ПЕРЕМОЖЦІВ НЕ СУДЯТЬ? ПЕРЕМОЖЦІВ НЕ БУДЕ!

Немає нічого більш прикрого, ніж констатувати, що твої песимістичні прогнози справджуються. Та ще й з людськими жертвами. І на початку лютого, коли група кримських татар штурмувала судацький міськвідділ міліції, вимагаючи звільнення затриманого за бійку співвітчизника, і на початку березня, коли в Симеїзі побили двох телеоператорів, які знімали конфлікт репатріантів і власника аквапарку, «ДТ» прогнозувало: якщо влада і меджліс не зроблять адекватних висновків із цих інцидентів, ситуацію буде важко втримати під контролем. Особливо в тому разі, якщо її зувмисно провокуватимуть. Саме так і сталося.

Хронологія сумних подій пізнього вечора минулого вівторка відома, чого не можна поки що сказати про повноту картини того, що сталося. Міліція озвучила версію, яка грунтується на свідченнях потерпілих і свідків, чи підтверджується вона в деталях у ході слідства — не повідомляють. За словами начальника кримського главку МВС Миколи Паламарчука, близько 22 вечора п’ять кримськотатарських хлопців і дівчина-слов’янка гуляли в центрі Сімферополя. Назустріч їм йшла група молодих людей, які повелися агресивно, і нападники поранили 19-річного Ділявера М. ножем у спину. Однак замість того, щоб звернутися до міліції, каже М.Паламарчук, свідки нападу повідомили співвітчизникам, що Ділявер постраждав від рук скінхедів. Близько двадцяти озброєних арматурою і ножами хлопців пішли в центр міста шукати кривдників і нібито упізнали їх у відвідувачах бара «Коттон клаб». Щоправда, очевидці самосуду підтверджують, що били не тільки тих, хто за зовнішнім виглядом відповідав розхожому уявленню про бритоголових, дісталося навіть двом дівчатам. За медичною допомогою звернулися 11 осіб, шістьох госпіталізували з ножовими пораненнями різної міри важкості. На ранок п’ятниці троє постраждалих із проникаючими пораненнями грудної клітки у вкрай важкому стані доставлені в реанімацію. Порушено дві кримінальні справи — за фактами нападу на Ділявера М. та побиття в барі. За підозрою в організації останнього вже наступного дня затримали Куртсеїта Абдуллаєва. Того ж дня за розпорядженням Президента України до Криму прибули генеральний прокурор, секретар РНБО, заступники міністра внутрішніх справ і голови СБУ. Їхня нарада з керівниками автономії та меджлісу тривала до пізньої ночі. Тільки після її закінчення група кримських татар зняла свій пікет біля будівлі главку МВС – вони вимагали покарання скінхедів та звільнення затриманого Абдуллаєва. Інтерв’ю генпрокурора Г.Васильєва державній ТРК «Крим» вийшло в ефір майже опівночі. Вимоги про звільнення підозрюваного він назвав тиском на слідство, а для переконливості неправоти таких дій запропонував уявити ситуацію навпаки: «Якби йшлося про нанесення тяжких тілесних ушкоджень, як зараз, коли на грані життя та смерті опинилися кілька людей, і постраждали б кримські татари, то на мітингах вимагали б арешту винних, а не звільнення підозрюваних».

Акція з вимогою звільнити затриманого тривала в четвер увесь день: ніким не керований багатолюдний мітинг, що супроводжувався шістьма перекриттями центральних вулиць та спробами блокувати залізничний вокзал. Присутні члени меджлісу намагалися триматися осторонь і, по суті, відмежувалися від акції, повідомивши, що вона організована стихійно. Керівник юридичного відділу Еміне Авамілєва в інтерв’ю журналістам заявила: якщо слідство встановить, що К.Абдуллаєв винний, то він повинен понести покарання відповідно до букви закону. Віце-спікер ВР Криму і заступник голови меджлісу Ільмі Умеров заявляв про необхідність термінового проведення засідання представницького органу кримських татар із надією, що він «знайде в собі сили прийняти правильне рішення щодо ситуації, аби її вдалося утримати під контролем». Втім, для цього засідання меджлісу мало відбутися набагато раніше, ніж у другій половині п’ятниці. Але перші особи меджлісу М.Джемілєв і Р.Чубаров — народні депутати України, і приїхати з Києва раніше, слід розуміти, ніяк не могли.

