші позиції займає Чорноморський флот у Криму, тим більше в нього можливостей впливати на політичні процеси на півострові зокрема і в Україні в цілому. Адже Кремль використовує свої військові бази в пострадянських країнах як засіб, що сприяє утримуванню цих держав у сфері російського впливу.

Утім, українські дипломати мають важелі, які можуть змусити росіян бути більш поступливими. Деякі з них стосуються військово-політичних і військово-технічних умов перебування російських моряків-чорноморців, інші передбачають економічні методи впливу. Наприклад, нині Київ погодився на спрощений режим перетинання кордону України кораблями Чорноморського флоту. Але, за словами глави української делегації, першого заступника міністра закордонних справ Володимира Огризка, «він може бути спрощений, а може бути і не спрощений». Не варто забувати і про порядок пересування військових одиниць ЧФ територією Криму, який визначає українська влада. І у разі чого, він також може бути більш жорстким. Утім, ці кроки можливі тільки за умови наявності відповідної політичної волі в керівництва країни.

Аналізуючи тактику російської дипломатії, не можна не зауважити й інше: у рамках підкомісії росіяни готові обговорювати і йти на поступки тільки в другорядних для Москви питаннях. Що ж до військово-політичної сфери діяльності Чорноморського флоту РФ на території України (а вона становить для Кремля найбільший інтерес), то російські дипломати хоч і обговорюють її зі своїми українськими колегами, але вирішувати воліють за рамками підкомісії.

У Кремлі вважають, що такі питання, як порядок перетину кордону кораблями ЧФ РФ, переозброєння Чорноморського флоту, подовження строків базування флоту в Криму, мають обговорюватися на найвищому політичному рівні. При цьому, зважаючи на все, у Москві здебільшого узгоджують тему умов і часу базування російського флоту з питаннями енергетичних і економічних преференцій Україні в цілому і деяким українським бізнес-структурам, зокрема. І в такий спосіб намагаються вирішити основне завдання — домогтися того, щоб Чорноморський флот і далі базувався в Севастополі й нікуди звідти не йшов.

Ще півроку тому така «медова дипломатія» росіян здавалася неефективною. Однак нині Москва має реальні шанси на успіх. Підстави для цього дають самі українські політики та чиновники. Так, Верховна Рада, де більшість за «антикризовою коаліцією», відмовилася створювати спеціальну комісію для парламентського супроводу виконання базової угоди про тимчасове перебування ЧФ РФ в Україні. Водночас, як уже йшлося вище, Віктор Янукович багатозначно заявляє, що питання базування Чорноморського флоту Російської Федерації на українській території після 2017 року вирішуватиметься, виходячи з того, наскільки це буде вигідно Україні та Росії.

При цьому прем’єр-міністр якось випускає з уваги положення української Конституції: стаття 17 Основного Закону забороняє розміщення на території України будь-яких іноземних військових баз — і російських, і натовських. (Нагадаємо, що перебування російських військових моряків нині регулює лише пункт 14 перехідних положень Основного Закону.) Та яка вже тут Конституція, коли на кону — поступки росіян у питанні ціни на газ! Адже прем’єр відразу робить більш ніж прозорий натяк: питання подовження перебування російського флоту на українській території розглядатиметься «під кутом зору і політичних, і економічних відносин із Росією». Що ж, виходить, мали рацію ті українські чиновники, які прогнозували, що коли й була політична складова в останніх газових переговорах, то вона виявиться «у роботі уряду або певних органів управління в процесі їхньої господарської діяльності».

Слова Віктора Януковича можна розцінити як спробу піддобрити росіян, аби отримати певні економічні та енергетичні преференції. А можна — й як своєрідний спосіб шантажу Кремля з тією самою меркантильною метою. І не слід дивуватися, якщо останнє припущення (нехай навіть найфантастичніше) виявиться правильним. І все-таки, для українського прем’єра проігнорувати Конституцію та пожертвувати національною безпекою країни заради тимчасових переваг означає виявити політичну недалекоглядність. Адже Чорноморський флот Росії, як свідчать події останніх п’ятнадцяти років, це дестабілізуючий чинник у Криму. І самою своєю присутністю на півострові не просто стимулює сепаратистські настрої. Як показали нещодавні події у Феодосії, ЧФ Росії є інструментом впливу ззовні на політичні події на українському півострові.

Цей негатив не може перекрити навіть економічна вигода від присутності російського флоту, яка при ближчому розгляді здається досить міфічною. Щорічно надходження від ЧФ РФ у міський бюджет Севастополя скорочуються: якщо кілька років тому на флот припадало близько 25% надходжень у скарбницю міста, то сьогодні ця цифра становить десь 15%. Понад те: присутність флоту стримує економічний розвиток Севастополя, не даючи йому можливості стати повноцінним морським портом і туристичним містом. Бачаться перебільшеними й розмови про прибутки, одержувані українцями від експлуатації російськими військовими деяких об’єктів. Грошей, котрі дають росіяни за використання Севастопольської РЛС, наприклад, ледь вистачає для утримання цього об’єкту...

