Кінець чи початок?

Втративши левову частку підтримки державного апарату, політичних союзників і центральних медіа, Віктор Янукович іде на третій тур. Новий глава його штабу вважає, що це допоможе виграти кампанію. В таке важко повірити. За два тижні екс-кандидатові від влади навряд чи вдасться змінити себе, найближче оточення і репутацію, що створювалися роками. Швидше за все, його чекає поразка. Зате країна та й сам Янукович нарешті зрозуміють, чого він вартий як політик і де його місце в майбутньому.

Перша причина низьких шансів Януковича — сила його суперника. Річ не лише в тому, що на боці Віктора Ющенка психічна перевага. Звісно, успіх помаранчевої революції, який вразив не лише українців, — це точка опори її лідера, який у більшості вирішальних моментів проявив себе і рішучим, і розумним політиком. Та кандидат Ющенко був сильніший за кандидата Януковича і до 22 листопада. Нині ж його козирі видаються такими, що побити їх неможливо.

За Ющенка більше виборців. Останнє опитування Центру Разумкова наприкінці листопада зафіксувало різницю у 15% голосів на користь опозиційного лідера. З урахуванням змін у Центрвиборчкомі та законі про вибори, а основне — революційних змін у душах тисяч членів комісій нижчих рівнів, чиновників та силовиків, головний чинник на демократичних виборах — більшу кількість прибічників — нині неможливо вкрасти.

Ющенко сильніший як публічний політик. Гасла, з якими опозиційний кандидат пройшов вибори, можуть викликати скільки завгодно критики, але очевидно, що в Ющенка набагато більше вміння їх доносити. У навичках спілкуватися з мас-медіа Ющенко і Янукович порівнюються приблизно так, як Джон Кеннеді і Микита Хрущов. Тим часом після майже повного повалення цензури на центральних телеканалах цей чинник став вирішальним.

Нарешті, команда Ющенка, що пройшла два тури, повністю збереглася і в міру своїх можливостей цілком готова відпрацювати третій. Тоді як Януковичу потрібно все будувати спочатку. На вчорашній день у його розпорядженні були лише низові співробітники центрального штабу, група Андрія Клюєва, Тарас Чорновіл із Ганною Герман, луганський «Союз» і кілька есдеків в особі Ігоря Шурми, Нестора Шуфрича та Володимира Зайця. Стан регіональних штабів оцінено не було, хоча очевидно, що після відходу «трудовиків», частини есдеків та Леоніда Кучми в більшості регіонів вони зруйновані.

Дистанціювання Президента, який ніколи не любив свого висуванця, позбавило Януковича його основної сили у першому й другому турах виборів — допомоги губернаторів, голів райадміністрацій та силовиків. Із цілковитою впевненістю Янукович сьогодні може розраховувати лише на керівників двох донбаських областей. Інші губернатори або відверто ворожі, або зайняли нейтральну позицію, оскільки подумки вважають, що шансів у Ющенка більше.

Ось чому більшість колишніх союзників Януковича з коаліції Кучми закликали його не балотуватися. Зокрема й відкрито, як Степан Гавриш.

Проте Янукович, якщо вірити його оточенню, думав не більше хвилини. Відмовитися від переголосування для нього означало визнати, що другий тур він виграв за рахунок фальсифікацій. Це важко для будь-якого політика. І це однозначно підірвало б його позиції у донецькій групі, які й так похитнулися. Амбіції донецької еліти залишилися, як і Партія регіонів. І вони навряд чи погодилися б і далі визнавати лідера, який ганебно зійшов з виборів. Тим паче що про весну 2006-го, коли обиратимуть новий парламент, нині вже думають усі. Нарешті, треба враховувати донецький менталітет: у місті, де основна професія поєднана з жахливими ризиками, від боротьби відмовляються лише слабкі. «Я б почувалася зрадженою, якби Янукович не висунувся. Краще програти, але боротися до кінця», — ось настрої жителів регіону, про які розповіла представниця одного з донецьких органів влади.

До того ж Янукович сподівається виграти. Він правильно зрозумів, що сила помаранчевої революції живилася не так несприйняттям особисто його, як побоюваннями, що він закріпить гірші традиції політики Кучми та Медведчука. Тому у втраті «непереможної армади», яка йшла під їхнім флагманством курсом залякування, підкупу та фальсифікацій, лідер Партії регіонів вбачає не лише проблему, а й можливість. Саме з цим пов’язаний його вибір Чорновола на нового главу штабу. Янукович розуміє, що йому потрібне нове обличчя, і сподівається, що Тарас допоможе його створити.