Вперше за багато років з’ясування стосунків між членами меджлісу відбувалося, як то кажуть, на людях. Не боючись, що їх почують журналісти, радикали із застосуванням ненормативної лексики наполягали на активних вуличних діях. Помірковані їх відмовляли, а потім і власним тілом стали на шляху колони, що намірялася блокувати залізницю. Висновки з побаченого невтішні: або меджліс більше не контролює повною мірою дії частини своїх співвітчизників, або в ньому самому відбувається остаточний розкол між групами впливу. Або ж цей нібито некерований процес — з-поміж прийомів «багатовекторної» політики меджлісу: з одного боку, готовність до діалогу для врегулювання конфлікту, а з іншого — демонстрація «стихійного» народного протесту. Доречним буде нагадати, чим подібна тактика завершилася в середині дев’яностих років у східному Криму. Тоді бандитам дозволили використати народ у кримінальних розбірках між угрупованнями Білого й Алі, а лідери меджлісу стверджували: ми нічого не можемо вдіяти — люди вкрай обурені засиллям бандитизму. Кров пролилася густо. І сором за ті події совісні відчувають донині, але не вони, очевидно, приймають рішення. Тому не варто дивуватися, що природної реакції — не тільки представницького органу народу, що бореться за відновлення своїх прав, а й просто нормальної людини — із засудженням як нападників на репатріанта, так і призвідників бойні у відповідь, меджлісу поки що не було.

Заступник голови меджлісу Ремзі Ільясов у прямому телеефірі, під тиском журналістів, спромігся лише на слова «я як людина дуже шкодую». Засідання меджлісу, як очікується, буде бурхливим і тривалим. Як повідомила «ДТ» Еміне Авамілєва, її однодумці «жорстко порушать питання про те, що окремі члени меджлісу свідомо діють усупереч принципам національного руху — толерантності, демократичності та ненасильницьких методів боротьби». Чия позиція — радикалів чи поміркованих — переможе і яке рішення приймуть, залежить від позиції Мустафи Джемілєва. Чи вистачить лідерам кримських татар мудрості дати відверту оцінку подіям в цілому і зокрема — ролі Куртсеїта Абдуллаєва, який за версією правоохоронців є організатором як нападів на телеоператорів, так й масового побиття в барі? Невже не здається дивним такий збіг? Сьогодні вже очевидно, що добровільний мораторій меджлісу на акції протесту, принаймні до закінчення слідства, не тільки розрядив би міжнаціональну напруженість і знизив зростання антитатарських настроїв, а й запобіг би самій можливості провокаційних дій, хоч би від кого вони виходили. Так само, якби правопорушення, що призводять до загострення міжетнічних відносин, розслідували оперативно, а не після того, як проллється кров.

У п’ятницю вранці представники правоохоронних органів повідомили, що «крім К.Абдуллаєва встановлено особи ще трьох підозрюваних у заподіянні шкоди здоров’ю телеоператорів та пошкоджено відеокамеру, і незабаром їм висунуть обвинувачення». Здається, це той випадок, коли умовний спосіб є доречним: якби організатора нападу на журналістів затримали три тижні тому, а не зараз, то навряд чи він став би організатором розправи в барі.

Основна дискусія з владою зараз триває навколо з’ясування питання — є у Криму скінхеди, чи немає. Меджліс наполягає, що саме бездіяльність правоохоронців спровокувала події в барі «Коттон», оскільки звернення в міліцію про напади на репатріантів саме за етнічною ознакою залишаються нерозслідуваними. Кілька тижнів тому молодики скинули в річку підлітка, а перед цим, за його словами, запитували про національність. (До речі, про те, що особи трьох підозрюваних встановлено, міліція повідомила теж учора.) Крім того, вже двічі за останній час оскверняли мусульманські цвинтарі — на могильних плитах вандали малювали фашистську свастику. Згідно з думкою, що побутує у кримськотатарському молодіжному середовищі, скінхедів у Криму хтось спонсує, оскільки їх кількість зростає. Керівники кримської міліції стверджують, що організованого ідейного руху бритоголових у Криму немає. Прем’єр С.Куніцин теж заявляє, що повідомлення про «наявність фашиствуючих молодиків, як кажуть, скінхедів, у Криму не підтверджуються. Може, хтось фільмів надивився, але організованих груп на території Криму немає».

