Гудвін і ходоки

Гудвін (Великий і Жахливий) - Верховний Чарівник Нації

Юллі - маленька дівчинка з великою газовою трубою

Туртошка - вартовий бюджетної кістки у Смарагдовому парламенті

Страшидло Бельгійське - у минулому сторож картопляних грядок, нині - головний страхопуд на законодавчому полі, щасливий володар відра

Залізний Дроворуб - директор пенітенціарного заповідника, генерал армії інформаторів

Заспокоєний Лев - вкрай обережний звір, що не може дати собі ради і жадає безпеки

Зла чаклунка Бакаїнда - мисливиця за носорогами, донедавна - вельми зНАКова фігура

Люта чаклунка Грішгема - пристрасна вболівальниця, яка має все, що потрібно для повного щастя, - друга-юриста й жінку-ворога

Страж Воріт - головний адміністратор Гудвіна

Добрий Фей - головний реформатор, тому персонаж майже нереальний

Летючі Мавпи з податковими органами - санітари Смарагдової країни

ПРИПОВІДКА

На самому краї землі, там, де вже не діють закони фізики, логіки й політекономії, розкинулася чарівна Смарагдова країна. Її мешканців звали моргунами. Моргуни розуміли один одного з напівморгу, оскільки змушені були спілкуватися переважно подібним чином. За дев’ять років існування Смарагдової країни її громадяни досягли таких висот у цій справі, що навчилися практично цілком обходитися без слів. І навіть у друкованих засобах масової інформації щосили використовувався метод підморгування. Отож зі свободою моргання в цім краї був повний ажур. Коли в Смарагдовій країні запроваджували черговий податок або вкотре піднімали ціни, тільки за прискореним морганням можна було здогадатися, наскільки моргуни обурені.

Правителем Смарагдової країни був Гудвін, за визначенням Великий, за чутками - Жахливий. Він жив у столиці - Смарагдовому місті, такому прекрасному, що у всіх, хто бачив його, зеленіло в очах. Тому (щоб нормально сприймати навколишню дійсність) на кожного, хто прибував до міста, надягали спеціальні окуляри. А моргуни, крім того, зобов’язані були носити також шпичасті капелюхи, криси яких прикрашали кульки й ролики. Тих, у кого кульки ненароком заїжджали за ролики, віддавали на розтерзання Летючим Мавпам. Ці неймовірно ненажерливі істоти жили в персональному звіринці Гудвіна, який особисто спускав їх із ланцюга. Летючі Мавпи мали дуже міцні зуби і чималі податкові органи. Знаючі люди запевняли: Летючі Мавпи вміють розмовляти. Принаймні, знаходилися моргуни, котрі божилися, що їм удавалося з ними домовитися.

Але це - приповідка, не казка. Справжня казка попереду…

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ

Це трапилося зовсім не казкового ранку у славнозвісному придніпровському містечку Канзасі. Страшний буревій налетів на місто й на тріски розніс великий будинок, який стояв на перехресті енергетичних потоків. Дбайливо побілені стіни повалилися, оголивши лиховісну чорноту внутрішніх обладунків. Довго ще вітер ганяв курними канзаськими вуличками уламки офісних меблів і шматки зелені, що так старанно вирощувала жителька будиночка, мила дівчинка на ім’я Юллі. Саму Юллі врятував випадок - рано-вранці вона відправилася гуляти зі своїм вірним песиком Туртошкою, а повернувшись, виявила, що залишилася без даху над головою.

Серед руїн колись могутнього будинку бродили санітари Смарагдової країни, Летючі Мавпи, і зі звірячим інтересом поглядали на Юллі.

Юллі. Шкода будиночка. У нього була така добра енергетика.

Туртошка (сторожко позираючи на Летючих Мавп). Не будиночком єдиним… (Зітхає) Хоча, звісно, шкода. А як його будували - енергійно, системно, збираючи в єдине ціле. Будували-будували й нарешті…

Юллі (хитаючи головою). Дах зірвало за повною програмою уряду.

Туртошка (з інтересом). У кого зірвало дах?

Юллі (злякано озираючись). У будиночка, у будиночка… Що будемо робити?

Туртошка (лизнувши хазяйчину руку, рясно унизану смарагдовими перснями). Потрібен новий дах.

