ТРУД(Б)НА СПРАВА

Начитавшись і наслухавшись різноманітних коментарів стосовно візиту (і, головне, його результатів) прем’єр-міністра України Віктора Ющенка в білокамінну, справді можна подумати, що він «провалив» українсько-російські переговори на «трубну» тему. «Трубну» й дуже важку не лише в сенсі вимог росіян щодо обмеження поставок виготовлених українськими заводами труб на ринок Росії. Про трубу йшлося й у ще одній частині переговорів — традиційній уже українсько-російській перманентній проблемі — про борги України «Газпрому». Очевидно, що напередодні «урядового питання» в парламенті багатьом опонентам Віктора Андрійовича вигідно представляти все, що відбулося й відбувається, саме в такому, провальному, світлі. І справді мало знайшлося людей, котрі не кинули камінь в українського прем’єра.

Хоча, якщо все-таки бути послідовними, доречно пригадати (або поцікавитися, якщо для вас це нова тема) історію, приміром, того ж таки «трубного питання». «ДТ», до речі, не раз зверталося до цієї теми. Спочатку — у зв’язку з антидемпінговими процесами в Європі проти українських виробників переважно безшовних труб (див. «ЗН» №3 від 23 січня 1999 року). Потім уже в зв’язку з початком антидемпінгового розслідування росіянами (див. «ДТ» №№46 та 51 за 2000 рік). Проте «за дужками» тих публікацій залишилися вельми істотні нюанси, які, на мій погляд, дуже багато пояснюють, зокрема стосовно трудності «трубності». Як запропонував один з авторів «ДТ», котрий давно та професійно займається цією темою, почнімо з проблеми кодування продукції.

Як і радить нам професіонал, поставимо спочатку риторичне запитання: «Чи відомо українським метрам, що вони користуються чи рекомендують користуватися неправильним перекладом Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності на російську (українську) мову?»

У міжнародному варіанті, підкреслює наш експерт, англійською мовою код 7304 викладається так: «Tubes, pipes and hollow profiles, seamless, of iron (other than cast iron) or steel», або, в перекладі на російську: «Трубы и полые профили, бесшовные, стальные, исключая чугунные».

А в офіційному документі «Товарная номенклатура внешнеэкономической деятельности Содружества независимых государств (ТН ВЭД СНГ)», у редакції від 19 червня 1996 року код 7304 перекладено як: «Трубы, трубки и профили пустотелые, бесшовные, из черных металлов (кроме чугунного литья)».

Бачите різницю: в оригіналі (тобто визнаному в усьому цивілізованому світі документі) про трубки й чавунне литво навіть не згадується! Аналогічні ляпсуси притаманні й іншим кодам трубної продукції.

Не потрібно бути профі й тим паче, як то кажуть, лізти в трубу, аби збагнути, що Україна, та й Росія, у ряді випадків користується інакшою, ніж визнана в усьому світі, системою кодування. Не говорячи вже про те, що визнана в Європі система кодування має істотну відмінність, приміром, від системи США й деяких інших країн.

«Гаразд, трубники не знають цієї специфіки, — говорить наш профі. — Але юристи, котрі спеціалізуються на зовнішньоекономічній діяльності, просто зобов’язані володіти цими, не бозна якими складними нюансами». Можливо, він і помиляється. Але, скоріш за все, не дуже. Та навіть коли так, вельми цікаво дізнатися, до чого це призводить і може призвести.

Про те, як українські трубники самі себе «висікли»

Спочатку трішки історії, з якою ви, скоріш за все, уже знайомі. Але винятково заради коректності аналізу нагадаємо ключові моменти.

Отже, 26 листопада 1998 року Європейська комісія повідомленням 98/С 353/G8 оголосила про початок антидемпінгового розслідування в частині імпорту сталевих безшовних труб, які поставляли Хорватія і Україна. Номенклатуру цих труб було визначено кодами 7304 10 10; 7304 10 30; 7304 31 99 і 7304 39 93. Далі пішли рутинні процедури: збір інформації про кількість завезених у країни ЄС труб, про ціни їх закупок, з’ясування обгрунтованості цін на труби, встановлювані українськими виробниками, переговори, консультації тощо. Інтереси української сторони захищала юридична фірма Magister & Partners. Після тривалого розгляду європейці все ж ухвалили рішення про обмеження українського експорту сталевих безшовних труб у країни Європейської співдружності до рівня не більше 30000 тонн за рік. Це більш як уп’ятеро менше обсягу, експортованого українськими виробниками на європейський ринок за останні два роки.