Втім, чи є молодіжні угруповання скінхедів в класичному розумінні або ж вони називають себе якось інакше — не в цьому суть. Важливо, що молодіжні групи, котрі влаштовують розправи після з’ясування національної приналежності, існують. Принаймні так стверджують конкретні потерпілі. Можна навіть не сумніватися: після бійки в барі їх побільшає. Бо на хвилі антитатарських настроїв будь-який відморозок, що вважає себе захисником нації, тепер битиме людей не просто так, а ще й за ідею. І будь-який, навіть явно побутовий злочин проти кримських татар або з їхньою участю може стати тим сірником, що здатен розпалити велику міжетнічну пожежу. А тих, хто полюбляє грати з цілою коробкою, політики з різних сторін, ніби змовившись, називають третьою силою, але при цьому не уточнюють, кого мають на увазі. Сергій Куніцин стверджує, що «і за межами Криму, і за межами України існують сили, котрі розкручуватимуть ситуацію напередодні дня депортації». Ільмі Умеров упевнений, що така ситуація вигідна третій силі, зацікавленій у дестабілізації в Криму. Леонід Грач теж каже про вплив ззовні: «Події, що відбуваються зараз у Криму, багато в чому нагадують «косовський сценарій». За їхньою спиною стоять сили, котрі виступають проти територіальної цілісності, суверенітету й самої незалежності України». Хто такі, теж не зовсім зрозуміло. Хоча далі в заяві лідер кримських комуністів каже... про підривну роль Джорджа Сороса, який наступного тижня відвідає Київ та Ялту, де проведе «круглий стіл» про дотримання прав людини у Криму і планує зустріч із лідером меджлісу. На думку Л.Грача, Дж.Сорос, який стояв «біля витоків трагічних подій на Балканах і недавнього державного перевороту в Грузії», тепер фінансово підтримає меджліс і «налаштує кримськотатарських екстремістів на найрішучіші дії. Суть їх полягає в тому, щоб шляхом організації масових заворушень на території АРК до 60-ї річниці депортації кримських татар цілком паралізувати діяльність місцевої влади, спираючись на правих націоналістів, поширити заворушення на Київ, створити привід для прямого іноземного втручання». Судячи з опублікованих «Українською правдою» темників, присвячених приїзду до України Джорджа Сороса і вже показаних на підконтрольних СДПУ(о) каналах сюжетів, ідентичні заявам Л.Грача думки концентруються на адресу, котру легко визначити. І чи тільки технічною помилкою можна пояснити той факт, що розіслану електронною поштою в четвер вранці заяву для ЗМІ було відкликано, а після обіду з деякими правками знову поширено. Головне розходження двох текстів: серед заходів, які пропонують Президенту і ВР України застосувати, у ранковому варіанті документа значилося: «Призупинити дію Конституції АРК та запровадити на території автономії пряме президентське правління на весь період стабілізації становища». Порівняно з цим побажанням, вимоги оголосити Д.Сороса персоною нон грата, кадрово посилити керівництво автономії й навіть призупинити діяльність меджлісу просто відпочивають. На жаль, ми навряд чи дізнаємося, хто писав перший варіант заяви і хто вносив правки. А ось чому це сталося, можна припустити. Наприклад, хтось вирішив, що такі надзвичайні заходи варто застосовувати дещо пізніше — ближче до дати президентських виборів, котрі таким чином виявляться під сумнівом.

З огляду на цей можливий сценарій постає цілком закономірне запитання: що спонукало Президента до такого неординарного розпорядження, як відправлення перших осіб правоохоронних органів і — особливо генерального прокурора та голову СНБО для «особистого розслідування обставин інциденту»? Чи означає це, що прокуратурі Криму, главкам МВС і СБУ розслідування злочинів, скоєних при свідках, довірити не можна, і незабаром їхнє керівництво, як кажуть, посилять? Можна пояснити відрядження групи слідчих-важняків із Генпрокуратури, але що ще, крім занепокоєності подіями глави держави, такий зірковопогонний десант мав демонструвати? У небезпечні для громадянського миру на півострові моменти носії перерахованих вище посад приїжджали і раніше. Але якось обходилися без особливої реклами, по-робочому. Або ж хтось сподівається, що з цієї ситуації можна буде виїхати на білому коні переможця? Як свідчить світовий досвід, переможців у міжетнічних зіткненнях не буває. Щоправда, їхні натхненники стають іноді президентами, а народ, який їх обрав, потім засинає і прокидається, зі страхом очікуючи чергового теракту. Великий досвід у цьому має один стратегічний партнер, підтримка якого, як вважають, буде визначальною для виборів чергового українського президента.

Поки що жителі восьми найзначніших регіонів Криму звикають до присутності на вулицях спецназівців – з учорашнього дня тут оголошено оперативно-профілактичне відпрацювання із залученням додаткових сил правопорядку. Судячи з номерів автобусів, що заповнили майданчики біля будівель органів влади, правопорядок у Криму тепер підтримують бійці спецпідрозділів міліції та внутрішніх військ із Запоріжжя, Миколаєва, Херсона. А у квітні у Криму відбудуться великі антитерористичні навчання. Планові, наголошують правоохоронці...