Поп-зірка, політик, менеджер

Міністерство культури та мистецтв України в новому уряді очолить народна артистка України Оксана Білозір, відома своєю політичною активністю, чітко окресленою громадянською позицією і піснями, багато з яких стали хітами в консервативних народних масах. Мала батьківщина Оксани Білозір (народилася 30.05.1957 р.) — Рівненська область. Музичну освіту здобула у Львівському музично-педагогічному училищі та Львівській консерваторії. Під час навчання у ВНЗ стала солісткою вокально-інструментального ансамблю «Ватра», а 1994-го організувала власну групу «Оксана». Відтоді випустила не один альбом, що користується популярністю не лише в нашій країні, а й за її межами. Оксана Володимирівна, незважаючи на вже підкорені вершини, не соромлячись, продовжує навчатися, її не лякає праця проходження «гранітних порід» нових знань, що вселяє надію, з огляду на нинішнє призначення. Бурхлива громадська та концертна діяльність не перешкоджали пані Білозір закінчити Дипломатичну академію й одержати диплом магістра зовнішньої політики та дипломатії. Крім того, вона завідує кафедрою естради факультету музичного мистецтва Київського національного університету культури та мистецтв. Будучи народним послом України, главою громадської організації «Українська взаємодопомога», Оксана Білозір багато зробила для створення і втілення в життя законодавчої бази, що захищає права та гідність наших земляків, які унаслідок різноманітних обставин перебувають за кордоном. У ряду життєвих пріоритетів Оксани Володимирівни не останнє місце посідають сімейні цінності. Що дуже важливо — чиновник, який любить і вміє облаштувати свій дім, прагнутиме до гармонії у своєму відомстві.

Судячи з програми уряду Юлії Тимошенко, культура не лише не є пріоритетною галуззю, хоча вже навіть школяр розуміє, що саме від неї залежить настрій умів і сердець співгромадян, а й на «задвірках» їй відведено крихітний закуток. Кілька загальних фраз про збереження духовності, пропаганду історико-культурної спадщини, свободу ЗМІ та мовну толерантність і неконкретні обіцянки державної підтримки культури по всіх її векторах. Щоправда, про кіно не сказано нічого. Напевно, тому що вирішується питання про автономію кіно від міністерства, що було б логічним — занадто великим є його сегмент і суспільно-ідеологічний, і виробничий, і творчий. Чого ж очікують від нового міністра залежні від нього «культурні шари»?

Тамара Вилегжаніна, генеральний директор Парламентської бібліотеки:

— Вважаю, що від особистості залежить багато чого. Сподіваємося на плідну співпрацю з новим міністром, яка, вочевидь, розуміє, наскільки важливі для суспільства бібліотеки. Для нас головне, щоб фінансування було стабільним і на перспективу. Необхідно розробити концепцію бібліотечної справи, що відповідає світовим досягненням у нашій галузі, ухвалити Закон про бібліотеки, проект якого вже розроблений депутатами і провідними фахівцями в нашій галузі. Вже ухвалено постанову, яку ми давно чекали, — про доплату за вислугу років. Це дасть можливість підвищити престиж професії, закріпити кадри. Міністерство культури зараз розробляє механізм цих виплат. Загалом, ми чекаємо плідної роботи та змін на краще.

Едуард Митницький, народний артист України, художній керівник-директор Театру на Лівому березі:

— Вірю в уряд Ющенка. Без Томенка призначення міністра культури України навряд чи може відбутися. Прем’єр Тимошенко і міністр культури Білозір — патріоти (прошу не плутати з націоналізмом). Їх вирізняє європейська орієнтація і сприйняття життя. Вони розуміють, що хліб і культура — базис, а мистецтво — казка, без якої не виростити добру душу дитини. Без культури й мистецтва народ не здобуде свободу, честь, гідність. Культура та мистецтво мають стати оплотом нової влади. Для Оксани Білозір добробут України, гадаю, — сенс життя у професії і політиці. Хочеться вірити: новий міністр побачить деформації у міністерській політиці: епідемію академізації театрів, їх моральне і фахове розкладання принизливими, злидарськими зарплатами на тлі панського забезпечення деяких театрів табачниківськими щедротами (без видимих творчих злетів, а отже, й об’єктивних причин).

Після мого виступу на радіо «Ера» мені поставили запитання: «Чи змиє патріотична хвиля, немов цунамі, російськомовність в Україні?» Я відповів: «Нова влада покликана реанімувати економіку й мораль. Встановити життя за законами, а не «по поняттях». А що таке закони, мораль і моральність? Свобода! А свобода — значить вибір! А вибір — багатобарвність української Державної веселки!»

Тетяна Грущенко, керівник служби інформації Національного музею українського мистецтва:

— Ми не знайомі особисто з пані Білозір і я не знаю її особистих якостей, але головне — бажання працювати на благо. На жаль, наш Національний музей зараз десь у хвості музеїв світу. Музеї Росії дуже просунулися завдяки Соросу. Тоді як наш Фонд «Відродження» давав дуже мало грантів. Звісно, справа у фінансуванні, але не лише державному. Національні музеї в Америці одержують від держави лише 18%, інше заробляють самі. Форми найрізноманітніші: від оренди площ під спеціальні акції до купівлі акцій, дивіденди з яких ідуть на розвиток музею. Існують благодійні фонди, фонди друзів музею тощо. Все це можливо й у нас — є люди, готові давати кошти на розвиток музеїв, але... немає «Закону про меценатство», що існує у всіх цивілізованих країнах. Тож основна проблема — вдосконалення законодавчої бази. І ще — в музеї мають прийти грамотні менеджери для відновлення й удосконалення музейної справи.

Безумовно, можна було б узяти коментар у музикантів і клубних працівників, у представників шоу-бізнесу й тих, хто готує творчі кадри. Різниця була б у нюансах. Перед новим міністром стоїть дуже складне завдання — увести свою галузь у коло державних пріоритетів. Не лише переконати своїх колег по Кабінету у важливості цієї задачі, а й самій не заплутатися у напрямках, власних пристрастях, щоб не спрямувати увагу та бюджетні кошти на близьке серцю. Тим більше що весною нинішнього року має статися серйозне випробування для чиновників від культури — міжнародний конкурс «Євробачення», який відбудеться у травні в нашій столиці. Нехай існує музика класична й популярна, нехай театр говорить різними мовами. Нехай спалахують зірки, якими ми пишатимемося, а світ захоплюватиметься. Не гинуть у перепродажах кіностудії, не зникають у невідомому напрямку музейні фонди. Українське мистецтво має бути гідно представлене на престижних бієнале, а українці не повинні асоціюватися винятково із шароварами.

Якщо переглянути бюджет 2005 року, стане зрозуміло, що залишковий принцип фінансування культури прогресує. Навряд чи пані Білозір удасться змінити «Закон про бюджет» на поточний рік. Отже, пріоритетними в роботі можуть стати законотворчість і лобіювання відповідних законів у парламенті. Справа ця непроста, адже й у наших парламентарів культура не є «світлом у віконці».