Відповідний документ підписали директори трьох найбільших трубних заводів України. Згодом у пресі з’явилася заява представника фірми Magister & Partners про те, що вони зробили все можливе для порятунку українських трубників. І вони справді багато зробили. Але тільки наш профі не згоден із тим, що це було все, що можна було зробити. Чому? Наш профі пропонує таку версію відповіді на це запитання.

«Спочатку давайте проаналізуємо формулювання вказаних кодів. В оригіналі їх викладено так: а) шестирозрядна індикація 7304 10 «Line pipe of kind used for oil or gas pipelines» (труби для трубопроводів, типу застосовуваних для транспортування нафти й газу). Наступні два розряди — 7304 10 10 і 7304 10 30 — уточнюючи розміри діаметрів, у даному випадку не мають принципового значення. Під ці коди потрапляють сталеві безшовні труби, які поставляли українські заводи у відносно невеликих кількостях за ДІН 1629. Тут усе більш-менш ясно: поставки відносно малі, ціни, хоча й нижчі від заведених у Європі, але були не настільки визивними.

Увесь сир-бор розгорівся через масові поставки в Італію українських труб другого сорту, а також труб із зниженими вимогами за Держстандартом. Ініціатором антидемпінгового розслідування нібито виступила італійська митниця, яка не одержувала суттєвих платежів за ввізним митом. Доставка таких труб здійснювалася кораблями різними каналами, зокрема за допомогою поспіхом створених певними українськими трубними заводами спільних фірм».

Свого часу фахівці Трубного інституту (Дніпропетровськ) не раз попереджали директорів заводів про можливість ініціювання антидемпінгових розслідувань, та, певне, бажання одержати швидкі гроші перемогло. Але, як і пропонує наш експерт, не чіпатимемо цей бік проблеми, постараємося коректно аналізувати проблему. Для цього зупинимося на правомочності трактування кодів 7304 31 99 і 7304 39 91. Цей момент є центральним для аналізованої проблеми. Пригадаємо, що саме за цими кодами, а не за якими-небудь іншими ініційовано антидемпінгове розслідування.

«В оригіналі код 7304 31 у шестирозрядній індикації викладено: —cold —drown or cold-rolled (cold-reduced) (холоднотягнуті або холоднокатані (обтиснуті на холоді), а його розширення до восьмирозрядного 7304 31 99 елементарно просто: — Other (інші). Код 7304 39 у шестирозрядній індикації записаний теж елементарно просто: — Other (інші), а його розширення до восьмирозрядного 7304 39 91: — Not exceeding 168,3 mm (не більше 168,3 мм).

Зверніть увагу — усе ніби-то просто. Але водночас і не просто, бо практично невизначено. У цьому й полягає основна складність.

З урахуванням цього випливала елементарна стратегія поведінки українських «відповідачів»: довести, що труби, поставлені з вимогами за Держстандартом, не потрапляють у зазначені коди.

Як потрібно було це зробити — інше питання. Але для початку потрібно досить добре розбиратися в кодуванні, у різноманітних стандартах тощо.

Мені можуть заперечити, ми всі розумні потім, а нам потрібно було терміново знайти компроміс. Гаразд. Але навіщо підписувати угоду з розпливчастими визначеннями продукції, яка підпадає під дію квот? Давайте розглянемо, що записали:

— seamless tubes of circular cross-section, of iron or non-alloy steel, cold drawn or cold-rolled, other than precision tubes and falling within CN code 7304 31 99 listed in Annex I of Regulation (EC) № 1734/96, and;

— other tubes of circular cross-section, of iron or non-alloy steel, other than threaded or threadable, of an external diameter not exceeding 406 mm and falling within CN code 7304 31 99 and 7304 39 93 listed in Annex I of Regulation (EC) № 1734/96.

