Грузія і Росія: два погляди на один конфлікт

«ДТ» звернулося до представників конфліктуючих сторін із проханням прокоментувати ситуацію, що склалася у відносинах Москви і Тбілісі. З грузинського боку на наші запитання відповідав міністр закордонних справ Гела Бежуашвілі, із російського — глава комітету Ради Федерації зі справ СНД Вадим Густов.

Вадим Густов,
голова комітету Ради Федерації у справах СНД:

— Пане Густов, на ваш погляд, яку мету мало Тбілісі, коли публічно заявляло про розкриття шпигунської мережі і заарештовувало офіцерів ГРУ?

— Захоплення російських офіцерів — це елемент цілого комплексу заходів, покликаних показати Заходу, що Грузія хоче остаточно зіпсувати свої відносини з Росією. У принципі, Грузія за останні два роки поводиться так, як не можна поводитися з жодною державою. Тим більше з РФ.

Росія — сусідка Грузії. Ринок продукції, яка виробляється в цій країні, є лише в Росії та СНД. Хіба грузинські «Боржомі» і вино потрібні Америці, Англії чи Франції? До того ж ті, хто за останні п’ять років переїхав до Росії з Грузії (а це майже мільйон людей), заробили різними шляхами близько одного мільярда доларів. І в цій ситуації очевидно, якою буде наша реакція: Росія не хоче бути більше мамою, яку б’ють сусіди.

— Проте якщо Грузія настільки залежна від Росії, то чому грузинське керівництво пішло на загострення двосторонніх відносин?

— Грузинське керівництво йде на загострення тому, що відчуває сильну руку Сполучених Штатів: американці виділяють колосальні фінансові ресурси. Робиться все, щоб якомога швидше викинути з Грузії російські війська, після чого там з’явиться американська база. Питається: навіщо? Що, Росія з Грузією воюватимуть? Та ніколи. Грузини — прекрасний народ, із яким у нас були чудові стосунки. Але ж тепер вони хочуть показати американцям: ми маленькі, але незалежні, вкладайте в нас гроші, ставте натовську базу, озброюйте нас. Сьогодні всі хочуть Росії зробити боляче.

— Що має на меті Росія, коли продовжує застосовувати санкції проти Грузії? Адже формально привід для них зник: грузинська сторона відпустила затриманих російських офіцерів...

— Відпустила. Але що ще робити Росії? Адже за останні два роки наша країна почула багато обвинувачень на свою адресу. От Саакашвілі з трибуни ООН назвав Росію «бандитською». І будь-яка країна повелася б жорстко, якби її так назвали. Наприклад, ті ж таки Сполучені Штати.

Звичайно, блокада через якийсь час може бути знята. Але ми хочемо показати: з сусідами так не можна поводитися.

До того ж у Росію торік в’їхало близько 300 тисяч грузинів. З них лише чотири тисячі приїхали за квотами. Інші прибули нелегально і розчинилися. У цьому безконтрольному середовищі, за нашого потурання, нашого доброго ставлення, зростає злочинність. Тому, напевно, потрібно внести досить серйозні поправки в міграційну політику.

— Чи відіграло свою роль у застосуванні Росією таких жорстких санкцій те, що Тбілісі почало з НАТО Інтенсифікований діалог?

— Ні. Хоча ми чудово розуміємо, що з 1 січня 2008 року, коли жодного нашого солдата не буде в Грузії, у залишені нами приміщення прийде бригада дівчат у червоних хустинках, зроблять косметичний ремонт і туди приїдуть американці. Бази будувати не потрібно: один пішов, дядько Сем — прийшов. Економляться колосальні гроші, які можуть бути надані на підтримку зарплати вищих чинів Грузії.

Проте, незважаючи ні на що, ми виводимо війська. І навіть після того, як заарештували цих офіцерів, Путін дав жорстку команду: продовжити виводити війська, тому що є угода, і її треба виконувати.