Юллі (розгублено). І де ж його шукати? Куди податися?

На рівному місці, з повітря з’являється Добрий Фей. Він безтілесний і безхмарний.

Добрий Фей (звертаючись до Юллі). Іди ти до Гудвіна! Відправляйся в Смарагдове місто, моє дівчатко. Верховний Чарівник Нації жахливий, але великий. І здатний виконати будь-яке бажання. А дах Смарагдового палацу -найнадійніший дах у Смарагдовій країні.

Юллі. А ти допомагатимеш мені?

Добрий Фей (скоса подивившись на Летючих Мавп). Я супроводжуватиму тебе всюди. Незримо.

Добрий Фей розчиняється в повітрі. Одна з Летючих Мавп кидає в Юллі грудку бруду. Туртошка мужньо приймає удар на себе.

Туртошка (сумно роздивляючись забруднену шерсть). Який у нас, у Смарагдовій країні, навкруги бруд.

Юллі (проникливо). Це наша Батьківщина!

Юллі й Туртошка, зв’язані одним повідком, відправляються в дорогу. Їм услід, облизуючись, дивляться Летючі Мавпи.

РОЗДІЛ ДРУГИЙ

Казкове енергетичне поле. Посеред поля, розкинувши руки й підібгавши босі ноги, лежить зла чаклунка Бакаїнда, придавлена величезною газовою трубою. До поля з різних сторін наближаються Страшидло Бельгійське із дірявим відром на голові, Залізний Дроворуб, озброєний страхітливо величезною сокирою ката та Заспокоєний Лев зі вставною щелепою. Подорожні сходяться й якийсь час стоять мовчки.

Заспокоєний Лев (співчутливо). Як її, між іншим, сплющило!

Залізний Дроворуб. А ви хіба знайомі?

Заспокоєний Лев (ухильно). Разом якось відпочивали на водах. У Миргороді.

Страшидло. Хотів би я знати, хто це її так?

Залізний Дроворуб. А ходила тут одна. Маленька така, із великою трубою.

Заспокоєний Лев (дивлячись на Бакаїнду). А може, вона ще одужає?

Страшидло. Нема базару! Тисяча відсотків, вичухається! Ми з нею ще левів по Африці пошугаємо.

Заспокоєний Лев нервово щулиться.

Залізний Дроворуб (зловтішно). Бігати вона, мабуть, ще зможе. А от літати навряд чи.

Заспокоєний Лев. Пардон, а чому дама без взуття?

Залізний Дроворуб. Були черевички, одНАКові такі. Дівча вкрало.

Заспокоєний Лев. Вони їй не завеликі будуть?

Залізний Дроворуб. А це дивлячись як ходити. Якщо так, як вона - перти напролом, не розбираючи дороги, то ці черевички найбільш підходяща взувачка.

Страшидло. Та що, блін, за одна? Як звуть?

Залізний Дроворуб (тужно). Її не звуть, вона сама приходить. А потім спробуй вижени.

Раптово під ногами в подорожніх починає тремтіти земля. Вдалині чутний гуркіт, що невиразно нагадує удари компроматом по голові.

Заспокоєний Лев (стривожено). Здається, землетрус. Слава Богові, епіцентр далеко. (Голосно втягує ніздрями повітря.): Запах дивний…

Страшидло (принюхуючись). Та це ж ефір, в натурі!

Залізний Дроворуб. І, між іншим, прямий.

Гуркіт сильнішає. Чутно надривний зойк: «Від олігарха чую!»

Залізний Дроворуб. Певне, крихітка Юллі не задовольнилася перемогою над Бакаїндою. Наскільки я розумію, цієї миті се миле створіння намагається здолати люту чаклунку Грішгему.

Страшидло (підозріло). Шо-то ти, друже мій, надто поінформований…

Залізний Дроворуб (поважно). І, прошу зазначити, в мене вся інформація залізна. Для мене що-небудь дізнатися, як два поліна розрубити. У мене ціла армія інформаторів, і я в цій армії генерал.

Заспокоєний Лев (із професійним інтересом). І навіщо вам це?

