Оборона від «Самооборони», або Несвобода на площі Свободи

Харків рвонув уперед — у минуле. Міська влада гучно заявила: центральна площа — площа Свободи — тепер вільна для масових заходів тільки двічі на рік. Перший раз 23—24 серпня (День міста і День незалежності), другий — на новорічні і різдвяні свята. На цій підставі муніципалітет заборонив проведення на площі Свободи у п’ят­ницю мітингу з участю Юрія Луценка. Як стверджувала міська влада, її заборона на масові акції поширювалася на всі політичні партії та рухи — і опозиційні, і провладні. Втім, за інформацією, якою володіє ДТ, на тому самому місці того ж дня о третій годині пополудні все-таки мав відбутися мітинг Партії регіонів, на який організатори планували зібрати кілька тисяч осіб.

Харків уже проходив щось подібне. В часи губернаторства Євгена Кушнарьова влада вимагала погоджувати встановлення наметового містечка опозиції з управлінням архітектури, оскільки намети — це «малі архітектурні форми», а в переддень приїзду опозиційних лідерів площі, на яких вони планували мітинги, віддавали під «більш соціально значущі заходи»: ярмарок або одноденну виставку сільгосптехніки та інвентарю. (Втім, відтоді, як мером Харкова став Михайло Добкін, ярмарки на площі Свободи теж заборонені.)

За останніх кілька років Харків від такого відвик. З кінця 2004-го площа Свободи була доступна для проведення будь-яких акцій як прибічників влади, так і опозиціонерів. Десятки разів вони мирно ділили площу — у буквальному значенні слова, а політичних опонентів, які збиралися на площі, розділяв міліцейський кордон.

Але до Юрія Луценка в більшості місцевих народних обранців — особливе ставлення. Ще 8 лютого депутати облради прийняли звернення до генпрокурора Олександра Медведька: вони побачили в діях тоді ще штатного радника президента «відверті антидержавні гасла, спрямовані на повалення конституційного ладу і на дестабілізацію громадського життя взагалі»; висловили стурбованість у зв’язку з планами «Самооборони» організувати весняний марш на Київ і попросили дати правову оцінку діям Луценка, які, на думку депутатів облради, «суперечать вимогам Конституції та чинного законодавства України».

Міська влада звернулася до суду із проханням заборонити проведення 16 березня мітингу з участю Юрія Луценка і концерту Марійки Бурмаки та групи «Тартак» у зв’язку з тим, що організатори не надали владі сценарного плану концертної програми, не уклали договір із комунальними службами на прибирання території, не узгодили питання пожежної безпеки та охорони громадського порядку, а закриття площі Свободи для транспорту в робочий день «призведе до незручностей і нарікань із боку пасажирів та знизить безпеку руху на цій ділянці».

Заявки на проведення акцій на площі Свободи того ж дня дружно подали ще шість партій і громадських організацій: «регіонали», молоді «регіонали», зелені, комуністи, соціалісти і «Слобожанський вибір».

Але міськрада зажадала заборони на проведення акцій через суд тільки для Луценківського мітингу. Хоча, як стверджував секретар міськради Геннадій Кернес, заборона на проведення акцій на площі Свободи поширювалася на всіх претендентів. У середу суд до винесення рішення у справі заборонив аудіо- і відеорекламу акції «Народної самооборони», її рекламу в газетах, а також будь-яку підготовку до мітингу. Власне, розгляд справи по суті суд почав у четвер.

Того ж дня із самого ранку на площі Свободи розгорнулася боротьба за сцену. Її хотів змонтувати нардеп Микола Катеринчук. Напередодні ввечері він сповістив мерію офіційною телеграмою про те, що у п’ятницю планує провести зустріч із вибор­цями на площі. Але всі його спроби почати монтувати сцену для цієї зустрічі припинялися без особливих церемоній. Кілька разів мало не дійшло до рукопашної з одним із депутатів обл­ради від Партії регіонів. Активно виступав проти встановлення сцени і секретар міськради Геннадій Кернес. Він вимагав пред’явити документи, які підтверджують право власності Катеринчука на конструкцію. Оскільки, як стверджував Кернес, напередодні ввечері з тих самих елементів, привезених тими самими вантажівками, група людей на чолі із Сергієм Луценком хотіла змонтувати сцену для мітингу з участю Юрія Луценка, підготовку до якого суд заборонив. Копія договору оренди, яку пред’явив Катеринчук, Кернеса не задовольнила.

