ДО НП НАШІ МЕДИКИ ГОТОВІ?

Запевняють, що до будь-яких

Події 11 вересня більш ніж наочно продемонстрували, що навіть наймоторошніші антиутопії можуть стати реальністю. Питання безпеки стало проблемою номер один для всього цивілізованого людства.

Після «чорного вівторка» світ усерйоз заговорив про загрозу із назвою «бактеріологічна зброя». І хоча в Україні ні сьогодні, ні в доступному для огляду майбутньому, дякувати Богові, не намічається жодних передумов для занепокоєння, багатьох з нас цікавить питання: чи готові наші медики адекватно відреагувати на такий виклик? Слово — доктору медичних наук, професору, головному фахівцеві Мінздорову України з медицини катастроф, першому заступнику директора Українського науково-практичного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МЗ України Володимиру Волошину й першому заступнику міністра охорони здоров’я України, головному державному санітарному лікарю України Ользі Бобильовій.

— Якщо десь виявляють збудників особливо небезпечних інфекцій, то передусім вживають відповідних заходів — на цій території оголошують карантин, обмежують пересування людей і транспортних засобів тощо, — розповідає Володимир Олександрович. — Таких випадків в Україні було чимало. Скажімо, 1970-го в Одесі зареєстрували спалах холери. Відразу запровадили карантин, і протягом двох місяців «пожежу» успішно загасили. Спорадичні спалахи холероподібних захворювань кілька років тому реєструвалися в Миколаївській, Херсонській, Запорізькій областях. Щоразу питання вирішувалося дуже швидко й ефективно. Отож у цьому плані в наших медиків досвіду цілком досить. Більше того, я з повною відповідальністю можу стверджувати: у нас вистачить сил, можливостей, уміння справитися і з набагато складнішою ситуацією.

Наші фахівці знають, як діяти й в умовах бактеріологічної війни. Але ви ж чудово розумієте, за таких обставин одних лише, так би мовити, умілих рук замало. Необхідно максимально оперативно ідентифікувати збудник інфекції, мати достатню кількість відповідних імунних сироваток і анатоксинів, які застосовуються в таких ситуаціях. А це вже — парафія Головного санітарно-епідеміологічного управління Мінздорову України.

Нагадаю ще раз, наші медики готові до будь-яких НП. Вони постійно підвищують свою кваліфікацію на різноманітних курсах, беруть участь у міжнародних навчаннях, де найрізноманітніші екстремальні ситуації відпрацьовуються й теоретично, і практично. Скажімо, нещодавно ми разом із зарубіжними колегами проводили навчання в Харкові й Закарпатті. Там, зокрема, відпрацьовувалися й питання санітарно-епідеміологічного забезпечення. Приміром, угорці демонстрували пристрої для обробки води, з їх допомогою можна навіть найбруднішу воду очистити до такого рівня, що вона відповідатиме всім міжнародним стандартам за хімічним і бактеріологічним складом. Повсюдне застосування згаданих апаратів практично зводить до нуля небезпеку зараження через питну воду й поширення інфекції. (До речі, розробка таких агрегатів в Україні можлива вже в найближчому майбутньому, але поки що лише для обслуговування невеликих населених пунктів.)

Медицина катастроф — це медицина екстремальних ситуацій, від яких, на жаль, ніхто не застрахований. Отже, у державі має здійснюватися відповідна підготовка населення. Ми розробили таку програму, але поки що немає коштів для її впровадження. Лікарів у нас багато, але ж у разі тієї самої бактеріологічної війни кожного отруєного, погодьтеся, особистим медиком не забезпечиш. Тому всі повинні знати, як поводитися в екстремальних ситуаціях, аби врятувати і власне життя, і життя рідних та близьких.

— У нашій службі є підрозділ, який безпосередньо займається особливо небезпечними інфекціями, — приєднується до розмови Ольга Олександрівна. — Це — 27 базових і 33 дублюючі лабораторії, чотири науково-дослідні інститути, що спеціалізуються не лише на виявленні, а й головним чином на ідентифікації особливо небезпечних інфекцій. Крім того, будь-яка з 810 бактеріологічних лабораторій санітарно-епідеміологічних станцій має все необхідне для визначення наявності нетипового бактеріологічного збудника в тому або іншому середовищу. Моніторинг здійснюється постійно, і протиепідемічні, захисні дії можуть бути розпочаті відразу ж за фактом виявлення «чужака».

Безумовно, санітарно-епідеміологічна служба відчуває сьогодні серйозні матеріальні труднощі, досить сказати, що вся наша лабораторна діяльність фінансується лише на 30 відсотків від потреби. Але устаткування наших лабораторії, рівень кваліфікації наших фахівців дозволяють справлятися з поставленим завданням. Тобто мінімум, необхідний для забезпечення нормальної роботи, у нас є, і ми готові відповідним чином відреагувати навіть на найнепередбачуванішу ситуацію.

Щодо наявності достатньої кількості імунних сироваток, вакцин і анатоксинів. Так, у країні є їх обмежений запас. Але проблема в тому, що ті самі вакцини відносяться до лікарських препаратів, отже, вони мають бути зареєстровані. А яка фірма їх реєструватиме, якщо вони, на щастя, поки що не були потрібні, а сама процедура реєстрації коштує великих грошей? Звісно, за відповідними епідпоказаннями ми даємо дозвіл на екстрене ввезення таких препаратів з-за кордону. У нас є договір із російськими підприємствами, і в разі потреби потрібна кількість вакцин прибуде до України. Оскільки у нас немає відповідного виробництва, то якщо, не приведи Господи, загроза бактеріологічної війни нависне над багатьма країнами, ми опинимося в гіршому становищі, ніж держави, які випускають такі вакцини.