Залізний Дроворуб. А щоб не заіржавіти. Мені на смітник не хочеться, у мене, знаєте, кар’єрні плани. Чим більше про людей знаєш, тим охочіше вони тебе змащують. Причому, зверніть увагу, абсолютно добровільно.

Страшидло (глухим голосом). А коли якомусь штемпу в западло змащувати?

Залізний Дроворуб (життєрадісно). Порубаю на дрібний смарагд. (Любовно погладжує свій робочий інструмент.) Мені, милесенький, байдуже що рубати - дрова, капусту чи голови. Але я волію не рубати з плеча. Якщо з людиною поговорити по душах, вона до тебе сама душею потягнеться. Тим більше що в кожної за душею який-небудь грішок водиться. (Звертається до Страшидла.) Узяти, приміром, тебе…

Страшидло (квапливо). Не треба мене брати. Чуєш, братила, у мене тут мастильного матеріалу трохи завалялося. Давай ми тебе злегенька підмажемо, а то ти щось зовсім заіржавів.

Залізний Дроворуб (миролюбно). Ну от і добре. Тебе поки що не братимемо.

Заспокоєний Лев. По-моєму, друзі, нам час познайомитися. Мені чомусь здається, що нам по дорозі. Нехай кожен що-небудь повідомить про себе.

Страшидло. Африканській гієні з тобою по дорозі. (Погрозливим голосом.) Диктофон вимкни.

Заспокоєний Лев. Ну, не хочете розповідати й не треба…

Залізний Дроворуб (позіхаючи). А що тут розповідати. Це набите соломою опудало прямує до Смарагдового міста, до Гудвіна. За свіжою соломкою. Підстелити на випадок можливого падіння. (Обертається до Заспокоєного Лева.) Ну, а ти, беззубий, збираєшся просити у Великого й Жахливого нову вставну щелепу. Вся Смарагдова країна знає, як тобі зуби обламували.

Страшидло (зловтішно). А самий-то, чавунна морда, туди ж лижі нагострив. За мастилом, мабуть, шкутильгаєш?

Залізний Дроворуб (не звертаючи уваги на слова Страшидла). Ну що, нам і справді по дорозі. Пішли, чи що? Руки за спину. Я - замикаючий. Крок направо, крок наліво… Загалом, ви в курсі.

Як з-під землі з’являється Добрий Фей.

Страшидло (спантеличено). А це ще хто?

Залізний Дроворуб (байдуже). Так, примара.

Добрий Фей провалюється крізь землю. Подорожні шикуються в колону по одному й рухаються в напрямку Смарагдового міста. Залізний дроворуб, який іде в ар’єргарді, наспівує: «До Смарагдового краю ми етапом ледь чвалаєм».

РОЗДІЛ ТРЕТІЙ

Тиха українська ніч. Тиха і темна. Мало яка птиця долетить до свого гнізда, не наштовхнувшись у непроглядній пітьмі на сліпий ліхтар або німотний телеграфний стовп. Мало яку ніч Юллі й Туртошці у довгій дорозі до Смарагдового міста щастило переночувати з комфортом. Зазвичай вони спали в дикому енергетичному полі, накрившися пожовтілими розрахунковими схемами. Туртошка дрімав уривками, час від часу тихим, але виразним гарчанням відганяючи від пані зголоднілих шахтарів і ненажерливих керівників облсмарагденерго. Часом до сплячої Юллі підкрадався Заспокоєний Лев і намагався безстрашно вкусити її за що-небудь. Коли політичний холод ставав нестерпним, подорожні розпалювали багаття - блакитненький газовий вогник весело знищував акції ліквідних підприємств.

Незважаючи на вперту вдачу Юллі, дама з собачкою рухалася не так швидко, як їм того хотілося б. Їм довелося добиратися до Смарагдового міста манівцями. А ось Страшидло, Дроворуб та Лев ішли досить прудко. Страшидло орієнтувався в політичних хащах, як у себе на картопляних грядках. За потреби до діла брався Дроворуб, із корінням вирубуючи все, що виростало на шляху. А Лев цілком професійно замітав натрудженим хвостом сліди, щоб їх не відшукав Туртошка.