— Чи вплине загострення грузинсько-російських відносин на політику Росії щодо Абхазії і Південної Осетії?

— Ніяк не вплине. Росія дотримується принципу непорушності кордонів. Але, з іншого боку, сьогодні неможливо під жодним соусом об’єднати Абхазію з Грузією, зробити їх єдиною державою. І не можна підходити до країн із подвійними стандартами. Якщо зараз Європа визнає, припустимо, Косово або ще якесь утворення, то тоді виникає запитання: а чому цього не можна зробити з Абхазією? Це дуже болюча тема, і однозначно відповідати не можна.

У вас є сьогодні рецепти, як ліквідувати ці два конфлікти Грузії з Осетією або Грузії з Абхазією? Швидше за все, немає. І, напевно, нехай краще стоять наші миротворці, там не буде війни, і люди не вбиватимуть один одного.

— Однак грузинська влада підозрює, і небезпідставно, що російські миротворці стали активними учасниками цього конфлікту, діючи на боці сепаратистів...

— Росія не сама ухвалила рішення про запрошення миротворців. Шеварднадзе особисто десятки разів звертався — продовжте мандат. А глави держав — України, Білорусі — під різними приводами відмовилися надсилати свої контингенти до Південної Осетії та Абхазії. Зараз в усьому звинувачують Росію. Але ми там втратили вбитими понад сто осіб.

— В експертному середовищі є думка, що Росія зацікавлена в перманентній дестабілізації Грузії, оскільки таким чином можна підірвати діяльність трубопроводу Баку—Тбілісі—Джейхан і Баку—Тбілісі—Ерзерум. На ваш погляд, наскільки обґрунтовані такі твердження?

— Труба вже є. Можна хоч кричати, хоч кукурікати, але нею качають нафту, і Грузія отримуватиме на рік свої 50—70 млн. дол. А тепер ось буде газопровід з Азербайджану, щоб, як хочуть американці, зняти залежність Грузії від російського газу. Я ще раз кажу: у відносинах Росії і Грузії накопичувалися суперечності, які сьогодні вилилися в цей скандал. І в ньому більшою мірою винна Грузія.

Гела Бежуашвілі, міністр закордонних справ Грузії:

— На початку цього тижня Росія запровадила стосовно Грузії ряд санкцій. Наскільки для грузинської сторони стала несподіваною така жорстка реакція Москви на «шпигунський скандал»?

— Ми не очікували від Росії настільки хворобливої і перебільшеної реакції. Подібні факти (викриття шпигунської мережі. — Ред.) бували не раз в минулому. І жодна країна, включаючи Росію, не реагувала на них так неадекватно. З нашого боку ніякого політичного підгрунтя в цих арештах не було. Ми мали у своєму розпорядженні строго документовані докази, у тому числі аудіо- і відеоматеріали, які доводять шпигунську діяльність російських офіцерів. Знову вважаю за необхідне заявити, що реакція російської сторони в цьому разі була абсолютно несподіваною й неадекватною.

— На ваш погляд, чим пояснюється така реакція росіян? Чи не пов’язано це з пропозицією НАТО розпочати з Грузією Інтенсифікований діалог? Чи це прагнення підтримати нестабільність у Грузії і таким чином блокувати розвиток енергетичних проектів, які йдуть із Каспію через Грузію?

— Гадаю, свою роль відіграли обидва чинники. Але головним уявляється те, що Грузія будує вільну, демократичну, цивілізовану державу, в якій усі громадяни, хай то будуть грузини, абхазці, осетини, росіяни, українці, представники інших національностей, зможуть жити у мирі та процвітанні. Держава, яка буде частиною єдиної загальноєвропейської сім’ї в результаті інтеграції в європейські та євроатлантичні структури. Саме за такий вибір нам і доводиться розплачуватися.

— Як уплинуть на грузинську економіку запроваджені Росією санкції? Яким чином ви збираєтеся компенсувати їхні негативні наслідки?

