Ukrainian Fashion Week: дещиця сонця в холодній воді

Людина не може не займатися самообманом. Один з парадоксів буття: начебто, й знаєш, що зараз у цій країні й у цьому суспільстві чекати чогось по-справжньому хорошого, та ще й у достатній кількості як мінімум нерозумно, але… Куди ж без світлячка надії?.. Отак і щоразу, йдучи на черговий Український тиждень моди - Ukrainian Fashion Week (UFW), боязко, тихесенько так, подумки кажеш собі: «Ну а раптом хоч цього разу станеться диво?..».

Але, на жаль, із чудесами й у нашому модному королівстві поки що сутужно. Проте в матеріях конкретніших відбуваються зміни. Перша й головна на даний момент - зміна місця локації Тижня: з виставкового центру в Пушкінському парку столиці UFW перебазувався на майданчик, який набагато більше відповідає події, - у Національний культурно-художній і музейний комплекс «Мистецький Арсенал».

Друга відмінна риса Ukrainian Fashion Week (завершився минулого понеділка) має перспективний характер, але при цьому важливість її не викликає сумнівів. Інсайдери вітчизняного фешн-процесу знають: віднедавна в оргкомітеті Тижня з’явився директор з міжнародного розвитку. Це - Мауриціо Аскеро, власник компанії Maas Markets, людина, котра має величезний досвід роботи на фешн-ринках Італії, РФ і Казахстану. Саме завдяки йому нинішній Тиждень відвідали впливові закордонні гості - журналісти, баєри та фешн-консультанти. Дуже хотілося, щоб ця подія стала для UFW таким собі рубіконом, перейшовши який, усі її учасники усвідомили, що Тиждень прет-а-порте - не світський міжсобойчик, а професійний захід з усіма властивими йому атрибутами. Що мода є не тільки і не стільки засобом самовираження, скільки чітко структурованим бізнесом. Звичайно, коли є бажання інтегруватися у світовий фешн-процес, а не, зціпивши зуби і забувши про будь-які амбіції, продовжувати покірно обшивати дружин та «бойових подруг» наших слуг народу і всіляких (прости Господи) селебритис, котрі вирізняються, як відомо, запаморочливим смаком і почуттям стилю...

Не секрет, що роки кризи переорали модну індустрію вздовж і впоперек. Купують тепер розумно - усі хочуть якісні речі за невисоку ціну: звідси й зрОсла в рази популярність «фаст-фешн» брендів. Але різкий крен в утилітарність, зрозуміло, не може бути вічним. І сьогодні в повітрі вчувається виразне бажання: «хочеться нового!». Нових імен. Нових ідей. Тому тихим плином переходимо до тих українських дизайнерів, котрим вдалося стати «дещицею сонця» XХVIII UFW.

Однозначно гідну колекцію представили Наташа Каменська і Олеся Кононова (KAMENSKAYA KONONOVA). Як визначили автори, їхні речі - для чуттєвих, сміливих і духовних жінок, що досліджують світ і життя в усіх їхніх проявах. Якщо вважаєте себе саме такими, то майбутньої осені-зими вам не обійтися без oversize пальт і піджаків, вільних суконь - міді й максі, масивних браслетів та намиста з ебенового дерева з металом і кам’яних каблучок. Основні кольори - чорний, сірий, сіро-коричневий і бежевий.

Справжнім хедлайнером нинішнього Тижня можна сміливо іменувати нову роботу Лени Буреніної (Elena BURENINA). Цього разу їй вдалося те, що досі вдавалося і вдається одиницям, - гармонійно поєднати креативну й комерційну складові. Результат: самобутні, трендові і водночас абсолютно носибельні речі. «Життя, по суті, нескінченний шлях у пошуках себе. Не треба змагатися. Важливо рухатися не далі від інших, а далі від себе», - абсолютно слушно стверджує Олена. І створює одяг для людей, які шукають, прагнуть змін, для тих, хто здатен зняти шори з очей, хто змінює зовнішні умови лише для того, щоб визначити свій новий смисл. А робити все перелічене вище відтепер годиться в багатошарових об’ємних речах з натуральних і штучно зістарених тканин з необробленими краями. Гарне в новій роботі Буреніної буквально все - і зворушливі блузи в дрібну квіточку, і міні-суконьки з короткими рукавами, і затишні трикотажні кофтинки, і кофти грубої в’язки. Дуже вдалим видався і чоловічий блок. Одне слово, Лено, ти - розумниця!

Цікавою вийшла й колекція Лілії Литковської (LITKOVSKAYA). Автор адресувала її творчій, упевненій у собі жінці, чия індивідуальність підкреслюється одягом складного крою, поєднанням грубих тканин з необробленими краями, шкіри й хутра з найтоншим шифоном. Чудово вдався верхній одяг - вигадливого крою пальта й куртки, що навіюють асоціації з подекуди схожими на арт-об’єкти витворами японських та бельгійських дизайнерів. Вдало обрано кольорову гаму - шляхетний сірий, кармінний і, звісно ж, чорний (куди без нього?..). І в цілому чудово те, що Ліля росте, розвивається і чітко прогресує в плані майстерності.

На титул «Відкриття XХVIII UFW» однозначно претендує Валерія Печена - учасниця стартап-проекту «Нові імена», що традиційно відбувається в рамках Тижня. Абсолютно трендові чоловічі речі на диво грамотного, як на новачка, крою, стриманість і водночас оригінальність, необроблені краї (без них тепер теж ніяк), зовнішні шви, светри грубої в’язки з «косами» - буквально все справило вельми непогане враження. Чи не «зламає» Леру синдром другої колекції, як це, на жаль, трапляється практично з усіма молодими дизайнерами?.. Сподіваймося на краще. А що, власне, залишається?..