Добравшись до Смарагдового міста, Страшидло, Дроворуб і Лев легко знайшли дорогу, яка вела до палацу, де за могутніми стінами ховався Гудвін, - на цій доріжці ніколи не в’янула зелень. Біля воріт Смарагдового палацу, з усіх боків оточеного шлагбаумами, бар’єрами і вартовими в зелених строях, подорожніх зустрів Страж Воріт.

Страж Воріт. Хто такі?

Страшидло (похмуро). Хто-хто… Урфін Джюс у дерев’яному пальто! Ходоки ми. До Гудвіна.

Заспокоєний Лев. Наважуся поставити вам нескромне запитання: на кого схожий Великий Гудвін?

Страшидло. А в натурі, на кого він зараз схожий? По правді кажучи, я його давненько не бачив…

Страж Воріт (сумно). Ніхто не знає напевно, яке справжнє обличчя Верховного Чарівника Нації. Навіть я, маючи щастя споглядати Великого й Жахливого щодня, ніколи не знаю, яким буде його нове обличчя…

Страшидло (жваво). Це точно! От пам’ятаю, у минулі часи ми з ним частенько проводили цілі ночі за важливими державними справами. Вранці зустрічаю його в Смарагдовому палаці - а він як новенький. Як йому це вдавалося, Гудвін його знає! Здоров’я в мужика просто-таки чарівне!

Страж Воріт (не слухаючи Страшидла). Іноді він з’являється перед підданими в образі мустанга, якого ніхто не може осідлати і який може розтоптати будь-кого. Інколи постає зозулею, що підкидає свої яйця в чужі гнізда. Часом приймає подобу німої риби. А коли приїжджають чужоземці, він намагається видаватися кішкою, яка гуляє сама по собі.

Заспокоєний Лев(чемно). А скажіть, добродію, чому всі жителі вашого дивовижного міста носять окуляри?

Страж Воріт (урочисто). Якось Великий Гудвін сказав, що позитивних зрушень у Смарагдовому місті не бачить тільки сліпий. А наступного дня з’ясувалося, що в більшості наших співгромадян серйозні проблеми із зором. І тоді Жахливий Гудвін розпорядився забезпечити всіх жителів міста спеціальними окулярами, що дозволяють роздивитися кожне зрушення в натуральний розмір. Відтоді їх носять усі вдень і вночі. Окуляри замикаються на замочок, оскільки кожен, хто зніме їх, ураз осліпне від навколишньої пишноти.

Страшидло (схвально). Мудро. Особливо під час видачі зарплат: подивився через окуляри - а там замість ста гривень сто «гринів». Поважаю.

Страж Воріт (пильно роздивляючись компанію). А чого вам, власне, треба від Верховного Чарівника Нації? Великий Гудвін не любить, коли його турбують через дрібниці. Якщо в кого які питання, можна повирішувати й зі мною…

Страшидло (насупившись). Обійдемося без посередників, смарагдовий ти мій. В нас усе чисто конфіденційно.

Страж Воріт. Прийом у Гудвіна треба заслужити. Вам належить потрудитися на благо Великого й Жахливого. Робити що-небудь умієте?

Страшидло. Можу лякати. Можу не лякати.

Страж Воріт. Попрацюєш страхопудом на законодавчому полі. Відро на голову - й уперед. Тільки май на увазі, там є такі орли - миттю заклюють.

Страшидло. І я теж начебто не зяблик. Я добрий-добрий, а можу так відструктурувати - номери округів позабувають. Скільки в твоєму полі га?

Страж Воріт. Чотириста п’ятдесят ге.

Дроворуб (замислено). То, може, їх засадити? Стільки площі гуляє…

Страж Воріт (з інтересом дивлячись на Дроворуба). Цікава думка. Обговоримо.

Страшидло (неохоче). А що з пернатими робити? Стежити, щоб не літали?

Страж Воріт (махнувши рукою). Нехай літають. Тільки не дуже високо над землею. Головне, щоб не цвірінчали й не паскудили. (Звертаючись до Заспокоєного Лева). Ну, а ти, кровожерливий, що вмієш?

Заспокоєний Лев. Можу гарчати, можу муркотати - яка ситуація. Можу стрибати. З верхньої тумби на нижню. Якщо безпека гарантована.

Страж Воріт. Безпеку гарантую.

Заспокоєний Лев. Може даси раду?