— У цих санкціях, по суті, немає нічого нового: їхнє застосування почалося не сьогодні. Всі чудово пам’ятають енергетичний саботаж зими минулого року, заборону на ввезення до Росії цитрусових і накладену за цим заборону на імпорт мінеральних вод. Не кажучи вже про закриття російською стороною контрольно-пропускного пункту «Верхній Ларс», єдиного легітимного сухопутного пункту на російсько-грузинському кордоні. Його, до речі, закрили, порушивши відповідну двосторонню угоду.

У результаті обсяг грузинського експорту в Росію — у минулому нашого найбільшого торгового партнера — практично виявився рівним нулю. Попри це, економіка Грузії розвивається. Ми переключилися на ринки інших країн — України, Туреччини, Казахстану. Стали учасниками євросоюзівської «Європейської політики сусідства» (ЄПС).

Про поступальний характер розвитку нашої економіки свідчить той факт, що відповідно до доповіді Міжнародної фінансової корпорації, Грузія посіла друге місце серед 12 країн-реформаторів, які домоглися вагомих успіхів у плані поліпшення бізнес-середовища. 2005 року ВВП Грузії досягнув 6,5 млрд. дол. За наявними оцінками, зростання реального ВВП 2006 року відповідає 8,5—9,5%. Прогрес відзначається практично в усіх галузях. Особливо високі показники зростання зафіксовані в галузі фінансів (53,6%), комунікацій (16,2%), а також переробної промисловості (12,7%). 2005 року прямі іноземні інвестиції в Грузію досягли 432 млн. дол.

У короткостроковій перспективі санкції можуть мати певний негативний ефект. Але в довгостроковому плані це має сприяти освоєнню нашим бізнесом нових ринків. І, швидше за все, виробить у нашої економіки навички діяльності в умовах жорсткої конкуренції, характерної для сучасного ринкового середовища.

— Як розвиток цього конфлікту позначиться на перспективах вступу Грузії в НАТО?

— Ми не прагнемо конфліктів. Навпаки, наші помисли спрямовані до співробітництва в дусі відкритості, добросусідства, рівноправності та взаємної вигоди. Будь-який конфлікт болюче відбивається на народі. І ті санкції, що їх запровадила і які має намір ще більше посилити Росія, насамперед відіб’ються на простих громадянах (що нас найбільше й турбує), а не на уряді, як на це розраховує російська сторона. Нашому прагненню до євроатлантичної інтеграції неможливо завадити шляхом шантажу й економічної блокади.

— Які кроки в умовах посилення російських санкцій має намір зробити грузинська сторона як на двосторонньому рівні, так і на міжнародній арені?

— У двосторонньому форматі ми будемо продовжувати політику співробітництва, пошуку взаємоприйнятних рішень на основі переговорів із зацікавленими сторонами. Що стосується багатосторонніх відносин, то ми відчуваємо розуміння і підтримку міжнародної спільноти, оскільки ведемо чесну і відкриту гру, кінцевою метою якої, як уже зазначалося, є будівництво вільної та демократичної держави. Така політика має підтримку міжнародної спільноти. Це підтверджується зміцненням нашого тісного співробітництва з Євросоюзом (підписання ЄПС) і подальшим розвитком інтеграційних процесів із НАТО (початок Інтенсифікованого діалогу з Північноатлантичним альянсом).

— Яких кроків у сформованій ситуації ви очікуєте від України?

— Із Україною у нас історично склалися добрі, дружні взаємини. І в останні роки вони ще більше зміцніли і набули характеру стратегічного партнерства. Дуже важливим є і наше співробітництво в рамках Співдружності демократичного вибору та Організації за демократію й економічний розвиток—ГУАМ, що дають нам можливість виступати з узгоджених позицій на міжнародній арені.

Порівняно з Грузією Україна значно більша країна, яка має більші ресурси і вигідніше розташування стосовно Європи. Зважаючи на це, Україна здатна надати нам серйозну підтримку як сильна країна, і їй цілком під силу донести нашу позицію і лобіювати наші інтереси в тих державах, де ми не маємо дипломатичних представництв.