Адже ці записи перекривають можливість поставок величезної номенклатури продукції трубних заводів України. Зверніть увагу на те, що ці формулювання грунтуються не на призначенні труб, а на способі їх виготовлення. При цьому заборонна частина стосується всіх засобів виробництва безшовних труб, зокрема холоднодеформованих усіх розмірів і гарячодеформованих діаметром до 168,3 мм.

Цей момент і є надзвичайно грубою помилкою української сторони. Потрібно чітко розуміти, що кодування є важливим юридичним документом при імпорті продукції, тож до неї слід ставитися професійно.

Що відбувається нині. Уявімо собі, що на кордон країн ЄС з України надходять безшовні труби, поставлені для механічної обробки за ДІН ЄН 10294, або для загального машинобудування за ДІН ЄН 10297, або за ДІН ЄН 10287 для підземних трубопроводів, або ще за десятком стандартів, які не мають чіткого визначення в Гармонізованій системі. Місцевий митник, не маючи чіткого уявлення про особливості цих труб, але зацікавлений у підвищенні ввізного мита, миттєво відносить їх у розряд Other й оподатковує митом порядку 50% заявленої вартості. Контракт миттєво розвалюється.

Як тут не погодитися з метром із Magister & Partners, що було зроблено все можливе, але зроблено все... для того, щоб самих себе висікти.

Ну добре юристи, вони не доки в цих технічних нюансах, але ж самі «трубники» зобов’язані розуміти, до чого призведе таке формулювання. Чи досить компетентних фахівців не знайшлося? На жаль, із цим доводиться зіштовхуватися дедалі частіше, і не тільки в трубній галузі. Але, як то кажуть, тут медицина безсила.

Тема кодування цими ляпсусами далеко не вичерпується. І залишається додати, що потенційні покупці, почувши про безшовні труби походженням з України, тікають від них, як чорт від ладану. І вини закордонних «трубних баронів» у цьому немає. Повірте, вони, «барони», українську трубну промисловість серйозно не сприймають. А палко дякувати за такий подарунок слід наших «орлів».

Не дивуйтеся, незабаром виникне аналогічна ситуація зі зварними трубами, експортованими Україною. У Європу їх везуть кораблями і знов-таки за викидними цінами. Тож вітчизняні юристи від ВЕД без роботи не залишаться...»

Антидемпінг
по-російськи

Переходячи до проблеми «труб(д)них» відносин Україна — Росія, наш експерт пропонує спочатку разом спробувати довести нескладну теорему. І для цього скористатися, з певною часткою спрощення, методом доказу від протилежного, суть якого полягає в доказі очевидності абсурду вихідного твердження (таким методом іноді користуються в математиці).

Отже, дано: Росія вживає антидемпінгових заходів щодо поставок сталевих труб з України.

«Доказ (спрощений варіант можливої української аргументації):

— Мужики, ви там не клейте дурня, ми вам поставляли щороку по 700—750 тисяч тонн сталевих труб і будемо поставляти. Ваші проблеми нас не цікавлять, віддайте нашу частку, бо інакше...!!!

— ...

— Ми ваші труби та гроші рахувати добре вміємо. У нас у цій частині такі фахівці є, що ваші Березовські разом із Гусинськими — просто першоклашки. Один наш земляк (правда, він зараз у тривалому від’їзді за кордоном) такий варіант із зарубіжними банками й офшорними зонами закрутив, що їхні хвалені пінкертони з ФБР котрий вже рік розібратися не можуть, куди він грошики заховав. Тепер вони, пінкертони, змушені ретельно вивчати географію всяких там Карибських і Кайманових островів. Тож відразу здавайтеся, бо гірше буде.

— ...

— Що ви там роздзвонили по всьому світу, нібито ми у вас газ крадемо? Адже вам хорошою німецькою мовою популярно пояснили різницю між «розкраданням» і «несанкціонованим відбором». Що, часопис Spiegel не читали? Читати треба! Ну, беремо, але ж сущі дрібниці, не зубожієте! А ще старшою сестрою називаєтеся! Ганьба, ганьба, шановні добродii!