Страж Воріт. Даю. Менше стрибай, не гарчи без команди - і будеш у повній безпеці. Запишемо тебе в наш зоопарк, нам ручні хижаки завжди потрібні. (Повертається до Дроворуба.) А ви, шановний, на жаль, забув ваше ім’я…

Дроворуб. Дроворуб. Залізний.

Страж Воріт. Дуже добре. Це дуже добре, що ви такий великий і залізний. Що можете запропонувати?

Дроворуб (широко посміхаючись). Порубаю.

Страж Воріт. Кого, вибачте?

Дроворуб (посміхаючись ще ширше). А кого скажуть.

Страж Воріт. Мені подобається ваш настрій. Можливо, є якісь побажання?

Дроворуб (показуючи на під’їдену корозією сокиру). Змастити б.

Страж Воріт (з розумінням). За мною не заіржавіє. (Дістає з поясної сумки три пари зелених окулярів.) Будьте ласкаві вдягнути.

Заспокоєний Лев (завбачливо). А я зі своїми прийшов.

Страшидло, Лев і Дроворуб начепили окуляри й розійшлися по робочих місцях. Страж Воріт займає свій пост біля шлагбаума. З-за рогу з’являється Юллі з Туртошкою. Туртошка в новому нашийнику. Юллі в чарівних черевичках лютої чаклунки Бакаїнди.

Туртошка (із підозрою роздивляючись Стража Воріт). Треба б із ним про зустріч домовитися.

Юллі (хитаючи головою). Так він же не сам, він із Дроворубом прийде.

Туртошка (стурбовано). Ні, нам Дроворуб не потрібний. Що, ми на лісоповалі, чи що?

Юллі. Сплюнь.

Юллі висмикує з хвоста Туртошки три волосини й вимовляє заклинання: «Раз - Бакай, два - Тулуб, три - Діденко. Зуб за зуб». Після чого дівиця перетворюється на газову хмару й, просочившись крізь загратоване віконце, опиняється в Смарагдовому палаці. Туртошка ховається в законодавчих кущах.

РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ

Перша приймальня Смарагдового палацу. На жорстких стільцях, у позах прохачів - Страшидло, Залізний Дроворуб, Заспокоєний Лев. Над ними витає Добрий Фей. За дверима - робочий кабінет Гудвіна. Верховний Чарівник Нації сидить на троні. Навпроти нього - Юллі. У неї нова зачіска, новий макіяж, у руках - нові схеми розрахунку за газ, у голові - нові творчі плани.

Гудвін (пильно розглядаючи чарівні черевички Бакаїнди, що красуються на ногах Юллі). А ніжка-то в тебе виросла... (Кілька секунд допитливо дивиться на Юллі, марно намагаючись побачити вираз очей, схованих за товстими зеленими скельцями окулярів.) І апетит, як бачу, також... Ну, говори швидше, у тебе обмаль часу.

Юллі (надавши своєму обличчю чарівного виразу покори). Скільки ж, о всемогутній?

Гудвін. Хвилин двадцять зараз… І ще пару місяців потім.

Юллі (роблячи глибокий кніксен). Сподіваюся ці два місяці бути відданою служницею Вашої Чарівності.

Гудвін (недовірливо). Ти вмієш бути відданою?

Юллі (напівголосно). Я віддана всім, кого маю намір віддати на заклання.

Гудвін. Ну й що ж ти хочеш у нагороду за свою відданість?

Юллі. Найбільша нагорода для мене - служити вам, наймудріший. Я не проситиму у вас соломи, щоб потім підпалити її під вашими дверми. Я не вимагатиму у вас мастила для сокири, щоб потім занести її над вашою головою. Усе, що мені треба, - надійний дах над головою, абищиця для такого володаря…

Гудвін (докірливо хитаючи головою). У мене інші відомості. Донесли, ніби ти намірилася зайняти місце Головного Фея.

Юллі (раптово змінившися в обличчі). Якась мавпа неправильно витлумачила мої думки, о найжахливіший із великих. Я просто якось обмовилася, що бути феєю - не чоловіча справа. А бути головним - тим більше... (Злякано.) Я не те хотіла сказати, о найвеличніший із жахливих...