— Якщо вже з боку Росії оголошено транспортну блокаду Грузії, то як стоїть справа з проходженням транзитних вантажів для потреб групи російських військ у Вірменії через територію Грузії?

— Гадаю, це запитання слід було б поставити російському керівництву. Існує угода, і будь-якого роду обмеження щодо транзиту відповідатимуть цій угоді.

— Виживання Грузії в умовах блокади з боку Росії багато в чому залежить від країн-сусідів. Ви вже знаєте, яку позицію стосовно блокади займають уряди Туреччини, Азербайджану та Вірменії? Чи може Грузія розраховувати на проходження транспорту з території цих країн?

— Насамперед питання про виживання не стоїть. У XXI столітті досить важко забезпечити повну ізоляцію держави. Географічне розташування Грузії дає нам можливість диверсифікувати зв’язки із зовнішнім світом. Адже у нас добрі взаємини із сусідами, і сполучення, як сухопутне, так і морське, не становить проблеми. Ми маємо повне розуміння і підтримку з боку наших сусідів.

— На ваш погляд, як поглиблення грузино-російського конфлікту і залучення до нього міжнародної спільноти може позначитися на розв’язанні абхазької і південноосетинської проблем? Чи призведе це до заміни російських миротворців на миротворців ООН?

— Очевидно, що існуючий формат переговорного процесу і миротворчих операцій вичерпав свої можливості. Він не лише продемонстрував повну неефективність, а й став джерелом більш серйозної напруженості. Необхідно діяти в рамках такого формату, який зрушить переговорний процес із мертвої точки і забезпечить можливість для прямого діалогу сторін у конфлікті. Необхідно підключити до нього в особі сприяючих сторін і гарантів Сполучені Штати та Європейський Союз.

Це не передбачає виключення з процесу російської сторони. Гадаємо, Росія має продовжувати відігравати важливу роль у врегулюванні конфлікту, але це не означає, що вона повинна мати домінуюче становище. Вона повинна стати рівноправним партнером з іншими міжнародними «гравцями». Слід замінити діючі миротворчі операції міжнародними поліцейськими операціями. Сподіваємося на участь у відповідному контингенті й української сторони, а також ГУАМ.

— Наскільки велика ймовірність, що наступним кроком Росії стане прискорена реалізація косовського варіанта для цих двох автономій?

— Кожен конфлікт має свої корені, передісторію та характерні риси, що робить їхнє врегулювання ще більш непростою справою. Тому досить важко коментувати ймовірність розвитку ситуації за тим чи іншим сценарієм. Як відомо, російська сторона вже досить тривалий час посилено розробляє тему універсалізації можливої моделі врегулювання іншого конфлікту — косовського, припускаючи застосування її на всьому пострадянському просторі. Гадаю, це геть контрпродуктивний підхід, здатний ще більше ускладнити і без того досить непросту ситуацію навколо конфліктних регіонів.

— Як Грузія розв’язує проблему енергетичної залежності від Росії?

— Пам’ятаючи про ті енергетичні важелі й енергетичний шантаж, які в минулому не раз були задіяні російською стороною проти Грузії (і не тільки проти неї), завдання досягнення енергонезалежності країни є одним із ключових. Примітно, що торік, коли одночасно були виведені з ладу практично всі джерела енергопостачання Грузії, керівництву країни, на відміну від попередніх років, удалося за порівняно короткий проміжок часу нейтралізувати негативні наслідки для населення.

Нинішнього року ми зустрічаємо можливі проблеми значно більш підготовленими. У разі виникнення непередбачуваних дій із боку Росії, у рамках попередніх домовленостей з іншими країнами, ми будемо здатні покрити чималу частину наших потреб в енергоносіях. Можна з упевненістю сказати, що, починаючи з 2007 року, наша залежність від поставок російського газу буде досить збалансованою.