Заяви Януковича роблять уразливою позицію українських перемовників. Зокрема й у такому питанні, як модернізація частини Чорноморського флоту, що базується в Криму. Для росіян переозброєння флоту — одне з найпринциповіших питань, оскільки від його вирішення залежить боєздатність бази в Севастополі. Адже по суті, як зазначають військові експерти, флот, який нині базується в Криму, — це металобрухт, що поступово іржавіє. І якщо вже зараз не почати відновлення парку військово-повітряних сил і корабельного складу флоту, його переозброєння, то через кілька років боєздатним залишиться лише з десяток кораблів. Однак справа в тому, що в базових угодах не передбачене питання про модернізацію флоту. Тому росіяни й намагаються на найвищому рівні вирішити це питання.

Наприкінці дев’яностих російським дипломатам це вдалося: за часів президентства Леоніда Кучми Київ прийняв політичне рішення піти назустріч побажанням Москви. Тоді відбулася заміна старих бомбардувальників Су-17 на сучасніші Су-24м, спроможні нести ядерну зброю, а ЧФ був доозброєний ракетними кораблями на повітряній подушці «Самум» і «Бора». Останніми роками російські дипломати пропонували своїм українським партнерам у переговорах своєрідний пакет: в обмін на угоди, у прийнятті яких зацікавлений Київ, підписуються документи, котрі дозволяють модернізацію флоту.

Проте такі пропозиції не проходили, оскільки тактика переговорного процесу української сторони серед іншого ґрунтується й на такій тезі: можливо, єдиний спосіб змусити російські військово-морські підрозділи залишити межі України — не дати їм переозброїтися і чекати, поки згниють кораблі, які базуються в Севастополі. Якщо в Москві зацікавлені у збереженні боєздатного Чорноморського флоту, то нинішня позиція Києва змусить росіян розміщувати нові кораблі в російських портах Чорного моря і приведе до розвитку Новоросійської військово-морської бази. Тому, коли на переговорах заходить мова про переозброєння флоту, українці відстоюють принцип «тип на тип, клас на клас». Що, своєю чергою, не влаштовує росіян. Нині ж, після заяв українського прем’єра, Москва знову отримала серйозний шанс домогтися від Києва політичного рішення щодо модернізації підрозділів військово-морської бази...

Заяви Віктора Януковича щодо Чорноморського флоту окреслили ще одну проблему. Слова прем’єр-міністра, що «є ще 10 років на пошук рішення з питання базування Чорноморського флоту в Криму», свідчать про те, що глава уряду та його радники не уявляють собі всієї складності технічної сторони виведення флоту. Київ не може 2016 року оголосити, що не має наміру подовжувати строк дії угоди про перебування Чорноморського флоту на території України, і сподіватися, що моряки моментально перебазуються до Новоросійська. Виведення ЧФ РФ з Криму — тривала процедура, що може зайняти від десяти до п’ятнадцяти років. Цей погляд поділяють і російські, і українські експерти. Адже проблема виведення російського флоту не обмежується тільки технічною проблемою розміщення кораблів на новій базі: якщо українська влада і далі не дозволятиме росіянам модернізувати флот, то до 2017 року боєздатними залишаться з десяток кораблів, вивести які з Севастополя й розмістити у Новоросійську не становитиме великої проблеми. Як показує досвід виведення російських військ з країн Східної Європи, головна проблема полягає в соціальній сфері, як-от: у розміщенні на новому місці служби військових і членів їхніх сімей.

Щоб процедура виведення російських підрозділів пройшла нормально й у максимально стислі строки, до неї слід готуватися вже нині. «Справді, будівництво нової військово-морської бази обійдеться дорого, але утримувати небоєздатний флот коштує Росії ще дорожче. Тому вкладення коштів, що виділяються, у розвиток проекту в Новоросійську дасть змогу вже 2007 року почати розміщення нових кораблів на своїй території, і до 2017 року без політичних і соціальних проблем вирішити завдання виведення флоту на свою територію», — таку думку висловив у бесіді з «ДТ»» колишній командувач ВМС України Володимир Безкоровайний. Але українська влада має вже нині давати росіянам чіткі й зрозумілі сигнали і готувати відповідні документи. Наприклад, угоду «Про порядок виведення Чорноморського флоту Російської Федерації з території України», після підписання якої уряд РФ почне планове фінансування будівництва військово-морської бази на своїй території. Проте на Грушевського, схоже, до таких рішучих кроків поки що не готові...