— ...

— Та ви знаєте, з ким маєте справу? Дивіться, дограєтеся! І ще: не надумайте від наших КРАЗів відмовитися. Оригінальна машина — возить мало, важить багато. Глядіть, ще проситимете!!!

Але найубивчішим аргументом для Росії, ясна річ, може стати грізне попередження, поширене в мережі Інтернет, від самого голови правління групи Interpipe пана Куликова. Він увесь світ повідомив, що коли Росія не послухається, то Україна звернеться аж в арбітражну комісію Міждержавного євразійського об’єднання. Правда, поки що тільки з проханням … розглянути дії російських виробників труб. Можете собі уявити, як вони, там, у Росії, перелякалися?»

Так іронічно описав цю історію наш експерт. А коли серйозно, то, як закликає наш експерт, не забувайте про наслідки. Вони давно обіцяли бути дуже серйозними. Задовго до «трубного» візиту прем’єр-міністра України в Москву наш експерт прогнозував: «Проблему, найімовірніше, розв’яжуть дуже просто: Росія встановить квоту порядку 400—500 тисяч тонн за рік на всі види труб, але одержуватиме переважно зварні труби Харцизького заводу. Їх використовуватимуть для будівництва магістрального газопроводу в обхід України. Ще щось закупить, але так, дрібнички. На цьому все й закінчиться. Спільноті оголосять, що Україна в такий спосіб бере участь у будівництві газопроводу, який обходить її територію, і що таким чином її інтереси враховано. Проблему вичерпано?!»

Крім того, наш експерт дійшов дуже неприємного висновку: «Думаю, що до участі в серйозних антидемпінгових тяжбах Україна просто не готова. Головним чином, через відсутність компетентних фахівців.

Україні слід знати, що Росія, не покладаючись на власних Кулібіних, для захисту експортних інтересів використовує найдосвідченіші юридичні фірми світу, приміром, WHITE & CASE (htpp://www.whitecase.com). Я рекомендував би нашим спецам уважно прочитати статтю співробітника цієї фірми (Richard King «Russian Safeguard Action Against Imports of Pipe and Tubes Products»), опубліковану декілька місяців тому в мережі TubeNet. Як випливає зокрема і з цього матеріалу, «наших хлопців уже там чекають».

А якщо вже їм кортить, то нехай спочатку вивчать кодування трубної продукції та зберуть достовірну інформацію про попередні поставки труб за кожною позицією. Інакше — знову пошиються в дурні».

Компроміс...

або Хто кому «труб(д)ник»?

Процитовану вище думку було висловлено задовго до минулотижневого візиту прем’єра В.Ющенка в Москву. І, мабуть, ви здогадалися, що, за великим рахунком, В.Ющенко тут ні при чому. Але, як уже говорилося, багатьом в Україні з кількох причин дуже хотілося б, аби в ту саму «обіцяну калюжу» потрапив саме В.Ю. Та куди б він не потрапив, навряд чи, з огляду на вищесказане, його можна звинувачувати в тому, чого він усе-таки зумів (напевне, всупереч багато чому) домогтися від росіян. Певне, не дурно росіяни називають Віктора Андрійовича «найскладнішим переговорником». І, думаю, зовсім не тому, що останні переговори прем’єрів двох держав тривали десять годин поспіль і закінчилися, образно кажучи, на компромісній ноті вночі з вівторка на середу. (Так воно повелося в українців — усі принципові рішення приймати в ночі... Хоча народна мудрість як і раніше говорить, що ранок від вечора мудріший. А мо’ це і є — компроміс?..)

Так чи інакше, а росіяни й українці домовилися, що цього року українські виробники труб малого й середнього діаметра, що поставляються на російський ринок, «самообмежаться» обсягом у 485 тис. тонн. Іншими словами, з України щомісяця повинно експортуватися в Росію близько 40,4 тис. тонн труб малого й середнього діаметра. (Прошу зазначити, цифри ці взято з інформаційного повідомлення уряду РФ.) Тож коли відняти від цієї загальної суми обумовленого обсягу поставок квоту за майже минулі чотири місяці, то до кінця року українці зможуть експортувати (якщо квоту не змінять) близько 323 тис. тонн труб.