«Катеринчук, якщо поважає закони, порядок і спілкування між людьми, має повідомити місцевим органам влади про місце проведення, отримати відповідний дозвіл, забезпечити тут відповідний порядок, а не створювати тут ті, так би мовити, заходи, які він зараз створює», — неодноразово повторював Кернес.

Чесно кажучи, Геннадій Адольфович або не зовсім у курсі, або лукавив. У 39-й статті Конституції, яка гарантує право громадян на мирні збори, мітинги, походи і демонстрації, сказано: про проведення таких акцій «заздалегідь повідомляються органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування. Обмеження реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і тільки в інтересах національної безпеки та громадського порядку — з метою запобігання заворушенням і злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав та свобод інших людей». Про необхідність отримання дозволу, на якому так наполягав Кернес, у Конституції ані слова. Якщо влада проти проведення тієї чи іншої акції, вона може звернутися до суду. Що, власне, неодноразово рекомендував зробити міській владі начальник міліції громадської безпеки Валерій Лютий.

Кернес рекомендацію правоохорнців проігнорував, але не забув заявити про можливі провокації з боку організаторів мітингу з участю Катеринчука і Луценка: «Сюди приїхали люди з інших регіонів, вони не представляються, мають відповідний вигляд спортивний... усі вони з боку пана Катеринчука і пана Луценка, тут іде підготовка до спеціальної акції, тому ми звертаємося і до міністра внутрішніх справ Василя Петровича Цушка (я надіслав йому урядову телеграму), і до начальника обласного управління Ігоря Володимировича Репешка, щоб вони забезпечили належну безпеку кожного харків’янина».

Пізніше про підготовку провокацій заявили Катеринчук і Луценко. За їхніми словами, готувався весь арсенал: метальний (яйця, помідори), шумовий (мегафони, свистілки й навіть сурми) і силовий (бойовики, у тому числі і не з Харкова). Втім, усю відповідальність за можливі провокації організатори мітингу поклали на міську владу та правоохоронців.

Привертає до себе увагу ось що: однією з підстав для заборони проведення мітингу в приватних розмовах чиновники виконкому та регіонали називали «нехарківськість» Луценка і Катеринчука та їхню «непопулярність у регіоні». Аргумент, м’яко кажучи, дивний для людей, які претендують на звання демократів, для країни, яка претендує на статус цивілізованої.

«Мене глибоко обурює пояснення пана Кернеса, яке зводиться до того, що я не маю права проводити зустрічі з харків’янами на площі Свободи, бо я не корінний житель! Я навіть не знаю, що відповісти. Піти корінням помірятися з ним чи як? Або пригадати все-таки, що ми живемо у вільній країні, яка, попри всі проблеми, пишається хоча б тим, що ми досягли свободи слова, свободи зборів, свободи критики. Проте деякі сили, неконкурентоспроможні в умовах свободи, намагаються нас відсунути в ті часи, коли влада утримувалася виключно завдяки монополії на слово, на любов до України, на збори заздалегідь організованих людей і преси», — заявив Луценко.

Проведення мітингу з участю лідера «Народної самооборони» на площі Свободи у п’ятницю суд заборонив. Організувати там само і тоді ж зустріч із народними депутатами Катеринчуком і Жванією не дозволила міська влада. Але в ніч із четверга на п’ятницю сторони все-таки досягли компромісу. Мітинг Юрія Луценка і нардепів перенесли на іншу площу — Рози Люксембург, — яка теж у центрі, але в кілька разів менша, ніж площа Свободи.

Міліція в особі Валерія Лютого заявила: «Сутичок не буде, міліція Харківщини здатна забезпечити охорону громадського порядку на будь-якій площі, у будь-якому місці. Я думаю, питань до нас не буде».