Гудвін (чиє обличчя від гніву набуло приємного смарагдового відтінку). Вільна! (Помовчавши.) Поки що…

Юллі з багатозначним виразом обличчя виходить із кабінету Гудвіна. Виходячи, вона зачіпає дверима Доброго Фея та Страшидла, які намагалися підслухати розмову.

Залізний Дроворуб (штовхнувши в бік Страшидла). Ну що?

Страшидло (загинаючи пальці, радісно). Труба! Звільнив з посади, яку обіймала.

Заспокоєний Лев (акуратно узявши за ліктик Доброго Фея). Перепрошую, я не розчув, що сказав великий Гудвін...

Добрий Фей. Юллі відтепер є абсолютно вільною політичною персоною.

Звідкись з-під землі долинає глухий голос Стража Воріт: «Наступний».

Страшидло стрімко вкочується в кабінет.

Гудвін. Я чув, що ти...

Страшидло (квапливо). Плітки. І гадки такої не мав, ви ж мене знаєте!

Майже приятельську розмову перериває підозрілий гомін, що долинає з вулиці.

Гудвін (невдоволено). Подивися, що це там? Мавпи бавляться?

Страшидло (здивовано). Прикинь: Бакаїнда отямилася. Мабуть, готується Юллі роги пообламувати - на носорогах розминається.

Гудвін. Навіщо прийшов? По нову солому? Стара, мабуть, зажорстка стала?

Страшидло (поштиво). Не про те базар. Солома - фуфло. Але я був би, в натурі, останнім опудалом, якби не попередив. Коротше, така пурга… (Збирається з думками.) Дроворуб знюхався зі Стражем Воріт. А що може бути крутішим від союзу пера й сокири? Конкретно готується зрада. От ви все Дроворуба маслом змащуєте, а він вас коли-небудь, пробачте, з цим маслом з’їсть... Знову ж, Лев мені не подобається. Вкусити не вкусить, але зализати до смерті може. Юллі розводить, як лоха, Доброго Фея, а Добрий Фей розводить руками. Бардак! А простіше кажучи - змова.

Гудвін. Чи можу я тобі вірити?

Страшидло (задихнувшись від обурення). Тля буду!

Гудвін. Ну, а що Добрий Фей?

Страшидло (вкрадливо). По-моєму, він своє вже відчаклував… Великий і Жахливий зі мною згоден?

Гудвін (замислено). Маєш поганий вигляд. Треба тобі, як це… Оздоровитися. Підсобити з ліжечком?

Страшидло (зніяковіло). Та я можу й на соломці.

Гудвін. Буде тобі соломка. Йди собі, чоловіче.

Страшидло залишає кабінет Гудвіна, страшенно собою задоволений. Входить Дроворуб, сліпучо посміхаючись залізними зубами.

Гудвін. Доповідай.

Залізний Дроворуб. Юллі латає дах векселями. Добрий Фей завзято намагається стати лютим. У Страшидла тече відро. Лев заробляє на нову щелепу. Але ми йому ось свою виготовили, на спецзамовлення. (Витягає з надр дженджуристого бронежилета вставну щелепу із завбачливо спиляними іклами.)

Гудвін (схвально киває). Його розмір… Велику роботу робиш, недарма казенне мастило споживаєш.

Залізний Дроворуб (зблиснувши зеленими скельцями окулярів). Великій сокирі - велику роботу.

Гудвін замислено розглядає сокиру Дроворуба й жестом відпускає відвідувача. Викликає Стража Воріт.

Гудвін (стомлено зітхаючи). Усі чи що?

Страж Воріт. Лев у приймальні чекає.

Гудвін (ностальгійно). Інші часи, інші леви… Втомився я щось. (Помовчавши.) Ти провів би їх усіх до воріт, га?

Страж Воріт, поклонившись, вирушає виконувати наказ. За кілька хвилин утомлені, але задоволені, Юллі, Залізний Дроворуб, Страшидло й Заспокоєний Лев залишили Смарагдовий палац. Із скрипом зачинилися ворота. Над Смарагдовим містом повільно пливла зеленим небом велика повітряна куля. В її кошику стояв Гудвін і весело махав рукою. З висоти пташиного польоту йому було добре видно, як навколо чотирьох друзів стискалося кільце Летючих Мавп.