Заперечення як Ющенка, так і Кучми — ось лейтмотив плану кампанії Януковича на третій тур. «Вони — вчорашня влада, а я — нова, і тепер вони борються проти мене». «Вони ділили портфелі та крали, а я забезпечував економічне зростання і підвищував зарплати й пенсії». «Ви голосували не проти мене, а проти губернаторів-злочинців, продажних суддів і силовиків-корупціонерів. Я теж їх засуджую». З такими гаслами Янукович планує звернутися до жителів передусім Центру України, за голоси якого найближчими днями розгорнеться основна боротьба.

В Західну Україну Янукович не поїде. По-перше, його команда побоюється це робити, розглядаючи навіть загрозу фізичного захоплення свого лідера. По-друге, вона розуміє, що голосів це не дасть. Завдання третього туру зорієнтовані на запобігання зловживанням під час виборів, а також репресіям проти нечисленних тамтешніх прибічників. «Я шаную ваш вибір, але ви шануйте вибір інших. Голосувати за чужим паспортом — це гріх», — такі послання, які активісти кампанії Януковича мають адресувати жителям Львівщини й Івано-Франківщини.

Завдання на Сході та Півдні — мобілізація. Введені Радою обмеження кількості відкріпних талонів і можливості голосувати вдома — це удар по технологіях, які 21 листопада забезпечили високу явку в регіонах, у яких виграв Янукович. Тепер у його команди один шлях: переконати людей, що їхні голоси важливі й вони повинні прийти на вибори. Зробити це буде дуже нелегко — набагато важче, ніж Ющенку в його регіонах. Емоційне піднесення прибічників Януковича, що було особливо сильним на Донбасі, вже знизилося. І нині прем’єр пожинає плоди політики влади, яка його вознесла. Люди в Донецьку як виборці не вірять у свої сили. Вони вважають, що хоч би як вони проголосували, результат виборів буде визначений такий, «який потрібно». Після перемоги помаранчевої революції вони вважають, що «який потрібно» — це президент Ющенко: йому допоможуть американці, перебіжчик Кучма і ручний Центрвиборчком. Заготовлений Януковичем для Сходу месідж «Я вже виграв вибори, але в мене вкрали перемогу. Тепер нам треба її підтвердити» може лише погіршити проблему. По суті, нині єдиний дійовий механізм мобілізації прибічників Януковича — це ведучі «5 каналу», Юлія Тимошенко плюс звернені до своїх прибічників слова Ющенка: «Спасибі, ви довели, що ви не бидло».

Ще важче запитання — наскільки Янукович готовий до такої кампанії. Концепція Чорновола «бути не бейсболістами, а шахістами» теоретично правильна. Однак наскільки здатні її використати Янукович, Андрій Клюєв та Борис Колесников, якщо зірка шахової школи Донбасу Руслан Пономарьов ще перед другим туром підтримав Ющенка? Наскільки Колесников готовий мобілізувати виборців, закликаючи до демократичних цінностей? Наскільки Клюєв, який зберіг контроль над фінансами та оргструктурами, спроможний реалізувати вкрай складну гру «Я — нова влада». Нарешті, наскільки сам Янукович готовий відстояти претензії на статус «іншого», якщо його мова залишилася мовою губернатора, його цінності — цінностями епохи грабіжницького капіталізму та контрольованої демократії, а попереду в нього лише два тижні?

З іншого боку, результат третього туру — не найголовніше для Януковича. Набагато важливіше, як він його пройде. Політичною смертю стане не поразка на виборах, що йому в один голос віщують західні ЗМІ, які тонко вловлюють хід конкурентних кампаній, а порушення правил конкуренції. Якщо кампанія знову міститиме в собі «козлів», якщо голосування на Донбасі знову пройде з великими зловживаннями — Януковичу не буде місця ні в 2005-му, ні в 2006 році. Символу донецької групи слід усвідомити, що помаранчева революція — це не перемога Ющенка, а перемога нових правил гри. Про це останнім часом розмірковують чимало людей у Донецьку, включно з Рінатом Ахметовим. Очоливши такі настрої, Янукович має всі шанси залишитися політичним лідером групи, капіталом якого стануть мільйони голосів, навіть якщо їх буде набагато менше, ніж у Ющенка. Якщо він не прислухається до них, то втратить усе.