Крім того, якщо вірити повідомленням інформагентств, то до кінця ж року з України на російський ринок може надійти ще й 135 тис. тонн труб великого діаметра. Тобто на цей рік загальну «трубну» квоту для України росіяни попередньо визначили в 620 тис. тонн. З урахуванням уже зроблених поставок експортувати залишилося близько 460 тис. тонн труб усіх видів.

Росіяни, у свою чергу, спочатку зобов’язалися не запроваджувати щодо українських труб імпортне мито (а загрожувало українським «трубникам» імпортне мито в 20—40%, а то й у 60% — залежно від виду експортованих труб). Хоча в ЗМІ стосовно цього були аж надто суперечливі дані. Одні видання називали візит В.Ю. цілком «провальним» (приміром, «Известия»: «Полная труба среднего диаметра»; «Київські відомості»: «Переговори ціною в прем’єрство»); інші — відносно. Але ж ми з вами вже знаємо, що визначало результат цих переговорів. Принаймні у «труб(д)ному питанні»... Отже, досягнуті прем’єром В.Ющенком результати, за великим рахунком, можна визначити як мінімум нормальними. Інша річ, що згодом сторони можуть дещо скоригувати свої позиції. Причому настільки, що від початкових домовленостей може нічого й не залишитися. Так уже траплялося в історії українсько-російських торговельних відносин.

Енерго- і носії

Крім «трубної» проблеми український прем’єр обговорював з росіянами й інші, не менш серйозні теми — борги за російський газ і умови об’єднання енергосистем України й Росії.

Напередодні візиту в білокамінну В.Ющенко в телеінтерв’ю «Новому каналу» сказав, що ні про яке транзитне перетікання російської електроенергії на Захід не йдеться. Принаймні як умову об’єднання енергосистем двох держав Україна це не розглядала. Йшлося, мовляв, про «нульове» перетікання. А це означає, що українська сторона не збиралася влазити в «електроенергетичні» борги перед росіянами.

Проте росіяни, очевидно, на це дивляться інакше. Бо з якої радості з’явилися б категоричні коментарі представників РАТ «ЄЕС Росії» у тому дусі, що коли Україна не погодиться на їхній «енерговихід на Захід» через свою територію, то й говорити немає про що?..

Так чи інакше, а енергосистеми України й Росії досі працюють в автономних режимах.

На тлі «трубної трудності», якось непоміченими (себто не коментованими) залишилися нюанси узгодження позицій України й Росії щодо визначення суми й варіантів погашення нагромадженої української заборгованості перед російським «Газпромом». Можливо, так і має бути. Принаймні український прем’єр і його офіційні супроводжуючі особи визнали за краще не розводитися щодо цього. І, певне, правильно зробили.

Зате росіяни не поскупилися на коментарі. Перед візитом Ющенка в Москву глава ВАТ «Газпром» Вяхірєв однозначно заявив, що, мовляв, не вдоволені «газпромівці» домовленістю з Україною, а точніше — із НАКом «Нафтогаз України», яка передбачає створення страхового запасу газу для різних надзвичайних випадків в Україні, а також можливість відстрочки й конвертування українських боргів за використаний газ в облігації зовнішньої позики під гарантії уряду України. (Докладніше цю схему й методи описано в «ДТ» №5 від 3 лютого 2001 року в матеріалі «Газпромівки-2».)

Знов-таки, напередодні візиту в Москву, В.Ющенко заявив, що вважає вичерпаною тему українських боргів за російський газ тому, що сторони узгодили механізм взаєморозрахунків, який дозволяє в робочому режимі автоматично оформляти всі «несанкціоновані» росіянами відбори газу в Україні.

Схоже, «Газпрому» це не дуже подобається... Можливо, й цим пояснюється те, що досі сторони не визначили чітко суму української заборгованості за колись використаний російський газ. А цей факт зацікавленим сторонам, компаніям і особистостям дає підстави для всіляких тлумачень ситуації.